Решение № 126062376, 24.03.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/15096/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мелміт до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мелміт (далі ТОВ Мелміт, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митниця, митний орган, відповідач) про протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2024 №UA205000202414, №UA205000202415.

Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення Волинської митниці щодо донарахування товариству ввізного мита та податку на додану вартість (ПДВ) за імпортовані товари через визнання недійсності документів про їх преференційне походження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ Мелміт надало всі необхідні документи, що відповідали вимогам чинного законодавства України та міжнародних угод, а саме: декларації-інвойси, складені уповноваженим експортером: №PL/050606979/2019-016/0182 від 09.08.2019 року; №PL/050606979/2019-016/0193 від 23.08.2019; сертифікат з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/FT 0080143 від 03.02.2023. Всі ці документи підтверджували преференційне походження товару, що дозволяло застосування знижених ставок мита.

Вважає, що Волинська митниця не навела жодних доказів, що підтверджують умисне порушення законодавства з боку позивача. Документи про походження товару були надані відповідно до чинного законодавства, а митне оформлення здійснене згідно з вимогами Митного кодексу України. Відсутня інформація про те, що експортер (постачальник товару) повідомив ТОВ Мелміт про будь-які проблеми з походженням товару на момент його оформлення.

Звертає увагу на закінчення строку зберігання документів експортером відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 2 ст. 28 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження експортер зобов`язаний зберігати документи, що підтверджують походження товару, протягом щонайменше 3 років.

Запит польської митниці щодо перевірки походження товару був зроблений більше ніж через три роки після оформлення декларацій-інвойсів (у 2022 році щодо товарів, імпортованих у 2019 році).

Оскільки експортер не був зобов`язаний зберігати відповідні документи понад три роки, їх ненадання митним органам Польщі не може бути підставою для висновку про відсутність преференційного походження товару.

Також вказує на порушення процедури перевірки митними органами.

Відповідно до ст. 32 Доповнення 1 до вищенаведеної Регіональної конвенції у разі наявності сумнівів щодо документів про походження товару, митні органи можуть ініціювати додаткову перевірку.

Однак така перевірка повинна містити детальні результати, які чітко вказують, чи є документи достовірними.

Волинська митниця посилається на листи польських митних органів, які лише вказують на те, що експортер не надав додаткових документів, але не підтверджують факту недостовірності наданих декларацій-інвойсів або сертифіката EUR.1.

Таким чином, вважає, що рішення митниці базується на припущеннях, а не на юридично обґрунтованих доказах.

Відповідно до ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган може визначати податкові зобов`язання лише на підставі достовірних документів.

У даному випадку митниця не навела беззаперечних доказів недійсності документів про походження товару.

Оскільки документи були оформлені належним чином і не визнані недійсними у встановленому законом порядку, у митного органу не було правових підстав для донарахування ввізного мита на суму 49 463,19 грн, ПДВ на суму 9 892,65 грн та штрафних санкцій на загальну суму 3 631,77 грн.

Відповідно до митного законодавства України та міжнародних норм імпортер не зобов`язаний перевіряти дійсність сертифіката EUR.1 або декларацій-інвойсів, оскільки це є відповідальністю митних органів країни-експортера.

Документи, що були надані ТОВ Мелміт, відповідають вимогам митного законодавства та міжнародних угод.

Відсутність можливості перевірки у момент подачі декларації не може бути підставою для покладення відповідальності на імпортера.

Також вказує на порушення принципів правової визначеності та добросовісності.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду податкові та митні органи повинні діяти на засадах правової визначеності та добросовісності.

Оскільки митні органи Польщі не підтвердили факт підробки документів, а лише зазначили про неможливість їх перевірки через відсутність відповідних записів у експортера, рішення Волинської митниці є необґрунтованим.

Визнання документів недійсними без відповідного правового рішення порушує права позивача на справедливий розгляд його митних операцій.

З огляду на наведені підстави, ТОВ Мелміт вимагає визнати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2024 №UA205000202414, №UA205000202415 протиправними та скасувати їх.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнала та просила відмовити у їх задоволенні, оскільки в ході перевірки було встановлено порушення позивачем митного законодавства при ввезенні товарів.

