Решение № 126099863, 25.03.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4441/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

при секретарі: Драник О.О.;

сторін:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: не з`явився;

третя особа: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_3 до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство обслуговування повітряного руху України про визнання протиправною, скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Смірнова Іллі Євгенійовича про закінчення виконавчого провадження від 20.11.2024 року в межах виконавчого провадження №76437645.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження №76437645 від 20.11.2024 року є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки рішення Одеського окружного адміністративного суду від №420/31732/23 від 18.06.2024 року боржником не виконано. Останнім не вжито заходів на виконання рішення суду в повному обсязі, а державним виконавцем не перевірено факт виконання рішення.

Таким чином оскаржувана постанова винесена передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. За вказаних обставин позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що порушує його права, у зв`язку з чим остання підлягає скасуванню.

Ухвалою від 17.02.2025 року адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 03.03.2025 року поновлено строк звернення до суду з даним позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі Вирішено, що справа розглядатиметься з урахуванням особливостей ст.287 КАС України. Судове засідання призначено на 11.03.2025 року. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України. Провадження у справі зупинено до отрмання витребуваних доказів.

Суд зазначає, що відповідачем до суду не подано відзиву на адміністративний позов.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа надала до суду пояснення, в яких зазначено, що позовна заява представника Байдака В.Ю., за якою було відкрите провадження у справі №420/31732/23, з огляду на немайновий характер, не містила ціни позову, не містила обґрунтованого розрахунку суми до нарахування та виплати, який, на думку позивача мав бути виплачений ОСОБА_3 згідно постанови КМУ №168. Позовні вимоги в частині нарахування та виплати зводились до трактування приписів постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року щодо розрахунку додаткової винагороди. Тож, вимагаючи, щоб Украерорух вчинив певні дії, представник обираючи спосіб захисту порушеного права, не конкретизував розмір додаткової винагороди, яку слід виплатити позивачу у справі №420/31732/23.

Вимоги рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/31732/23 щодо нарахування та виплати одноразової допомоги згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022 добровільно виконані Украерорухом шляхом проведення розрахунку, нарахування та виплати відповідної додаткової допомоги ОСОБА_3 . Так, з метою добровільного виконання судового рішення у справі № 420/31732/23 за позовом ОСОБА_3 23.09.2024 (ще до відкриття виконавчого провадження в рамках якого була винесена оскаржувана постанова про закінчення ВП) на картковий рахунок ОСОБА_3 перераховано 88107,19 грн. Фактичне отримання 23.09.2024р. на картковий рахунок ОСОБА_3 коштів у сумі 88107,19 грн. на виконання рішення суду у справі №420/31732/23 не заперечується представником позивача та свідчить про фактичне виконання Украерорухом судового рішення.

Судове засідання, призначене на 11 березня 2025 р., перенесено та призначено на 19 березня 2025 р. 11:30 год.

Ухвалою від 19.03.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, провадження у справі поновлено, в судовому засіданні оголошено перерву та призначено наступне судове засідання на 25.03.2025 року.

В судовому засіданні представник позивача просила позовні вимоги задовольнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача просила у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/31732/23 за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство оборони України про визнання протиправним бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням від 18.06.2024 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_3 , як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Зобов`язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 , як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» починаючи з 24 лютого 2022 року в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, за періоди з 13.01.2023 по 20.01.2023, з 21.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 15.03.2023 за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії, в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

11.09.2024 року постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство оборони України про визнання протиправним бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії залишено без змін.

Рішення суду набрало законної сили 11.09.2024 року.

11.11.2024 року ухвалою Верховного Суду у справі №420/31732/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 420/31732/23.

26.09.2024 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/31732/23 про зобов`язання Державного підприємства обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 , як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» починаючи з 24 лютого 2022 року в розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, за періоди з 13.01.2023 по 20.01.2023, з 21.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 15.03.2023 за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії, в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

06.11.2024 року державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76437645.

Вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» боржнику надано десять робочих днів для виконання рішення суду.

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух) листом від 08.11.2024 року (отримано Бориспільським відділом ДВС 13.11.2024 року) повідомило Бориспільський відділ ДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що 23.09.2024, до дати відкриття виконавчого провадження №76437645, Украерорух у добровільному порядку виконало рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2024 року у справі №420/31732/23, нарахувало та виплатило ОСОБА_3 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» за період часу з 24.02.2022 по 31.05.2023, в підтвердження чого надало документальне підтвердження відповідного перерахування коштів стягувачу.

20.11.2024 року державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України

«Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII), статтею 1 якого визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (п.1 ч.3, ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII).

Статтею 39 Закону №1404-VIII закріплено підстави закінчення виконавчого провадження, однією з яких є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п.9 ч.1 ст.39).

Частинами 1-3 статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Таким чином закінченню виконавчого провадження передує послідовне виконання наступних виконавчих дій, зокрема перевірка виконання рішення боржником.

Отже спірним у даному випадку є повнота заходів, вжитих державним виконавцем задля примусового виконання рішення суду на користь позивача, а також правомірності постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п.1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (п.10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (п.22).

Отже, розглядаючи позов про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.

У справі №826/14580/16 Верховний Суд дійшов висновку щодо безпідставності висновків судів попередніх інстанцій про те, що самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину) є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. У свою чергу, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що за наслідками прийняття постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 07.08.2019 року у справі №378/1033/17, від 04.09.2019 року у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 року у справі №461/6978/19, від 25.11.2020 року у справі №554/10283/18, від 13.12.2021 року у справі №520/6495/2020, від 08.12.2022 року у справі 457/359/21.

На підставі ч.5 ст.242 КАС України суд при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що в межах спірних правовідносин виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження не перевіривши факт його реального виконання і, відповідно, більше не вживав заходів примусового виконання.

Матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем законодавчих приписів, передбачених ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Вищевказаний висновок сформований Верховним Судом у постанові від 02.11.2023 року по справі №580/4398/22.

Таким чином суд дійшов висновку про неправомірність прийнятої постанови про закінчення виконавчого провадження та наявність підстав для її скасування.

Відповідно до положень ст.41 Закону №1404-VІІІ, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Враховуючи вищезазначене, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження тягне за собою обов`язок державного виконавця відновити не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення про скасування постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», інші судові витрати для розподілу відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 262, 241-246, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Київський шлях, 6, м. Бориспіль, Київська обл., 08300, Код ЄДРПОУ 34977156), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Аеропорт, м. Бориспіль, Київська обл., 08300, код ЄДРПОУ 19477064) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження №76437645 від 20.11.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Суддя Самойлюк Г.П.