Решение № 125960207, 19.03.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2025 року Справа№200/8495/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Ушенка С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_3 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; юридична адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_3 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб;

- стягнути на його користь грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у сумі 52559,05 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.11.2023 по 31.10.2024;

- стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.11.2023 по 31.10.2024 в сумі 365422,58 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі №200/1375/24, яке змінено постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024, відповідачем 31.10.2024 нарахована і виплачена йому індексація грошового забезпечення у сумі 235055,75 грн. без грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Крім того, на думку позивача, оскільки він звільнений з військової служби 30 листопада 2023 року, а виплата індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду здійснена 31.10.2024, він має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України.

Вважає бездіяльність відповідача протиправною і такою, що порушує його конституційні права.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, надав до суду відзив на позовну заяву, вмотивований тим, що несвоєчасно виплачена індексація грошового забезпечення не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а відтак не підпадає під дію ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Крім того, на думку відповідача, норми Кодексу законів про працю України не розповсюджуються на правовідносини, пов`язані з проходженням військової служби, оскільки вони врегульовані нормами спеціального законодавства.

Вважає, що в діях НОМЕР_2 прикордонного загону не вбачається умисних порушень встановлених строків виплати позивачу коштів.

Зазначає, що суми індексації доходів військовослужбовців не віднесені до переліку доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначеного Податковим кодексом України.

На підставі вищевикладеного відповідач стверджує, що позовні вимоги жодним чином не доводяться у позовній заяві позивачем та є необґрунтованими, безпідставними і такими, що не ґрунтуються на належних та допустимих доказах і вимогах чинного законодавства України.

Справу розглянуто поза датою, визначеною в ухвалі суду від 11 грудня 2024 року, з огляду на введення в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який, наразі, триває.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_6 від 17 вересня 2021 року.

Відповідач в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Позивач проходив військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_3 ). Згідно витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ від 22 лютого 2022 року №81-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку із закінченням строку контракту.

У зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, введенням правового режиму воєнного стану та оголошенням Президентом України загальної мобілізації, 24 лютого 2022 року позивача призвано на військову службу з числа резервістів в особливий період.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ від 24 лютого 2022 року №86-ОС майора запасу ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ від 30 листопада 2023 року №780-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку із сімейними обставинами.

Як вбачається з відповіді Військової частини НОМЕР_3 від 04.12.2023 про результати розгляду рапорту позивача, індексація за період служби з 25.10.2016 по 22.02.2022 виплачена з урахуванням базових місяців - жовтень 2016 року та березень 2018 року, а за період з 24.02.2022 індексація виплачена з урахуванням базового місяця - березень 2018 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі №200/1375/24, яке змінено постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024, позов ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_3 ) задоволено частково. Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2016 року по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для обчислення індексації - січень 2008 року та здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та з урахуванням раніше виплачених сум. Судове рішення набрало законної сили 10.10.2024

Згідно довідок Військової частини НОМЕР_3 від 24.10.2024 №233 та №233/1 загальна сума коштів, нарахованих ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі №200/1375/24, складає 291994,72 грн. (235725,14 + 56269,58).

31.10.2024 Військовою частиною НОМЕР_3 позивачу виплачено кошти у сумі 235055,75 грн., що підтверджується скріншотом зарахування коштів на банківський рахунок позивача та не заперечується відповідачем.

Отже, під час виконання рішення суду відповідачем утримано із нарахованої суми: - податок на доходи фізичних осіб 18% (52559,05 грн.) та військовий збір 1,5% (4379,92 грн.).

Доказів нарахування і виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.11.2023 по 31.10.2024 відповідачем до суду не надано.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

У відповідності до вимог статті 116 КЗпП України (в редакції Закону №2352-IX від 01.07.2022) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки; вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум; відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, по`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 викладені наступні правові висновки: «Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.».

Необхідність застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, також викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на відсутність спеціального нормативно-правового акта, який регулював би питання розрахунку середньої заробітної плати військовослужбовця, до спірних правовідносин слід застосовувати загальні положення, що регламентують порядок розрахунку середньої заробітної плати працівників, в частині визначення періоду, за який враховується середня заробітна плата.

Механізм обчислення середньої заробітної плати визначений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Згідно довідки про доходи від 24.10.2024 №234, виданої військовою частиною НОМЕР_3 , середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становив 1084,34 грн.

Період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.11.2023 по 31.10.2024 становить 337 календарних днів.

Середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні в арифметичному обчисленні складає 365422,58 грн. (1084,34 грн. х 337 календарних днів).

Проте, період з 30.11.2023 по 31.10.2024 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №460/42448/22, від 22.02.2024 у справі №560/831/23, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22 та від 28.06.2023 у справі №560/11489/22.

Період позовних вимог з 30.11.2023 по 31.10.2024 перевищує 6 місяців, тому для розрахунку середнього заробітку береться період з 01.05.2024 по 31.10.2024, що складає 184 календарних дні.

Як зазначалось вище, судом встановлено, що середньоденний розмір грошового забезпечення позивача становив 1084,34 грн.

Відтак, середнє грошове забезпечення, що підлягає до стягнення за вказаний час затримки розрахунку при звільненні в арифметичному обчисленні складає 199518,56 грн. (1084,34 грн. х 184 календарні дні).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, підлягають частковому задоволенню.

Що стосується позовних вимог про нарахування та виплату компенсації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно зі статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон - №2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною другою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби регламентовано Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).

Згідно пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З урахуванням встановлених судом обставин та наявного нормативного регулювання, суд вважає, що позивач мав право на отримання компенсації податку з доходів фізичних осіб при нарахуванні та виплаті вищезазначених сум грошового забезпечення відповідно до Порядку №44.

Враховуючи, що у цій справі встановлювалось право особи на нарахування та виплату спірної грошової суми, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заявлені передчасно.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_3 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми грошового забезпечення, виплаченої ОСОБА_1 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі №200/1375/24, яке змінено постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024, та зобов`язання НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманих сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі №200/1375/24, яке змінено постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати стягненню не підлягають, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не надав доказів понесення інших судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 255, 258, 260, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_3 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; юридична адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_3 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; юридична адреса: АДРЕСА_1 ) щодо утримання податку з доходів фізичних осіб з суми грошового забезпечення, виплаченої ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі №200/1375/24, яке набрало законної сили згідно постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024.

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_3 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; юридична адреса: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманих сум податку з доходів фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.07.2024 у справі №200/1375/24, яке набрало законної сили згідно постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_3 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; юридична адреса: АДРЕСА_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.05.2024 по 31.10.2024.

Стягнути з НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_3 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; юридична адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.05.2024 по 31.10.2024 у сумі 199518 (сто дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот вісімнадцять) гривень 56 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 березня 2025 року.

Суддя С.В. Ушенко