Вказує на те, що відповідно до статті 345 Митного кодексу України митні органи мають право здійснювати документальні перевірки щодо правильності нарахування митних платежів.

Перевірка була ініційована через надходження інформації від уповноважених органів Республіки Польща про відсутність підтвердження преференційного походження товарів, імпортованих ТОВ Мелміт.

Було встановлено, що експортер не зміг надати документів, які б підтверджували походження товарів з Європейського союзу (ЄС).

У ході перевірки польські митні органи вказали, що декларації-інвойси №PL/050606979/2019-016/0182 та №PL/050606979/2019-016/0193 не підтверджують походження товару.

Сертифікат EUR.1 №PL/MF/FT 0080143 також не відповідає вимогам, оскільки у графі 14 документа зроблено офіційну позначку про його недійсність.

Оскільки документи не підтверджують походження товару з ЄС, митні органи правомірно застосували загальні ставки ввізного мита та ПДВ.

Звертає увагу на обов`язок імпортера забезпечити коректність документів.

Відповідно до статті 43 Митного кодексу України імпортер несе відповідальність за правильність відомостей про країну походження товару.

ТОВ Мелміт повинно було перевірити, що товари дійсно відповідають критеріям преференційного режиму, а не покладатися виключно на документи, видані експортером.

Оскільки перевірка виявила порушення, імпортер не може посилатися на добросовісне виконання зобов`язань.

Щодо дотримання митних процедур та строків давності зазначає наступне.

Перевірка проводилася у встановлені строки та відповідно до чинного законодавства, з урахуванням карантинних обмежень, які продовжили строки давності для перевірок.

Відповідно до статті 102 Податкового кодексу України строк проведення перевірки не був порушений, оскільки він продовжений через пандемію COVID-19.

Результатами перевірки підтверджено, що ТОВ Мелміт неправомірно застосувало пільгові ставки мита, що призвело до заниження податкових зобов`язань на суму ввізного мита у розмірі 49 463,19 грн, ПДВ на суму 9 892,65 грн.

Враховуючи це, податкові повідомлення-рішення від 10.07.2024 №UA205000202414, №UA205000202415 є законними.

Вказує на відповідність рішення митниці міжнародним зобов`язанням України.

Відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, у разі сумнівів щодо походження товарів митні органи можуть запитувати підтвердження у компетентних органів країни-експортера.

Оскільки компетентні органи Республіки Польща не підтвердили автентичність документів, митні органи України правомірно скасували пільговий митний режим.

З урахуванням вищенаведеного Волинська митниця наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог ТОВ Мелміт оскільки позивач не довів правомірність застосування преференційних ставок мита, а отримана від уповноважених органів Республіки Польща інформація чітко свідчить про відсутність підтвердження преференційного походження товарів.

Відтак, вважає, що всі митні процедури та перевірки проведені відповідно до законодавства України та міжнародних угод, а тому податкові повідомлення-рішення були прийняті обґрунтовано та законно, внаслідок чого їх скасування є безпідставним.

У відповіді на відзив представник позивача не погоджується з доводами Волинської митниці, викладеними у відзиві. Вважає, що податкові повідомлення-рішення винесені без належних правових підстав.

Зазначає, що товариство надало усі необхідні документи для підтвердження преференційного походження товару. Польські митні органи відмовилися підтвердити походження товару через відсутність додаткових документів, але строк їхнього зберігання у експортера закінчився (згідно з п. 2 ст. 28 Доповнення 1 до Регіональної конвенції), тому відсутність документів не є підставою для скасування митних преференцій.

Листи митних органів Польщі не є адміністративними актами, а лише інформаційними повідомленнями, які не можуть бути підставою для відмови у застосуванні преференцій. Відповідачем не доведено, що експортер був зобов`язаний зберігати документи понад 3 роки.

