Решение № 126371017, 04.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 рокуСправа №160/26271/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КООП ТОРГ СЕРВІС" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

01.10.2024 року засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КООП ТОРГ СЕРВІС" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.05.2024 року №0/309050407, складене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на ім`я ТОВ «КООП ТОРГ СЕРВІС» на підставі акта перевірки №24326/04-36-04-07/39954133 від 18.04.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідач за результатами проведеної камеральної перевірки щодо своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, оформленої актом перевірки від 18.04.2024 р. №24326/04-36-04-07/39954133, дійшов висновків щодо реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю ""КООП ТОРГ СЕРВІС" розрахунку коригування з порушенням граничних строків, передбачених пунктом 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України, що стало підставою застосування до останнього відповідальності, передбаченої пунктом 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК Українита, відповідно, винесення податкового повідомлення-рішення від 24.05.2024 року №0/309050407. Так, позивачем наголошується, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом безпідставно, з огляду на положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, якими встановлено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, в тому числі штрафні санкції за порушення строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до них. Відтак, штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН у період з 01.03.2020 і до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину (30.06.2023) не застосовується. Законом №2260-ІХ від 12.05.2022, який набрав чинності 27.05.2022, відновлено податковий обов`язок платників податків, у яких є можливість виконувати свої податкові обов`язки. Разом з цим, прогалина права в сфері підтвердження неможливості виконання платником податків обов`язків у період з 27.05.2022 по 06.09.2022 призвела до браку законодавчого визначення умов, за яких платник податків може застосовувати абз. 8 пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, що в свою чергу створило умови правової невизначеності. Також вказане свідчить про існування у податковому законодавстві двох норм, які створюють неоднакове правове регулювання одних і тих самих правовідносин, а саме: приписи п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України передбачають відсутність відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних впродовж усього терміну дії карантину, натомість приписи підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України передбачають звільнення від застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних для платників податків, які мають можливість реєструвати податкові накладні, граничних строк реєстрації яких припадав на період з лютого 2022 по травень 2023, за умови їх реєстрації до 15.07.2022 (тобто застосування штрафів за несвоєчасну реєстрацію відповідних податкових накладних, граничних строк реєстрації яких припадав на період з лютого 2022 по травень 2023, здійснюватиметься за умови їх не реєстрації до 15.07.2022). За таких обставин існує неоднозначність правового регулювання відповідних правовідносин, відсутність правової визначеності у таких правовідносинах та погіршення становища як платника податків у зв`язку з відповідним суперечливим правовим регулюванням. Надалі, Законом №2876-ІХ від 12.01.2023 внесено зміни до розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України та підрозділ 2 доповнено пунктами 89 та 90, згідно із якими збільшено тривалість граничного строку реєстрації податкової накладної, залежно від дня її складення, та зменшено відсоткові розміри ставок штрафу за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України для реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Проте, незважаючи на те, що в Законі №2876-ІХ зазначено «тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні…», тобто починаючи з 24.02.2022, відповідачем в прийнятому податковому повідомленні-рішенні застосовані інші штрафні санкції, тобто без урахування диференціювання відсотків, визначених Законом №2876-ІХ. За таких обставин, накладення штрафу згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України є протиправним, а спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) сторін з 28.10.2024 року.

Цією ж ухвалою відповідачам надано п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позов, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

17.10.2024 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі посилаючись на те, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку з питання своєчасності реєстрації позивачем податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН. За результатами перевірки, відповідно до вимог п.86.2 ст. 86 ПКУкраїні складено акт камеральної перевірки від 18.04.2024 р. №24326/04-36-04-07/39954133 щодо порушення термінів реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування. Так, перевіркою даних ЄРПН встановлено порушення позивачем строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН визначених п.201.10 ст. 201 ПК України. Відповідно інформації, наведеній у матеріалах перевірки, було встановлено порушення граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних, складених за період лютий, травень, червень, серпень грудень 2022 року, січень, травень 2023 року, які зареєстровані в ЄРПН у період з 13.07.2022 по 19.06.2023 року. Факт порушення терміну реєстрації вищевказаних податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних підтверджено даними ЄРПН. За результатами розгляду акта перевірки ГУ ДПС відповідно до норм чинного законодавства, зокрема пункту 90 підрозділу 2розділу XX «Перехідні положення» ПК України, прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2024 року №0/309050407 про застосування штрафних санкцій у загальній сумі 45721,49грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН. Реквізити (№, дата виписки) податкових накладних, розшифровка по кількості днів затримки реєстрації в ЄРПН та розрахунок сум штрафних санкцій наведені в акті перевірки та в додатку до податкового повідомлення-рішення від 24.05.2024 року №0/309050407.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року зупинено провадження у справі № 160/26271/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КООП ТОРГ СЕРВІС" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 200/4768/23.

31.03.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 р. поновлено провадження у справі № 160/26271/24.

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 8ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства Українипри розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кооп Торг Сервіс» зареєстроване як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 39954133 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Головним державним інспектором Соборного відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, у порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та статті 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку з питання своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Кооп Торг Сервіс» ( код ЄДРПОУ 39954133).

