Постановление суда № 126380909, 04.04.2025, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3045/25

Провадження №: 1-кс/336/318/2025

04.04.25

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2025 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 за участі секретарки судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчогоСВ відділуполіції №3Запорізького РУПГУНП вЗапорізькій області ОСОБА_6 у кримінальномупровадженні №12025082080000508від 03.04.2025за ч.4ст.186КК України,про обраннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, який має технічну освіту, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

в с т а н о в и в:

04.04.2025 до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 , в якому ставиться питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання обгрунтовано тим, що, як встановлено досудовим розслідуванням, 03 квітня 2025 року о 10 годині 45 хвилин ОСОБА_4 , у період дії воєнного стану, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, який продовжений Указом Президента України по теперішній час,маючи умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, шляхом вільного доступу, зайшов до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де підійшов до холодильної камери та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільнонебезпечні наслідки і бажаючи їх настання, відкрито викрав 5 бляшаних банок «Revo» сірого кольору, вартістю 37,32 гривень за 1 штуку на загальну суму 186,60 гривень, не зупиняючись на досягнутому, подавив опір продавчині магазину ОСОБА_7 , шляхом стискання її рук, яка намагалася його виштовхати з магазину, відштовхнув останню зі шляху свого руху, тим самим спричинив фізичну шкоду, підійшов до стілажу з цигарками та відкрито викрав 8 пачок цигарок, які знаходились на цигарковому стілажі, а саме 3 пачки цигарок «Rothmans Red», вартістю 104,24 гривень за 1 штуку, на загальну суму 312,72 гривень та 5 пачок цигарок «Davidoff Reach Blue», вартістю 108,98 гривень за 1 штуку, на загальну суму 544,90 гривень, які належать ОСОБА_8 .

Далі, ОСОБА_4 продовжуючи свій злочинний умисел зник з місця вчинення злочину разом з викраденим майном та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, тим самим спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 1044 гривні 22 копійки.

03 квітня 2025 року ОСОБА_4 , затримано за підозрою у вчиненні злочину в порядку ст. 208 КПК України.

04.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, його дії кваліфіковано, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений в умовах воєнного стану.

В клопотанні зазначено, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами, а також зазначено про наявність ризиків, які вказують на необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме.

Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, те, що підозрюваний ОСОБА_4 , може: переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; незаконно впливати на потерпілу, у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження. Крім того, аналізуючи положення ст. 12 КК України, встановлено, що злочин, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 , віднесено до категорії тяжких, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що дозволяє застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на підставі п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Окрім того,встановлено,що підозрюваний ОСОБА_4 ,не маєстійких соціальнихзв`язків,не маєофіційного місцяроботи,що являєтьсяризиком,передбаченим п.1ч.1ст.177КПК України.Крім того,після вчиненнявказаного злочину ОСОБА_4 , не звернувся самостійно до органу досудового розслідування із каяттям. Зазначене дає підстави вважати, що застосувавши до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, або не застосувавши його взагалі, останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.

Разом з цим, підозрюваному достеменно відоме місце роботи потерпілої, а також враховуючи те, що ОСОБА_4 погрожував потерплій фізичною розправою, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваний ОСОБА_4 , може незаконно впливати на потерпілу у даному кримінальному провадженні, в тому числі й шляхом погроз, умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів, що вплине на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню. Зазначене дає підстави вважати, що застосувавши до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, або не застосувавши його взагалі, останній може незаконно впливати на потерпілу у вказаному кримінальному провадженні.

Окрім того, встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 , не має стійких соціальних зв`язків, не має офіційного місця роботи. Зазначене дає підстави вважати, що застосувавши до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, або не застосувавши його взагалі, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 , злочину та невідворотності покарання за його вчинення, існує ризик, що підозрюваний, перебуваючи на волі, буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чим перешкоджатиме встановленню істини по справі.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав і просив задовольнити з підстав, викладених в ньому.

Підозрюваний ОСОБА_4 свою причетність до зазначеного злочину визнав, пояснив, що не мав грошей і хотів розрахуватись пізніше, а також просив обрати йому запобіжний захід цілодобовий домашній арешт.

Захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечував, зазначив, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, мешкає із матір`ю, тому просив обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та докази, подані у його обгрунтування, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим відділеннямвідділу поліції№ 3Запорізького РУПГУНП вЗапорізькій област проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025082080000508 від 03.04.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.

03.04.2025 ОСОБА_4 затримано за підозрою у вчиненні вказаного злочину, а 04.04.2025 йому повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 186 КК України.

Дослідивши докази, долучені до клопотання, слідчий суддя вважає, що в ході досудового розслідування здобуто достатньо доказів, які вказують на обгрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України за вказаних вище обставин.

Крім того,слідчий суддяприходить довисновки,що стороноюобвинувачення доведенанаявність ризиків,передбачених п.п.1,3,5ч.1ст.177КПК України,а саме,що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, одним із видів запобіжних заходів у кримінальному провадженніє тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, триманняпід вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютавосьмоюстатті 176 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Санкцією ч. 4 ст. 186 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті.

Статтею 178 КПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує дані про особу ОСОБА_4 , тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також обставини та наслідки їх вчинення, ступень участі підозрюваного у вчиненні злочинів, згідно повідомлення про підозру, та на підставі досліджених матеріалів, приходить до висновку про підтвердження у повному обсязі ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, про які зазначено у клопотанні.

Слідчим суддею враховано, що обвинувачений ніде не працює, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину в умовах воєнного стану, за який передбачено покарання на строк від 7 до 10 років позбавлення волі, вчинив злочин із застосуванням насильства.

Доводи сторони захисту щодо заперечень на клопотання не знайшли свого підтвердження в ході розгляду клопотання слідчого, наявності встановлених в ході розгляду клопотання вищезазначених ризиків не спростовано.Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, у справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Наявність у підозрюваного місця проживання, не виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не засвідчують відсутність наміру переховування від слідства та суду.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, у кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У рішенні «Чеботарь проти Молдови» 13.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993.

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який кореспондуються з визначенимиКПК Україниконкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, та у справі „Ілійков проти Болгарії Європейський суд з прав людини зазначив, що „суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

У зв`язку із зазначеним, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за можливе визначити розмір застави, відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України в сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 197, ч. 2 ст. 376, ст. 395 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02 червня 2025 року включно.

Одночасно встановити заставу як альтернативний запобіжний захід у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень.

Підозрюваний або будь-яка особа мають право у будь-який момент внести заставу у вказаному розмірі на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: Отримувач коштів: ТУ ДСА України в Запорізькій області; Рахунок отримувача: UA378201720355249002000001205, Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26316700; Код банку отримувача (МФО): 820172, призначення платежу застава за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінальне провадження №12025082080000508.

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, на строк два місяці, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора та/або суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- не відлучатися із міста Запоріжжя, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, чи суду.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення, негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , роз`яснивши підозрюваному чи іншому заставодавцю обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання, як передбачено абз. 2 ч. 3 ст. 182 КПК України.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалу для виконання направити уповноваженій службовій особі Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор», вручити копію ухвали підозрюваному, захиснику та прокурору.

Встановити строк дії даної ухвали в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 02 червня 2025 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складений 07.04.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_1