Решение № 126407006, 04.04.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/721/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лунар Трейд» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лунар Трейд» (далі ТОВ «Лунар Трейд», позивач) звернулося з позовом до Львівської митниці (далі митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400145/2 від 23 липня 2024 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Лунар Трейд» через уповноважену особо з метою декларування товарів на митний пост Львівської митниці подано митну декларацію, що відповідно до положень статті 264 Митного кодексу України (далі МК України) зареєстровані за № 24UA209140022695U1. Крім того, декларантом були заявлені та надані до митного оформлення інші документи на підставі яких товар був куплений та доставлений до митного кордону України.

Зазначає, що ввезення товарів на митну територію України проведено на підставі Контракту № 28 від 19 жовтня 2022 року, за умовами якого Продавець зобов`язується передати товар, а Покупець прийняти такий товар та сплатити за нього певну грошову суму. Товар поставляється на умовах FCA (Інкотермс 2010).

В процесі здійснення господарської діяльності, на підставі укладеного Контракту №28 від 19 жовтня 2022 року експортером складено проформи-інвойс на партію товарів, власне, було складено 6 рахунків-фактур (А50/2024, А51/2024, А56/2024, А57/2024, А58/2024, А59/2024).

Рішення про коригування митної вартості винесено Львівською митницею щодо товарів, ввезених за рахунком-фактурою №А51/2024. Загальна вартість товару становить 318800,00 євро, який оплачений платіжною інструкцією № 240620/002542831 від 20 червня 2024 року на загальну суму 53310 євро. У графі №70 «Призначення платежу» вказаного платіжного документа міститься посилання на проформу-інвойс 1235/2024 та проформу 1240/2024. З огляду на те, що товар ввозиться партіями, то відповідно і оплата проводиться за партію товарів.

Таким чином уважає, що зобов`язання щодо сплати за ввезений товар виконано у повному обсязі та належним чином, а сумніви митного органу у рішенні про коригування митної вартості товарів що нібито не можна ідентифікувати за яку партію товарів проведена оплата не заслуговує на увагу.

На переконання представника позивача, понесені витрати на транспортування є співмірними із заявленим напрямком руху, а Львівська митниця безпідставно стверджує, що зі сторони позивача неспівмірно визначено вартість понесених витрат на транспортування із заявленим напрямком руху, та що пункт доставки товарів згідно автотранспортної накладної та документів на перевезення не кореспондується між собою.

Просить суд врахувати, що до кожної із поставок долучалась експортна митна декларація, вартість товарів чітко узгоджується із тією, що заявлена до митного оформлення та відображена у всіх товаросупровідних документах. Долучені до митного оформлення експортні митні декларації в розумінні норм митного законодавства підтверджують факт проходження товарами (вантажами) митного оформлення в країні відправлення, та не можуть слугувати підтвердженням ціни у країні експорту.

Уважає, що Львівська митниця належним чином не обґрунтувала числове значення скоригованої ним митної вартості товару. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати іншої митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару слід наводити пояснення щодо зроблених коригувань, та зробити порівняльний аналіз, чи з точно такими ж характеристиками товар ввозився на митну територію України за митною декларацією, що наведена представниками митниці. Кожна зовнішньоекономічна операція містить свої унікальні умови, сторони вправі впроваджувати систему знижок та дисконтів, що надає право ввозити товар на митну територію України за нижчою вартістю. Для надання будь-якому товару визначення «аналогічний» слід провести деталізацію та навести співставлення по певний категорія, зокрема, розмір ввезений креветок, якість, країна походження, наявність глазурі, чи її відсутність, тощо. Зі сторони Львівської митниці жодної перелічених вимог виконано не було.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні будь-які конкретні обставини, які б однозначно стверджували про наявність сумнівів, причин неможливості визначення заявленої митної вартості імпортованого товару. Не вказав також митний орган в чому саме полягає неможливість перевірки заявленої митної вартості товарів. З огляду на таке, сторона позивача переконана, що відповідачем не в достатній мірі наведено причини неможливості проведення митного оформлення за заявленими митними вартостями товарів, тому такі скориговані вартості не може братися судом до уваги при вирішення справи по суті. Усі надані до митного оформлення документи у сукупності дають можливість однозначно дійти висновку про правильність визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом, тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-11).