За результатами проведеної камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено акт № 10751/04-36-04-07/39954133 від 03.04.2023 року, яким встановлено порушення вимог пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, пункту 89 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» суб`єктом господарювання порушено граничні строки реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме:

-Податкову накладну № 22201, що складено 18.05.2022, фактично зареєстровано 21.07.2022, на суму ПДВ 56,32грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 7 днів;

-Податкову накладну № 22191, що складено 18.05.2022, фактично зареєстровано 21.07.2022, на суму ПДВ 775,69грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 7 днів;

-Податкову накладну № 22212, що складено 18.05.2022, фактично зареєстровано 22.07.2022, на суму ПДВ 1496,06грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 8 днів;

-Податкову накладну № 2510, що складено 03.08.2022, фактично зареєстровано 15.09.2022, на суму ПДВ -951,78грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 15 дні;

-Податкову накладну № 2507, що складено 02.08.2022, фактично зареєстровано 15.09.2022, на суму ПДВ -3000грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 15 днів;

-Податкову накладну № 2497, що складено 01.08.2022, фактично зареєстровано 15.09.2022, на суму ПДВ 4833,33грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 15 днів;

-Податкову накладну № 2498, що складено 01.08.2022, фактично зареєстровано 15.09.2022, на суму ПДВ 14464,62грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 15 днів;

-Податкову накладну № 2496, що складено 01.08.2022, фактично зареєстровано 15.09.2022, на суму ПДВ 21142,5грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 15 днів;

-Податкову накладну № 2494, що складено 01.08.2022, фактично зареєстровано 15.09.2022, на суму ПДВ 10504,87грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 15 днів;

-Податкову накладну № 2511, що складено 03.08.2022, фактично зареєстровано 15.09.2022, на суму ПДВ 6666,67грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 15 днів;

-Податкову накладну № 2503, що складено 01.08.2022, фактично зареєстровано 15.09.2022, на суму ПДВ 3333,33грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 15 днів;

-Податкову накладну № 2499, що складено 01.08.2022, фактично зареєстровано 15.09.2022, на суму ПДВ 4961,67грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 15 днів;

-Податкову накладну № 24991, що складено 01.08.2022, фактично зареєстровано 30.09.2022, на суму ПДВ -4961,67грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 30днів;

-Податкову накладну № 25101, що складено 03.08.2022, фактично зареєстровано 30.09.2022, на суму ПДВ -951,78грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 30 днів;

-Податкову накладну № 25111, що складено 03.08.2022, фактично зареєстровано 30.09.2022, на суму ПДВ -6666,66грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 30 днів;

-Податкову накладну № 24941, що складено 01.08.2022, фактично зареєстровано 30.09.2022, на суму ПДВ -10504,87грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 30 днів;

-Податкову накладну № 25031, що складено 01.08.2022, фактично зареєстровано 30.09.2022, на суму ПДВ -3333,33грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 30 днів;

-Податкову накладну № 25071, що складено 02.08.2022, фактично зареєстровано 30.09.2022, на суму ПДВ -3000грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 30 днів;

-Податкову накладну № 24961, що складено 01.08.2022, фактично зареєстровано 30.09.2022, на суму ПДВ -21142,5грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 30 днів;

-Податкову накладну № 24971, що складено 01.08.2022, фактично зареєстровано 30.09.2022, на суму ПДВ -4833,33грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 30 днів;

-Податкову накладну № 24981, що складено 01.08.2022, фактично зареєстровано 30.09.2022, на суму ПДВ -2892,92грн., з кількістю днів порушення строків реєстрації 30 днів.

Не погоджуючись з викладеними в акті камеральної перевірки № 10751/04-36-04-07/39954133 від 03.04.2023 року висновками ТОВ «КООП ТОРГ СЕРВІС» звернулось 19.04.2023р. до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з запереченнями.

За результатами розгляду заперечень ТОВ «КООП ТОРГ СЕРВІС» на акт перевірки № 14-36-04-07/39954133 від 03.04.2023 року, ГУ ДПС у Дніпропетровській області було направлено лист №33214/6/04-36-04-07-18 від 09.05.2023 року, яким було частково задоволено заперечення ТОВ «КООП ТОРГ СЕРВІС» та встановлено, що висновки, викладені в Акті перевірки в частині застосування штрафних санкцій до податкових накладних/розрахунків коригування №2510 від 03.08.2022, №25.07 від 02.08.2022, №2497 від 01.08.2022, №2498 від 022, №2496 від 01.08.2022, №2494 від 01.08.2022, №2511 від 03.08.2022, №2503 від 01.08.2022, від 01.09.2022, №24991 від 01.08.2022, №25101 від 03.08.2022, №25111 від 03.08.2022, №24941 38.2022, №25031 від 01.08.2022, №25071від 02.08.2022, №24961 від 01.08.2022, №24971 від 022, №24981 від 01.08.2022, є передчасними.

В частині застосування штрафних санкцій до податкових накладних/розрахунків коригування 1 від 18.05.2022, №22191 від 18.05.2022, №22212 від 18.05.2022 року висновки в Акті перевірки вірні, відповідають нормам чинного законодавства та залишаються без змін.

Наведені порушення, що було викладено в акті камеральної перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення від 24.05.2024 року № 0/309050407, яким згідно з пунктом 1201 .1 ст. 1201 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних застосовано штраф у сумі 45721,49гривень.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням рішенням та вважаючи його протиправним Товариство з обмеженою відповідальністю «Кооп Торг Сервіс» звернулось з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним відносинам суд виходить із наступного.

Податковий кодекс України(далі -ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом201.1 статті 201 ПК Українивизначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абзац перший пункту201.10 статті 201 ПК України).