Відтак, просить суд задовольнити позов у повному обсязі та скасувати податкові повідомлення-рішення Волинської митниці.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Волинської митниці про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

12 червня 2024 року Волинською митницею на підставі пункту 7 частини 1 статті 336, пункту 2 частини 3 статті 345, пункту 2 частини 2 статті 351, статей 352, 354 Митного кодексу України (далі МК України) від 13 березня 2012 року №4495-VI (зі змінами), у зв`язку з надходженням доповідних записок відділу управління митних платежів, контролю митної вартості та митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності Волинської митниці від 18.11.2022 №7.3- 15-01/668, від 30.04.2024 №15/15-03/4209 щодо непідтвердження преференційного походження товарів по митним деклараціям (далі МД) від 12.08.2019 №UA205090/2019/095521, від 27.08.2019 №UA205090/2019/100564, від 09.02.2023 №UA205140/2023/010086 винесено наказ №178 Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТзОВ Мелміт вимог законодавства України з питань митної справи.

На підставі зазначеного наказу посадовими особами Волинської митниці проведена в період з 19.06.2024 по 21.06.2024 документальна невиїзна перевірка ТОВ Мелміт дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД: від 12.08.2019 №UA205090/2019/095521, від 27.08.2019 №UA205090/2019/100564, від 09.02.2023 №UA205140/2023/010086, за результатами якої складено акт від 21.06.2024 №5/24/7.3-19/39035748.

Актом перевірки було встановлено наступні порушення:

- вимог статті 16 Протоколу 1 Угоди, статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини 1 ст. 257 МК України, ч. 5 ст. 280 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за МД від 12.08.2019 №UA205090/2019/095521, від 27.08.2019 №UA205090/2019/100564, від 09.02.2023 року №UA205140/2023/010086 на загальну суму 49 463,19 грн.;

- підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187 та пункту 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язанні по сплаті ПДВ в період, що перевірявся за вказаними МД на загальну суму 9 892,65 грн.

Не погодившись із такими висновками вказаного акта перевірки, позивач подав заперечення від 01.07.2024 №34.

Волинська митниця листом від 09.07.2024 №7.3-2/19/13/7629 Щодо розгляду заперечення до акту документальної невиїзної перевірки від 21.06.2024 №5/24/7.3-19/39035748 повідомила позивача, що висновки вказаного акта перевірки залишаються без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 10.07.2024 №UA205000202414, згідно із яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем мито на товари в сумі 52 105,69 грн, в тому числі: за податковими та/або іншими зобов`язаннями - 49 463,19 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 642,50 грн;

- від 10.07.2024 №UA205000202415, згідно із яким позивачу збільшено грошове зобов`язаннях з податку на додану вартість в сумі 10 881,92 грн, в тому числі: за податковими та/або іншими зобов`язаннями - 9 892,65 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 989,27 грн.

Позивач оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги від 24.07.2024 №035 до Державної митної служби України.

Рішенням Державної митної служби України від 30.09.2024 №1/10-06/13/6734 скаргу ТОВ Мелміт залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 10.07.2024 №UA205000202414, №UA205000202415 - без змін.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся в суд з даним позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

За правилами, наведеними у статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (частина перша).

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (частина друга).

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території (частина третя).

Згідно із частиною шостою статті 345 МК України результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Частиною другою статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення пост-митного контролю, аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Таким чином, митний орган вправі проводити документальні перевірки платників податків після проведення митного оформлення товару та його випуску у вільний обіг з підстав виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи.

Як встановлено судом, на підставі наказу Волинської митниці від 12.06.2024 №178 відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ Мелміт дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД: від 12.08.2019 №UA205090/2019/095521, від 27.08.2019 №UA205090/2019/100564, від 09.02.2023 №UA205140/2023/010086, за результатами якої складено акт від 21.06.2024 №5/24/7.3-19/39035748.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що підставою для призначення перевірки слугували доповідні записки відділу управління митних платежів, контролю митної вартості та митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності Волинської митниці від 18.11.2022 №7.3- 15-01/668, від 30.04.2024 №15/15-03/4209.

