Постановление суда № 125947413, 05.02.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/11394/24

Провадження № 2-аз/204/1/25 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі № 204/11394/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі відділу №6 (Чечелівський) у місті Дніпрі про визнання протиправним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та рішення суб`єкта владних повноважень,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі відділу №6 (Чечелівський) у місті Дніпрі про визнання протиправним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та рішення суб`єкта владних повноважень.

До суду разом з позовом від позивача надійшла заява про забезпечення позову. В обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська з позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 06 листопада 2024 року № 121530100017065 про примусове повернення до країн походження або третьої країни іноземця чи особи без громадянства та постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПР МДН №006616 про притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач є громадянином Республіки Індії, перетнув державний кордон України на підставі візи типу D №(М) Y05529474, та перебуває на території України відповідно до посвідки на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_1 , видана 30.11.2018 року, на підставі п.13 ст. 4 «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (прибуття в Україну з метою навчання). Позивач є студентом Дніпровського державного медичного університету, що підтверджується довідкою №995 від 31.10.2024, запрошенням на навчання №0000444179 від 04.09.2024 та довідкою №22132, сформованої в ЄДЕБО 04.11.2024.Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2024 року по справі № 160/30384/23 було визнано протиправним та скасовано перше рішення ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 09.11.2023 року, яким Позивачу було відмовлено в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання; зобов`язано ГУ ДМС України в Дніпропетровській області повторно розглянути анкету-заяву ОСОБА_1 про оформлення посвідки на тимчасове проживання та прийняти рішення згідно до документів, поданих Позивачем щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання та з урахуванням висновків суду. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 року по справі №160/30384/23 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року залишено без змін. Надалі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області вдруге прийняв рішення про відмову в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання за № НОМЕР_2 від 11.10.2024 на підставі п.п.11 ст.61 Порядку №322. Зазначаємо про те, що з метою захисту прав та інтересів Позивача, у передбачений законодавством строк, буде подана позовна заява до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 11.10.2024 №12031300020764 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на території України громадянина Індії ОСОБА_1 . 05.11.2024 року Позивач в черговий раз звернувся до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області для подання нової заяви для отримання посвідки на тимчасове проживання. Однак уповноваженим співробітником ГУ ДМС України в Дніпропетровській області в усному порядку було відмовлено у прийнятті документів Позивача та запропоновано наступного дня зранку звернутися до Чечелівського відділу №6 у місті Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області. 06.11.2024 року під час особистого прийому Позивача заступником начальника відділу №6 (Чечелівський) у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області складено відносно Позивача: протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН №006616 про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП; постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МДН №006606 про порушення ч.1, ч.3 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та п.67 Порядку, затвердженого ПКМУ №322 від 25.04.2018; рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства №1215130100 017065, яким зобов`язано Позивача добровільно покинути територію України до 30.11.2024. Враховуючи вищевикладені обставини, у Позивача виникає обов`язок виїхати за межі України до 30.11.2024 року. Так як звернення до суду із позовом не зупиняє дію оскаржуваного рішення та постанови, які на переконання Позивача є очевидно протиправними, та Порядком також не передбачено жодних способів зупинення таких рішень, іншого ефективного способу захистити свої права та інтереси як звернення до суду з позовною заявою та заявою про забезпечення позову Позивач немає. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, з огляду на те, що для забезпечення можливості повторного в`їзду в Україну необхідний тривалий час, що матиме наслідок повної зміни способу життя Позивача. Також, за необхідне зазначити, що Відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів Позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для Позивача при відсутності будь-якої його вини в обставинах, що виникли. Враховуючи викладене, а також, становище, в якому знаходиться Позивач, яке позбавляє її можливості захистити в повному обсязі свої права та законні інтереси, надання у подальшому судом оцінки оскаржуваному рішенню без вжиття відповідних заходів забезпечення позову не забезпечить реального захисту порушеного права Позивача, та може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача.

Ухвалою суду від 02 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі відділу №6 (Чечелівський) у місті Дніпрі про визнання протиправним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та рішення суб`єкта владних повноважень та заяву про забезпечення позову - залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків не більше десяти днів з дня отримання ним даної ухвали.

На виконання вимог ухвали суду, представником позивача надано до суду докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 4 статті 150 КАС України передбачено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення субєкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав, свобод (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до ч. 1, 4, 6 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності учасників справи. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівності.

Надаючи оцінку доводам заявника і доказам на підтвердження, суд зазначає таке.

Предметом спору у даній праві є визнання протиправним та скасування рішення Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 06 листопада 2024 року № 121530100017065 про примусове повернення до країн походження або третьої країни іноземця чи особи без громадянства та постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПР МДН №006616 про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 13 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773 (далі- Закон №3773) іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання. Відповідно до ч. 13 статті 5 Закону №3773 підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, документ, що підтверджує факт навчання в Україні, та зобов`язання навчального закладу повідомити центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, про відрахування з такого закладу. Відповідно до ч.1, 7 статті 26 Закону №3773 іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. У разі прийняття рішення про примусове повернення в паспортному документі іноземця або особи без громадянства скасовується віза і вилучаються документи, що підтверджують законні підстави перебування в Україні.

Посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україн (підпункт 4 пункту 63 Порядку №322). Іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (пункт 68 Порядку №322).

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 №353/271/150 (далі - Інструкція). Згідно з пунктом 1.5 Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну зокрема на підставі рішення територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, про примусове повернення або примусово видворенні на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Суд має право зупинити рішення про примусове повернення особи з підстав та в порядку, передбаченому статтями 150-154 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 2, 3 ч.3 статті 44 КАС України учасники справи мають право зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до пп.4 п. 63 пункт 4 Порядку №322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, проте у оскарженому рішенні від 28.11.2022 №71011500056244 очевидним є те, що зазначена лише ця норма, яка потребує перевірки доказів і мотивів ухвалення індивідуального та окреслення конкретного змісту дій ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови КМУ від 21.10.2022 № 1202 «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану» посвідки на тимчасове чи постійне проживання строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24.02.2022, підтверджують законні підстави для тимчасового чи постійного проживання в Україні та право на в`їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування.

Верховний Суд у справі №808/2206/18 зазначив: заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, що можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Оскаржуване рішення про примусове повернення до країни походження зобов`язує позивача примусово повернутися до країни походження - з огляду на строк має ймовірність унеможливлення особистої участі позивача під час підготовки справи до розгляду та усунення недоліків (надання підтвердних документів, залучення інших учасників, вчинення заходів щодо визначення взаємозв`язку дій/бездіяльності працівників ДМС і прикордонної служби, перевірки рішень/повідомлень навчального закладу про зарахування/відрахування студента) щодо перевірки обґрунтованості індивідуальних актів і дотримання процедур підготовки, погодження, вручення.

Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову стосується предмету позову і є співмірною з позовними вимогами. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких звернувся до суду, тому заяву про забезпечення позову належить задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150,151,152,153 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі № 204/11394/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області в особі відділу №6 (Чечелівський) у місті Дніпрі про визнання протиправним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та рішення суб`єкта владних повноважень - задовольнити повність.

Зупинити виконання рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства Чечелівського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 06 листопада 2024 року № 1215130100017065, прийнятого та затвердженого заступником начальника Чечелівського відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області, до моменту набрання рішенням суду законної сили.

Зустрічне забезпечення у справі не застосовано.

Копію ухвали направити сторонам у справі для відома.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала підлягаєнегайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день складення її повного тексту, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя В.В. Самсонова