Пункт201.10 статті 201 ПК Українитакож установлює граничні строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, серед іншого:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Указаним пунктом також визначено, що у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом

Зважаючи на викладене, положенняПК Українизакріплюють обов`язок платників податку на додану вартість забезпечувати своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі свого боку, пункт120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу Україниустановлює, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченогостаттею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім окремо визначених видів податкових накладних) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей192і201цьогоКодексупокладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

18 березня 2020 року набрав чинностіЗакон України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»(далі - Закон № 533-IX).

У зв`язку з набранням чинностіЗакону № 533-ІХ(з урахуванням змін, внесенихЗаконом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»таЗаконом України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») підрозділ 10розділу XX ПК Українибув доповнений пунктом 52-1 такого змісту:

«За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: - обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; - цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; - обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; - здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; - порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».

Верховний Суд за результатами аналізу наведених норм у постанові від 10 грудня 2021 року у справі № 420/10367/20 сформував такий правовий висновок:

«Перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у період з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Отже, штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН у період з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, не застосовуються».

Кабінет Міністрів України установив карантин на підставі постанови від 11 березня 2020 року №211 з 12 березня 2020 року.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»Кабінет Міністрів України скасував 30 червня 2023 року з 24 години 00 хвилин на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, законодавець шляхом внесення змін доПК Українизапровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, зокрема за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у відповідний період.

Проте, до завершення карантинуУказом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»в Україні був введений воєнний стан, який на підставі наступних указів Президента України продовжувався та триває досі.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада України прийнялаЗакон України від 03 березня 2022 року № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Цим Законом підрозділ 10розділу XX ПК Українибув доповнений пунктом 69, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Підпунктами 69.1, 69.9 пункту 69 підрозділу 10розділу XX ПК Українибуло визначено, що в разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, встановленої пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, - то в такому випадку платники податків звільняються від визначеної цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Для платників та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У подальшому,Законом України від 24 березня 2022 року № 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану»було внесено зміни до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10розділу XX ПК України, а саме: слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».

Цими змінами в законодавство не була зупинена дія положень пункту 52-1 підрозділу 10розділу XX ПК України.

Наведене вище вказує на те, що з 07 березня 2022 року фактично діяли дві норми, які визначали критерії звільнення від відповідальності за порушення, вчинені на час воєнного стану.

Так, пункт 52-1 підрозділу 10розділу XX ПК Українипередбачав безумовне звільнення від відповідальності у вигляді штрафних санкцій за вчинення порушень протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, крім конкретно визначених порушень. До таких винятків належали порушеннявимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу, обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального, спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку, порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Натомість підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10розділу XX ПК Українина той час звільняв від відповідальності за недотримання фактично всіх передбачених податковим законодавством обов`язків тих платників податків, які не мають можливості виконувати свої обов`язки у сфері оподаткування, але виконали їх до спливу шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Обидві зазначені норми фактично мали однаковий предмет регулювання, з урахуванням відмінностей у періодах вчиненого правопорушення. Втім, є відмінності у колі суб`єктів, на яких вони поширюються, та в умовах звільнення від відповідальності. Норми підпункту 69.1 передбачали, що звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних надається платникам лише за умови подальшої реєстрації таких накладних протягом шести місяців з дня завершення воєнного стану. В той час як положення пункту 52-1 передбачали безумовне звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних протягом періоду з 1 березня 2020 року до останнього календарного дня місяця, в якому завершується дія карантину.

Враховуючи те, що обидва ці положення мають тотожні диспозиції, але відрізняються гіпотезами, пункт 52-1 застосовувався під час карантинного мораторію, тоді як підпункт 69.1 застосовувався після запровадження воєнного стану. Паралельне існування умов, за яких застосовуються обидва згадані положення, не виключає необхідності їхнього застосування за передбачених ними умов і обставин. Оскільки ці норми мають власні умови застосування, вони не конкурують між собою. Тому, пізніша дата прийняття підпункту 69.1 на той час не виключала необхідності застосування пункту 52-1, якщо існують відповідні умови ("карантинний" мораторій).

Проте, правове регулювання спірних правовідносин у зв`язку із продовженням воєнного стану змінилося з 27 травня 2022 року.

Так, 27 травня 2022 року набрав чинностіЗакон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX(далі - Закон № 2260-IX).

У цьомуЗаконі підпункт 69.1пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХПК Українивикладено у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану»за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Таким чином, початково встановлені особливості справляння податків та зборів забезпечували звільнення від відповідальності всіх без винятку платників податків (за умови належного виконання обов`язків у подальшому). Проте, з набранням чинностіЗаконом № 2260-IXпередбачене підпунктом 69.1 звільнення від відповідальності було поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків відповідного обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Окрім цього,Закон № 2260-IXдоповнив підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10розділу XX ПК Україниположеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом112.8.9 пункту 112.8 статті 112цьогоКодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

З огляду на зазначене, Верховний Суд у постановах від 30 січня 2024 року у справі № 280/4484/23 та від 06 лютого 2024 року у справі № 160/10740/23 дійшов висновку про те, що з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10розділу XX ПК України.

Як зазначає колегія суддів в ухвалі про передачу справи на розгляд палати, за умови чинності пункту 52-1 підрозділу 10розділу XX ПК України, який формально не було скасовано чи виключено з текстуПК України, у платника податків виникли законні очікування щодо незастосування відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних складених в період дії карантину. Застосування ж до платника податків штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію таких податкових накладних покладає на нього додатковий надмірний тягар та є порушенням основоположних принципів верховенства права та принципу належного урядування.

У зв`язку з цим, на думку колегії суддів, для забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, справу необхідно розглянути у складі судової палати.

