Решение № 126084096, 18.03.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2025м. ДніпроСправа № 904/666/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" "Альфатех" про ухвалення додаткового рішення у справі:

за первісним позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" "Альфатех", смт Слобожанське, Дніпропетровський р-н, Дніпропетровська обл.

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального комерційного підприємства "Маріупольавтодор", м. Маріуполь, Донецька обл.

про розірвання договору купівлі-продажу № 075-00/7/291221 від 29.12.2021 та стягнення авансового платежу у сумі 2 866 807 грн 68 коп.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех", смт Слобожанське, Дніпропетровський р-н, Дніпропетровська обл.

до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального комерційного підприємства "Маріупольавтодор", м. Маріуполь, Донецька обл.

про визнання зобов`язання виконаним у повному обсязі та стягнення заборгованості у сумі 4 322 671 грн 42 коп.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Новосьолов С.С. ордер, адвокат

від третьої особи: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

24.02.2025 ТОВ "Торговий дім" "Альфатех" через систему "Електронний суд" подано клопотання про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого ТОВ "Торговий дім" "Альфатех" просить суд стягнути з АТ "Державний експортно-імпортний банк України" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 03.03.2025 призначено судове засідання для вирішення питання розподілу судових витрат позивача за зустрічним (відповідача за первісним) позовом на професійну правничу допомогу на 18.03.2025.

Учасники справи повідомлені про час та місце розгляду заяви належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 03.03.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 03.03.2025 доставлена до Електронних кабінетів позивача, відповідача та третьої особи -04.03.2025.

27.02.2025 від Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" через систему "Електронний суд" надійшли заперечення щодо клопотання ТОВ "Торговий дім" "Альфатех" про ухвалення додаткового рішення, в яких останнє вказує на те, що відповідачем не наведено доводів в обґрунтування розумності, реальності та необхідності заявлених витрат.

З огляду на викладене, Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" просить суд визнати необґрунтованими витрати на правничу допомогу, заявлені адвокатом Новосьоловим С.С., та відмовити у стягненні таких витрат в повному обсязі.

Позивач за первісним позовом та третя особа, явку своїх уповноважених представників в судове засідання, що відбулося 18.03.2025, не забезпечили.

Господарський суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представників позивача за первісним позовом та третьої особи, оскільки ухвалою суду від 03.03.2025 явка учасників справи у призначене судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 18.03.2023 представник ТОВ "Торговий дім" "Альфатех" підтримав подану заяву, просив її задовольнити в повному обсязі.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочену частину додаткового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ТОВ "Торговий дім" "Альфатех", оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом від 12.02.2024 № 0000606/4659-24, в якому просить:

- розірвати договір купівлі- продажу № 075-00/7/291221 від 29.12.2021 укладеного між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" та Комунальним комерційним підприємством "Маріупольавтодор";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" невикористану суму авансу за договором купівлі- продажу № 075-00/7/291221 від 29.12.2021 у розмірі 2 866 807 грн 68 коп.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з запровадженням воєнного стану на території України та перебуванням лізингоодержувача на тимчасово окупованій території, відсутня можливість здійснити поставку майна на склад лізингоодержувача. Вказане свідчить про істотні зміни обставин, що є підставою для розірвання спірного договору та повернення авансового платежу.

05.03.2024 через систему "Електронний суд" до господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех", в якій останній просить суд:

- визнати зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" за договором купівлі-продажу № 075-00/7/291221 від 29.12.2021 в частині поставки однієї одиниці Майна 2 (Колісного ковшового екскаватора- навантажувача ВОВСАТ В730R з навісним обладнанням) Акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" належним чином виконаним у повному обсязі;

- стягнути з Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" заборгованість у сумі 4 322 671 грн 42 коп., з яких: 3 726 217 грн 92 коп. - основний борг, 372 621 грн 79 коп. - пеня, 223 831 грн 71 коп. - 3% річних.

Судові витрати позивач за зустрічним позовом просить покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом зобов`язання за договором купівлі-продажу № 075-00/7/291221 від 29.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 11.03.2024 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альфатех" для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 первісний позов задоволено частково.

Розірвано Договір купівлі-продажу №075-00/7/291221 від 29.12.2021 укладений між Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» та Комунальним комерційним підприємством «Маріупольавтодор».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» невикористану суму авансу за Договором купівлі-продажу №075-00/7/291221 від 29.12.2021 у розмірі 2 199 672,48 грн. та 32 995, 09 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено повністю.

