Постановление суда № 125934883, 18.03.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/6021/21

н\п 2/490/53/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

18 березня 2025 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Шолох Л.М., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки про визначення місця проживання дитини з матір`ю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком, -

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини, в які позивачка просила: визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати службу у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради надати висновок щодо доцільності визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.08.2021 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М., і призначено її до розгляду у підготовче судове засідання на 11.10.2021 року. Одночасно з цим судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Виконавчий комітет Миколаївської міської ради як орган опіки та піклування та зобов`язано Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування, надати висновок щодо доцільності задоволення позовних вимог, а саме визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з її матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

До Центрального районного суду м. Миколаєва 28.09.2021 року від відповідача по справі ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява про визначення місця проживання дитини, як зустрічна, за позовом відповідача про визначення місця проживання дитини, в якій ОСОБА_2 просить суд: місцем проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити адресу: АДРЕСА_2 , разом з батьком ОСОБА_2 в належній на праві приватної власності квартири; до розгляду справи залучити третю уповноважену законодавцем особу Орган опіки та піклування служби у справах дітей Миколаївської міської ради; зобов`язати орган опіки та піклування надати висновок, щодо відповідності інтересам дитини та її розвитку заявлених місця проживання та реєстрації відповідача та доцільність задоволення позовних вимог щодо приживання дитини із батьком.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.10.2021 року зустрічний позов прийнято судом до спільного розгляду з первинним.

Статтями 36, 37 та 38ЦПК України визначені підстави, за наявності яких суддя не може розглядати справу підлягає відводу(самовідводу).

Відповідно до частини першої статті 39ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Так, відповідно до пункту 5 частини першої статті 36ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини (аніж визначених у пунктах 1-4 цієї частини), що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI (черговим) з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

На необхідність забезпечення права на розгляд справи незалежним і безстороннім судом вказує і частина перша статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року).

Пунктом 1статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Практика Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ) свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).

У рішенні від 9 листопада 2006 року в справі «Білуха проти України» ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).

Стосовно об`єктивного критерію Суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52).

Законодавець надає учасникам судового процесу можливість коректного розв`язання ситуації, що створилася, шляхом заяви самовідводу, що і є етичним моментом законодавства, яке регулює ці питання. На переконання суду, кінцевою метою законодавця було досягнення максимальної впевненості в тому, що у учасників процесу не повинно виникати сумнівів у неупередженості судді.

При цьому, якщо рішення суду (судді) оскаржувалося позивачем або відповідачем, то виникає «зайва» напруга у відносинах судді з такими особами, оскільки вона могла скластися з невдоволення таких осіб рішенням і діями конкретного судді. Тому доцільно надати такій особі в інших справах право відводу такого судді, щоб особисті стосунки такої особи та судді не впливали на об`єктивність майбутнього судового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) зазначено, що у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Відповідно до п.п. 66 рішення ЄСПЛ у справі "Бочан проти України" суб`єктивний критерій - це особисті переконання та поведінка конкретного судді. Об`єктивний критерій - це факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви у безсторонності судді та оцінка того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення правомірних сумнівів в безсторонності (зовнішні ознаки).

ЄСПЛ нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (див., серед багатьох інших джерел, "Булут проти Австрії" (Bulut v. Avstria), рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 356, п. 31, та "Томан проти Швейцарії" (Thomann v. Switzerland), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, 825, п. 30). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Реалізація принципу верховенства права, визначеного ЦПК України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Пункт 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, наголошує, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості.

Крім того, Євросуд нагадав, що будь-який служитель Феміди, щодо якого є підстави сумніватися в неупередженості, повинен усунутися від розгляду справи.

Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд.

Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. (За Кодексом суддівської етики).

Отже, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

У березні 2025 року стало відомо, що позивач за первинним позовом ОСОБА_1 є власником та працює у салоні краси, послугами якого користується головуюча у справі суддя Шолох Л.М.

За таких обставин, з метою уникнення будь-яких сумнівів у учасників судового розгляду та у будь-якого іншого стороннього спостерігача в об`єктивності та неупередженості судді Шолох Л.М. при розгляді цієї справи, вважаю неможливим здійснювати її розгляд.

З метою дотримання учасниками процесу своїх процесуальних прав та надання впевненості учасникам цивільного процесу у реалізації їх права на справедливий суд, що, безпосередньо, в свою чергу, сприятиме підвищенню авторитету судової влади загалом - суддя Шолох Л.М. заявляє собі самовідвід від розгляду цієї справи.

Керуючись ст. ст. 36,39,258,260,353 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити самовідвід та відвести суддю Шолох Л.М. від розгляду цивільної справи №490/9079/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки про визначення місця проживання дитини з матір`ю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком.

Передати справу до канцелярії суду для визначення судді в порядку, передбаченомуст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Шолох