Решение № 125904480, 11.03.2025, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/18666/24

Провадження № 2/521/1580/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого суддіГаношенка С.А.,

при секретарісудового засідання Довгань Ж.А.,

за участю:

представника позивача адвоката Теребухи К.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Татар В.Г.,

третьої особи приватного виконавця Бондарева Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному порядку в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Роман Володимирович, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Мірошниченко Олена Миколаївна, про визнання правочину недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду 14.11.2024 року з зазначеним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Роман Володимирович, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Мірошниченко Олена Миколаївна, про визнання правочину недійсним.

Позов обґрунтований наступним чином, 30 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №05/07/2008/840-К/512, відповідно до якого банк надав ОСОБА_3 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 190 416,80 доларів США, строком до 28 липня 2028 року зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 14,49% річних за користування кредитними коштами, а відповідач зобов`язався сплачувати мінімальні платежі щомісячно у розмірі 2 500,00 доларів США, встановлені договором.

30 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №05/07/2008/840-П/512, відповідно до умов якого ОСОБА_1 поручився перед Кредитором за належне виконання взятих ОСОБА_3 на себе зобов`язань по Кредитному договору №05/07/2008/840-К/512. Згідно п.п. 1.2. - 1.4. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у повному обсязі. Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Відповідальність Поручителя виникає як у випадку невиконання Позичальником будь-якої частини зобов`язання, так і при невиконанні Позичальником зобов`язання в цілому. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язання у повному об`ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

На виконання вимог кредитного договору, Позичальниками сплачувались незначні суми від загальної суми кредиту (11.08.2008 у розмірі 2509,84 дол. США; 11.09.2008 у розмірі 2 269,85 дол. США), а починаючи з жовтня 2008 року взагалі перестали повертати кредитні кошти, порушуючи права та інтереси кредитора.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не дотримались умов кредитного договору та договору поруки та не повертали кредитні кошти, виникла значна прострочена кредитна заборгованість та Банк вимушений був звернутися до суду в позовом для захисту своїх прав на законних інтересів.

19 листопада 2013 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 2/1519/9750/11 позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було задоволено. Судом було стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором № 05/07/2008/840-К/512 від 30 липня 2008 року у розмірі 347143,34 доларів США, що на день ухвалення рішення за курсом НБУ складає 2 774 716,72 грн., яка складається з: - заборгованість по тілу кредиту - 187697,36 доларів США, що на день ухвалення рішення за курсом НБУ складає 1500265,0 грн.; - заборгованість за відсотками - 122766,25 доларів США, що на день ухвалення рішення за курсом НБУ складає 981270,64 грн.; - штраф за порушення виконання умов договору - 19041,68 доларів США, що на день ухвалення рішення за курсом НБУ складає 152200,15 грн.; - пеня за прострочення сплати кредиту - 17638,05 доларів США, що на день ухвалення рішення за курсом НБУ складає 140980,93 грн. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» суму судового збору в розмірі 3441,00 грн.

Стосовно переходуправ вимогивід ПАТ«КБ «Надра»до ТОВ«Консалт Солюшенс». Правовідносини, що були предметом судового розгляду у справі № 521/9750/13-ц, витікали з кредитного договору № 05/07/2008/840-К/512 від 30 липня 2008 року та договору поруки № 05/07/2008/840-П/512 від 30 липня 2008 року.

24 квітня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 125. За змістом пункту 1 даного договору банк відступив Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), та/або договорами поруки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. За змістом пункту 48 Додатку № 1 до Договору № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги від 24.04.2020 року до Заявника ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за Кредитним договором № 05/07/2008/840-К/512 від 30.07.2008 року та до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за договором поруки № 05/07/2008/840-П/512 від 30.07.2008 року.

26 березня 2021 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/9750/13-ц, заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони її правонаступником у виконавчих листах по цивільній справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

02 червня 2021 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/9750/13-ц, заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про поновлення строків для пред`явлення до виконання виконавчих документів у справі № 521/9750/13-ц у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задоволено.

