Решение № 126392549, 07.04.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2025Справа № 910/1201/25За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хані Баджер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Котлета по-київськи"

про стягнення 24604,58 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлета по-київськи" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хані Баджер" (далі - позивач) боргу та санкцій за договором поставки №2024/0318 від 18.03.2024, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань повністю та вчасно оплатити поставлений йому товар.

Ухвалою суду від 12.02.2025 було відкрито провадження у справі №910/1201/25, призначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

Електронного кабінету в ЄСІТС відповідач не зареєстрував.

Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі, оскільки відповідна ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана у позові та зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Конверт з ухвалою суду повернувся не врученим із відміткою працівників пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.4 ч. 6 ст. 242 ГПК України Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відтак, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість, проявив процесуальну бездіяльність.

За відсутності відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між відповідачем як покупцем та позивачем як постачальником було укладено договір поставки №2024/0318 від 18.03.2024 (далі - Договір) відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного Договору.

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної (п. 4.5 Договору).

Згідно з п. 5.2 Договору розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2024 (п. 8.1 Договору).

Сторони погодили в умовах п. 8.2 Договору, що у разі, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії Договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, до дія Договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах.

Договір укладений сторонами в електронній формі у спосіб, що узгоджується із положеннями ч. 1 ст. 205, ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-IV від 22.05.2003, Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» № 2155-VIII від 05.10.2017 , а саме за допомогою інструментів інформаційно-комунікаційної системи електронного документообігу «Вчасно» (https://www.vchasno.ua), що використовується обома сторонами, з накладенням на документ електронних підписів уповноважених осіб (директорів) кожної зі сторін, а також електронних печаток сторін.

У Специфікацій укладеній до Договору сторони погодили асортимент та кількість товару.

Як вбачається з долучених до справи копій видаткових накладних (№РН-0000351, (№РН-0000352, (№РН-0000353 від 05.04.2024, №РН-0000412, №РН-0000413, №РН-0000414 від 19.04.2024, №РН-0000515, №РН-0000516 від 10.05.2024, №РН-0000523, №РН-0000524, №РН-0000525 від 14.05.2024, №РН-0000591, №РН-0000592 від 06.06.2024) та товарно-транспортних накладних позивачем було поставлено відповідачу товару за Договором загалом на суму 30240 грн.

Товар за вказаними видатковими накладними було прийнято відповідачем без зауважень.

Позивач зазначає, що отримав лише часткову оплату поставленого ним відповідачу товару на суму 9600 грн (14.05.2024), однак решта суми товару у розмірі 20640 грн залишається не сплачено.

Оскільки відповідач повністю не розрахувався із позивачем за отриманий товар, останній звернувся до суду із позовною заявою про стягнення 20640 грн боргу, 2932,58 грн пені та 1032 грн штрафу.

Відповідач заперечень щодо вимог позову не подав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Судом встановлено факт передачі позивачем відповідачу товару на суму 30240 грн, що підтверджується вищевказаними видатковими накладними.

Пунктом 5.2 Договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Доказів того, що сторонами погоджено інший строк проведення розрахунків ніж 30 календарних днів з моменту поставки товару, матеріали справи не містять.

Не зважаючи на факт поставки товару, його прийняття відповідно до умов Договору, відповідачем повна оплата товару у строк визначений Договором не здійснена на суму 20640 грн, що не заперечуються відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, товар прийнятий відповідачем, про що міститься відповідний підпис на видатковій накладній та відбиток печатки.

Враховуючи викладене, норму п. 5.2 Договору, у відповідача виник обов`язок з оплати поставленого товару на суму 20640 грн та повинен був ним бути виконаний у строк до 08.07.2024 включно (з урахуванням того, що останній день строку припав на вихідний день та був перенесений на перший робочий день).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, враховуючи, що відповідачем не здійснено оплату поставленого позивачем товару, суд дійшов до висновку, що у встановлений законом, статтею 692 ЦК України, строк, заборгованість за поставлений товар в сумі 20640 грн, погашена не була та залишається непогашеною на даний час; позивачем належним чином відповідно до статей 525, 526, 655, 712, 901, 903 ЦК України та статей 181, 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в сумі 20640 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 2932,58 грн та штраф у сумі 1032 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 7.2 Договору за несвоєчасну оплату за даним Договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що крім пені, передбачені п. 7.2 у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 5% від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення - штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Необхідно зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позиція викладена в постанові Верховного суду від 8 грудня 2018 №908/639/18.

Правовий аналіз вказаного, що також викладено у рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013, дає підставу стверджувати, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань може бути застосовано як штраф так і пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми пені та штрафу і визнано його частково обґрунтованим, оскільки позивачем не враховано, що першим днем прострочення платежу є 09.07.2024, у зв`язку з чим, за підрахунками суду, до стягнення з відповідача підлягає штраф у сумі 2896,64 грн та пеня в сумі 1032 грн.

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Котлета по-київськи" (02091, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 1; ідентифікаційний код 44701514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хані Баджер" (03067, м. Київ, вул. Грушецька, 16; ідентифікаційний код 40289926) 20640 (двадцять тисяч шістсот сорок) грн боргу, 1032 (одну тисячу тридцять дві) грн штрафу, 2896 (дві тисячі вісімсот дев`яносто шість) грн 64 коп. пені, а також 3023 (три тисячі двадцять три) грн. 58 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.