Решение № 125994005, 17.03.2025, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/239/25

Провадження № 2/577/355/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2025 року м.Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Потій Н.В.,

за участю секретаря Подейко Т.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Дубко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотоп в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про повернення коштів у сумі 3220 грн,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції сторін.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом в якому, керуючись ст. 1212 ЦК України, просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київстар», 3220,00 грн безпідставно набутих грошових коштів. Свої вимоги мотивує тим, що являється користувачем мобільного зв?язку і у своєму мобільному телефоні має дві картки, одну «Київстар», а другу «Водафон». Понад два роки він користується послугою компанії «Водафон». У приватному акціонерному товаристві «Київстар» має номер НОМЕР_1 , а в ПрАТ «Водафон» - НОМЕР_2 . Крім того, у телефоні має додаток «Приват 24», через який отримує пенсію та здійснює різні розрахунки (комунальні платежі, поповнення мобільного телефону, тощо). Також має від Приватбанку 2 картки: «Пенсійну» для виплат та «Універсальну» - кредитну. У кредитній картці позивач має ліміт 7000 гривень, яким користується в пільговий період - 55 днів. Протягом 55 днів до 25 числа кошти повертає на карту «Універсальна», щоб не потрапити під виплати з відсотками 3,5%. Тому 24 жовтня 2024 року, отримавши пенсію в розмірі 3417,22 грн, вирішив відразу перерахувати необхідну суму в розмірі 3220 гривні на карту «Універсальна», але помилково відправив на карту телефону «Київстар». Зрозумівши свою помилку, протягом 3-5 хвилин зателефонував в «Приват-24» з приводу відмови в перарахуванні, але вже було пізно. Згодом на адресу «Приватбанк» надіслав заяву з проханням повернути помилково перераховані кошти. Також декілька разів телефонував оператору «Київстар» та пояснював, що не користується послугами картки «Київстар», але повернути кошти не зміг. Вважає, що помилка є очевидною, адже на рік зв?язку сума в половину менша, ніж 3220,00. Письмовою відповіддю від 31.10.2024 року N? 10845354/03/03/02 йому було відмовлено в поверненні коштів, з посиланням на те, що компанія не несе відповідальності за дії осіб при здійсненні ними операцій з оплати за електронні комунікаційні послуги, і відповідно юридичні підстави для повернення коштів відсутні.

Представник відповідача у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що надходження коштів, в якості попередньої оплати послуг за номером: НОМЕР_1 має договірні підстави та відповідає нормам законодавства, які регулюють дані правовідносини. В обґрунтування заперечень зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач використовує телефонний номер НОМЕР_1 , на поповнення якого надійшли кошти в сумі 3220 грн. Вказаний телефонний номер використовується знеособлено, тобто без реєстрації позивачем. Умови оплати послуг за зазначеним номером - авансування (передплата), на будь-яку суму, що відповідає пп. 1 п.38 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, відповідно до яких, оператори, провайдери мають право на визначення порядку оплати і форми розрахунків за послуги (на умовах попередньої (авансової) та/або наступної оплати. Згідно п.1.1 Умов надання електронних комунікаційних послуг приватного акціонерного товариства «Київстар», що розміщені в загальному доступі, абонент передплаченого зв?язку - особа, що уклала з Оператором Договір в усній формі. Абонентом передплаченого зв?язку є Абонент, який користується послугами мобільного зв?язку, Абонент, який користується Послугою «Прямий номер» та Абонент, який користується послугою «Домашній Інтернет». Абонент передплаченого зв?язку отримує Послуги знеособлено. Інформація про публічні послуги, публічні Тарифи/Тарифні плани розміщується на Інтернет-сайті. Зауважує, що з моменту надходження суми коштів - кошти пішли на оплату передбачених за номером платежів (наразі сума надходження зменшується). Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України. Просить врахувати правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 628/1203/19 (провадження № 61-89540024).

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 12).

У судовому засіданні позивач та представник позивача, кожен зокрема, позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові і прохали їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала і прохала відмовити в їх задоволенні, з підстав наведених у відзиві на позов. Додатково пояснила, що 30 вересня 2014 року дата активації номеру телефону НОМЕР_1 . Весь цей час вказаний номер перебував в одного абонента ОСОБА_1 і номер повторно у продажу не був. 24 жовтня 2024 року після поповнення номеру на 3220 грн, було списано 175 грн за тарифний план «Твій проривний на 4 тижні», 100 грн - на «Екстра гроші». Залишок коштів 2945 грн. Протягом часу користування вказаним номером телефону, абоненту надавалися послуги Інтернету, а також мали місце вхідні і вихідні дзвінки (банки, магазини, а також інші невідомі номери). Кошти в розмірі 3220 грн. не є безпідставно отриманими, з огляду на те, що між сторонами існують договірні відносини з отримання послуг мобільного зв`язку.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві підтвердив наявність у власному мобільному телефоні номеру НОМЕР_1 , який обслуговує ПРАТ «Київстар», що також визнається і відповідачем.

З довідки про доходи вбачається, що в період з жовтня по грудень 2024 року ОСОБА_1 отримував пенсію по 3417,22 грн щомісячно (а.с. 6).