Під час перевірки встановлено, що ТОВ Мелміт під час митного оформлення товару Сало хребтове, свійських свиней морожене без шкірки... за МД від 12.08.2019 №UA205090/2019/095521, від 27.08.2019№UA205090/2019/100564 на підставі декларацій про походження товару, складених уповноваженим експортером POL-EXPORT Jaroslaw Roszczenko на інвойсах від 09.08.2019 №PL/050606979/2019-016/0182, від 23.08.2019 №PL/050606979/2019-016/0193, та товару Жилка яловича, морожена, без будь-якої теплової кулінарної обробки за МД від 09.02.2023 №UA205140/2023/010086 на підставі сертифіката з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AT 0080143 від 03.02.2023 застосовано тарифну преференцію зі сплати ввізного мита за кодом 410.

З метою перевірки декларацій про походження товару та сертифіката EUR.1, поданих до митного оформлення разом з МД, що були предметом перевірки, Волинською митницею було ініційовано направлення запитів до уповноваженого органу Республіки Польща (листи митниці від 13.08.2021 №7/3-15/1646, від 10.04.2023 №7.3-15/3918).

На запит Державної митної служби України митним органом Республіки Польща листом від 29.09.2022 №1401-ІОС.4331.69.2021 надіслано результати перевірки декларацій походження товару, складених уповноваженим експортером POL-EXPORT Jaroslaw Roszczenko на інвойсах від 09.08.2019 №PL/050606979/2019-016/0182 та від 23.08.2019 №PL/050606979/2019-016/0193.

За результатами перевірки Держмитслужбу повідомлено, що під час перевірки Управлінням доходами у Варшаві декларацій походження товару експортером POL-EXPORT Jaroslaw Roszczenko не надано документів, що підтверджують статус преференційного походження товарів, зазначених в деклараціях походження. Так, уповноважений орган Республіки Польща у листі від 29.09.2022 №1401-ІОС.4331.69.2021 зазначив, що не може підтвердити автентичність та точність походження товарів, оскільки експортер не надав жодних документів, що підтверджують статус походження, тому товари не підпадають під преференційний режим.

На запит Держмитслужби уповноваженим органом Республіки Польща листом від 25.03.2024 №0601-IGC.4331.28.2023.KD повідомлено про результатами перевірки, зокрема, сертифіката з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AT 0080143 від 03.02.2023 та зазначено, що під час перевірки експортер не надав достатніх доказів преференційного походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару форми EUR.1. Відповідно до цього, даний сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 не має преференційного походження відповідно до Додатку І (Визначення поняття «продукт походження» та методи адміністративного співробітництва) відповідно до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські правила походження.

Таким чином, статус преференційного походження товарів у вищезазначених деклараціях походження, складених уповноваженим експортером POL-EXPORT Jaroslaw Roszczenko в інвойсах, та експортером ESRO Vlees B.V. в сертифікаті з перевезення товару форми EUR.1 не підтверджено.

Враховуючи відповідь уповноваженого органу Республіки Польща підстави для застосування преференційного режиму оподаткування стосовно товарів, оформлених за МД від 12.08.2019 №UA205090/2019/095521, від 27.08.2019 №UA205090/2019/100564, від 09.02.2023 №UA205140/2023/010086, походження з Європейського Союзу яких не підтверджене в рамках Угоди та Конвенції, відсутні. Отже, за результатами проведеної Волинською митницею перевірки встановлено, що оформлені за вказаними вище МД із застосуванням преференції товари Сало хребтове, свійських свиней морожене без шкірки... та Жилка яловича, морожена, без будь-якої теплової кулінарної обробки... повинні бути оподатковані ввізним митом за ставками Митного тарифу України, затвердженого Законом України Про Митний тариф України від 19.09.2013 №584-VII, що був чинним на дату митного оформлення товару.

Щодо дотримання Волинською митницею під час проведення документальної перевірки строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 345 МК України встановлено, що документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПК України, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 392 ПК України), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 ПК України, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Згідно зі статтею 46 ПК України митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Законом України від 17 березня 2020 року №533-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (набрав чинності 18.03.2020) внесено зміни до ПК України. Зокрема, підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення ПК України доповнено пунктом 522, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на цей же період зупинено перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України.

