Постановление суда № 126099642, 24.03.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1793/25

УХВАЛА

19 березня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Грабової Т.П., представника позивача адвоката Поляновського В.Г., представника відповідача Пустового В.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження заяву представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної (немайнової) шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить:

- Визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо незабезпечення проведення в розумні строки досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021162510000384 від 31.03.2021 р.

- Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) грн. на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної його протиправною бездіяльністю.

Ухвалою від 10.02.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

18.02.2025 року представник відповідача подав до суду заяву (вхід. №ЕС/14844/25 від 17.02.2025 року) про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 20.02.2025 року ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 19 березня 2025 року о 10:00 год.

27.02.2025 року до суду від Офісу Генерального прокурора надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Заява обґрунтована наступним.

Прокурорами Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12021162510000384 від 31.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185, ч. 2, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 357, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 361, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України.

За доводами позивача, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо незабезпечення проведення в розумні строки досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні порушено його права як потерпілого та завдано моральну шкоду.

Стосовно дотримання розумності строків проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні відповідач зазначив, що тривалість досудового розслідування у згаданому кримінальному провадженні обумовлена його особливою складністю, що визначена з урахуванням кількості кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження (15 епізодів протиправної діяльності), необхідністю проведення великої кількості процесуальних дій, а також експертних досліджень, виконання яких продовжується.

На теперішній час досудове розслідування триває, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.362 КК України одну особу, вживаються заходи, спрямовані на встановлення та дослідження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про звернення громадян», дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, установлений кримінальним процесуальним законодавством, яким передбачено судовий порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого і процесуального керівника у кримінальному провадженні.

Так, заступником Генерального прокурора в порядку ст.308 КПК України в даному кримінальному провадженні розглядалися скарги представників потерпілого - громадської організації «Центра захисту інвалідів» та ОСОБА_1 .

За результатами розгляду цих скарг фактів недотримання розумних строків слідчим та прокурором під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021162510000384 не встановлено.

Відповіді за результатами розгляду направлено на адресу осіб, які зверталися з відповідними скаргами листами від 02.08.2024 № 09/2/1-63077вих-24, від 16.08.2024 № 09/2/1-66662вих-24, від 02.12.2024 № 09/2/1-98484вих-24, від 23.12.2024 № 09/2/1- 104210вих-24.

За наслідками оскарження зазначених відповідей в порядку ст. 303 КПК України судами ухвалювались такі рішення:

- ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2024 у справі № 757/42625/24-к у задоволенні скарги на рішення від 02.08.2024 відмовлено;

- ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.09.2024 у справі № 757/42966/24-к відмовлено у відкритті провадження за скаргою на рішення від 16.08.2024;

- ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 13.02.2025 у справі № 759/1505/25 відмовлено у відкритті провадження за скаргою на рішення від 23.12.2024.

Відомості щодо оскарження зацікавленими особами рішення від 02.12.2024 до Офісу Генерального прокурора не надходили.

Відтак, зазначені обставини вказують на реалізацію позивачем прав на оскарження рішень прокурора в порядку КПК України, а вказані ухвали суду не підтверджують наявність порушення прав позивача діями посадових осіб Офісу Генерального прокурора.

Також у заяві відповідача зазначено, що спірні правовідносини у цій справі виникли, зокрема, у зв`язку з протиправною, на переконання позивача, бездіяльністю уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, вчиненими або не вчиненими останнім у межах кримінального провадження № 12021162510000384 від 31.03.2021.

Відтак перевірка правомірності таких діянь з огляду на положення п.1 ч.2 ст.19 КАС України знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду та може бути предметом розгляду в порядку кримінального судочинства.

Розглянувши заяву Офісу Генерального прокурора про закриття провадження у справі, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративною справою у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За приписами пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Разом з тим, юрисдикція адміністративних судів не поширюється, зокрема, на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з матеріалів даної справи, спірні правовідносини виникли, зокрема, у зв`язку з протиправною, на переконання позивача, бездіяльністю уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, вчиненими або не вчиненими останнім у межах кримінального провадження № 12021162510000384 від 31.03.2021.

За приписами статті 1 Кримінального процесуального кодексу України кримінальним процесуальним законодавством України визначається порядок провадження в кримінальних справах у межах України.

Стаття 24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1, 9-1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.

Частиною 1 ст.306 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 308 КПК України підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування.

Прокурор вищого рівня зобов`язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов`язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.