У відзиві на позовну заяву від 10 лютого 2025 року представник відповідача заперечує проти позовних вимог, в обґрунтування своєї позиції вказує, що під час здійснення митного оформлення за митними деклараціями було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне: у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут Веленье Словенія Чоп-Луцьк, відповідно до інформації в ЦМР місце розвантаження Рованці; у графі 20 МД задекларовано умови поставки FCA Celje. Відсутність точних даних щодо маршруту перевезення унеможливлює перевірку розміру витрат понесених покупцем на перевезення вантажу; а отже, здійснення перевірки всіх витрат, які передбачені статтею 58 МК України у повному обсязі; у інвойсах зазначено термін оплати 31.07.2024, але станом на дату подання МД 12 серпня 2024 року платіжні документи до митного оформлення не надано; у наданій експортній МД 24SI002022517985B7 відсутнє посилання на інвойс А51/2024 та А56/2024; заявка на надання автомобільного транспорту не засвідчена Замовником; до митного оформлення надано договір щодо надання послуг з перевезення між фірмами ТОВ «Актів-транс» перевізник та ТОВ «Ньо Вейс Інтертранспорт» Експедитор, проте документи, що висвітлюють договірні відносини між ТОВ "Лунар Трейд" та фірми-перевізниками відсутні.

Митницею встановлено розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості. У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності. Це є, відповідно до частини шостої статті 54 МК України, підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

Обов`язок доведення заявленої у митній декларації митної вартості лежить на декларантові. При цьому для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов`язаний подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Переконана, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийняте відповідно до чинного законодавства України, містять обґрунтовані причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту), а твердження представника позивача не відповідають обставинам справи.

У зв`язку із наведеними обставинами представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити (арк. спр. 77-84).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 74).

Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Між ТОВ «Лунар Трейд» (Покупець) та «AV PROGRES d.o.o.» (Продавець) 19 жовтня 2022 року було укладено контракт №28, відповідно до пункту 2.1. продавець зобов`язується передати (постави) у зумовлені строки другій стороні Покупцеві продукцію, а саме: продукцію (товар), а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму, згідно з умовами цього Договору.

Загальна кількість Товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за видами, марками, моделями, типами, розмірами визначаються за згодою Сторін, попередньо до поставки Товару Покупцю, та вказуються у інвойсах (пункт 2.2).

Валютою договору являється Європейське євро (EUR) (пункт 3.1).

Товар буде поставлятися автомобільним транспортом за рахунок Покупця на умовах FCA або за взаємною домовленістю за конкретні умови постави будуть визначати в фактурах / інвойсах (пункт 4.3).

Покупець оплачує товари в валюті EUR шляхом банківського переказу на рахунок Продавця, вказаного в цьому договорі. Всі банківські витрати пов`язані з перерахуванням коштів на рахунок Продавця, не Покупець (пункт 4.5).

Умови платежу вказані в інвойсі (пункт 4.6) (зворот арк. спр. 34-36).

Декларантом позивача на митний пост Львівської митниці для здійснення митного оформлення партії товарів від 14 серпня 2024 року подано електронну митну декларацію № 24UA209140022695U1, на «Акумулятори електричні, свинцеві, нові в асортименті, акумулятор ULTRACELL U CG100-12 GEL 12V 100 Ah арт. UCG100-12-80 шт. Акумулятор ULTRACELL UCG200-12 GEL 12V 2000 AH арт UCG200-12-40 шт, Аккумулятор ULTRACELL UCG275-12 GEL 12V 2 75AH арт UCG275-12-20 шт., Акумулятор ULTRACELL UCG1500-12 GEL 12V 1 50 AH арт UCG150-12-30 шт (арк. спр. 87-88).

