Решение № 126400523, 10.02.2025, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3902/24 Провадження № 2/450/528/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

при секретарі Хохолик О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову(позиціяпозивача): 04.2.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (в подальшому ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11262180000 на суму 42020,00 доларів США строком до 04.12.2022 року зі сплатою 12,4% річних. В забезпечення виконання зобов`язань за цим договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 були укладені договори поруки. У зв`язку із неналежним виконанням умов за кредитними договорами ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до Галицького районного суду м.Львова з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в розмірі 352244,54 грн. Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 18.02.2010 року позов задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» борг за кредитним договором №112621800000 від 04.12.2007 року, що в гривневому еквіваленті складає 352244,54 грн. Для примусового виконання вищевказаного рішення суду видано виконавчі листи. 13.02.2012 року ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» уклали договір факторингу №2, за яким права вимоги кредитної заборгованості ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитним договором відступлена ТОВ «Кей-Колект» та ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 10.09.2012 року змінено сторону - стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Кей-Колект» у виконавчому провадженні. На даний момент відповідачами рішення суду не виконано, а тому просить стягнути з відповідача суму 3% річних в розмірі 51765,49 грн.; суму нарахованих інфляційних втрат в розмірі 170811,83 грн. Зазначає, що після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості, вираженої у гривнях, кредитор позбавляється можливості коригувати суму заборгованості відповідно до коливань курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют, але не позбавляється права на відшкодування втрат у відповідності до ст.625 ЦК України.

Позиція відповідачів:відповідачі у судове засідання не з`явилися.

У відповідності до вимог ч. 2ст.247ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

25.10.2024 року ухвала про відкриття провадження у справі.

Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 2ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно дост. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зіст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно дост. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та відповідачем ОСОБА_1 04.12.2007 року було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11262180000 про надання останньому кредиту у розмірі 42020,00 доларів США зі строком повернення до 04.12.2022 та зі сплатою відсотків у розмірі 12,4 % річних.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 18.02.2010 року позов задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 319702.67 гривні несплаченої частини кредиту, 6583.10 гривні - простроченого боргу за період з 05.03.2009 року по 08.10.2009 року, 24318,92 гривень прострочених відсотків за період з 05.03.2009 року по 08.10.2009 року, 257.42 гривень - пені за несвоєчасне погашення ануїтетних платежів за період з 05.03.2009 року по 08.10.2009 року, 882.45 гривні пені за несвоєчасне погашення процентів за період з 05.03.2009 року по 08.10.2009 року, 500.00 гривень штрафу за неналежне виконання умов договору, а всього 352244.54 гривні.

13.02.2012 між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" укладено Договір факторингу №2, відповідно до умов якого ПАТ "УкрСиббанк" зобов`язується передати у власність ТОВ "Кей-Колект", а останнє - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження ПАТ "УкрСиббанк" за плату та на умовах, визначених цим договором.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 10.09.2012 замінено сторону стягувача - ПАТ «Укрсиббанк» на ТзОВ «Кей-Колект» у виконавчому провадженні, з примусового виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.02.2010 р. по справі 2-1005/10 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Судом також встановлено, що рішення суду до тепер не виконане.

Згідно з пунктом 1 частини другоїстатті 11 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Частиною першоюстатті 1054 ЦК Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першоюстатті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно достатті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цьогоКодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цьогоКодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною другоюстатті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Встановивши, що з огляду на період, за який позивач просить стягнути нарахування, передбаченістаттею 625 ЦК України, як на момент введення карантину, так і на час звернення до суду з вказаним позовом позовна давність за таким вимогами не сплила, адже була продовжена на рівніЦК Українияк основного регулятора цивільних відносин, а відтак суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягають до стягнення 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 51765,49 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідачки суми інфляційних втрат, суд приходить до наступного висновку.

За змістомстатті 1 Закону "Про індексацію грошових доходів населення", індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Відповідно достатті 524 ЦК Українизобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 533 ЦК Українигрошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тлумачення частини другої статті524та частини другої статті533 ЦК Українидозволяє зробити висновок, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Таким чином,ЦК Українинадає сторонам договору можливість встановити «валютне застереження» у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті при укладенні договору. При цьому грошовий еквівалент в іноземній валюті буде виступати складовим елементом ціни в договорі.

За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другійстатті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19), вказано, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена нормаЦК Українищодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає. У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 361/4822/18 (провадження № 61-12756св19), зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні вимог ТОВ «Порше Мобіліті» про стягнення з позичальника інфляційних втрат дійшов правильного висновку, що предметом укладеного між сторонами кредитного договору є грошові кошти в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, тому передбачені частиною другоюстатті 625 ЦК Україниінфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 130/2604/18 (провадження № 61-19817св19), вказано, що суд апеляційної інстанції, стягуючи з позичальника на користь ТОВ «Порше Мобіліті» інфляційні втрати, не врахував, що предметом укладеного між сторонами кредитного договору є грошові кошти, виражені в гривнях (99 699,36 грн. та 29 353,40 грн.) з визначенням еквіваленту в іноземній валюті (12 225,55 доларів США та 3 204,52 доларів США відповідно), а тому передбачені частиною другоюстатті 625 ЦК Україниінфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Отже, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини другоїстатті 625 ЦК Українита дійшов помилкового висновку про можливість стягнення інфляційних втрат у розмірі 57 173,03 грн. Посилання позивача у відзиві на те, що суд апеляційної інстанції стягнув заборгованість за кредитом станом на дату відправлення ним вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, а тому він має право на інфляційні втрати, нараховані після дати відправлення вимоги є необґрунтованими, оскільки можливість стягнення інфляційних втрат залежить від вираження валюти у самому договорі, а не від стягнення судом кредиту відповідно до обмінного курсу гривні на відповідну дату. Указаний підхід щодо неможливості стягнення інфляційних втрат за укладеними між позивачем та позичальниками кредитними договорами, предметом яких виступали грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, з огляду на те, що втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції були відновленні еквівалентом іноземної валюти, є усталеним у практиці Верховного Суду (див. також постанови Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 540/974/15 (провадження № 61-9133св19), від 02 червня 2021 року у справі № 204/5296/15 (провадження № 61-12110св19), від 21 липня 2021 року у справі № 310/9979/15 (провадження № 61-11782св20), на які посилалася заявник у касаційній скарзі).

Відтак, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у вищезгаданих постановах, суд зазначає, що предметом укладених між сторонами Кредитного договору є грошові кошти в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті (долар США), а тому передбачені частиною другоюстатті 625 ЦК Україниінфляційні втрати не підлягають стягненню, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції були відновлені еквівалентом іноземної валюти, а тому в частині позовних вимог про стягнення з відповідачки інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 170811,83 грн. слід відмовити.

Відповідно дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ізст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 776,48 гривень за подання позовної заяви.

На підставі наведеного, керуючись статтями2,10,12,19,141,247,258,259,263-265,268,351-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товориства з обмеженою відповідальностю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» 3% річних в розмірі 51765,49 (п`ятдесят одна тисяча сімсот шістдесят п`ять гривень ) грн. 49 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 776,48 (сімсот сімдесят шість гривень) грн. 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне рішення суду складено 10.02.2025 року.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», код ЄДРПОУ 37825968, м. Київ, вул. Менделєєва, будинок 12, офіс 94/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

СуддяЄ. О. Данилів