23 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 16.01.2020 №466-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві. Вказаним законом в ПК України поняття «контролюючі органи» розмежовано на податкові та митні органи, визначено повноваження та функції цих контролюючих органів і передбачено, що види документальних перевірок митних органів, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів встановлено МК України, у зв`язку з чим установлений пунктом 522 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України мораторій на проведення документальних перевірок контролюючими органами з 23.05.2020 не розповсюджується на митні органи, яким з цієї дати було поновлено здійснення повноважень щодо проведення документальних перевірок з питань дотримання митного законодавства.

Таким чином, згідно з пунктом 522 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України, зупинявся на період з 18 березня по 22 травня 2020 року, тобто на 66 календарних днів.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 №2120-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану (набрав чинності 17.03.2022) статтю 102 ПК України було доповнено пунктом 102.9, яким передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених ПК України, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Отже, Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ з 24.02.2022 до припинення чи скасування воєнного, надзвичайного стану на території України зупинено перебіг строків давності, визначених статтею 102 ПК України. Пункт 102.9 виключено Законом України від 30.06.2023 № 3219-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану, який набрав чинності 01.08.2023.

Згідно із Законом України від 24 березня 2022 року №2142-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану (дата набрання чинності 05.04.2022) розділ XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України доповнено пунктом 912, підпунктом 1 якого установлено, що тимчасово, на період до припинення чи скасування воєнного, надзвичайного стану на території України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються. З 16.05.2024 набрав чинності Закон України від 20.03.2024 № 3613-ІХ Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законів України щодо особливостей здійснення митного контролю та митного оформлення окремих категорій товарів, яким до пункту 912 розділу XXI МК України внесено зміни, що передбачають поновлення з 01.05.2024 на невикористаний строк документальних перевірок, зустрічних звірок, розпочатих та не завершених до 24 лютого 2022 року, тобто поновлення повноважень митних органів на проведення документальних перевірок.

Приписами пункту 102.3 статті 102 ПК України визначено випадки, за яких відлік строку давності зупиняється. Так, зокрема, відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків (підпункт 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 ПК України).

Отже, згідно з положеннями підпункту 102.3.2 пункту 102.3 та пункту 102.9 статті 102 ПК України після введення в Україні воєнного стану перебіг строків давності для митних органів було зупинено з 24.02.2022 по 15.05.2024, тобто до моменту фактичного поновлення повноважень митних органів на проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, тимчасово зупинених згідно з підпунктом 1 пункту 912 розділу XXI Прикінцеві та перехідні положення МК України.

Таким чином, при визначенні строків давності необхідно враховувати зупинення цих строків на період з 18 березня по 22 травня 2020 року, тобто на 66 календарних днів, а також з 24.02.2022 по 15.05.2024 на 812 календарних днів.

Враховуючи викладене, документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ Мелміт вимог законодавства України з питань митної справи проведена з дотриманням строків давності (з урахуванням зупинення їх відліку згідно із законом), визначених статтею 102 ПК України.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки податкових повідомлень-рішень від 10.07.2024 №UA205000202414, №UA205000202415, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Нормами підпункту в пункту 185.1. статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Згідно із пунктом 187.8. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.

Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Верховна Рада Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Стаття 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди встановлює, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I "Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва" (далі - Протокол I, до цієї Угоди).

Стаття 29 частини 1 глави 2 розділу IV Угоди визначає, що кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або

(b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

За змістом пунктів 1-6 статті 22 розділу 5 Протоколу 1 декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена:

(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,

Або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

Статтею 33 Протоколу І регулюються питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (пункт 2 статті 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (пункт 3 статті 33 Протоколу І).

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та, чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу (пункт 5 статті 33 Протоколу I).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (пункт 6 статті 33 Протоколу I).

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частина третя статті 43 МК України встановлює, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Відповідно до частини восьмої статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною дев`ятою цієї статті Кодексу передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно з частинами першою, другою статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до частини першої статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

За змістом частини першої статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема, після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що основним спірним питанням наявності у платника податків права на митне оформлення товару, що імпортується за преференційною ставкою ввізного мита є підтвердження походження цих товарів.

Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним кодексом України. Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом.

У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Угода про асоціацію з ЄС та, зокрема, Протокол I до цієї угоди передбачає чіткий алгоритм дій митного органу у випадку виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару. У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей, зокрема, щодо країни походження, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган самостійно визначає базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків на підставі відомостей, зазначених у таких документах. Податкове зобов`язання може визначатися контролюючим органом і після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, за результатами документальної перевірки.

За висновками, наведеними Верховним Судом у постановах від 31.07.2024 у справі №260/6407/21 від 01.03.2021 у справі №240/7093/19 та від 11.04.2022 у справі №260/2805/20 митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з наявністю відповіді компетентного органу, що видав документ, або компетентної організації країни, зазначеної як країна походження товару, щодо проведення перевірки документів про походження товару.

Так, як вбачається із матеріалів справи, на запит Державної митної служби України уповноваженим органом Республіки Польща листом від 29.09.2022 №1401-ІОС.4331.69.2021 надіслано результати перевірки декларацій походження товару, складених уповноваженим експортером POL-EXPORT Jaroslaw Roszczenko на інвойсах від 09.08.2019 №PL/050606979/2019-016/0182 та від 23.08.2019 №PL/050606979/2019-016/0193. У зазначеному листі уповноважений орган Республіки Польща зазначив, що не може підтвердити автентичність та точність походження товарів, оскільки експортер не надав жодних документів, що підтверджують статус походження, тому товари не підпадають під преференційний режим.

На запит Держмитслужби уповноваженим органом Республіки Польща листом від 25.03.2024 №0601-IGC.4331.28.2023.KD повідомлено про результатами перевірки, зокрема, сертифіката з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AT 0080143 від 03.02.2023 та зазначено, що під час перевірки експортер не надав достатніх доказів преференційного походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару форми EUR.1. Відповідно до цього, даний сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 не має преференційного походження відповідно до Додатку І (Визначення поняття «продукт походження» та методи адміністративного співробітництва) відповідно до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські правила походження.

Таким чином, статус преференційного походження товарів у вищезазначених деклараціях походження, складених уповноваженим експортером POL-EXPORT Jaroslaw Roszczenko на інвойсах, та в сертифікаті з перевезення товару форми EUR.1 не підтверджено.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що експортер не надав документів про преференційне походження товару відповідно до вимог Доповнення І Визначення поняття походження товарів і методів адміністративного співробітництва Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

При цьому, суд зауважує, що компанія-експортер, зазначивши декларативно в інвойсах та в сертифікаті з перевезення товару про походження товарів з території Європейського Союзу повинна у подальшому в ході перевірки документально підтвердити походження вказаних товарів, в тому числі й обставини, що матеріали, використані при виготовленні товару, також здебільшого походять з Європейського Союзу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у постанові від 31.07.2024 у справі №260/6407/21.

З урахування зазначеного, суд відхиляє доводи позивача про те, що оскільки до митного оформлення декларантом надано всі документи, визначені чинним законодавством, які надано експортером та підтверджують право ТОВ Мелміт на преференцію, то листи уповноваженого органу Республіки Польща не можуть бути беззаперечним доказом щодо непідтвердження пільгового походження товару.

У даному випадку формальна наявність поданого до митного оформлення сертифіката з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AT0080143 від 03.02.2023 та декларацій-інвойсів, складених уповноваженим (схваленим) експортером від 09.08.2019 №PL/050606979/2019-016/0182 та від 23.08.2019 №PL/050606979/2019-016/0193, за видачу яких несуть відповідальність експортери POL-EXPORT Jaroslaw Roszczenko та ESRO Vlees B.V., не є достатньою підставою для висновків про вчинення ТОВ Мелміт всіх необхідних та залежних від нього дій для здійснення декларування "преференційного походження" ввезеного товару та отримання пільги - тарифної преференції. Діючи добросовісно та застосовуючи тарифну преференцію за зниженим рівнем ставки ввізного мита, суб`єкт господарювання безсумнівно повинен переконатися, що поставлені експортером товари дійсно є товарами "преференційного походження" відповідно до положень вищезазначеної Регіональної конвенції, а не покладатись лише на відповідальність експортера за видачу сертифіката з перевезення EUR.1 та декларацій-інвойсів, складених уповноваженим (схваленим) експортером.

У зазначених зовнішньоекономічних відносинах обов`язок з визначення, декларування і сплати мита та податків, згідно вимог українського законодавства і ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів України, має саме платник податків, а тому саме він, а не продавець товару несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку.

Більш того, суд зауважує, що в запереченнях від 01.07.2024 вих. №34 до акта документальної невиїзної перевірки щодо дотримання ТОВ Мелміт вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування позивач зазначив, що його контрагенти у телефонній розмові зауважували, що ними були отримані запити митного органу Республіки Польща, однак із їх змісту не було зрозуміло, які саме документи вони мали надати та на підтвердження яких саме обставин. У свою чергу, позивач вказав, що експортери запевнили, що найближчим часом нададуть уповноваженому органу Республіки Польща усі необхідні документи на підтвердження преференційного походження товарів та з проханням їх невідкладного направлення із відповідними висновками до митних органів України. Тобто, позивач запевняв, що експортери готові надати такі документи.

Однак доказів надання таких документів експортерами уповноваженому органу Республіки Польща для підтвердження преференційного походження товарів позивач суду не надав.

З врахуванням наведеного є безпідставним твердження позивача про те, що відсутня інформація про звернення уповноваженого органу Республіки Польща до експортерів саме із запитом про підтвердження походження товарів, оскільки факт такого звернення підтвердив сам позивач у запереченнях від 01.07.2024 вих. №34 до акта перевірки. У цих запереченнях позивач запевняв, що експортери готові та незабаром нададуть усі необхідні документи для підтвердження преференційного походження товару уповноваженому органу Республіка Польща, та митні органи України найближчим часом отримають підтвердження преференційного походження спірного товару.

Також у наведених запереченнях позивач не зазначав, що такі документи не збереглися в експортера, оскільки минуло більше 3-х років з моменту складання декларацій інвойсів від 09.08.2019 №PL/050606979/2019-016/0182, від 23.08.2019 №PL/050606979/2019-016/0193. При цьому, у відповідності до статті 28 Доповнення 1 до Регіональної конвенції експортер, що складає декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED, повинен зберігати примірник цієї декларації походження, а також документи, зазначені в Статті 21(5), протягом щонайменше трьох років. Більше того, на даний час такі документи у переважних випадках зберігаються суб`єктами господарювання в електронному вигляді.

Вілтак, враховуючи інформацію уповноваженого органу Республіки Польща, суд приходить висновку, що статус походження товарів, зазначених експортером POL-EXPORT Jaroslaw Roszczenko в інвойсах від 09.08.2019 №PL/050606979/2019-016/0182 та від 23.08.2019 №PL/050606979/2019-016/0193, а також зазначених експортером ESRO Vlees B.V. в сертифікаті з перевезення товару форми EUR.1 №PL/MF/AT 0080143 від 03.02.2023, не підтверджено у відповідності до вимог Доповнення I до Конвенції, а відтак до товарів за МД від 12.08.2019 №UA205090/2019/095521, від 27.08.2019 №UA205090/2019/100564, від 09.02.2023 №UA205140/2023/010086 не може бути застосований преференційний режим із застосуванням зменшеної ставки мита та оподаткування такого товару. Внаслідок цього розмитнення повинно здійснюватися зі сплатою ввізного мита за ставкою на дату здійснення митного оформлення, згідно із Законом України від 19.09.2013 №584-VIII Про Митний тариф України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин та проведеного аналізу чинного законодавства, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.07.2024 №UA205000202414, №UA205000202415 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Мелміт (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Перемоги, будинок 15; ідентифікаційний код 39035748).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).

Суддя Н. В. Стецик