Для підтвердження заявленої митної вартості разом з вказаною митною декларацією було подано: рахунок-фактура (iнвойс) A50/2024 від 24 липня 2024 року; рахунок-фактура (iнвойс) A57/2024 30 липня 2024 року; рахунок-фактура (iнвойс) A58/2024 від 05 серпня 2024 року; рахунок-фактура (iнвойс) A59/2024 05 серпня 2024 року; рахунок-фактура (iнвойс) А51/2024 24 липня 2024 року; рахунок-фактура (iнвойс) А56/2024 30 липня 2024 року; автотранспортна накладна №66175 від 07 серпня 2024 року; автотранспортна накладна №66178 від 06 серпня 2024 року; декларацiя про походження товару №A50/2024 від 24 липня 2024 року; декларацiя про походження товару №A57/2024 від 30 липня 2024 року; декларацiя про походження товару №A58/2024 від 05 серпня 2024 року; декларацiя про походження товару №A59/2024 від 05 серпня 2024 року; декларацiя про походження товару №А51/2024 від 24 липня 2024 року; декларацiя про походження товару №А56/2024 від 30 липня 2024 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №15 від 07 серпня 2024 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н 08 серпня 2024 року специфікація виробника товару №A50/2024 від 24 липня 2024 року; специфікація виробника товару №A57/2024 30 липня 2024 року; специфікація виробника товару №A58/2024 від 05 серпня 2024 року; специфікація виробника товару №A59/2024 від 05 серпня 2024 року; специфікація виробника товару №А51/2024 від 24 липня 2024 року; специфікація виробника товару №А56/2024 від 30 липня 2024 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №28 від 19 жовтня 2022 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Додаткова угода №28/1 від 30 грудня 2022 року; договір про надання послуг митного брокера б/н від 12 квітня 2022 року; договір (контракт) про перевезення №060824 від 06 серпня 2024 року; заявка №7 від 05 серпня 2024 року; картка обліку АТЗ №ПТ00028259 від 11 серпня 2024 року; копія митної декларації країни відправлення №24SI002022501059K4 від 07 серпня 2024 року; копія митної декларації країни відправлення №24SI002022517985B7 від 06 серпня 2024 року; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA209140022695U1 від 12 серпня 2024 року (арк. спр. 89-101).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:

- у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут Веленье Словенія Чоп-Луцьк, відповідно до інформації в ЦМР місце розвантаження Рованці;

- у графі 20 МД задекларовано умови поставки FCA Celje. Відсутність точних даних щодо маршруту перевезення унеможливлює перевірку розміру витрат понесених покупцем на перевезення вантажу; а отже, здійснення перевірки всіх витрат, які передбачені статті 58 МК України у повному обсязі;

- у інвойсах зазначено термін оплати 31 липня 2024 року, але станом на дату подання МД від 12 серпня 2024 року платіжні документи до митного оформлення не надано;

- у наданій експортній МД №24SI002022517985B7 відсутнє посилання на інвойс №А51/2024 та №А56/2024;

- заявка на надання автомобільного транспорту не засвідчена Замовником;

- до митного оформлення надано договір щодо надання послуг з перевезення між фірмами ТОВ «Актів-транс» перевізник та ТОВ «Ньо Вейс Інтертранспорт» Експедитор, проте документи, що висвітлюють договірні відносини між ТОВ "ЛУНАР ТРЕЙД" та фірми-перевізниками відсутні.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України зазначено про необхідність надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару №:1-7:

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України запропоновано необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом на вимогу митниці листом від 13 серпня 2024 року надані пояснення (арк. спр. 37) та наступні документи: посередницькі фактури (складені на умовах FCA без вказання місця відвантаження, отже неможливо розрахувати всі складові вартості товару); банківські свіфти на оплату за товар, що постачається. Свіфти №240724/002570196 та №240730/002574612 містять посилання на фактури №1379/24, №1361/24 та №1372/24 які до митного оформлення не подавались. Банківській свіфт на оплату попередніх поставок; інші надані документи дублюють ті, які подавались до митного оформлення; повідомлення митному органу (зворот арк. спр. 101-105).

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, тому відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000726 (арк. спр. 118) та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400145/2 (арк. спр. 122), в якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України. Для товару №6 МД №UA100320/2024/421265 від 25 червня 2024 року, де рівень митної вартості становить 4,93 дол.США/кг (арк. спр. 87-88).

В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД 14 серпня 2024 року №24UA209140022883U3 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (арк. спр. 119-121).

Уважаючи рішення відповідача від 14 серпня 2024 року №UA209000/2024/400145/2 протиправним, позивач звернувся з позовом до суду про його оскарження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до МД від 14 серпня 2024 року №24UA209140022695U1 за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз наведених вище положень МК України дозволяє дійти висновку про те, що підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару, серед іншого, може слугувати неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 МК України, або відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, на думку суду, у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи.

У розглядуваному випадку спірні рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, що відповідачем, при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400145/2 від 23 липня 2024 року, відкоригована митна вартість Товару №6, зазначена у МД №24UA209140022695U1, а саме «Акумулятор Ultracell UCG150-12 GEL 12V 150 Ah арт. UCG150-12 - 30 шт. Торговельн а марка : Ultracell» (зворот арк. спр. 93), оформлення якого відбувалось по рахунку-фактурі №А51/2024 від 24 липня 2024 року (арк. спр. 48).

