Решение № 126258805, 31.03.2025, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

31 березня 2025 року Справа № 926/763/25Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М. за участю помічника судді Петровської В.С., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/763/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ясно+ (04119, м.Київ, вул.Ґарета Джонса, 8, літ.20-Д)

До відповідача Боянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (60321, Чернівецька обл., Чернівецький р-н., с.Бояни)

Про стягнення заборгованості в сумі 893968,63 грн

За участю представників:

Від позивача: Марковська В.В. представник (дов.№20241104001 від 04.11.2024р.)

Від відповідача: не з`явився

Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв`язку EasyCom.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Ясно + звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Боянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про стягнення заборгованості за договором постачання електричної енергії №77721210121П-Т124 від 20.06.2024 року в розмірі 893968,63 грн, яка виникла внаслідок несплати за поставлену позивачем електричну енергію в грудні 2024 року, за яку споживач не розрахувався, і яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

07.03.2025 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№763, позовну заяву передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 10.03.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 31.03.2025 року.

11.03.2025 року від представниці позивача Марковської В.В. надійшла заява (вх.№796) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду, яка задоволена ухвалою суду від 12.03.2025 року.

У судовому засіданні 31.03.2025 року представниця позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст.6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Як визначено ч.11 ст.242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя №845/0/15-21 від 17.08.2021 року, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІТС унормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Згідно з п.42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 року у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

За змістом ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі №921/6/18.).

Ухвала суду від 10.03.2025 року була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача та доставлена до електронного кабінету 10.03.2025 о 18:36 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, а також оприлюднена в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.

З наведеного суд констатує, що в розумінні норм ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, однак, своїми процесуальними правами не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, відзиву не подав.

Згідно ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч.1 ст.46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Виходячи з приписів ст.ст.55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.

Згідно зі ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Суд зауважує, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.3 ст.13 ГПК України).

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п.3 ч.3 ст.202 ГПК України).

З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить висновків про відсутність підстав відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.20.24 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯСНО+» (далі постачальник) та Боянською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області (далі споживач) укладено договір про постачання (закупівлю) електричної енергії від №77721210121П-Т124 (далі договір), додатком №2 до якого є комерційна пропозиція «Особлива» постачальника електричної енергії ТОВ «ЯСНО+» (далі комерційна пропозиція).

Відповідно п.1.1 договору постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Пунктами 1.2 та 1.3 договору встановлено, що найменуванням товару є електрична енергія (ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія) (далі електрична енергія), постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з червня по грудень 2024 року становить 300000 кВт/год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи.

Строк (термін) поставки товарі є червень-грудень 2024 року (п.2.1 договору).

У пункті 4.1, 5.2 договору сторони узгодили, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною (за 1 кВт/год), що на дату укладення договору становить 4,72601 грн без ПДВ, крім того ПДВ 0,94520, грн, всього з ПДВ 5,67121 грн. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.4.4 договору).

Пунктом 4.6 договору передбачено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути менший 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або в строк, визначений у комерційній пропозиції, прийнятий споживачем.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2024, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.12.1 договору).

У подальшому між постачальником та споживачем до договору №77721210121П-Т124 від 20.06.2024 року укладено додаткову угоду №4 від 30.12.2024 року, якою сторони погодили, внести зміни до договору та додатків до договору, що містять інформацію про ціну за одиницю (грн/кВт*год), та викласти ціну за одиницю в наступній редакції: «споживач розраховується з постачальником за фактично спожиту електричну енергію за ціною, що становить 6,55383 грн/кВт*год (без ПДВ)».

Позивачем формувалися рахунки на оплату фактично спожитої електричної енергії відповідно до даних комерційного обліку, які надавалися оператором системи (виконує функції адміністратора комерційного обліку) АТ «Чернівціобленерго» у відповідності до вимог п.4.3, 4.12, пп.31 п.5.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №312 (далі ПРРЕЕ), та глави 9.14 Розділу IХ, глави 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №311.

На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії позивачем сформовано та видано рахунок за грудень 2024 року від 01.01.2025 року №77721210121/12/1 на суму 893968,63 грн та акт №77721210121/12/1 прийняття-передавання товарної продукції за грудень 2024 року від 30.12.2024 року, який підписано та повернуто відповідачем.

Докази визнання договору недійсним в матеріалах справи відсутні.

На виконання умов договору позивачем в грудні 2024 року поставив відповідачу електричну на загальну суму 893968,63 грн, які станом на день звернення з позовом не погашені, що стало підставою для звернення до суду про їх стягнення у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем умов зазначеного договору з оплати поставленої електричної енергії.

Судом встановлено, що договір укладено сторонами у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками, що відповідає приписами ст.181 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.207, 208 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відповідно, даний договір є правомірним правочином в силу ст.204 ЦК України, оскільки сторонами не доведено зворотного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки електричної енергії (енергопостачання).

Відповідно до ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини операторів систем розподілу, оператора системи передачі, користувачів системи розподілу та замовників послуг з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок визначені, а взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, врегульовані, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №310 (далі - Кодекс систем розподілу), а також Правилами роздрібного ринку електричної енергії.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, що позивач в грудні 2024 року поставив відповідачу електричну на загальну суму 893968,63 грн, що підтверджується актом приймання-передачі: №77721210121/12/1 від 30.12.2024 року та актом звірки за грудень 2024 року, які підписані обома сторонами та скріплені печатками, проте відповідач в порушення умов договору спожив електричну енергію але, розрахунок не провів, а відтак, суд приходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи наведені законодавчі приписи, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ясно + (04119, м.Київ, вул.Ґарета Джонса, 8, літ.20-Д) до Боянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (60321, Чернівецька обл., Чернівецький р-н., с.Бояни) про стягнення заборгованості в сумі 893968,63 грн - задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Боянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (60321, Чернівецька обл., Чернівецький р-н., с.Бояни, код 04417573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ясно + (04119, м.Київ, вул.Ґарета Джонса, 8, літ.20-Д, код 45179093) заборгованість в сумі 893968,63 грн та 10727,62 грн судового збору.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне рішення складено та підписано 01.04.2025 року

Суддя С.М. Гушилик