Постановление суда № 125985813, 18.03.2025, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/371/25

1-кп/134/66/2025

УХВАЛА

про призначення судового розгляду

18 березня 2025 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в режимі відеоконференції кримінальне провадження за № 12025020190000020 від 19 січня 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,

в с т а н о в и в:

На розгляді Крижопільського районного суду Вінницької області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити справу до судового розгляду на підставі обвинувального акта та подав клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, оскільки обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обрано до 19.03.2025 року включно, а до спливу цього строку судове провадження завершити не представляється можливим, так як ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Разом з тим просив не визначати заставу, оскільки обвинувачений вчинив злочин, який спричинив смерть потерпілого. ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він порушив правила безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинив смерть потерпілого. За вказаний злочин, вчинений в умовах воєнного стану, передбачено покарання чинним законодавством у виді позбавлення волі від 5 до 10 років. ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може незаконного впливати на потерпілих, свідків, може не з`являтися на виклики до суду, змінити місце проживання чи вчинити будь-які інші дії, що перешкоджатимуть швидкому розгляду кримінального провадження. Разом з тим, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вчинив дане кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп`яніння, під час того як самовільно залишив місце несення служби. Вважає, що менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання зазначеним ризикам. Так як, особисте зобов`язання є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, обставини вчинення злочину; особиста порука у ОСОБА_4 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру; домашній арешт враховуючи складність контролю за виконанням обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Обвинувачений не проти призначення справи до судового розгляду. Щодо клопотання про продовження запобіжного заходу просив змінити на цілодобовий домашній арешт, посилаючись на те, що у нього хворий батько, який переніс інфаркт та продовжує хворіти, потребує догляду та матеріальної допомоги, тому він хоче допомогти останньому у догляді.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 вважає клопотання безпідставним та необґрунтованим, та просила змінити запобіжний захід на домашній арешт. Своє клопотання мотивує тим, що прокурор не обґрунтував ризики, які ним зазначені, а саме те, що обвинувачений буде впливати на свідків та потерпілих, які вже досудовим слідством допитані; те що обвинувачений може вчинити інший злочин, нічим не підтверджено; ОСОБА_4 має сім`ю, постійне місце проживання, тому має сталі соціальні зв`язки, переховуватися від суду не має наміру. Твердження прокурора, що ОСОБА_4 вчинив злочин під час самовільного залишення служби нічим не підтверджено, також твердження прокурора про те, що злочин вчинений під час воєнного стану не впливає на необхідність продовження терміну тримання під вартою. Разом з тим даний злочин відноситься до необережного злочину. Також зазначила, що у разі продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то встановити заставу у мінімальному розмірі зважаючи на матеріальний стан обвинуваченого. Проти призначення справи до судового розгляду не заперечує.

Потерпілі не проти призначення справи до судового розгляду, та щодо клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому покладаються на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1статті 29 Конституції Українипередбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1ст. 331 КПК Українипід час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Так, відповідно до положеньст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1статті 194 КПК Українивстановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4ст. 194 КПК України).

Судом встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 22.01.2025 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19.03.2025 року.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3ст. 286-1 Кримінального кодексу України,не судимий, військовослужбовець, має постійне місце проживання. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що соціальні зв`язки обвинуваченого можна визнати стійкими.

Що стосується ризику переховування від суду, то як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).

Так, тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак враховується судом у сукупності з іншими встановленими обставинами.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3ст. 286-1 Кримінального кодексу України,вчинив злочин в стані алкогольного сп`яніння, під час самовільного залишення місця несення служби, що в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик переховування від суду настільки, що його неможливо відвернути, не тримаючи особу під вартою. Санкція статті, за кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Доводи сторони захисту про те, що обвинувачена не має наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, мають враховуватися в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотання.

В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою обвинуваченого.

Відносно ризику незаконно впливати на свідків, суд не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, обвинувачений може здійснювати на них незаконний вплив.

Що стосується ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд, враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені тяжкого злочину, який вчинив в стані алкогольного сп`яніння, під час того, як самовільно залишив місце несення служби, вважає такі ризики доведеними.

Суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачений, потерпілі, свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченої.

При цьому суд, враховуючи вимогист. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, особу обвинуваченого у їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам. Разом з тим, судом не встановлено, що ризики, які були встановлені під час обрання обвинуваченому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею під час досудового розгляду на даний час відпали чи зменшились.

На підставі викладеного, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на ним процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам ухилятися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого із застосуванням застави. Так, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177-178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному проваджені і в тому числі щодо злочину, який спричинив загибель людини. Із зазначеного вбачається, що прямої заборони встановлення застави щодо злочинів, які спричинили загибель людини законодавством не передбачено, а надає суду право застосувати чи не застосовувати заставу. Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу вважає, що в даному кримінальному провадженні до ОСОБА_4 при продовженні запобіжного заходу можна застосувати заставу з огляду на обставини самого злочину, що даний злочин є необережним злочином, враховуючи характеризуючи обставини самого обвинуваченого, а саме те, що у нього є постійне місце проживання, має сім`ю. Разом з тим, враховуючи і матеріальний стан обвинуваченого, і те, що у нього хворий батько, який потребує лікування, є особою похилого віку, суд прийшов до висновку про зменшення застави, яка була визначена ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 22 січня 2025 року з 40 до 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Суд зазначає, що продовження строку тримання під вартою із визначенням застави, із внесенням застави обвинуваченого більш дисциплінує, забезпечить більше вірогідності виконання ним покладених обов`язків, стимулює його до не порушення обов`язків, зменшить ризики, які зазначені при обрані та продовженні запобіжного заходу, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави у разі невиконання обов`язків, які зазначені в ухвалі при визначені застави.

Так, підстав для закриття кримінального провадження наразі не вбачається. Угод про примирення чи про визнання винуватості сторонами не представлено. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства; при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено; дане кримінальне провадження підсудне Крижопільському районному суду Вінницької області та підлягає розгляду одноособово суддею.

Враховуючи вимоги ст. 27 КПК України, судовий розгляд слід здійснювати у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання необхідно викликати сторони судового провадження та свідків.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження суд вважає, що слід призначити судовий розгляд кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.176-178,183,194,314,331,372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, призначити до судового розгляду одноособово у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Крижопільського районного суду Вінницької області на 14 годину 00 хвилин 28 березня 2025 року.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжити на 60 діб до 16 травня 2025 року включно.

Зменшити ОСОБА_4 заставу, яка була визначена ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 22 січня 2025 року до розміру 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок отримувача: (UA688201720355219002000000401, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава, (Крижопільський районний суд Вінницької області), номер та дата ухвали суду, кримінальне провадження, прізвище, ім`я, по-батькові платника застави.

У разі внесення застави відповідно доч. 5 ст. 194 КПК Українипокласти на нього ряд обов`язків, зокрема:

- не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування зі свідками по справі.

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесенні застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

У разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

В задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

У судове засідання викликати сторони кримінального провадження, свідків.

Роз`яснити учасникам судового провадження їх право ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, робити з них необхідні виписки та копії.

В частині призначення справи до судового розгляду, ухвала набирає законної сили з моменту її винесення, є обов`язковою для виконання і оскарженню не підлягає, в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом 5 днів з моменту вручення їй копії ухвали.

Суддя