Стосовно твердження митниці, що «У рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут Веленье Словенія Чоп-Луцьк, відповідно до інформації в ЦМР місце розвантаження Рованці; у гр..20 мд задекларовано умови поставки FCA Celje. Відсутність точних даних щодо маршруту перевезення унеможливлює перевірку розміру витрат понесених покупцем на перевезення вантажу; а отже, здійснення перевірки всіх витрат, які передбачені ст.58 МКУ у повному обсязі», суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що в автотранспортній накладній (CMR) від 07 серпня 2024 року №66175 зазначається місце розвантаження Рованці, вулиця Козацька 2 (арк. спр. 29), тоді як в рахунку на оплату №15 від 07 серпня 2024 року вказано маршрут Веленье (Словенія) м/п Чоп (Україна) Луцьк (України) (зворот арк. спр. 33).

Суд зауважує, що місто Чоп - це митний пости, де власне проводилось митне оформлення товарів, тобто у рахунку на оплату №15 від 07 серпня 2024 року кінцевим пунктом вказано саме митний пост та населений пункт, куди товар прямує після перетину митного кордону. Рованці - це населений пункт, де знаходиться юридична адреса позивача. При заповненні графи автотранспортної накладної перевізник зазвичай користується інформацією з реєстрів суб`єктів господарювання, власне, де і відображається інформація про офіційно зареєстровану юридичну адресу компаній.

До митної вартості ввезених товарів враховано транспортні витрати від точки завантаження до митного поста Чоп. Всі подальші витрати на транспортування після митного оформлення та доставлення товару з митного поста на склад в Рованцях не впливають на митне оформлення товару.

Щодо відсутності посилання на інвойс А51/2024 та А56/2024 у наданій експортній МД 24SI002022517985B7 суд таке.

Як вірно зазначив відповідач, у наданій експортній МД №24SI002022517985B7 (арк. спр. 28) відсутнє посилання на рахунки фактури (інвойси) №А51/2024 та №А56/2024 (арк. спр. 18, зворот арк. спр. 21), однак суд зауважує, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. Тож відсутність зазначення рахунків фактури (інвойсів), не впливає на правильність визначення позивачем митної вартості товару за першим методом за ціною договору. Тому доводи відповідача у цій частині суд вважає необґрунтованими.

До того ж митний орган не послався на жодну норму права національного законодавства Словенії, яка б вимагала обов`язково зазначати у такому виді декларації рахунки фактури (інвойси), відповідно до яких товар переміщується на експорт із такої країни.

Однак, надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митними деклараціями документи, що не у повній мірі підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Відповідачем, під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана, оскільки документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, зокрема у інвойсах зазначено термін оплати - 31 липня 2024 року, але станом на дату подання МД 12 серпня 2024 року платіжні документи до митного оформлення не надано.

Як зазначалось судом вище, відповідач здійснив коригування митною вартості товару, який відповідає рахунку-фактурі №А51/2024 від 24 липня 2024 року, загальна вартість якого визначена у розмірі 31880,00 Євро та у графі «due date», що означає «термін оплати» зазначено 31 липня 2024 року (арк. спр. 18).

Натомість, як зазначає представник ТОВ «Лунар Трейд», оплата за товар, який зазначається в рахунку-фактурі №А51/2024 від 24 липня 2024 року, здійснено платіжною інструкцією (swift) №240620/002542831 від 20 червня 2024 року на загальну суму 53310,00 Євро (арк. спр. 103).

Суд зауважує, що у вказаній платіжній інструкції (swift) в призначені платежу здійснено посилання на контракт №28 від 19 жовтня 2022 року та фактуру №1240/2024 від 17 червня 2024 року, №1235/2024 від 14 червня 2024 року.

В свою чергу проформа інвойс №1235/2024 від 14 червня 2024 року складена на суму 19390,00 грн та у ній відсутня така номенклатура товару як «Ultracell VRLA baterija 12V 150Ah UCG150-12», митна вартість якого була відкоригована (зворот арк. спр. 17), а фактуру №1240/2024 від 17 червня 2024 року стороною позивача до митного органу, як і до суду надано не було.

Наведене унеможливлює здійснити прив`язку платіжної інструкції (swift) №240620/002542831 від 20 червня 2024 року до рахунка-фактури №А51/2024 від 24 липня 2024 року, у якому значиться відкоригований товар.

Вартий уваги також і той факт, що у платіжних інструкціях (swift) №240808/002585715 від 08 серпня 2024 року та №240805/002580802 від 05 серпня 2024 року, у призначенні платежу зазначені рахунки фактури (інвойси), на підставі яких здійснювалась поставка товару, що дало змогу Львівській митниці ідентифікувати товар, за який здійснено оплату, тому коригування митної вартості не відбулось, на відміну від товару №6 (Ultracell VRLA baterija 12V 150Ah UCG150-12).