Визнано зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» за Договором купівлі-продажу №075-00/7/291221 від 29.12.2021 в частині поставки однієї одиниці Майна 2 (колісного ковшового екскаватора-навантажувача BOBCAT B730R з навісним обладнанням) Акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» належним чином виконаним у повному обсязі.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» суму заборгованості за поставку однієї одиниці Майна 2 (колісного ковшового екскаватора-навантажувача BOBCAT B730R з навісним обладнанням) у розмірі 3 726 217,92 грн. суму основного боргу, 372 621,79 грн. пені, 223 831,71 грн. 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 54 294, 46 грн.

В порядку ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України проведено зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» 1 526 545,44 грн. - основного боргу; 372 621,79 грн. - пені; 223 831,71 грн. 3 % річних; 21 339, 37 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до вказаних положень, позивачем за зустрічним позовом було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 000 грн 00 коп.

З приводу заяви суд зазначає таке.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичне бюро "Траст-Інвест" (далі - юридичне бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех"" (далі - клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги № 26/02-2024 (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого юридичне бюро бере на себе зобов`язання надавати клієнту у робочий час необхідну правову допомогу у статусі представника (захисника) клієнта по господарській справі № 904/666/24 в судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях, а клієнт зобов`язується сплатити юридичному бюро вартість наданої правової допомоги, яка передбачена у статті 4 цього договору.

Виконання дійсного договору здійснюється адвокатами юридичного бюро. Юридичне бюро може залучати до виконання дійсного договору інших адвокатів на договірних засадах.

Юридичне бюро має право покласти частину своїх обов`язків на іншу особу, з якою юридичне бюро укладає окремий договір. У випадку покладання частини своїх зобов`язань на іншу особу, юридичне бюро залишається відповідальним у повному обсязі перед клієнтом за порушення умов даного договору (п. 1.2 договору).

Оплата за надані послуги за цим договором здійснюється авансом - 40 000 грн 00 коп. - вартість послуг юридичного бюро за представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції в межах справи № 904/666/24 (п. 4.1 договору).

На підтвердження надання правової допомоги та її обсягу сторони підписують акт приймання-передачі наданих юридичних послуг (п. 4.3 договору).

Плата за послуги здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів після отримання клієнтом акта приймання-передачі наданих послуг чи виставлення рахунку юридичним бюро.

03.05.2024 юридичним бюро було виставлено рахунок №03052401 для оплати юридичних послуг на суму 40 000 грн 00 коп.

07.05.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех"" було сплачено виставлений рахунок, що підтверджується платіжною інструкцією № 3919 від 07.05.2024.

24.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичне бюро "Траст-Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Альфатех"" було підписано акт № 2402/25 приймання-передачі наданих послуг договору № 26/02-2024 про надання правової допомоги від 26.02.2024, відповідно до п. 3 якого вартість послуг, наданих юридичним бюро згідно п. 4.1 договору становить 40 000 грн 00 коп. та була сплачена в повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Серед іншого, аналізуючи розмір заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пунктах 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Крім того, щодо порядку обчислення гонорару, суд зазначає таке.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ).

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.

Частинами 1,2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та документи, на підставі яких позивач за зустрічним позовом просить стягнути вказані витрати, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є завищеним, оскільки становить 40 000 грн 00 коп., в той час, як:

- зміст позовних вимог та предмет позову в даній справі не охоплюють значної кількості обставин і фактів, а сама справа не відноситься до складних категорій справ. Предметом спору у даній справі була заборгованість за договором поставки, правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;

- крім того, обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним; справа є нескладною та не потребувала такої великої кількості часу для досвідченого адвоката;

- справа не є обтяженою великою кількістю доказів, участю великої кількості учасників судового процесу, а розрахунок пені, 3% річних не викликає особливих труднощів та додаткових зусиль для професійного адвоката.

З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданої позивачу правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, суд приходить до висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача за зустрічним позовом повністю, та з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 30 000 грн 00 коп.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача за зустрічним позовом; стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягають 30 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп. покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 221, 232, 233, 236-238, 240, 241, 244, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" "Альфатех" про ухвалення додаткового рішення стосовно відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 127, код ЄДРПОУ 00032112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альфатех» (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, буд. 48 Б, код ЄДРПОУ 37383046) 30 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено - 24.03.2025.

Суддя І.А. Рудь