Заслухавши суддю-дoпoвідачку, перевіривши наведені в касаційній скарзі дoвoди в межах підстав oскарження, дoслідивши матеріали справи, судoва палата з рoзгляду справ щoдo пoдатків, збoрів та інших oбoв`язкoвих платежів, вирішуючи питання сфoрмульoваної правoвoї прoблеми, дійшла висновків про відсутність підстав для відступу від зазначеного вище висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 січня 2024 року у справі № 280/4484/23 та від 06 лютого 2024 року у справі № 160/10740/23, з огляду на таке.

Механізм «ковідного» мораторію, закріплений у пункті 52-1 підрозділу 10розділу XX ПК України, мав діяти до завершення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Водночас із запровадженням воєнного стану законодавцем було ухвалено особливості оподаткування, насамперед шляхом доповнення підрозділу 10розділу XX ПК Українипідпунктом 69.2 (у редакціїЗакону № 2260-ІХ), який із 27 травня 2022 року чітко установив, що вимоги законодавства щодо «ковідного» мораторію під час воєнного стану не застосовуються.

Варто зазначити, що норма підпункту 69.2 сприймається однозначно та не викликає множинного трактування. Зміст цього підпункту прямо передбачає припинення дії пункту 52-1 під час воєнного стану, тому платник податків не міг мати жодних правомірних очікувань щодо подальшого поширення «ковідного» мораторію в цей період. Відтак у платників податків відсутній простір для ухвалення рішень із різним правовим змістом, що характерно у ситуаціях колізії або неоднозначності норм.

При цьому пункт 52-1 не був формально виключений із текстуПК України, оскільки на момент ухвалення відповідних змін паралельно мали місце як карантин, так і воєнний стан, і є очевидним, що було невідомо, яка з указаних обставин завершиться раніше. Отже, попри те що пункт 52-1 формально залишався в цьому Кодексі, дія цього положення на період воєнного стану фактично була припинена і не могла бути застосована.

З огляду на зазначене, Верхoвний Суд у складі судoвoї палати з рoзгляду справ щoдo пoдатків, збoрів та інших oбoв`язкoвих платежів Касаційнoгo адміністративнoгo суду не вбачає підстав для відступлення від висновку, який викладений у постановах від 30 січня 2024 року у справі № 280/4484/23 та від 06 лютого 2024 року у справі № 160/10740/23.

Застосовуючи сформовані у цій справі висновки щодо змісту та дії пунктів 52-1 та підпунктів 69.1, 69.2 пункту 69 підрозділу 10розділу XX ПК України, з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки строк реєстрації спірних у цій справі податкових накладних настав вже після 27 травня 2022 року, вони не підпадали під дію мораторію. Відповідно, позивач був правомірно притягнутий до відповідальності, а його покликання на пункт 52-1 підрозділу 10розділу XX ПК Українияк на підставу для звільнення від застосування штрафних санкцій у таких правовідносинах є неприйнятними.

Окрім цього, проаналізувавши доводи позивача щодо відсутності в його діях ознак вини, а також щодо наявності форс-мажорних обставин, які є підставою для звільнення від відповідальності згідно з підпунктом112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до положень пункту112.2 статті 112 ПК Україниособа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Повертаючись до особливостей справляння податків в умовах воєнного стану, Верховний Суд звертає увагу на зміст пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХПК України, за яким платник податків звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання податкового обов`язку у випадку неможливості його виконання. Вказана норма передбачає конкретну підставу для невиконання податкових правил - об`єктивна нездатність їх дотримання.

Порушення, що є предметом розгляду у справі, мають характер триваючих та повторюваних, про що свідчать дати реєстрації податкових накладних та їх кількість. Отже, склалася ситуація, що платник податків здійснював господарську діяльність, мав змогу укладати та виконувати договори, проте, з певних суб`єктивних причин, не виконав належним чином свій податковий обов`язок. Вказані тези перебувають у логічному конфлікті між собою. Ураховуючи проміжок часу, протягом якого платником податків були системно допущені вказані правопорушення, можливість виконання податкових зобов`язань з боку платника податків є очевидною.

Так, Верховний Суд акцентував увагу, що жодна правова норма не повинна тлумачитися як така, що дозволяє умисно вчиняти правопорушення, при цьому не ставлячи в залежність від наявності конкретних фактичних обставин, які б могли обґрунтувати неможливість дотримання правила поведінки. Інакше це створює системні ризики для підтримання правопорядку і може призводити до деструкції належного порядку розвитку суспільних відносин.

Серед іншого, слід звернути увагу, що на момент вчинення діяння платник податків діяв свідомо та керувався нормами права, чинними у відповідному темпоральному проміжку. Особа була зобов`язана здійснити реєстрацію податкових накладних у встановлені законодавством строки, усвідомлювала протиправний характер свого діяння та його наслідків, відповідно до змісту правових норм, що діяли на момент вчинення правопорушення. При цьому, як було встановлено вище, норми щодо зупинення дії мораторію викладені чітко та не викликають можливості іншого тлумачення, а тому у відповідному часовому проміжку особа мала можливість для дотримання правил та норм податкового законодавства, у зв`язку з чим її діяння є винним.

Позивач наголошував, що норма підпункту112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК Українитакож звільняє платників податків від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору). При цьому акцентує увагу, що підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХПК Українизобов`язує контролюючий орган у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок застосовувати до платників податків з урахуванням обставин, передбачених підпунктом112.8.9 пункту 112.8 статті 112цьогоКодексу.