До того ж, у відповідності до вимог пункту 2.4 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13 березня 2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 пунктом 5 частини другої статті 53 МК України визначено, що документи, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару, мають містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Із цим положенням узгоджується вимога пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216, відповідно до якого у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті. При цьому, надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Ідентифікація платіжного доручення з певною поставкою товару може бути здійснена також шляхом посилання на специфікацію до договору, на основі якої було поставлено відповідний товар. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. Так само платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка певного товару.

Отже, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі якого здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

Суд уважає обґрунтованими доводи митного органу, що наданий платіжний документ не можливо було пов`язати з даною поставкою.

Правова позиція про те, що у випадку встановлення сторонами в договорі поставки товару його оплати до процедури розмитнення або у випадку, якщо рахунок сплачено, декларант повинен надати банківський платіжний документ, висловлена в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2023 року у справі №804/5961/16.

Поряд з тим, покликання в банківському платіжному документі лише на контракт також не є достатнім задля того, щоб пов`язати його з конкретною поставкою, оскільки контракт довгостроковий та розрахований на чимало поставок.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі №804/15901/15.

До вказаних висновків прийшов і Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїх постановах від 21 серпня 2024 року у справі №380/19286/23 та від 03 вересня 2024 у справі №500/6162/23.

Також Львівською митницею встановлено, що до митного оформлення надано договір щодо надання послуг з перевезення між фірмами ТОВ «Актів-транс» перевізник та ТОВ «Ньо Вейс Інтертранспорт» Експедитор, проте документи, що висвітлюють договірні відносини між ТОВ «Лунар Трейд» та фірми-перевізниками відсутні, а заявка на надання автомобільного транспорту не засвідчена Замовником.

Судом встановлено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом ТОВ «Лунар Трейд» було долучено такі документи: договір транспортного обслуговування №060824 від 06 серпня 2024 року (зворот арк. спр. 30-32); заявка №7 від 05 серпня 2024 року (арк. спр. 33) рахунок на оплату №15 від 07 серпня 2024 року (зворот арк. спр. 33) та довідка про транспортні витрати №08/08/2024 (арк. спр. 34).

Договір транспортного обслуговування №060824 від 06 серпня 2024 року, укладений між ТОВ «Ньо Вейс Інтертранспорт» (Експедитор) та ТОВ «Актів Транс» (Перевізник) щодо організації та виконанні обсягу послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів номенклатури Експедитора у міжнародному та внутрішньому сполученні.

Заявка №7 від 05 серпня 2024 року виписана щодо транспортування генераторів з міста Веленье (Словенія) до Луцька (Україна) та підписана лише представником ТОВ «Ньо Вейс Інтертранспорт».

Рахунок на оплату №15 від 07 серпня 2024 року наданий ТОВ «Ньо Вейс Інтертранспорт» для здійснення оплати за міжнародне перевезення вантажу ТОВ «Лунар Трейд» на підставі договору №010524 від 01 травня 2024 року.

Довідка про транспортні витрати №08/08/2024 видана директором ТОВ «Ньо Вейс Інтертранспорт» із зазначенням вартості транспортних витрат по маршруту Селенье (Словенія) м/п Чоп (кордон України) на суму 73335,53 грн та з м/п Чоп (кордон України) Луцьк (України) на суму 43156,52 грн.

Так, дослідивши наявні матеріали справи, суд констатує, що до митної вартості товару включено транспортні витрати у розмірі 73335,53 грн, однак стороною позивача для підтвердження понесених транспортних витрат не надано жодних договорів та / чи іншої інформації щодо взаємовідносин між ТОВ «Лунар Трейд» та ТОВ «Ньо Вейс Інтертранспорт».

Відтак, суд погоджується митним органом, що у заявці №7 від 05 серпня 2024 року відсутня будь-яка інформація щодо Замовника, включаючи його підпису. До того ж у рахунку на оплату №15 від 07 серпня 2024 року, який наданий ТОВ «Ньо Вейс Інтертранспорт» для здійснення оплати за міжнародне перевезення вантажу ТОВ «Лунар Трейд», виданий на підставі договору №010524 від 01 травня 2024 року, який стороною позивача не було надано ні під час митного оформлення товару, ні до суду.