Відповідно до дублікатів квитанцій «ПриватБанк», 24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 з здійснив перерахування 3220 грн в якості оплати за мобільний зв`язок НОМЕР_1 , отримувач ПРАТ «Київстар» (а.с. 5).

На звернення ОСОБА_1 від 25.10.2024, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, повідомила, що до її компетенції не належить повернення постачальником електронних комунікацій помилкового сплачених коштів (а.с. 10).

З листа АТ КБ «Приватбанк» від 02.12.2024 року, адресованого ОСОБА_1 , вбачається, що компанія Київстар не повертає платежі за запитом від банку, тому необхідно особисто звернутися в компанію Київстар з квитанцією про оплату (а.с. 9).

Відповідно до листа ПрАТ «Київстар» № 10845354/03/03/02 від 31.10.2024, компанія належним чином забезпечує зарахування коштів згідно призначення платежу на той чи інший особовий рахунок або телефонний номер, надалі зараховані кошти використовуються для оплати послуг відповідно до умов обслуговування. Компанія не несе відповідальності за дії осіб при здійсненні ними оплати за електронні комунікаційні послуги. Додатково звернуто увагу на послугу «Технологічна можливість з розподілення залишку коштів між мобільними номерами «Київстар», з якою можна ознайомитися на офіційному сайті компанії «Київстар» (а.с. 7).

ІV. Норми права.

Відповідно до ст.4 ЦПК України та ст.20 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України .

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України , у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 , частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України .

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11 , 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх до ходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц (провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 (провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц (провадження № 61-1133св18).

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі N 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі N 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі N 917/1739/17, та постановах Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі N 201/2956/19, від 27 липня 2022 року у справі N 644/3932/18-ц, від 29 березня 2023 року у справі N 643/8385/21, від 18 жовтня 2023 року у справі N 639/6422/21.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

V. Оцінка суду.

Суд вислухавши сторони, проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд враховує, що положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Водночас договір - це достовірний правочин, в якому для виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин необхідна воля обох сторін, що його укладають.

Відповідно до ч.5 ст. 104 Закону України «Про телекомунікаційні послуги» кінцевий користувач має право отримувати послугу знеособлено відповідно до правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг та умов надання послуг, встановлених постачальником електронних комунікаційних послуг.

Надання електронних комунікаційних послуг приватного акціонерного товариства «Київстар» визначено Умовами надання електронних комунікаційних послуг приватного акціонерного товариства «Київстар», що розміщені в загальному доступі за посиланням https://cdn.kyivstar.ua/sites/default/files/about/umovi_nadannya_telecom_poslug, за якими: договір - правочин у письмовій (електронній) або усній формі, укладений між Абонентом та Оператором, за яким Оператор зобов`язується на замовлення Абонента надавати Послуги, а Абонент - їх оплачувати.

Відповідно до п.1.1 Умов надання електронних комунікаційних послуг приватного акціонерного товариства «Київстар абонент передплаченого зв?язку - особа, що уклала з Оператором Договір в усній формі. Абонентом передплаченого зв?язку є Абонент, який користується послугами мобільного зв?язку, Абонент, який користується Послугою «Прямий номер» та Абонент, який користується послугою «Домашній Інтернет». Абонент передплаченого зв?язку отримує Послуги знеособлено.

Згідно із п.3.2. Умови надання електронних комунікаційних послуг приватного акціонерного товариства «Київстар», договір з Абонентом передплаченого зв`язку на надання Послуг мобільного зв`язку укладається в усній формі у момент активації цим Абонентом відповідної Ідентифікаційної картки. Для Активації Ідентифікаційної картки споживачу необхідно розпакувати упаковку Стартового пакета, вилучити звідти Ідентифікаційну картку, вставити у абонентське обладнання (мобільний телефон, модем тощо), ввести РІN і здійснити перший платний вихідний телефонний дзвінок або користатися USSD-командою *111#, після чого споживач стає Абонентом Оператора. Активація Ідентифікаційної картки означає згоду Абонента з Умовами та умовами обраного ним Тарифного плану.

Таким чином, позивач не довів безпідставність отримання коштів ПрАТ «Київстар». Суд встановив, що надходження 3220, 00 грн коштів, в якості попередньої оплати послуг за номером: НОМЕР_1 має договірні підстави, оскільки позивач належить до абонентів передплаченого зв?язку, тобто осіб, що уклали з відповідачем (оператором зв?язку) Договір в усній формі та користувався послугами мобільного зв?язку.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Керуючись ст. 5, 12-13, 76-81, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київстар», третя особа: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про повернення коштів у сумі 3220 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_3 , мешканець АДРЕСА_1 )

Представник позивача: адвокат Волкова Ірина Іванівна (юридична адреса: м. Конотоп, вул. Ярмаркова)

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Київстар» (код ЄДРПОУ 21673832, 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська,53).

Представник відповідача: адвокат Дубко Руслана Вікторівна (юридична адреса: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська,53).

Третя особа: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д)

Повний текст оголошено 20 березня 2025 року о 16:40 год.

Суддя Н. В. Потій