Як вже було встановлено вище, порушення, що є предметом судового розгляду, мали триваючий і повторюваний характер, а платник податків фактично здійснював господарську діяльність протягом усього спірного періоду. Це свідчить, що він мав реальну можливість належним чином виконувати свій податковий обов`язок, але з власних суб`єктивних причин цього не зробив. За таких обставин причинно-наслідковий зв`язок між задекларованими форс-мажорними обставинами та неможливістю своєчасної реєстрації податкових накладних не підтверджено, а фактична та реальна неможливість позивача виконати свій податковий обов`язок щодо своєчасної реєстрації податкових накладних з наданих до матеріалів справи доказів не прослідковується.

Щодо темпоральних меж застосування зменшених штрафних санкцій, встановлених пунктом 90 підрозділу 2розділу XX ПК України Верховним Судом у справі № 200/4768/23 викладено наступні висновки.

Перед судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів постало питання: чи можуть зменшені розміри штрафних санкцій, визначені пунктом 90 підрозділу 2розділу XX ПК України, застосовуватися до правопорушень, що були вчинені до набрання чинності вказаною нормою, але податкове повідомлення-рішення прийняте вже після її вступу в дію.

Верховний Суд у постановах від 30 січня 2024 року у справі № 280/4484/23, від 06 лютого 2024 року у справі № 160/10740/23, від 12 березня 2024 року у справі № 160/13661/23 та від 13 березня 2024 року у справі № 120/6331/23 вказав, що зменшені розміри штрафних санкцій застосовуються тільки до фактів несвоєчасної реєстрації податкових накладних, складених та зареєстрованих після 08 лютого 2023 року або податкових накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності станом на 08 лютого 2023 року.

Скаржник зазначає, що такий підхід не враховує гарантій для платників податків на випадок зміни розміру штрафних санкцій за вчинення податкових правопорушень, визначених пунктом 11 підрозділу 10розділу XX ПК України. Згідно з цим пунктом, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбаченихзаконом, чинним на день прийняття рішень щодо їх застосування (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Застосування пункту 11 підрозділу 10розділу XX ПК Україниу контексті спірних правовідносин полягає в тому, що якщо на день прийняття податкових повідомлень-рішень через зміну законодавства відбулося зменшення розміру штрафних санкцій за встановлене податковим органом порушення податкового законодавства, то підлягають застосуванню нові, зменшені розміри штрафних санкцій, які були передбачені на дату прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів, передаючи справу на розгляд судової палати, зазначила про обґрунтованість таких доводів скаржника. Однак, з огляду на наявність протилежних висновків Верховного Суду у згаданих вище постановах, для формування єдиної судової практики при вирішенні цієї правової проблеми необхідно розглянути справу в складі судової палати та вирішити питання про відступ від вищевказаних висновків.

З огляду на зазначене, для забезпечення єдності правозастосування та остаточного вирішення порушених правових питань судова палата акцентує увагу, що ключовим для вирішення цієї правової проблеми є ретельне дослідження правового регулювання питання щодо строків реєстрації податкових накладних та відповідальності за порушення таких строків "до" та "після" набрання чинності приписівЗакону України "Про внесення змін до розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування" № 2876-ІX від 12 січня 2023 року (далі - Закон № 2876-ІX), який набрав чинності 08 лютого 2023 року, з урахуванням пункту 11 підрозділу 10розділу XX ПК України(щодо застосування розміру штрафу, актуального на день ухвалення рішення) тастатті 58 Конституції України.

До набрання чинностіЗаконом № 2876-ІXпроцедурні вимоги щодо строків реєстрації податкових накладних визначалися приписами пункту201.10 статті 201 ПК України.

Зазначена правова норма була повністю процитована у попередньому розділі цієї постанови. Коротко нагадаємо, що для податкових накладних (розрахунків коригування), складених із 1 по 15 календарний день місяця, граничним строком реєстрації є останній день цього ж місяця, а для накладних, складених із 16 по останній день місяця, - 15 число наступного місяця. Для зведених податкових накладних і розрахунків коригування граничний строк реєстрації становить 20 календарних днів, відлік яких ведуть від останнього календарного дня місяця складання. Якщо розрахунок коригування складено постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка передбачає зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг, то його потрібно зареєструвати протягом 15 календарних днів із дати отримання такого розрахунку покупцем.

При недотриманні таких строків пункт120-1.1 статті 120-1 ПК України(також уже процитований у попередньому розділі) встановлює поступове зростання штрафної ставки - від 10 відсотків (за прострочення до 15 днів) до 50 відсотків (за прострочення понад 365 днів) суми податку на додану вартість, зазначеної в протермінованих податкових накладних або розрахунках коригування.

Таким чином, положення пункт201.10 статті 201 ПК Українита пункт 120-1.1статті 120-1 ПК Україниперебувають у нерозривній єдності. Такого роду підхід обумовлюється формально-юридичною логікою: приписи пункту201.10 статті 201 ПК Українита пункту 120-1.1статті 120-1 ПК Українимають взаємно відсильні норми одна на одну.

Іншими словами, якщо платник податків перевищує строк реєстрації, установлений пунктом201.10 статті 201 ПК України, настає передбачена пунктом120-1.1 статті 120-1 ПК Українивідповідальність у вигляді штрафу залежно від тривалості прострочення.

Закон № 2876-IXтимчасово, на період воєнного стану, передбачив інший порядок регулювання строків реєстрації податкових накладних та окрему, зменшену, відповідальність за їх несвоєчасну реєстрацію, доповнивши підрозділ 2розділу XX ПК Українипунктами 89 та 90.

