Приговор № 125934521, 18.03.2025, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/232/25

Провадження №1-кп/132/305/25

Вирок

Іменем України

18 березня 2025 року м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Калинівці Вінницької області обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020220000001 від 01.01.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вінницькі Хутори Вінницького району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, згідно зі ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 209 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно із обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості ОСОБА_4 13.11.2024 біля 21:00 год прийшов до будинку свого батька, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Так як батька вдома не було, то ОСОБА_4 сів вечеряти спільно із батьковою співмешканкою - ОСОБА_6 , під час чого вони вживали алкогольні напої. В подальшому ОСОБА_6 пішла відпочивати в іншу кімнату, залишивши на столі свій мобільний телефон. ОСОБА_4 побачив мобільний телефон ОСОБА_6 та в нього виник умисел на викрадення чужого майна.

Так, ОСОБА_4 , будучи обізнаним у тому, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан та відповідно Указу Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженого Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу, здійснив крадіжку мобільного телефону марки «Infinix» моделі «HOT 40i» у корпусі чорного кольору, який належить ОСОБА_6 , вартість якого, відповідно висновку судової товарознавчої експертизи від 06.01.2025 №18/25-21 складала 4432,00 грн.

В подальшому, ОСОБА_4 покинув місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив матеріального збитку потерпілій ОСОБА_6 на суму 4432,00 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.

Крім цього, ОСОБА_4 вчинивши в умовах воєнного стану, таємне викрадення чужого майна (крадіжку) мобільного телефону «Infinix» моделі «HOT 40i» у корпусі чорного кольору, що належить ОСОБА_6 , тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно ст. 12 КК України є тяжким, з прихованням джерела походження викраденого майна, вирішив вчинити щодо нього фінансову операцію.

З цією метою ОСОБА_4 звернувся до відділення ломбарду «Вінницька філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Ломбард «Дім Мікрофінанс» №3», розташованого по вул. Героїв Нацгвардії, 44 у м. Вінниці, яке відповідно до п. 1 ч. 2 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» є суб`єктом первинного фінансового моніторингу.

З метою ідентифікації особи ОСОБА_4 надано паспорт громадянина України (ID-картку) № НОМЕР_1 від 19.09.2024, виданий органом 0512, після чого 16.11.2024 о 15 год. 36 хв. ним укладено договір про надання ломбардного кредиту та закладу майна до ломбарду №С06-24013866 від 16.11.2024, за умовами якого ОСОБА_4 передав кредитодавцю «Вінницька філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Ломбард «Дім Мікрофінанс» №3» в особі ОСОБА_7 у заставу попередньо викрадений мобільний телефон «Infinix» моделі «HOT 40i» ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 та отримав кредит в сумі 2491,9 гривень, як частину оціночної вартості мобільного телефону, строком на 14 днів.

При отриманні кредиту ОСОБА_4 умисно приховав від суб`єкта первинного фінансового моніторингу джерело походження переданого ним в заставу майна, фінансову операцію уклав без наміру виконання та відсутності майнової спроможності виконати зобов`язання за договором (повернути отриманий фінансовий кредит), тобто вчинив правочин з викраденим майном та в такий спосіб здійснив легалізацію викраденого майна, звернувши частину його вартості на власну користь.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, тобто у розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, вчинення дій, спрямованих на приховування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом.

Між прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12025020220000001, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 209 КК України, та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_4 у присутності захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , на підставі ст. ст. 468-470, 472 КПК України, 20.01.2025 укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно із цією угодою ОСОБА_4 під час досудового розслідування в повному обсязі визнав свою винуватість у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 209 КК України, і зобов`язується: беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувачення у судовому провадженні; в період досудового розслідування та судового розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12025020220000001 від 01.01.2025 співпрацювати зі стороною обвинувачення у викритті кримінальних правопорушень, вчинених підозрюваним у зазначеному кримінальному провадженні, шляхом надання показань, аналогічних тим, які ОСОБА_4 надані в ході досудового розслідування кримінального провадження №12025020220000001 від 01.01.2025 у ході допиту, як підозрюваного 09.01.2025.

Також сторонами угоди визначено, що враховуючи повне визнання підозрюваним ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 209 КК України, тяжкість вчинених підозрюваним кримінальних правопорушень, які відповідно до статті 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, а також наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження, істотні для даного кримінального провадження обставини, а також наявність обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 злочинів визнання вини, надання послідовних правдивих показань під час досудового розслідування, які сприяли встановленню істини по справі, враховуючи, що матеріальна шкода відшкодована в повному обсязі, сторони погоджуються на призначення підозрюваному ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, покарання у виді 5 років позбавлення волі, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, покарання у виді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в установах, підприємствах, організаціях, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на 1 (один) рік. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в установах, підприємствах, організаціях, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на 1 (один) рік.

Також, сторони дійшли згоди про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням та визначенням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України та покладення на нього відповідних обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Визначення тривалості іспитового строку та покладення на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, є прерогативою суду, сторони усвідомлюють наслідки застосування ст. ст. 75, 76 КК України та дають згоду на їх застосування.

В угоді також зазначено, що додаткове покарання у виді конфіскації майна не підлягає призначенню з огляду на положення ст. 77 КК України згідно із правовою позицією, що міститься у Постанові Верховного Суду від 21.06.2023 (справа № 953/6732/22).

В угоді також зазначено, що ОСОБА_4 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для сторін є:

а) для прокурора і підозрюваного обмеження права на оскарження вироку.

Підставами оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 1 ст. 394 КПК України, та в касаційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України, ОСОБА_4 роз`яснено і є зрозумілими.