Таким чином, порядок подання та розгляду скарги потерпілого у кримінальному провадженні на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування, а також порядок оскарження рішень, прийнятих за результатом розгляду такої скарги, дій чи бездіяльності уповноваженої на розгляд такої скарги особи визначений саме нормами Кримінально-процесуального кодексу України, а тому спори, які виникають у зв`язку з порушенням встановленого порядку розгляду таких скарг підлягають вирішенню за правилами КПК України, який гарантує особі, в тому числі і потерпілому у кримінальному провадженні, право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора чи слідчого.

У Рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 року № 6рп/2001 роз`яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінального процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього випливає, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

Посилання представника позивача на неможливість застосування вказаних вище висновків Конституційного Суду України, висловлених у рішенні від 23.05.2001 року, у зв`язку з тим, що вони стосуються врегулювання зовсім інших норм законодавства, які втратили чинність на даний час, є безпідставними, оскільки застосовані судом висновки Конституційного Суду України стосуються загального тлумачення поняття «кримінальне судочинство» та діяльності посадових осіб, а також суду при здійсненні кримінального судочинства і не втратили своєї актуальності та підлягають застосуванню.

Оскаржувані позивачем дії та бездіяльність посадових осіб Офісу Генерального прокурора пов`язані з виконанням обов`язків у рамках кримінального провадження, реалізацією процесуальних функцій, а отже, питання, що є предметом даного позову, регламентуються КПК і мають вирішуватися саме в порядку кримінального судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржував недотримання розумних строків слідчим у кримінальному провадженні № 12021162510000384 заступнику Генерального прокурора.

В подальшому бездіяльність заступника Генерального прокурора , яка полягала у нерозгляді скарги потерпілого в порядку ст.308 КПК України, була оскаржена до суду.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 07.08.2024 року у справі № 757/32257/24-к скаргу задоволено, зобов`язано заступника Генерального прокурора Мустецу І.В. розглянути у відповідності до вимог ст.308 КПК України скаргу адвоката Поляновського В.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 від 28.06.2024 на недотримання розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021162510000384 від 31.03.2021 та повідомити особу, яка подала дану скаргу, про результати її розгляду в строк та в порядку, передбаченому ст.308 КПК України.

На виконання вказаної ухвали слідчого судді від 07.08.2024 року заступник Генерального прокурора Ігор Мустеца розглянув скаргу потерпілого ОСОБА_2 ата надав на неї відповідь листом від 16.08.2024 року № 09/2/1-66662вих-24.

Дана відмова в задоволенні скарги потерпілого на недотримання розумних строків досудового розслідування була оскаржена адвокатом Поляновським В.Г. в інтересах ОСОБА_1 до суду.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.09.2024 у справі № 757/42966/24-к відмовлено у відкритті провадження за скаргою на рішення від 16.08.2024. Вказана ухвала слідчого судді залишена без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 27.11.2024 року.

Як вбачається зі змісту вказаної ухвали слідчого судді від 25.09.2024 року, відмова у відкритті провадження мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні встановлені законом рішення, які можуть бути предметом оскарження до слідчого судді, оскільки відповідно до змісту скарги та долучених до неї документів заявником оскаржується інформаційний лист, який не є процесуальним рішенням, а тому розгляд питання про його скасування знаходиться поза межами компетенції слідчого судді.

Отже, підставою для відмови у відкритті провадження по суті стало те, що прокурор всупереч приписам ч.3 ст.110 КПК України, відмовивши у задоволенні скарги адвоката потерпілого на недотримання розумних строків досудового розслідування, не оформив це рішення у вигляді постанови.

Тож, у даному випадку, суд вважає, що саме вказана обставина, пов`язана з належним виконанням ухвали слідчого судді від 07.08.2024 року, перешкодила потерпілому ОСОБА_1 оскаржити до слідчого судді згідно приписів пункту 9-1 ч.1 ст.303 КПК України рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків досудового розслідування.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що даний спір щодо бездіяльності Офісу Генерального прокурора з незабезпечення проведення в розумні строки досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021162510000384 від 31.03.2021 має вирішуватися в порядку кримінального судочинства, і тому юрисдикція адміністративних судів на цей спір не поширюється, що чітко передбачено пунктом 2 частини другої статті 19 КАС України.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю відповідача, 10000 грн, суд зауважує, що приписами ч.5 ст.21 КАС України, зокрема, передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Отже, оскільки суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то і вимога про відшкодування моральної шкоди також не може бути вирішена в порядку КАС України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 238, 239, 248, 256 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника Офісу Генерального прокурора задовольнити.

Провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності Офісу Генерального прокурора щодо незабезпечення проведення в розумні строки досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021162510000384 від 31.03.2021 р.; стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 10000 (десять тисяч) грн. на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної його протиправною бездіяльністю закрити.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку кримінального судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 24 березня 2025 року.

Суддя В.В. Андрухів