Решение № 126373377, 04.04.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1108/25

04 квітня 2025 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач) в якому просить: визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області подання про повернення позивачці збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 26873,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що 07.12.2024 придбала житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При укладенні договору позивачка сплатила збір на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 26873 грн 00 коп. Позивач придбала житло вперше, а тому вважає, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" сплатила такий збір безпідставно.

Ухвалою суду від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

На виконання вимог статей 159-165 КАС України відповідач подав 12.03.2025 відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи це тим, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо реєстрації права власності громадян на нерухоме майно, тому не має можливості встановити факти придбання житла фізичними особами вперше. Крім того, зазначено, що позивач добровільно сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна і Управління не вчиняло дій та не приймало рішень щодо зобов`язання позивача сплатити такий збір. Сама ж відмова мотивована відсутністю довідки про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (довідки з місць проживання після 1992 року) та інформації про місце реєстрації до 1998 року.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Як випливає із матеріалів справи 07.12.2024 між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №7704.

Відповідно до пункту 6 договору купівлі-продажу ціна житлового будинку встановлена в розмірі 2687300,00 грн. (а.с. 11)

Перед укладенням зазначеного договору купівлі-продажу житлового будинку позивачка сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від - 26873,00 грн. (а.с. 9)

Позивач 23.01.2025 звернулася до Головного управління ПФУ в Тернопільській області із заявою, в якій просила повернути безпідставно сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

За результатами розгляду даної заяви, 14.02.2025 Головне управління ПФУ в Тернопільській області надало відповідь заявнику про те, що підстав для повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, немає.

Не погоджуючись із відповіддю відповідача позивачка звернулася до суду із даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абз.1 п.9 ст.1 даного Закону платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовані Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740.

Згідно з п.15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 внесено зміни до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (далі Постанова №866), зокрема, доповнено п.15-2 вказаного Порядку пп."в" і "г", відповідно до яких збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:

особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

В силу вимог п.15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

З аналізу змісту наведених норм слідує, що особа, яка вперше придбає житло, за умови подання нотаріусу необхідних документів, не сплачує збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна. Водночас подання вказаних документів є правом позивача, а не його обов`язком.

Разом з тим, суд враховує що у разі, коли особа не реалізувала право на подання документів, що посвідчують її право на звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна, під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, це не позбавляє її права на звернення до органу Пенсійного фонду із заявою щодо повернення помилково сплаченої суми збору.

Як слідує з матеріалів справи, доказами придбання ОСОБА_1 нерухомого майна вперше є інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 8), Витяг з Державного реєстру речових прав щодо суб`єкта, згідно якої позивачка є власником житлового будинку в АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2024. (а.с. 14)

Комунальним підприємством "Заліщицьке міське комунальне підприємство" видана ОСОБА_1 довідка від 21.01.2025 про відсутність до 31.12.2012 зареєстрованого за нею нерухомого майна.(а.с. 12 зворот)

Згідно довідки ТВБВ №10019/045 філії Тернопільське обласне управління акціонерного товариства "Ощадбанк" №23 від 11.12.2024 ОСОБА_1 (прізвище до одруження ОСОБА_3 ) не використовувала житлові чеки для приватизації державного житлового фонду.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доводи відповідача про те, що позивачем не надано документів, які б підтверджували те, що житло було придбане ними вперше є безпідставними, оскільки Пенсійним фондом України не здобуто доказів того, що у позивача у власності перебуває і інше майно, яке було придбане ним раніше, ще до укладення договору купівлі-продажу будинку від 07.12.2024.

Відсутність ж механізму перевірки органами Пенсійним фондом України інформації про те, чи вперше особа придбала житло, не може бути підставою для відмови у поверненні їй помилково сплачених коштів у вигляді збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачка надала належні докази щодо придбання 07.12.2024 вперше житла за договором купівлі-продажу будинку та при оформленні документів безпідставно сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 26873,00 грн., який підлягає поверненню.

Отже, судом не встановлено обставин, які свідчили б про те, що позивачка приватизовувала, успадковувала, отримувала у дарунок чи купувала інше житло. Також будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували її твердження про придбання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачкою будь-якого іншого нерухомого майна (об`єктів житлової нерухомості) та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства суд, приходить до висновку, що позивачка придбала житло вперше та має пільги щодо сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при укладенні договору купівлі-продажу будинку. За таких обставин, за даною операцією купівлі-продажу нерухомого майна позивачкою безпідставно сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, суд дійшов висновку про те, що сплачений позивачкою збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості підлягає поверненню, оскільки, відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» позивачка не є платником зазначеного збору.

Проте, ГУ ПФУ в Тернопільській області необґрунтовано повідомило позивачку про відсутність правових підстав для повернення їй помилково сплачених коштів у вигляді збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначений Порядком ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 988/18283.

Згідно з додатком до постанови Кабінету міністрів України № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету" від 16.02.2011 контроль за справлянням надходжень бюджету, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна" покладено на Пенсійний фонд.

Відповідно до пп.7 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України № 460/2011 від 13.04.2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Оскільки, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплачений позивачем при купівлі будинку, підлягає поверненню згідно положень Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182, яким передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом зобов`язання відповідача сформувати та подати подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 26873,00 грн. до Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області, яким здійснюється повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).

Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (пункт 268).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правової (правничої) допомоги від 21.02.2025; акт виконаних робіт від 26.02.2025; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 26.02.2025; ордер. Відповідно до наданих суду документів всього виконано роботи на суму 6000,00 грн. (а.с. 15-17).

Однак, суд зазначає, що спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності. Крім того, суду не надано докази надання адвокатом позивачу послуг щодо правової експертизи документів, консультацій з питань повернення безпідставно сплаченого збору, про що зазначено у акті виконаних робіт від 26.02.2025, адже письмові документи, якими обгрунтовуються позовні вимоги позивачкою отримані від уповноважених органів самостійно у грудні 2024-січні 2025 років до укладення 21.02.2025 договору про надання правничої допомоги з представником.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, а відтак, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про зменшення розміру таких витрат до 3000,00 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме у зазначеному розмірі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 26873 (двадцять шість тисяч вісімсот сімдеся три) гривні 00 копійок, сплаченого згідно квитанції №9Q6O-07122024/7066978 від 07.12.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 судові витрати на суму 3968 грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 04 квітня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769);

третя особа:

- Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області (місцезнаходження: бульвар Шевченка, 39, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46025 код ЄДРПОУ 37977599) .

Головуючий суддяГрицюк Р.П.