Постановление суда № 126153267, 27.03.2025, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/496/25

Провадження №1-кп/148/88/25

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2025 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4 обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду м. Тульчина клопотання процесуального прокурора ОСОБА_8 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286-1 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тульчинського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286-1 ч.3 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 19.01.2025 близько 22:15 годині, водій ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно-справним автомобілем «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Незалежності в селищі Шпиків Тульчинського району Вінницької області, біля кілометрового стовпчика 30 км., не врахував дорожніх умов, не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив виїзд за межі проїзної частини з подальшим наїздом на дерево.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження несумісні з життям.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286-1 ч.3 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від04.02.2025до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки 31.03.2025 спливає строк застосування запобіжного заходу та існують ризики, визначені ст. 177 КПК України, а також продовжується розгляд справи.

Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_6 заперечили щодо продовження даного виду запобіжного заходу, заявивши клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Дане клопотання мотивовано тим, що прокурором не доведено наявність ризиків для продовження дії даного виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Потерпіла та її представник в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора та заперечили щодо клопотання сторони захисту.

Заслухавши клопотання прокурора, сторони захисту, врахувавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.

За правилами ст. 331 ч.1 та 2 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання про обрання (продовження) запобіжного заходу судом відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 КПК України.

Згідно ст.183 КПК України запобіжний захід - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

За частиною 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.177 ч.2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою даної статті, зокрема переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Суд приймає до уваги положенняПостанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків утримання під вартою» № 4 від 25.04.2003, згідно якого взяття під вартує найбільш суровим запобіжним заходом, у зв`язку з чим він обирається лише за наявних підстав вважати, що інші (менш сурові) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Як ризики, передбачені ст.177 КПК України в клопотанні прокурор зазначає: існують ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків чи потерпілого чи вчинити інше кримінальне правопорушення. Разом з тим, дані ризики в повній мірі не підтверджені відповідними матеріалами і прокурором не доведена наявність всіх обставин, передбачених ст.194 ч.1 КПК України, а також що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, пов`язаним із перешкоджання здійсненню кримінального провадження у будь-якій формі.

За приписами ст. 184 ч.3 КПК України, до клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

В свою чергу ст. 194 ч.ч. 1,2 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбаченихчастиною першоюцієї статті.

Разом з тим, процесуальним прокурором до суду надано клопотання на п`яти аркушах без будь-яких доказів (копій матеріалів), якими він обґрунтовує дане клопотання.

Єдиним додатком наданим процесуальним прокурором є копія вступної та резолютивної частини ухвали слідчого судді Вінницького міського суду про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою Суд зазначає, що з копії вказаної ухвали не можливо встановити, які ризики були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу.

При цьому в порушення вимог ст. ст. 184 ч.3, 194 ч.1 КПК України, суду не представлено жодного доказу, який міг би підтвердити ті обставини, на які прокурор посилається в своєму клопотанні.

Крім того, суд зазначає, що не є доведеним, що ОСОБА_5 може впливати на свідків, так як свідки в даному кримінальному провадженні відсутні, потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення.Обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, є інвалідом 3 групи.

Викладені обставини, на думку суду, свідчать про відсутність ризиків, які давали б достатні підстави вважати, що обвинувачений може якимось чином порушити покладені на нього Законом процесуальні обов`язки, або переховуватися від суду, або іншим чином впливати на учасників процесу, знищити речові докази, тощо. Разом з тим, суд враховує, що обвинувачений вчинив злочин, за яким законом передбачено кримінальне покарання у виді позбавлення волі.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК УКраїни.

Необхідно також урахувати положення ст. 194 ч.4 КПК України, зокрема, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні кримінального правопорушення також існування хоча б одного із ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, слідчий суддя, суд мають право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст. 194 ч.5 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Ураховуючи викладене, наявність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, даних про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу, яким є тримання під вартою.

Натомість належним і достатнім запобіжним заходом на етапі судового провадження, який гарантуватиме та забезпечить виконання обвинуваченим покладених обов`язків, може бути цілодобовий домашній арешт.

Застосування домашнього арешту передбачає відчутне втручання у приватне життя особи шляхом покладання на неї за рішенням суду заборон та обмежень.

Із цих підстав за оцінками Європейського суду з прав людини домашній арешт розглядається в тій самій площині, що й тримання особи під вартою, оскільки він пов`язаний із позбавленням свободи, виходячи з розуміння положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.

Відповідно дост. 181 КПК Українидомашній арешт полягає у забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Виходячи з переліку запобіжних заходів, закріплених уст. 176 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Такий запобіжний захід має застосовуватися у тих випадках, коли застава є занадто м`яким запобіжним заходом, а тримання під вартою - занадто суворим.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Манчіні проти Італії» указав, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст.5 п.1 п. п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Отже, за ступенем суворості, у значенніст. 5 Конвенції про захист права людини і основоположних свобод, такий захід межує з позбавленням волі.

Домашній арешт за своєю сутністю є комплексом призначених за рішенням суду заборон і обмежень, які накладаються на обвинуваченого у зв`язку з його повною чи частковою ізоляцією у певному приміщенні, спрямовані на досягнення мети цього запобіжного заходу, реалізуються й контролюються правоохоронними органами у взаємодії з органом досудового розслідування, у чиєму провадженні знаходиться справа.

Ураховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , міцність його соціальних зв`язків, беручи до уваги характер та обсяг висунутого обвинувачення, вид та розмір покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, поведінку обвинуваченого у взаємозв`язку з можливими ризиками, на які указано прокурором, суд дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов`язків, передбаченихст. 194 ч.5 КПК Українизможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Указаний запобіжний захід є пропорційний тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у цьому кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти суд.

Таким чином,суд дійшоввисновку провідмову впродовженні запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,натомість застосувативідносно обвинуваченого ОСОБА_5 цілодобовийдомашній арешт з покладенням обов`язків, передбаченихст. 194 ч.5 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177, 183, 184, 193, 194, 196, КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання процесуального прокурора ОСОБА_8 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 відмовити.

Клопотання сторони захисту, адвоката ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу задовольнити.

Змінити запобіжнийзахід триманняпід вартона цілодобовийдомашній арешт відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ульянівка Тульчинського району Вінницької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , громадянину України, раніше не судимому, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286-1 ч.3 КК України, заборонивши останньому залишати житло цілодобово, за адресою: АДРЕСА_2 .

Строк дії ухвали суду визначити до 25.05.2025, включно.

Відповідно дост. 194 ч.5 п. п. 2, 3, 4, 8, 9 КПК Українипокласти на ОСОБА_5 обов`язки:

- не відлучатись з місця проживання за адресою АДРЕСА_2 , без дозволу прокурора або суду, повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- утриматися від особистого спілкування з потерпілою;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Обвинуваченого ОСОБА_5 звільнити з-під варти після доставлення до місця проживання.

Копію ухвали направити уповноваженій особі Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для виконання.

Копію ухвали для виконання та здійснення контролю надіслати органу поліції за місцем проживання обвинуваченого.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали вручити сторонам.

Суддя: