Решение № 125958233, 19.03.2025, Белопольский районный суд Сумской области

Справа № 587/4720/24

Номер провадження 2/573/72/25

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

( з а о ч н е )

19 березня 2025 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Замченко А.О.,

з участю секретаря - Півньової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

16.12.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому вказує, що з 16.08.2011 по 22.08.2017 вони з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого двох доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 09.10.2017 з відповідача були стягнуті аліменти на утримання доньок. Після розірвання шлюбу відповідач не бере участі у вихованні дітей, а з 2020 року взагалі з ними не бачиться, має велику заборгованість зі сплати аліментів. Останній байдуже ставиться до існування дітей, не цікавиться їхнім життям та здоров`ям, фізичним і духовним розвитком, не виявляє уваги та турботи, не спілкується з ними навіть телефоном. Останній свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками.

Посилаючись на викладене, позивачка просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Біцан О.М. позов підтримали, просили його задовольнити, проти постановлення заочного рішення не заперечували. Позивачка пояснила, що хоче позбавити відповідача батьківських прав, що б у майбутньому її дочкам не довелося сплачувати борги батька.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання останній відсутній, інформації щодо своєї адреси суду не надав, а тому відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка вручена йому належним чином (а. с. 21, 63).

Представник третьої особи - Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради Ворожко А.Г. проти задоволення позовних вимог не заперечувала. При цьому пояснила, що відповідач категорично проти позбавлення його батьківських прав.

У зв`язку з тим, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не подав, за згодою позивача було проведено заочний розгляд справи.

Заслухавши позивачку, її представника, представника третьої особи, дітей, свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що з 16.08.2011 по 02.09.2017 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох доньок: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 5 - 7).

Судовим наказом Білопільського районного суду Сумської області від 09.10.2017 з ОСОБА_2 на утримання доньок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто щомісячно аліменти в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 05.10.2017 до досягнення найстаршою дитиною повноліття, на користь матері дітей ОСОБА_8 (а. с. 8).

Станом на вересень 2024 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання доньок у виконавчому провадженні НОМЕР_2 складала 163305 грн 84 коп. (а. с. 12).

09.10.2020 позивачка уклала шлюб з ОСОБА_9 , у зв`язку з чим їй було присвоєно прізвище ОСОБА_10 (а. с. 4).

На даний час діти зареєстровані та проживають разом з матір`ю (а. с. 9 - 11).

Згідно з довідками Білопільського ліцею №1 Білопільської міської ради Сумської області від 05.12.2024 діти навчаються у вказаному навчальному закладі, виховуються ОСОБА_1 в неповній сім`ї, остання забезпечує умови часті доньок в освітньому процесі, дбає про їхній розвиток та виховання, відвідує батьківські збори (а. с. 14 - 15).

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показала, що спілкується з сім`єю ОСОБА_10 останні три роки. Протягом цих років вона жодного разу не бачила ОСОБА_2 , не чула щоб він їх забезпечував. ОСОБА_1 казала, що їй прикро за дітей, бо батько їм не допомагає фінансово, відсутній у житті дітей. Діти також їй казали, що не спілкуються з батьком, але про причини свідку невідомо.

У присутності педагога ОСОБА_12 неповнолітня ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що близько 3 років не бачила батька, не спілкувалася з ним по телефону, хоча перешкод їм ніхто не чинить.

Малолітня ОСОБА_7 пояснила, що близько 2 років не бачила батька, по телефону розмовляє з ним раз на пів року.

З висновку Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради від 17.02.2025 вбачається, що відповідач категорично проти позбавлення його батьківських прав. Але зазначене Управління вважає за можливе позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його доньок ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (а. с. 47 - 48).

17.03.2025 на електронну пошту суду надійшла заява ОСОБА_2 , в якій останній просить справу слухати без його участі, проти задоволення позову не заперечує (а. с. 65).

Згідно з ч. 8 ст. 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 зроблено висновок, що законодавцем допускається подання фізичною особою нарівні з паперовою формою, зокрема, апеляційних скарг в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи та подання такого документу через підсистеми «Електронний суд» та «Електронний кабінет», або з використанням офіційної електронної адреси із засвідченням кваліфікованим електронним підписом.

Звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв`язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.

Оскільки на зазначену вище заяву не було накладено кваліфікований електронний підпис, суд позбавлений можливості встановити особу, від імені якої було подано заяву.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

З огляду на викладене, навіть за умови підписання заяви від 17.03.2025 в установленому законом порядку, факт не заперечення відповідачем щодо позбавлення його батьківських прав не міг би слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.

Саме такий висновок зроблено в постанові Верховного Суду від 10.11.2023 у справі №401/1944/22.

Крім того, у суду виникають сумніви з приводу того, що зазначена заява була написана відповідачем, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що останній заперечує проти позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32, ч. 3 ст. 51 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 3 СК України дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У частині 1 ст. 11, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

З огляду на положення ч. 1, 3 ст. 12 вказаного Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст. 8 вказаної Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України.

Статтею 2 названого Закону передбачено, що рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 17 вищеназваного Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з ч. 5 ст. 19 цього Закону міністерства, інші центральні органи виконавчої влади забезпечують систематичний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає Конвенції та практиці Суду.

Європейський суд з прав людини в справі «Савіни проти України» (рішення від 18.12.2008, яке є остаточним) постановив, що мало місце порушення статті 8 Конвенції.

У вищевказаній справі було встановлено, що за рішенням суду першої інстанції, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанції, було відібрано трьох неповнолітніх дітей без позбавлення заявників батьківських прав (ст. 170 СК України).

У рішенні йдеться про те, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у п. 2 ст. 8 Конвенції, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві».

Проте, для визначення чи було конкретне втручання «необхідним у демократичному суспільстві» необхідно оцінювати в контексті всієї справи загалом, чи були мотиви, наведені на виправдання втручання доречними і достатніми для цілей п. 2 ст. 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає ст. 8 Конвенції (п. 48 Рішення).

У названому рішенні, зокрема, констатується, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини. Сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних заходів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, в якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», №10383/09, §100, від 16.07.2015).

Європейський суд з прав людини в справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Таким чином судом встановлено, що відповідач без поважних причин не в повній мірі виконує свої обов`язки по вихованню дітей, хоча перешкод у цьому йому ніхто не чинить.

Проте, оскільки судом не встановлено достатніх підстав для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, ураховуючи характер поведінки відповідача, те, що він заперечує проти позбавлення його батьківських прав, його молодий вік, невичерпані можливості з боку держави по допомозі відповідачу у вихованні своїх дітей, у даний час можливо, як виняток, відмовити в задоволенні позову саме з цих підстав, що також буде відповідати і положенням ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, щодо можливості втручання в приватне і сімейне життя відповідача, яке є необхідним у демократичному суспільстві. При цьому, суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей та покласти на Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо дочок, що буде відповідати положенню, закріпленому в п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.12.2008 №20.

У постанові від 06.05.2020 у справі №753/2025/19 Верховний Суд виснував, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої доньки не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також враховуючи те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, Верховний Суд вважав, що суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про наявність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Висновок Управління «Служба у справах дітей», яким визнано за доцільне позбавлення відповідача батьківських прав відносно його дочок, не може бути самостійною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки він має рекомендаційний характер і не є обов`язковим для суду. Крім того, вказаний висновок не містить у собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми обов`язками та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради (40034, Сумська область, м. Суми, вул. Харківська, 35), про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Покласти на Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Копію рішення для здійснення контролю надіслати Управлінню «Служба у справах дітей» Сумської міської ради.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ЦПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідач має право подати протягом 30 днів з дня проголошення заочного рішення заяву про його перегляд до Білопільського районного суду Сумської області.

Суддя -