б) для підозрюваного відмова від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

Обвинуваченому роз`яснено та є зрозумілим його право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а також його право допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків та подати докази, що свідчать на його користь.

ОСОБА_4 розуміє, що виконання зобов`язання іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання ним Закону і будь-якого положення складеної угоди.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

ОСОБА_4 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Розглядаючи відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України можливість затвердження цієї угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 469 КПК України встановлено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначила, що при укладенні даної угоди були дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просила цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 209 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення, та надав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, 13.03.2025 подала до суду заяву, у якій висловила згоду на затвердження судом угоди про визнання винуватості, призначення узгодженого сторонами покарання. Просила розглянути це питання за її відсутності. Наслідки укладення та затвердження угоди їй відомі та зрозумілі, претензій до обвинуваченого вона не має.

Злочини, у вчиненні яких ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим, згідно зі ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження у судовому засіданні переконався, що укладення ними угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.

Згідно із ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує узгоджену сторонами міру покарання.

Зазначена норма кореспондує з ч. 5 ст. 65 КК України, відповідно до якої у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами.

Санкцією ч. 4 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років.

Санкцією ч. 1 ст. 209 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.

В угоді про визнання винуватості сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_4 покарання у межах, передбачених санкціями ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 209 КК України.

Окрім того, сторони узгодили звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ч. 2 ст. 75 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення державної нагороди України. Можливість призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна цією нормою не передбачено.

Згідно із обвинувальним актом обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставиною, яка згідно ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

На переконання суду, домовленості сторін угоди щодо узгодженого покарання не виходять за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.

Зі змісту угоди вбачається, що при узгодженні вказаного покарання сторонами враховано і дотримано положення ч. 1 ст. 65 КК України, згідно із якими суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд погоджуючись, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає характеру, тяжкості вчиненого діяння та особі винного, враховує наведені в обвинувальному акті та угоді відомості щодо особи обвинуваченого, а також обставини скоєного, зокрема, те, що він згідно зі ст. 89 КК України раніше несудимий, має постійне місце проживання, повне визнання ним своєї вини, щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Вирішуючи питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд враховує зміст ч. 2 ст. 75 КК України, в якій зазначено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, за ч. 3 ст. 75 КК у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Відповідно до частини четвертої цієї статті така тривалість може становити від одного до трьох років.

Вирішуючи питання про тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на обвинуваченого, суд враховує наведені в обвинувальному акті та угоді відомості щодо особи обвинуваченого та додатково надані прокурором матеріали, а саме: він згідно зі ст. 89 КК України раніше несудимий, за місцем проживання компрометуючих матеріалів щодо нього немає, визнав вину, щиро розкаявся, добровільно відшкодував завдані збитки, характер та тяжкість обвинувачення, зокрема той факт, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин проти власності, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне встановити ОСОБА_4 іспитовий строк тривалістю один рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_4 вчинив дії, які полягали у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, та у розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, вчинення дій, спрямованих на приховування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, тобто, скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 209 КК України, за якими належить призначити ОСОБА_4 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.

Вирішуючи питання щодо речових доказів, суд керується вимогами ст. 100 КПК України.

Згідно із долученим до обвинувального акту реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025020220000001 та додаткового наданими прокурором в судовому засіданні матеріалами у цьому кримінальному провадженні слідчим СВ відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції Головного управління поліції у Вінницькій області 08.01.2025 винесено постанову про визнання речовим доказом коробки від мобільного телефону марки «Infinix» моделі «Hot 40i», який вирішено передати під розписку потерпілій ОСОБА_6 .

В матеріалах кримінального провадженні відсутні відомості щодо арешту майна у цьому кримінальному провадженні.

Згідно із обвинувальним актом майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відшкодовано.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Відповідно до положень п. 13 ч. 1 ст. 368, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Частиною 2 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно із обвинувальним актом загальний розмір витрат на залучення експерта у кримінальному провадженні складає 1135,92 грн. (висновок №18/25-21 від 06.01.2025).

Отже, ці судові витрати за проведення експертизи, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 100, 124, 373, 374, 475, 468, 469, 472, 474-476 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020220000001 від 1 січня 2025 року, укладену 20 січня 2025 року між прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання за ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права обіймати посади в установах, підприємствах, організаціях, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на 1 (один) рік.

За правилами, передбаченими ст. 70 Кримінального кодексу України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в установах, підприємствах, організаціях, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.ч. 2, 4 ст. 75, ч.ч. 1, 3 ст. 76 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього такі обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Початок строку відбування призначеного додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади в установах, підприємствах, організаціях, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням товарно-матеріальними цінностями рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Стягнути із засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави (ДСА України, Калинівський район/м. Калинівка, отримувач: ГУК у Вінницькій області м. Калинівка/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37979858, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) UA468999980313080115000002776, код класифікації бюджету 24060300) процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів згідно із висновком експертизи № 18/25-21 від 6 січня 2025 року, у загальному розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) гривень 92 копійки.

Речовий доказ у кримінальному провадженні №12025020220000001 від 1 січня 2025 року, а саме: коробку від мобільного телефону марки «Infinix», моделі «Hot 40i», після набрання вироком законної сили залишити власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Копію вироку у день проголошення його резолютивної частини вручити присутнім у судовому засіданні учасникам судового провадження, а також не пізніше наступного дня надіслати учасника судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та з урахуванням обмежень, визначених ч. 2 ст. 473 КПК України. Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Калинівський районний суд Вінницької області.

Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно із статтею 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цих кримінальних правопорушень.

Роз`яснити, що умисне невиконання угоди засудженим є підставою для притягнення особи до відповідальності за статтею 389-1 Кримінального кодексу України.

Суддя ОСОБА_1