Відповідно до пункту 89 підрозділу 2розділу XX ПК Українитимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженимЗаконом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відповідальність за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних за процедурними строками, передбаченими пунктом 89 підрозділу 2розділу XX ПК України, визначається приписами пункту 90 цього підрозділу.

Зазначеною нормою передбачено, що тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеногоУказом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженимЗаконом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 цього підрозділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі:

2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів".

Аналізуючи зазначені положення, Судова палата доходить висновку, що механіка правового регулювання, яка передбачена у пунктах 89, 90 підрозділу 2розділу XX ПК Україниперебуває у нерозривній єдності. Зокрема, такий висновок підтверджується взаємними відсильними нормами. Понад те, пункт 90 передбачає окремий склад податкового правопорушення, оскільки фінансова відповідальність визначається за порушення процедурних правил сформованих у пункті 89, які не є тотожними за своїм темпоральним змістом приписам пунктом201.10 статті 201 ПК України.

Щодо темпорального аспекту дії норм пункту201.10 статті 201 ПК Українита пункту 120-1.1статті 120-1 ПК України, а також положень пунктів 89, 90 підрозділу 2розділу XX ПК України, Верховний Суд зазначає таке.

Закон № 2876-ІXне визначає прямо, що його приписи поширюють свою дію на відносини, які виникли до набрання ним чинності. Немає застережень уЗаконі № 2876-ІX, що його положення скасовують чи призупиняють дію положень пункту201.10 статті 201 ПК Українита пункту 120-1.1статті 120-1 цього Кодексуна період всього воєнного часу.

Отже, юридичну дію порівнюваних положеньПК Україниза темпоральним критерієм можна поділити на такі періоди:

Перший період - до воєнного стану, а також період воєнного стану до 08 лютого 2023 року (до набрання чинностіЗакону № 2876-ІX).

Другий період - з 08 лютого 2023 року (після набрання чинностіЗаконом № 2876-ІX) та до закінчення шести місяців після припинення/скасування воєнного стану;

Третій період - після шести місяців після припинення/скасування воєнного стану.

Із зазначених положень податкового законодавства слідує, що у наступних періодах застосуванню підлягають наступні приписи податкового законодавства, в частині процедурного регулювання реєстрації податкових накладних та відповідальності за порушення граничних строків реєстрації таких податкових накладних:

У першому періоді - пункт201.10 статті 201 ПК Українита пункт 120-1.1статті 120-1 цього Кодексу.

У другому періоді - пункти 89, 90 підрозділу 2розділу XX ПК України.

У третьому періоді - пункт201.10 статті 201 ПК Українита пункт 120-1.1статті 120-1 цього Кодексу.

Щодо питання чи можуть мати приписи пунктів 89, 90 підрозділу 2розділу XX ПК Українизворотну дію у часі, Суд вказує, що згідно з положеннями частини першоїстатті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи".

Тобто, нормиКонституції Українивстановлюють, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. При цьому встановлюється два загальні виключення (випадки коли нормативні приписи мають зворотну дію у часі):

- коли нові правила пом`якшують відповідальність особи;

- коли нові правила скасовують відповідальність особи.

Водночас у цьому конкретному випадку мова йде про співставлення приписів: пункту201.10 статті 201 ПК Україниі пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу та пунктів 89, 90 підрозділу 2розділу XX ПК України.

Про зворотну дію в часі приписів пункту 90 підрозділу 2розділу XX ПК Україниможна було б говорити тільки в наступних випадках:

- якщо б це нормативне положення (пункт 90) мало відношення до пункту201.10 статті 201 ПК України(тобто, якщо б новий припис податкового законодавства санкційного характеру прямо визначав, що він пом`якшує відповідальність за недотримання строків, які закріплені у пункті201.10 статті 201 ПК України);

- якщо б нові положення податкового законодавства вносили зміни до пункту120-1.1 статті 120-1цьогоКодексу, при цьому не змінюючи процедурні положення виконання податкового обов`язку з реєстрації податкових накладних (в частині граничних строків);

- якщо б нові положення податкового законодавства прямо передбачали, що їх дія поширюється на відносини, що виникли до моменту набрання ними чинності.

У випадку, що розглядається, вищезазначені умови відсутні.

Правовий механізм аналізованих норм права вказує на те, що пункт 90 підрозділу 2розділу XX ПК Українивизначає відповідальність за недотримання процедурних положень пункту 89 цього підрозділу, тоді як пункт120-1.1 ст. 120-1цьогоКодексувизначає відповідальність за порушення процедурних вимог пункту201.10 статті 201 ПК України. Санкційні норми, що діяли "до" та "після" набрання чинностіЗаконом № 2876-ІXпередбачають відповідальність за нетотожні склади податкових правопорушень.

Отже, положення пунктів 89, 90 підрозділу 2розділу XX ПК Україниформують комплексний правовий механізм, який не поширює свою дію на відносини, що мали місце до набрання ними чинності. Зворотна дія у часі положень пункту 89 розділу не є можливою.

Іншими словами, пункт 89 підрозділу 2розділу XX ПК Україниустановлює нові (подовжені) строки реєстрації податкових накладних під час воєнного стану та 6 місяців після. Пункт 90 цього підрозділу визначає відповідальність (штрафи) саме за порушення цих нових строків реєстрації (тобто за склад податкового правопорушення, відмінний від «довоєнних» строків пункту201.10 статті 201 ПК України). З огляду на це можна дійти висновки, що ці норми - пунктів 89 і 90 підрозділу 2розділу XX ПК Українине замінюють «автоматично» старі положення (пункту201.10 статті 201і пункту120-1.1 статті 120-1цьогоКодексу), а створюють окремий правовий механізм саме для «воєнного» періоду, не маючи зворотної сили щодо подій, які відбулися до набрання чинностіЗаконом № 2876-ІХ.