Наведене унеможливлює підтвердити взаємовідносини між ТОВ «Ньо Вейс Інтертранспорт» та ТОВ «Лунар Трейд» щодо надання послуг міжнародного перевезення товару, що напряму впливає на правильність зазначення митної вартості товару.

Варто зауважити, що сторона позивача, в свою чергу, жодним чином не спростовує зазначених митним органом недоліків, посилаючись на достатність наданих декларантом документів, під час здійснення митних формальностей.

Відтак, подання такого неналежного банківського документа, який не відповідає рахунку-фактурі (інвойсі) №А51/2024 від 24 липня 2024 року, поруч із виявленим непідтвердженими транспортними витратами, стали достатньою правовою підставою витребування у декларанта додаткових документів.

Спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу та подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Згідно доводів відповідача, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Митні органи наділені виключною компетенцією в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою їм надано повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної, зокрема в постановах від 14 липня 2020 року у справі №809/1557/17, від 10 червня 2020 року у справі №1.380.2019.004752, від 28 вересня 2020 року у справі №520/2133/19, від 10 квітня 2020 року у справі №822/2806/15, наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для коригування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості.

Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару.

Відповідно, з огляду на наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару за першим методом, у відповідача були правові підстави витребувати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

Тобто, за результатами опрацювання документів, долучених до митної декларації, відповідно до положень статей 53, 54, 368 МК України, декларанту направлено письмову вимогу про необхідність подання додаткових документів, визначивши їх чіткий перелік, однак на вимогу митного органу належних документів декларантом не надано.

Слід зазначити, що саме позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов`язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари за самостійно обраним методом, і лише у разі надання таких документів, контролюючий орган за наявності у нього сумнівів може витребувати додаткові документи, що передбачені частиною третьою статті 53 МК України.

При цьому, за змістом пункту 2 частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слідує, що його прийняттю передувало проведення митним органом консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України. Митницею вказано на неможливість застосування методу визначення митної вартості, а саме методу 2а (статті 59 МК України) та методу 2б (статті 60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.

Згідно статті 68 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Частиною 2 статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження чи довільній або фіктивній вартості.

Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до примітки 4 до пункту 2 статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, формулювання підпунктів «а» і «b» дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Вартість ввезеного позивачем товару ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 6 на рівні 4,93 дол.США/кг за МД №UA100320/2024/421265 від 25 червня 2024 року (арк. спр. 87-88).

Судом встановлено, що декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг згідно МД від 14 серпня 2024 року №24UA209140022883U3 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (арк. спр. 119-121).

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Схожа позиція викладена також в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі №140/4486/24.

Відповідно до частини четвертої статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Проведення такої консультації підтверджується відповідним записом в оскаржуваному рішенні, тому посилання представника позивача щодо її не проведення суд уважає безпідставним.

Отже в ході проведення консультацій декларанту пропонується у разі наявності цінової інформації для застосування методів визначення митної вартості на підставі положень 59-63 МК України повідомити про це митний орган для розгляду питання про можливість її використання при оцінці імпортованого товару. На переконання суду, така інформація декларантом надана не була, зворотного стороною позивача не доведено. Тому суд уважає посилання Львівської митниці на МД №UA100320/2024/421265 від 25 червня 2024 року доцільним.

Суд уважає, що митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість; у них вказано джерела інформації, що використовувались відповідачем для визначення митної вартості, зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований метод, що передує методу, обраному митним органом.

Враховуючи вищевикладене, підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/400145/2 від 23 липня 2024 року стало виявлення у поданих до митного контролю та оформлення документах розбіжностей, які безпосередньо впливали на можливість визнання заявленої за першим методом митної вартості, а також не усунення в подальшому вказаних розбіжностей декларантом. За наведених умов митниця зобов`язана самостійно здійснювати визначення митної вартості шляхом її коригування із застосуванням методів, визначених МК України, а, відтак, оскаржуване рішення та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 вересня 2024 року №UA209140/2024/000726 винесені митним органом правомірно.

Суд погоджується із позицією відповідача, що декларантом не надано в повному обсязі витребувані документи для підтвердження заявленої митної вартості, а також додатково надані документи не спростовують встановлені Львівською митницею розбіжності, які впливають на заявлену ТОВ «Лунар Трейд» митну вартість товару.

З огляду на встановлені судом обставини справи, оскільки надані митному органу документи не містили достатніх даних для визначення заявленої митної вартості, митним органом обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Також згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд враховує і позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

Як вже зазначалось судом вище, відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лунар Трейд» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович