Решение № 126111155, 19.03.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/13840/24 2/335/846/2025

РІШЕННЯ

УМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районнийсуд м.Запоріжжя ускладі головуючогосудді РибалкоН.І.,за участісекретаря судовогозасідання КаптоД.А.,розглянувши упорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справуза позовомКонцерну «Міськітеплові мережі»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості зцентралізованого опаленнята гарячоговодопостачання,з постачаннятеплової енергіїта постачаннягарячої води, -

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з централізованогоопалення тагарячого водопостачання,з постачаннятеплової енергіїта постачаннягарячої води у розмірі 38566,08 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своєчасно не сплачував надані йому за адресою: АДРЕСА_1 , послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, у зв`язку з чим за період з 01.04.2018 по 31.08.2024 у нього утворилась заборгованість у розмірі 38566,08 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.01.2025 року позовну заяву Концерну «МТМ» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.

04.02.2025відповідачем ОСОБА_1 подано відзив,відповідно доякого,останній зазначив,що вінзареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_2 . Квартира АДРЕСА_3 , належить йому на праві власності, згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом № 242 від 05.04.2019 року. При цьому, у зазначеній квартирі відповідач не проживає, а у ній проживає його брат ОСОБА_2 з 2001 року, який бере на себе зобов`язання сплатити заборгованість протягом 2025 року з урахуванням реструктуризації заборгованості, яку просить стягнути позивач. Просив замінити первісного відповідача на належного.

10.02.2025через систему„Електронний судвід представникапозивача Концерну«МТМ» СтандартюкО.В.до судунадійшла відповідьна відзивзгідно зякою позивачпідтримує своївимоги ізазначає,що відповіднодо Інформаціїз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,Державного реєструіпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктівнерухомого майнащодо об`єктанерухомого майназа реєстраційним№ 1803688723101 ОСОБА_1 з05.04.2019року єєдиним власникомквартири АДРЕСА_3 ,на підставісвідоцтва проправо наспадщину,за законом,серія таномер:242від 05.04.2019року.Квартира АДРЕСА_3 , підключена до мережі централізованого постачання, постачання гарячої води, постачання теплової енергії, ці послуги у зазначений період надавалися, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідач до позивача не звертався.

Стосовно доданоїдо відзивузаяви ОСОБА_2 щодо визнанняпозовних вимогта погашеннязаборгованості,з урахуваннямреструктуризації,представником зазначено,що дляреструктуризації заборгованостігромадяни укладаютьз підприємствами надавачамижитлово-комунальнихпослуг договорипро реструктуризаціюзаборгованості зажитлово-комунальніпослуги,прощомісячне рівномірнепогашення реструктуризованоїзаборгованості тасвоєчасну сплатупоточних платежівза житлово-комунальніпослуги,що єможливим доподачі позовноїзаяви досуду.Таким чином, підставою для звернення до суду щодо примусового стягнення заборгованості призвела бездіяльність самого відповідача.

Враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги Концерну «МТМ» пред`явлені до ОСОБА_1 як власника квартири АДРЕСА_3 є законними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам цивільного законодавства, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

17.02.2025 відповідачем до суду подано заяву про уточнення відзиву на позовну заяву. У своїх запереченнях зазначив, що він із позивачем договорів про надання теплової енергії не укладав та на його адресу вони не надходили. Крім того, зазначені послуги позивачем відповідачу не були надані, оскільки останній там не проживає. При цьому, просив суд урахувати строк позовної давності в 3 роки за період з 01.11.2021 по 31.08.2024 у розмірі 19369,12 грн.

26.02.2025 року через систему „Електронний суд від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких зазначила, що оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувались позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. При цьому, представник позивача звертає увагу на наявність факту переривання строку позовної давності діями відповідача по всьому періоду заборгованості, внаслідок чого стягненню з нього підлягає заборгованість за весь заявлений позивачем період та у заявленому розмірі. Крім того, 01.11.2021 року між позивачем та відповідачем був укладений Типовий індивідуальний договір № 10500433 про надання послуги з теплової енергії та гарячої води що є публічним договором приєднання, через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування Концерном відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги»(02.10.2021) та згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону. Вказаний договір приєднання розміщений на офіційному сайті Концерну «МТМ». Враховуючи вищенаведене представник позивача вважає, що аргументи відповідача, викладені у заяві про уточнення відзиву на позовну заяву, не відповідають дійсним обставинам справи, нормативно не обґрунтовані та не мають під собою правових підстав.

Представник позивача належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилася, разом з тим у позовній заяві просила суд розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання надав заяву, відповідно до якої просив суд розглянути справу без його участі.

За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи та ухвалити рішення за відсутності учасників справи, на підставі доказів, які є в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно рішення Виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 25 від 29.01.2009 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у м. Запоріжжя, починаючи з 01.01.2009 виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «МТМ» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «МТМ».

Основною метою діяльності концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, призначеної для централізованого опалення, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , з 05.04.2019 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 242 від 05.04.2019 року., а відтак є споживачем наданих за вказаною адресою житлово-комунальних послуг.