Верховний Суд також наголошує, що пункт 11 підрозділу 10розділу XX ПК Українипередбачає застосування розміру штрафних (фінансових) санкцій, передбаченогозаконом, чинним на день прийняття рішення щодо їх застосування.

Водночас у спірному випадку йдеться про різний склад податкового правопорушення, а не про однакові правопорушення з різними розмірами штрафів.Закон № 2876?ІХне вносив змін до пункту120-1.1 статті 120-1 ПК України, у зв`язку з чим розміри штрафів замінюються на нові.

Отже, пункт 11 підрозділу 10розділу XX ПК Українисам по собі не змінює темпоральних меж дії нових норм, а лише вказує на те, що у разі, коли штраф визначається за тим самим порушенням, але на момент ухвалення рішення змінився його розмір у межах однієї й тієї ж правової норми, слід брати до уваги новий (зменшений) розмір. У випадку ж із пунктами 89 і 90 підрозділу 2розділу XX ПК Українийдеться про інше правопорушення (порушення нових «воєнних» строків реєстрації), тож вони не можуть поширюватися відповідальність, що передбачена іншими нормами.

Таким чином, є помилковими доводи позивача, що пункт 11 підрозділу 10 розділу ХХПК Українипрямо вказує на обов`язок контролюючого органу під час розрахунку штрафних санкцій за вчинене позивачем порушення застосовувати розміри, що визначені пунктом 90 підрозділу 2 розділу ХХ цьогоКодексу.

Отже, відсутні підстави для відступу від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 січня 2024 року у справі № 280/4484/23, від 06 лютого 2024 року у справі № 160/10740/23, від 12 березня 2024 року у справі № 160/13661/23 та від 13 березня 2024 року у справі №120/6331/23, а також інших постанов Верховного Суду, в яких викладений аналогічний висновок щодо застосування норм пунктів 89, 90 підрозділу 2розділу XX ПК України.

Застосовуючи сформовані у цій справі висновки та враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що податковий орган належним чином визначив розміри штрафних санкцій, коректно диференціювавши податкові накладні залежно від того, коли саме порушення граничних строків реєстрації відбулося -донабрання чинностіЗаконом № 2876ІХчипіслянього.

Також суд вважає потрібним зауважити, що при цьому, юридичні наслідки постанови Верховного Суду від 26.02.2025р. у справі №200/4768/23 у контексті застосування ч.5 ст.242 КАС України полягали не у формуванні нових висновків, а у правовій позиції про відсутність підстав для відступу від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 30.01.2024р. у справі №280/4484/23, від 06.02.2024р. у справі №160/10740/23, від 12.03.2024р. у справі №160/13661/23, від 13.03.2024р. у справі №120/6331/23.

Отже, прийняття постанови Верховного Суду від 26.02.2025р. у справі №200/4768/23 не призвело до формування нової правозастосовчої практики, а навпакипідтвердило правильність вже існуючої практики Верховного Суду у вирішення спорів подібної категорії, котра вже існувала на момент звернення заявника до суду із позовом у справі №160/26271/24.

З наведеного слідує, що у разі виписування особою податкової накладної до 26.05.2022р. і реєстрації цієї податкової накладної в Реєстрі до 15.07.2022р. учасник суспільних відносин звільняється від відповідальності згідно з п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України за порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у силу п.521підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ (до 26.05.2022р. включно) та у силу п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 03.03.2022р. №2118-ІХ.

Натомість, у разі виписування особою податкової накладної до 26.05.2022р. і реєстрації цієї податкової накладної в Реєстрі після 15.07.2022р. учасник суспільних відносин звільняється від відповідальності згідно з п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України за порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України виключно у разі дотримання вимог як п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ, так і п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 13.12.2022р. №2836-ІХ (а саме - винесення контролюючим органом рішення про неможливість виконання платником податків податкового обов`язку).

При цьому, суд зважає, що згадане рішення суб`єкта владних повноважень звільняє учасника суспільних відносин як від відповідальності за діяння із несвоєчасної реєстрації податкових накладних, вчинені до календарної дати прийняття цього рішення, так і за діяння із несвоєчасної реєстрації податкових накладних, вчинені після календарної дати прийняття цього рішення аж до достеменного встановлення контролюючим органом виникнення у учасника суспільних відносин фізичної можливості виконання податкового обов`язку.

Розв`язуючи даний спір суд також зважає, що обставини відображених в Акті: календарної дати виникнення у заявника обов`язку скласти податкову накладну з ПДВ за правилом настання "першої події" у господарській операції, котра належить до об`єкта справляння ПДВ; календарної дати фізичного виписування заявником податкової накладної; календарної дати граничного строку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаної заявником податкової накладної; календарної дати фактичної реєстрації виписаної заявником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних; правильності обчислення суб`єктом владних повноважень тривалості строку затримки реєстрації виписаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних; арифметичної правильності обчислення суб`єктом владних повноважень сум застосованого штрафу у розрізі податкової накладної заявником не оспорюються, а тому не входять до предмету доказування саме у цьому спорі, але можуть бути кваліфіковані у якості підстав для подання нового позову.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, підставою звільнення від несення учасником суспільних відносин міри юридичної відповідальності у вигляді штрафу за п.1201.1 ст.1201Податкового кодексу України або за п.90 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України за несвоєчасну реєстрацію в Реєстрі власно складених податкових накладних (або складених постачальником розрахунків коригування до податкових накладних) відносно податкових накладних, виписаних після 27.05.2022р. є прийняте у порядку п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України рішення суб`єкта владних повноважень про неможливість виконання учасником суспільних відносин податкового обов`язку.

Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли дія рішення контролюючого органу про неможливість виконання учасником суспільних відносин податкового обов`язку у часі поширюється або до календарної дати прийняття цього рішення суб`єктом владних повноважень у добровільному порядку за матеріалами звернення зацікавленої особи, поданої у прийнятно розумний строк від настання події неможливості виконання учасником суспільних відносин податкового обов`язку, або до моменту подання платником податків заяви про відновлення можливості виконання податкового обов`язку, або до моменту здобуття суб`єктом владних повноважень у межах відповідного заходу податкового контролю достатніх доказів про відновлення можливості виконання особою податкового обов`язку, але не подання відповідної заяви через недобросовісні та несумлінні дії.

За матеріалами справи судом достеменно установлено, що відносно заявника суб`єктом владних повноважень не приймалось рішення у порядку п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України про неможливість виконання учасником суспільних відносин податкового обов`язку.

В усіх перелічених випадках учасник суспільних відносин не може бути притягнутий до відповідальності як за п.1201.1 ст.1201Податкового кодексу України, так і за п.90 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України у разі відсутності у відповідному діянні складу податкового правопорушення у розумінні п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України або у разі наявності факторів, окреслених у п.112.8 ст.112 Податкового кодексу України.

Однак, юридично спроможних доводів про відсутність у діяннях заявника події і складу податкового правопорушення за п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України відносно реєстрації в Реєстрі власно складених податкових накладних, датованих після минування календарної дати27.05.2022р. у межах граничного строку та доказів на підтвердження таких доводів матеріали справи не містять.

Між тим, у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.03.2024р. по справі №280/2280/21: порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника прогресивної шкали штрафу в залежності від кількості днів порушення строку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування, а також штрафу за відсутність реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування; Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 826/10414/16 за аналогічних спірних правовідносин, наявність вини (умисної або по необережності) з боку платника податків, протиправний характер діяння має бути оцінені судами, з урахуванням об`єктивних обставин, які призвели до неможливості виконати передбачений Податковим кодексом України обов`язок щодо своєчасної реєстрації податкових накладних; Відповідно до пункту109.1 статті 109 Податкового кодексу Україниподатковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; Відсутність вини платника податку, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій. В межах спірних правовідносин неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасної реєстрації позивачем податкових накладних відбулось не з вини останнього, що виключає протиправність діяння платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності.

Також за правовими висновками постанови Верховного Суду від 06.03.2024р. по справі №280/2280/21: обставини суми податку на додану вартість на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість фактично є юридично значимим фактором для висновку про відновлення можливості виконання учасником суспільних відносин податкового обов`язку з приводу реєстрації власно складених (виписаних) податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; протиправна поведінка суб`єктів владних повноважень (підтверджена відповідними судовими рішеннями), яка вплинула на обсяг суми податку на додану вартість на рахунках в системі електронного адміністрування з податку на додану вартість, на яку платник податків має зареєструвати податкові накладні, є обставиною, яка вказує на неможливість реалізації платником податку обов`язку щодо реєстрації податкових накладних у відповідному розмірі саме з вини відповідних державних установ; Відсутність вини платника податку, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що саме унаслідок вчинення суб`єктом владних повноважень будь-яких протиправних управлінських волевиявлень заявник був позбавлений фізичної можливості подати згадані у Акті №24328/04-36-04-07/39954133 податкові накладні до реєстрації або у межах визначених законом граничних строків, або після збігу цих строків, але раніше від тієї календарної дати, коли відбулась подія фактичної реєстрації.

Напрям та умови провадження заявником господарської діяльності у межах спірних правовідносин не створюють підстав для кваліфікації поточного фінансового стану заявника у якості причини для звільнення від несення міри юридичної відповідальності як згідно з п.1201.1 ст.1201Податкового кодексу України, так і згідно з п.90 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування приватною особою новоствореного обов`язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачемсуб`єктом владних повноважень.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування -поза будь-яким розумним сумнівом, у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування -баланс вірогідностей.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Такий висновок окружного адміністративного суду цілком корелюється із правовими позиціями постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, постанови Верховного Суду від 15.06.2023р. у справі №804/2960/16.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом було доведено дотримання у спірних правовідносинах вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини відображених в Акті №24328/04-36-04-07/39954133 діянь платника податків, кваліфікованих у якості податкового правопорушення, з`ясовані із достатньою повнотою, зміст належної норми права витлумачений вірно, унаслідок чого реально вчинене оскаржене управлінське волевиявлення узгоджується як із дійсним змістом нормативного регламентування, так і із справжніми обставинами фактичної дійсності, не призводить до безпідставного притягнення учасника суспільних відносин до фінансової відповідальності.

Тож позов належить залишити без задоволення, позаяк проведеним судовим розглядом установлено відповідність оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України у межах наведених заявником підстав позову, що призводить до відсутності порушеного права як об`єкту судового захисту.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстомКонвенція; рішення від 21.01.1999р. у справіГарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справіКрасуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справіІльяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справіТрофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справіХіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справіСуомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справіМелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував усі діючі юридичні механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, позивач належними та допустимими доказами не довів протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення№0/309050407 від 24.05.2024, а відтак, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1статті 9Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено відсутні підстави для розподілу судових витрат..

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КООП ТОРГ СЕРВІС" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук