Решение № 126052166, 24.03.2025, Хозяйственный суд Одесской области

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5627/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ЄДРПОУ 42399676, електронна пошта: ngt@naftogaztrading.com.ua

До відповідача: Комунального закладу Херсонської обласної ради «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» (73488, м. Херсон, с. Степанівка, вул. Запорізька, буд. 4 ЄДРПОУ 24945662, електронна пошта: priut50@i.ua)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с\з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Трофимчук С.М. - на підставі довіреності №97 від 26.08.2024р.;

Від відповідача: не з`явився.

В засіданні брали участь:

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального закладу Херсонської обласної ради (далі - КМ ХОР) «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» про стягнення основного боргу у розмірі 52 849 грн 28 коп., пені у розмірі 62 855 грн 61 коп., 3% річних у розмірі 11 916 грн 16 коп., інфляційних втрат у розмірі 51 298 грн 13 коп.

Ухвалою суду від 30.12.2024р. позовну заяву залишено без руху. 07 січня 2025р. на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 10.01.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/5627/24, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 07.02.2025р. Ухвалою суду від 07.02.2025р. відкладено судове засідання на 04.03.2025р. Ухвалою суду від 04.03.2025р. відкладено судове засідання на 18.03.2025р. Ухвалою суду від 18.03.2025р. оголошено перерву до 24.03.2025р.

Позивач - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив, яка надійшла до суду 04.02.2025р.

Відповідач - КМ ХОР «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей», позовні вимоги визнає частково у розмірі суми основного боргу з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 04.02.2025р., та додаткових поясненнях, які надійшли до суду 03.03.2025р., у задоволенні решти позовних вимог просить відмовити.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява №30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява №30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", зазначає, що між ним (Постачальник) та КМ ХОР «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» (Споживач) 24.11.2021р. укладено Договір № 20-1226/21-БО-Т постачання природного газу, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору № 20-1250/21-БО-Т у період з листопада 2021р. по травень 2022р. ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" передало у власність Споживача природний газ на загальну суму 492 299 грн 07 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме: акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021р. за листопад 2021 року на суму 8 046 грн 90 коп; акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021р. за грудень 2021 року на суму 91 659 грн 46 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022р. за січень 2022 року на суму 121 837 грн 40 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022р. за лютий 2022 року на суму 85 286 грн 18 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022р. за березень 2022 року на суму 132 619 грн 85 коп.; коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 р. за березень 2022 року на суму 132 500 грн 48 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2022р. за квітень 2022 року на суму 41 347 грн 74 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2022р. за травень 2022 року на суму 11 620 грн 91 коп.

Позивач звертає увагу суду, що у зв`язку зі зміною коефіцієнта, що застосовується при замовленні потужності на добу наперед, у березні 2022 постачальником було оформлено коригуючий акт та те, що оформлення приймання-передачі природного газу відбувається у відповідності до пунктів 3.1 - 3.6 Договору.

Згідно з п. 3.5. Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Підпунктом 3.5.2. п. 3.5. Договору передбачено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписаний уповноваженим представником Постачальника.

Відповідно до пп. 3.5.3. п. 3.5. Договору Споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

Згідно п.п. 3.5.4. п. 3.5. Договору у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.

Позивач зазначив, що відповідно до п. 4.1 Договору № 20-1226/21-БО-Т ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658 грн 42 коп., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 554 грн

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов пп. 3.5.4 п. 3.5 цього Договору.

Позивач зазначає, що у період з листопада 2021р. по травень 2022р. відповідач спожив природний газ на загальну суму 492 299 грн 07 коп.

При цьому, оплату за переданий газ відповідач здійснив лише частково, на суму 439 449 грн 79 коп., чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 5.1. Договору.

За таких обставин, за розрахунком позивача, що розмір несплаченої суми основної заборгованості за поставлений природний газ складає 52 849 грн 28 коп.

Згідно п.7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач звертає увагу суду, що вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», згідно яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На твердження позивача, розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог ст. 232 Господарського кодексу України, та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов`язання.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідачем, розмір нарахованої позивачем пені за неналежне виконання КМ ХОР «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» умов Договору становить 62 855 грн 61 коп.

Позивач також зазначає, що згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо оплати отриманого природного газу у зазначений строк, позивач вважає, що наявні підстави для нарахування 3% річних у розмірі 11 916 грн 16 коп. та інфляційних втрат у розмірі 51 298 грн 13 коп., які також просить суд стягнути на свою користь.

Щодо посилання відповідача на Постанову Кабінету міністрів України від 05.03.2022р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», позивач зазначає, Комунальна установа не є населенням в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Постанови, а є юридичною особою.

Також, позивач зазначив, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання, входять до складу основного зобов`язання і підлягають стягненню у повному обсязі.

В якості нормативного обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 175, 193, 202, 218, 230-232 Господарського кодексу України.

Відповідач - КМ ХОР «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей», позовні вимоги визнає частково у розмірі суми основного боргу, у задоволенні решти позовних вимог просить відмовити та зазначає, що через ворожу окупацію Комунальний заклад не подавав місцевому оператору газорозподільної системи (АТ «Херсонгаз») відомості про обсяги спожитого газу у квітні та у травні 2022 року, тому не складалися двосторонні акти приймання-передачі обсягів газу. Також, з квітня по липень 2022 року Комунальний заклад не отримував ніякого фінансування на своїх видатків. У липні 2022 року фінансування видатків було відновлено, але частково - лише на заробітну плату працівникам закладу з відповідними нарахуваннями.

Відповідач зазначає, що перевірив розрахунки основної заборгованості за газ, спожитий у квітні та у травні 2022 року, і заперечень щодо розмірів цієї заборгованості - 52 849 грн 28 коп., не має.

Комунальний заклад звертає увагу суду, що за своєю організаційно-правовою формою є неприбутковим закладом, який внесено до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Затримка у розрахунках між Газопостачальною компанією і Комунальним закладом за спожитий газ була викликана обставинами непереборної дії - боями на території правобережної частини Херсонської області її окупацією (форс мажор). Ці форс-мажорні обставини були загальновідомими.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» з 24 лютого 2022 року до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідач вважає, що дія цього нормативно-правового акту має бути застосована судом для відмови у задоволенні надмірних позовних вимог в частині стягнення пені (штрафних санкцій) у розмірі, що перевищує розмір основного боргу та надмірно завищених розмірів 3% річних та збитків від інфляції.

Також, відповідач не погоджується з періодом нарахування пені, інфляційних нарахувань, процентів річних та зазначає, що він має бути пов`язаний із заборгованістю саме за квітень та травень 2022 року, оскільки Акти приймання-передачі обсягів газу, спожитого у квітні та у травні 2022 року своєчасно не складалися, а були направлені відповідачу лише 07.08.2025р. із заздалегідь надрукованими датами - 30.04.2022р. та 31.05.2022р., а також Коригуючий акт з датою 25.04.2022р.

Відповідач зазначає, що умовами Договору встановлений певний порядок оплати обсягів спожитого газу.

Так, згідно з абз. 1 - 3 п. 5.1. Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до Акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до Акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач був повинен сплатити 70% грошових коштів за відповідний період.

Тобто, на думку відповідачв, першим днем прострочки виконання зобов`язань з оплати газу за квітень 2022 року є: - для 70% від суми заборгованості у 41 228 грн 37 коп. - 01 вересня 2023 року; - для решти 30% від цієї суми - 16 вересня 2023 року.

Першим днем прострочки виконання зобов`язань з оплати газу за травень 2022 року є: - для 70% від суми заборгованості у 11 620 грн 91 коп. - 01 вересня 2023 року; - для решти 30% від цієї суми - 16 вересня 2023 року.

З урахування цих зауважень, відповідач надає свій розрахунок та вважає, що за період з 01 вересня 2023 року сума пені має становити - 12 850 грн 33 грн., а сума інфляційних втрат - 6 566 грн 55 грн., а сума 3% річних - 1 961 грн 61 коп.

Розглянув матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що 24.11.2021р. між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та КМ ХОР «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» (Споживач) було укладено Договір № 20-1226/21-БО-Т постачання природного газу, згідно з п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з п. 3.5. Договору № 20-1226/21-БО-Т приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 3.5.1 Договору Споживач зобов`язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

Підпунктом 3.5.2. п. 3.5. Договору № 20-1226/21-БО-Т встановлено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період ( акт), підписаний уповноваженим представником Постачальника.

Відповідно до п.п. 3.5.3. п. 3.5. Договору № 20-1226/21-БО-Т Споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

Згідно з п.п. 3.5.4. п. 3.5. Договору у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.

Згідно п.4.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м без ПДВ - 13 658 грн 42 коп., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124 грн 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136 грн 576 коп., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163 грн 89 коп. за 1000 куб.м. Всього ціна газу на 1000 куб.м з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування на коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу за цим Договором становить 16 554 грн.

За п.4.3 Договору загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 601 931 грн 03 коп., крім того ПДВ 120 386 грн 21 коп., разом з ПДВ - 722 317 грн 24 коп.

За матеріалами справи, за період з листопада 2021 р. по травень 2022 р. позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 492 299 грн 07 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме: акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021р. за листопад 2021 року на суму 8 046 грн 90 коп; акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021р. за грудень 2021 року на суму 91 659 грн 46 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022р. за січень 2022 року на суму 121 837 грн 40 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022р. за лютий 2022 року на суму 85 286 грн 18 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022р. за березень 2022 року на суму 132 619 грн 85 коп.; коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 р. за березень 2022 року на суму 132 500 грн 48 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2022р. за квітень 2022 року на суму 41 347 грн 74 коп.; акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2022р. за травень 2022 року на суму 11 620 грн 91 коп.

Суд зазначає, що всі акти приймання-передачі природного газу підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов пп. 3.5.4 п. 3.5 цього Договору.

Відповідно до п. 5.3. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перераховується на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за наставлений природний газ відповідно до п. 5.1 цього Договору.

Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

Як вбачається із листа Акціонерного товариства «Ощадбанк» від 09.10.2024р. вих.№ЕЛ-139019/77/4-11/2024, КМ ХОР «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» було здійснено наступні оплати: 22.12.2021р. у розмірі 8 049 грн 90 коп. із призначенням платежу «за постачання природного газу за листопад 2021р.акт пр-пер.пр.газу б/н від 13.12.2021, дог№20-1226/21-БО-Т від 24.11.2021р.»; 28.12.2021р. у розмірі 600 грн. із призначенням платежу «поп. опл. за постачання природного газу за грудень 2021р.рах. №20-1226/21-БО-Т від 24.11.2021р, дог№20-1226/21-БО-Т від 24.11.2021р.»; 28.12.2021р. у розмірі 129 084 грн. із призначенням платежу «поп. опл. за постачання природного газу за грудень 2021р.рах. №20-1226/21-БО-Т від 24.11.2021р, дог№20-1226/21-БО-Т від 24.11.2021р.»; 23.02.2022р. у розмірі 121 837 грн 40 коп. із призначенням платежу « за постачання природного газу за січень 2022р.акт п-п.пр газу №б/н від 31.01.2022р, дог№20-1226/21-БО-Т від 24.11.2021р.»; 26.07.2023р. у розмірі 85 286 грн 18 коп. із призначенням платежу «постачання природного газу за лютий 2022р.р. №б/н від 28.02.2022р, акт п-п№б/н від 28.02.22,дог№20-1226/21-БО-Т від 24.11.2021р.д/у№1 від 23.12.21(к/з2022)»; 26.07.2023р. у розмірі 132 619 грн 85 коп. із призначенням платежу «постачання природного газу за березень 2022р.р. №б/н від 31.03.2022р, акт п-п№б/н від 31.03.22,дог№20-1226/21-БО-Т від 24.11.2021р.д/у№1 від 23.12.21(к/з2022)».

Господарський суд зазначає, що відповідачем визнано позовні вимоги у розмірі основної заборгованості 52 849 грн 28 коп. та підтверджено, що вказана заборгованість ним не сплачена.

Згідно з п. 5.4. Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов`язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу.

За п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

При цьому, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, Споживач - КМ ХОР «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей», мав належним чином виконувати прийняті на себе зобов`язання щодо оплати вартості спожитого природного газу у визначеному Договором №20-1226/21-БО-Т порядку та у визначені строки.

За матеріалами справи, оплату за переданий газ відповідач здійснив частково, на суму 439 449 грн 79 коп.

Отже, свої зобов`язання за Договором №20-1226/21-БО-Т Споживач належним чином не виконав, у зв`язку із чим, беручи також до уваги визнання позовних вимог у частині основної заборгованості, суд вважає, що вимога про стягнення основного боргу у розмірі 52 849 грн 28 коп. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів і коефіцієнтів, які діють у такий період.

Перевірив наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що він здійснений відповідно до умов Договору та він є правильним, у зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 11 916 грн 16 коп. та інфляційні втрати у розмірі 51 298 грн 13 коп.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 11 916 грн 16 коп. та інфляційних втрат у розмірі 51 298 грн 13 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 52 849 грн 28 коп., суд зазначає наступне.

Згідно із п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.

Згідно п. 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушено умови п. 5.1. та п. 8.4 Договору щодо своєчасних розрахунків за поставлений товар.

На підставі зазначеного, позивачем нараховано пеню у розмірі 62 855 грн 61 коп.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 с. 551 Цивільного кодексу України в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018р. у справі № 916/65/18, від 03.07.2019р. у справі № 917/791/18, від 22.10.2019р. у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі № 902/855/18, від 27.01.2020р. у справі № 916/469/19, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.1, 2 ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст. 233 Господарського кодексу України і ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023р. у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023р. у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023р. у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023р. у справі №910/13000/22, від 07.11.2023р. у справі № 924/215/23, від 09.11.2023р. у справі №902/919/22).

Господарський суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024р. у справі №911/2269/22, у якій суд звернув увагу на те, що відповідач повністю розрахувався за поставлений згідно Типового договору № 1206/1718-ТЕ-33 газ у розмірі 42 960,20 грн.

Суд звертає увагу, що матеріали справи №916/5627/24 не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, докази настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов договору.

Господарський суд зазначає, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022р. "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022р. №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022р., який триває й до теперішнього часу.

Відповідні обставини, в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України, є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача по справі Комунального закладу Херсонської обласної ради "ЦЕНТР СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ" є Україна, 73488, Херсонська обл., місто Херсон, село Степанівка, вул. Запорізька, будинок 4.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. № 309 (з відповідними змінами) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф.

У відповідності до названого переліку, Херсонська міська територіальна громада до якої віднесено зокрема й місцезнаходження відповідача, перебувала у тимчасовій окупації з 01.03.2022р. по 11.11.2022р.

Разом з цим, суд враховує, що природний газ використовується відповідачем для виробництва теплової енергії, Комунальний заклад є неприбутковою організацією, здійснює свою діяльність на некомерційних засадах, без мети отримання прибутку.

Комунальний заклад створено для стаціонарного або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися у складних життєвих обставинах надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної правової та іншої допомоги.

Таким чином, метою Комунального закладу є захист і максимальна підтримка найбільш соціально незахищеної категорії нашого населення - дітей, які ще за мирного часу опинилися у складних життєвих обставинах.

Суд зазначає, що стягнення штрафних санкцій не є основним доходом ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» і не може впливати на його господарську діяльність.

Також, суд звертає увагу, що в межах розгляду даної справи позивачем вже було застосовано до відповідача таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, а тому негативні для позивача наслідки, у вигляді несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати поставленого газу, будуть компенсовані, у тому числі за рахунок таких грошових коштів.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Тому, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020р. по справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на те, що визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду та беручи до уваги те, що фінансовий стан відповідача як комунального некомерційного підприємства, яке здійснює свою діяльність у сфері надання послуг догляду із забезпеченням проживання, зокрема дітей, тобто в соціальній сфері та фінансується переважно за рахунок коштів місцевого бюджету, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми пені до 5 000 грн.

Разом з тим, на думку суду, ним дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі.

Наведене вище у своїй сукупності, на переконання господарського суду, є винятковою обставиною, яка є підставою для зменшення розміру пені.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.01.2022р. у справі №903/91/21,згідно якої на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони у відповідності до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального закладу Херсонської обласної ради «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» про стягнення основного боргу у розмірі 52 849 грн 28 коп., пені у розмірі 62 855 грн 61 коп., 3% річних у розмірі 11 916 грн 16 коп., інфляційних втрат у розмірі 51 298 грн 13 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального закладу Херсонської обласної ради «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» (73488, м. Херсон, с. Степанівка, вул. Запорізька, буд. 4 ЄДРПОУ 24945662) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ЄДРПОУ 42399676) заборгованість з основного боргу у розмірі 52 849 грн 28 коп., пеню у розмірі 5 000 грн., 3% річних у розмірі 11 916 грн 16 коп., інфляційні втрати у розмірі 51 298 грн 13 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 1 647 грн 23 коп.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 24 березня 2025 р.

Суддя Н.В. Рога