Решение № 126116346, 24.03.2025, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/21672/24

Провадження № 2-о/638/86/25

РІШЕННЯ

Іменем України

24 березня 2025 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Щепіхіної В. В.,

за участю секретаря - Луценко Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з заявою, в якій просить встановити факт належності договору дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп І. В. 29.11.2000 року за реєстровим № 3-2504 на ім`я ОСОБА_2 .

В обґрунтування вимог заявниця зазначає, що вона, ОСОБА_1 , є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп Т. В. 29 листопада 2000 року за реєстровим № 3-2504. Договір був помилково виданий на ім?я ОСОБА_3 . Відповідно до паспорту громадянина України прізвище ім?я по батькові заявниці ОСОБА_1 . Відповідно до свідоцтва про народження ім?я на російській мові зазначено « ОСОБА_4 ». У вересні 2024 року заявниця звернулася до Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області, де був посвідчений договір дарування квартири з метою внесення виправлень до договору. 19 вересня 2024 року за № 706/01-16 отримала відповідь в якій вказано, що заявниці неодхідно звернутися до суду з заявою про встановлення факту належності ОСОБА_1 документу, а саме договору дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп Т. В. 29 листопада 2000 року за реєстровим № 3-2504, на ім?я ОСОБА_2 . Також заявниця звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області з приводу реєстрації права власності на квартиру на ім?я ОСОБА_1 , але 18 вересня 2024 року за № 75097132 отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій у зв?язку з невідповідністю імені. Всі ці обставини стали перешкодою в ресстрації права власності на ім?я заявниці.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.11.2024 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення недоліків.

18.12.2024 на виконання зазначеної ухвали ОСОБА_1 надала до суду заяву, відповідно до якої заявник усунула всі зазначені недоліки, які були зазначені в ухвалі суду від 25.11.2024.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.12.2024 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в порядку окремого провадження.

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала до суду заяву, в якій просить суд розгляд справи проводити без її участі, вимоги заяви підтримує в повному обязі.

Заінтересована особа, Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області, у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Про наявність поважних причин своєї неявки в суд не повідомила, заяв про відкладення судового засідання заінтересована особа не надала.

На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексомвипадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести тіобставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Верховний Суд України у листі від 01 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснив, що суд може встановлювати факти належності особі документів, що посвідчують особу, наприклад: довідок про поранення чи перебування у госпіталі через поранення, повідомлення військових частин, військкоматів та інших органів військового управління про загибель чи безвісну відсутність у зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж, довідки про реабілітацію тощо».

Судом встановлено, що 29.11.2000 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування, який посвідчено державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Живолуп Т. В. та зареєстровано в реєстрі за № 3-2504, відповідно до п. 1 якого, ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_2 , загальна площа якої 38,3 кв. м, в тому числі жила площа 20,4 кв. м, і складається з коридору пл. 5,0 кв. м, кладової пл. 1,0 кв. м, санвузлу пл. 3,3 кв. м, кухні пл. 7,7 кв. м, жилої кімнати пл. 20,4 кв. м, балкону пл. 0,9 кв. м.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке складено російською мовою: « ОСОБА_6 родилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , отец ОСОБА_7 , мать ОСОБА_8 ».

Згідно з копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану 11.08.2001 року, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одружилися, про що в книзі реєстрації актів про одруження 11.08.2001 року зроблено відповідний актовий запс за № 178. Прізвище дружини після одруження « ОСОБА_10 ».

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Ізюмським МРВ УМВС України в Харківській області 24.10.2001 року, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З копії картки платника податків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання зареєстрована в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків з реєстраційним номером облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

18.08.2024 року державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_11 , розглянувши заяву від 17.09.2024 за реєстраційним номером 62983940, прийняла рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, яке мотивоване тим, що наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: при розгляді наданих документів суб?єктом права був встановлений факт розбіжностей щодо ім?я заявника - у відповідності до наданого договіру дарування за № 3-2504 від 29.11.2000 року ім`я вказано як ОСОБА_12 , так само підтверджено реєстраційні дії на ім?я ОСОБА_12 (права виникли та зареєстровані до 01.01.2013 року), однак в паспортному документі, що посвідчу особу громадянина України ім?я заявниці вказано як ОСОБА_13 ?я, вказані обставини унеможливлюють проведення рестраційних дій.

Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області у листі від 19.09.2024 року за № 706/01-16 повідомила ОСОБА_1 про необхідність звернутися до судових органів для встановлення факту належності ОСОБА_1 документу, а саме договору дарування, посвідченого 29.11.2000 року державним нотаріусом Живолуп І. В. Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області за реєстром № 3-2504, на ім`я ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з пунктом шостим частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 18постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»роз`яснено, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Судом досліджено докази, надані заявником в обгрунтування своїх вимог та встановлено наступне.

Так, в договорі дарування від 29.11.2000 року, факт належності якого ОСОБА_1 просить встановити заявник, зазначена « ОСОБА_2 ».

В копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану 11.08.2001 року, вбачається, що прізвище, ім`я, по батькові заявника до шлюбу зазначено як « ОСОБА_2 ».

У свідоцтві про народження серії НОМЕР_5 , яке складено російською мовою, ім`я заявника зазначено « ОСОБА_4 ».

З копії паспорту громадянина України, який заявник отримала після укладення шлюбу з ОСОБА_9 , вбачається, що він був виданий на ім`я « ОСОБА_1 ».

Також, в копії картки платника податків ім`я заявника зазначено « ОСОБА_14 ».

Отже, заявником надано достатньо доказів на підтвердження викладених обставин, а заінтересованою особою не спростовано доводи, викладені у заяві.

На підставі викладеного, повно та всебічно дослідивши надані заявником документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги, заявлені ОСОБА_1 , оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов висновку, що заява про встановлення факту належності документу є обґрунтованою, підтверджена належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 264, 265, 268, 293, 315, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 ,заінтересована особа:Ізюмська державнанотаріальна контораХарківської областіпро встановленняфакту належностіправовстановлюючих документів задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ), договору дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп І. В. 29.11.2000 року за реєстровим № 3-2504 на ім`я ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Щепіхіна В. В.