Постановление суда № 126407752, 07.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 квітня 2025 рокуСправа №160/34752/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянув у письмовому провадженні у місті Дніпрі клопотання представника відповідача про розгляд справи в загальному провадженні у справі № 160/34752/24 за позовом ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ШЕПАРДА-10» (вул. Алана Шепарда, 10, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49089) до Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

31 грудня 2024 року ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ШЕПАРДА-10» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської міської ради , у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ з не розгляду клопотання ОБ`ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ШЕПАРДА-10» про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню багатоквартирного житлового будинку, який знаходиться по вул. Алана Шепарда, 10 (Чечелівський район) у м. Дніпрі вих. № 36/1607 від 02.09.2024 року та не прийняття ДНІПРОВСЬКОЮ МІСЬКОЮ РАДОЮ рішення за результатом розгляду такого клопотання.

- зобов`язати ДНІПРОВСЬКУ МІСЬКУ РАДУ розглянути клопотання ОБ`ЄДНАННЯ

СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ШЕПАРДА-10» про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню багатоквартирного житлового будинку, який знаходиться по вул. Алана Шепарда, 10 (Чечелівськии район) у м. Дніпрі вих. № 36/1607 від 02.09.2024 року та прийняти рішення за результатом розгляду такого клопотання.

Ухвалою від 16 січня 2025 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17 лютого 2025 року представник відповідача подала до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке обґрунтовано тим, що виходячи з характеру спірних правовідносин та предмету позовних вимог з урахуванням принципу пропорційності у адміністративному судочинстві, розгляд справи має бути здійснений за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 11 березня 2025 року суд позовну заяву залишив без руху і встановити позивачу строк для усунення недоліків заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою від 24 березня 2025 року суд продовжив розгляд справи № 160/34752/24.

02 квітня 2025 року представник позивача надіслав до суду заперечення на клопотання представника позивача щодо розгляду справи в загальному провадженні.

Суд розглянув клопотання представника відповідача про розгляд справи в загальному провадженні та заперечення представника позивача на таке клопотання, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду цього клопотання, зазначає таке.

Згідно із частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частина 5 цієї статті зазначає, що умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з пунктом 1 та 2 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених статтею 263 КАС України; якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Аналогічні позиції підтримані та висловлені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц та від 21 травня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц.

Окремо, суд звертає увагу на те що, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

В свою чергу, відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

У даному випадку, суд звертає увагу, що клопотання не містить жодного обґрунтування щодо розгляду справи з загальному провадженні. Як вже зазначалося, клопотання містить лише посилання на положення процесуального закону.

На переконання суду характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження для повного і всебічного встановлення обставин справи, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись вимогами ст. 262, 241, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в загальному провадженні у справі № 160/34752/24.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Ніколайчук