17 червня 2021 року виконавчий документ у справі № 521/9750/13-ц у відношенні ОСОБА_1 було пред`явлено до виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенко Сергія Борисовича, після чого останнім було відкрито виконавче провадження № 65837569 .

16 травня 2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенко Сергієм Борисовичем виконавчий лист у справі № 521/9750/13-ц у відношенні ОСОБА_1 було повернуто стягувачу ТОВ «Консалт Солюшенс».

29 травня 2023 року виконавчий документ у справі № 521/9750/13-ц у відношенні ОСОБА_1 було пред`явлено до виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича, після чого останнім було відкрито виконавче провадження № 71914060.

Станом на день подачі позову рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19.11.2013 року по справі №5 21/9750/13-ц не виконується боржниками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на шкоду кредитору, чим порушується принцип обов`язковості виконання рішення суду.

В ході проведення пошуково-аналітичної роботи по дослідженню майнового стану боржника ОСОБА_1 , ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 71914060 представником ТОВ «Консалт Солюшенс» було встановлено, що боржником було вчинено фраудаторний правочин.

Згідно змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, по об`єкту: АДРЕСА_1 вбачається, що з 15.04.2008 по 16.11.2010 рр. вищезазначена квартира перебувала у власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі - продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 771 та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мірошниченко О.М. від 15.04.2008 року.

Таким чином, станом на 30.07.2008 року, на момент виникнення кредитних зобов`язань, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебувала у власності ОСОБА_1 . Однак, 16.11.2010 ОСОБА_1 відчужив на користь своєї 4-річної доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вищезазначену квартиру на підставі договору дарування від 16.11.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мірошніченко О.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 1789.

Наявність родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00047936701 від 12.11.2024 року, згідно інформації якої вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_2 , батьком якої є ОСОБА_1 , а матір`ю ОСОБА_3 .

Вважають, що ОСОБА_1 достеменно знаючи про наявність невиконаних зобов`язань за кредитним договором, не міг не розуміти наслідки своїх дій та наявної загрози в майбутньому на звернення стягнення на все належне йому майно в рахунок погашення заборгованості, з огляду на що вчинив фраудаторний правочин на шкоду кредитору, уклавши договір дарування квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь своєї 4-річної доньки ОСОБА_2 .

Таким чином, в результаті вчинення фраудаторного правочину ОСОБА_1 на користь своєї доньки ОСОБА_2 , квартира не вибула із власності їх сім`ї, а лише було змінено титульного власника, що свідчить про недобросовісні дії, спрямовані на приховання цього майна від звернення до стягнення в майбутньому в рахунок погашення заборгованості. В результаті вчинення фраудаторного правочину квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не вибула із власності сім`ї ОСОБА_1 , а лише був змінений титульний власник, що підтверджує факт приховання такого майна від звернення до стягнення в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Ухвалою суду від 20.11.2024 року відкрито провадження в загальному позовному порядку.

Ухвалою суду від 21.11.2024 року заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю - адвоката Теребухи Катерини Іванівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Роман Володимирович, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Мірошниченко Олена Миколаївна, про визнання правочину недійсним задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам вчиняти будь - які реєстраційні дії щодо квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 11.12.2024 року витребувано у приватного нотapiyca Одеського мiського нотарiального округу Мiрошниченко Олени Миколаївни належним чином завiрену копiю договору дарування вiд 1б.11.2010 року, зареєстрованого в peєстрі за № 1789.

31.01.2025 року на адресу суду від третьої особи приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Мірошниченко О.М. надійшли письмові пояснення, в яких остання просила відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 61).

31.01.2025 року на адресу суду від представника відповідача адвоката Татар В.Г. заява про застосування наслідків строку позовної давності (а.с. 62-64).

31.01.2025 року на виконання ухвали суду від 11.12.2024 року надійшла копія Договору Дарування від 16.11.2010 року зареєстрованого в реєстрі за № 1789 (а.с. 69-71).

14.02.2025 року від представника позивача адвоката Теребухи К.І. надійшли заперечення на заяву про застосування наслідків строку позовної давності, просили позов задовольнити в повному обсязі (а.с. 73-74).

Ухвалою суду від 19.02.2025 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду на 11.03.2025 року.

У судове засідання 11.03.2025 року з`явились: представника позивача адвокат Теребуха К.І., відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача адвокат Татар В.Г., третя особа приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Р.В. Третя особа- приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Мірошниченко О.М. до суду не з`явилася, була повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник позивача адвокат Теребуха К.І. просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Татар В.Г. просили відмовити, надавши суду пояснення, що 16 листопада 2010 року відповідач ОСОБА_1 відчужив на користь своєї доньки ОСОБА_2 квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 кори. 2 квартира АДРЕСА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мірошниченко О.М. реєстровий номер 1789. Ця квартира не мала ніякого відношення до кредитного договору та не була предметом іпотеки чи залоговим майном.

30 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк Надра та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № 05/07/2008/840-К/512, відповідно до якого банк надав ОСОБА_3 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 190 416,80 доларів США, строком до 28 липня 2028 року зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 14,49% річних за користування кредитними коштами.

30 липня 2008 року, також було укладено Договір поруки № 05/07/2008/840-П/512, між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та відповідачем ОСОБА_1 , відповідно до умов якого, відповідач ОСОБА_1 поручається перед кредитором за належне виконання взятих ОСОБА_3 на себе зобов`язань по Кредитному договору № 05/07/2008/840-К/512 від 30.07.2008 року.

Також, 30 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Орзіх Ю.Г., зареєстрований в реєстрі за № 1579, згідно умов якого, з метою забезпечення виконання зобов`язання, що витікає з Кредитного договору за № 05/07/2008/840-К/512 від 30 липня 2008 року, Іпотекодавець - ОСОБА_3 , передає в іпотеку, а Іпотекодержатель - Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», приймає в іпотеку предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно: - земельна ділянка, площею 0,10 га, розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, кадастровий номер - 5122786400:01:001:1793, - земельна ділянка, площею 0,10 га, розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, кадастровий номер - 5122786400:01:001:1794, що придбані Іпотекодавцем - ОСОБА_3 на підставі Договорів купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчених приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Орзіх Ю.Г., зареєстрованих в реєстрі за № 1569 та № 1574 відповідно та зареєстрованих у Державному реєстрі правочинів за № 3051452, № 3051526 відповідно, згідно витягів з Державного реєстру правочинів № 6305321, № 6305367 відповідно від 30.07.2008 року.

Таким чином, кредитні зобов`язання за Кредитним договором № 05/07/2008/840-К/512 від 30.07.2008 року, були забезпеченні іпотечним майном, а саме: 2 земельними ділянками, про які позивач не вказує в позовній заяві та представником позивача не надано доказів та будь-яких пояснень щодо вирішення питання із іпотечним майном, чи здійснювалося звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо такі дії вчинялися - то яка сума була отримана за рахунок реалізації іпотечного майна та яка остаточна сума зобов`язання після реалізації іпотечного майна.

19 листопада 2013 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у цивільній справі № 2/1519/9750/11 позов ПАТ КБ Надра до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було задоволено. Судом було стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Надра суму заборгованості за Кредитним договором № 05/07/2008/840-К/512 від 30.07.2008 року у розмірі 347 143,34 доларів США, що на день ухвалення рішення по курсу НБУ складає 2 774 716,72 грн.

Починаючи з грудня 2013 року, коли рішення суду набрало чинності і до 20 травня 2023 року, коли було пред`явлено до виконання виконавчий лист і відкрито виконавче провадження, тобто 10 років, ніяких дій по виконанню рішення суду не проводилось. Зазначене підтверджує те, що кредитор не здійснював будь-яких дій на здійснення свого права на стягнення заборгованості за кредитом та Іпотечним договором.