Згідно із довідкою щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води відповідач має заборгованість за надані йому послуги за період з 01.04.2018 по 31.08.2024 у розмірі 38566,08 грн., особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Частиною 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на офіційному веб-сайті індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.

Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Індивідуальний договір про надання комунальної послуги вважається не укладеним лише у випадку, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

В даному випадку, від споживача, а саме від власника квартири, Концерн «Міські теплові мережі» жодної пропозиції про вибір моделі договору не отримав.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, якими врегулювано правовідносини у сфері надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, суд дійшов висновку, що через відсутність відповідного рішення співвласників багатоквартирного будинку про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021 Концерном «МТМ» відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на офіційному веб-сайті Концерну публічного договору приєднання - Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 між Концерном «МТМ» та відповідачем ОСОБА_1 , який є власником квартири, укладено Типовий індивідуальний договір № 10500433 про надання послуги з постачання теплової енергії у квартиру АДРЕСА_3 .

За змістом п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ Кабінету №1022 від 08.09.2021) фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є, в тому числі, факт отримання послуги.

На виконання Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 була затверджена «Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (далі Методика №315), застосування якої почалось з моменту переходу на нові договірні відносини.

Вказана Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

У відповідності до п. 24 Правил № 830 - розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики № 315.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , в якому знаходиться квартира відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач серед іншого має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Судом враховано, що опалення - це послуга, яка надається для нормування температури повітря у приміщеннях.

Суд погоджується з доводами представника позивача, що заява ОСОБА_2 щодо визнання позовних вимог та погашення заборгованості, з урахуванням реструктуризації, що для реструктуризації заборгованості громадяни укладають з підприємствами надавачами житлово-комунальних послуг договори про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги, про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово-комунальні послуги, що є можливим до подачі позовної заяви до суду.

Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з 01.04.2018по 31.08.2024 на загальну суму 38566,08 грн., що підтверджується розрахунком основного боргу за договором № 10500433.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав про те, що йому з 05.04.2019 року на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, за законом, серія та номер: 242 від 05.04.2019 року, при цьому він не проживає у зазначеній квартирі, а отже не є користувачем наданих позивачем послуг.

При цьому,заперечення відповідача ОСОБА_1 з приводутого,що вінне користувавсяпослугами ніякимидоказами непідтверджується.Надана копіядовідки провнесення відомостейдо Єдиногодержавного демографічногореєстру від10.12.2024№ 1720745-2024,щодо зареєстрованогомісця проживання ОСОБА_2 ,РНОКПП наім`я ОСОБА_2 , заяваостаннього щодовизнання позовнихвимог тапогашення заборгованостіне доводять того факту, що відповідач не користувався послугами, оскільки до теперішнього часу є власником квартири АДРЕСА_3 . Крім того, до Концерну «МТМ» не звертався з цього приводу.

В силу вимог ч. 4 ст.322 ЦК України, передбачений обов`язок власника утримувати майно, яке йому належить.

Як вбачається з доданого розрахунку заборгованості відповідач має заборгованість за період з 01.04.2018 по 31.08.2024 у розмірі 38566,08 грн. При цьому, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , з 05.04.2019 року, а тому у позивача відсутні підстави нараховувати заборгованість за період з 01.04.2018 року по 01.04.2019 року.

Згідно із приписами ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

У відповідності до п. 18 діючих Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальні споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Згідно вимог ст. ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи питання щодо застосування позовної давності до вимог Концерну «МТМ» до відповідача ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із приписами ст. ст. 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Карантин в Україні було безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину. Вказаний закон набрав чинності з 02 квітня 2020 року. Тому саме з квітня 2020 року має застосовуватися правило п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України щодо зупинення строків позовної давності.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ Прикінцеві і перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19, який також передбачав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

Станом на час подання позову пунктом 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За обставинами справи Концерн «МТМ» звернувся до суду із вказаним позовом 20.12.2024, позовні вимоги заявлені Концерном за період з 01.04.2018 по 31.08.2024 включно, тобто в межах строку позовної давності, відтак позовна давність не може бути застосована до позовних вимог, а відповідні доводи відповідача суд відхиляє.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що доводи відповідача з приводу пропуску позивачем строку позовної давності є безпідставними, та доходить до висновку, що позивач пред`явив позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.04.2018 по 31.08.2024 в межах строку позовної давності, оскільки з урахуванням положень п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, Концерн «Міські теплові мережі» має право на стягнення заборгованості, відтак позовні вимоги, в частині стягнення за період з 01.04.2019 року, підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії у період з 01.04.2019 по 31.08.2024, яка у загальному розмірі становить 35011,45 грн.

Крім того, в силу вимог ч. ч. 1, 10 ст. 141 ЦПК України, при частково задоволенні позову при вищевикладених обставинах, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог (90,78%) у розмірі 2199,13 грн. (2 422,40 грн. х 35011,45 грн. /38 566,08 грн.) .

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 274, 280-284 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.04.2019 по 31.08.2024, у розмірі 35 011 (тридцять п`ять тисяч одинадцять) гривень 45 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2199 (дві тисячі сто дев`яносто дев`ять) гривень 13 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 19 квітня 2025 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач - Концерн «Міські теплові мережі», ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.І. Рибалко