Правочин, який позивач просить визнати недійсним був укладений 16 листопада 2010 року, тобто, як мінімум за рік до подачі ПАТ КБ Надра позову до суду про стягнення заборгованості за Кредитним договором та за 13 років до відкриття виконавчого провадження, що свідчить про те, що ніякого умислу на вчинення відповідачем ОСОБА_1 фраудаторного правочину не було, так як на час вчинення правочину ніякої заборгованості у відповідача ОСОБА_1 не було, тому що виконання умов Кредитного договору було забезпечено Предметом іпотеки, що передбачено умовами як Кредитного договору так і Іпотечного договору від 30.07.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Орзіх Ю.Г., зареєстровано в реєстрі за № 1579, у зв`язку з чим просять відмовити в позові.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Р.В. просив задовольнити позов, вважаючи його обґрунтованим, надав інформацію, що йому стало відомо про оспорюваний договір дарування між відповідачами в ході здійснення виконавчого провадження по стягненню заборгованості за кредитним договором у 2023 році.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 15.04.2008 року укладено договір купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , продано квартиру під АДРЕСА_4 , загальною площею 64,2 кв.м., який посвідчений приватним нотаріусом Мірошниченко О.М. (а.с. 85-86).

30 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 05/07/2008/840-К/512 відповідно до якого банк надав ОСОБА_3 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 190 416,80 доларів США, строком до 28 липня 2028 року зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 14,49% річних за користування кредитними коштами, а відповідач зобов`язався сплачувати мінімальні платежі щомісячно у розмірі 2 500,00 доларів США, встановлені договором (а.с. 78-82).

30 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 05/07/2008/840-П/512, відповідно до умов якого ОСОБА_1 поручився перед Кредитором за належне виконання взятих ОСОБА_3 на себе зобов`язань по Кредитному договору № 05/07/2008/840-К/512. Згідно п.п. 1.2. - 1.4. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у повному обсязі. Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Відповідальність Поручителя виникає як у випадку невиконання Позичальником будь-якої частини зобов`язання, так і при невиконанні Позичальником зобов`язання в цілому. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язання у повному об`ємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами (а.с. 83-84).

Відповідно до Договору дарування від 16.11.2010 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від якої діяв законний представник ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_5 . Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Мірошниченко О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1789 (а.с. 70-71).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2013 року (справа № 2/1519/9750/11) позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором № 05/07/2008/840-К/512 від 30 липня 2008 року у розмірі у розмірі 347143,34 доларів США, що на день ухвалення рішення за курсом НБУ складає 2 774 716,72 грн., що складається з: - заборгованість по тілу кредиту - 187697,36 доларів США, що на день ухвалення рішення за курсом НБУ складає 1500265,0 грн.; - заборгованість за відсотками - 122766,25 доларів США, що на день ухвалення рішення за курсом НБУ складає 981270,64 грн.; - штраф за порушення виконання умов договору - 19041,68 доларів США, що на день ухвалення рішення за курсом НБУ складає 152200,15 грн.; - пеня за прострочення сплати кредиту - 17638,05 доларів США, що на день ухвалення рішення за курсом НБУ складає 140980,93 грн. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» суму судового збору в розмірі 3441 грн. (а.с.87)

24 квітня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 125. За змістом пункту 1 даного договору банк відступив Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників, та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), та/або договорами поруки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. За змістом пункту 48 Додатку № 1 до Договору № GL3N216954_ПВ_188 про відступлення прав вимоги від 24.04.2020 року до Заявника ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за Кредитним договором № 05/07/2008/840-К/512 від 30.07.2008 року та до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за договором поруки № 05/07/2008/840-П/512 від 30.07.2008 року (а.с. 88-91).

Ухвалою суду від 26.11.2020 року (справа № 521/9750/13-ц) замінено сторону стягувача ПАТ «КБ «НАДРА» її правонаступником ТОВ «Консалт Солюшенкс» у виконавчому провадженні за виконавчими документами, виданими Малиновським районним судом м. Одеси у справі № 2/1519/9750/11 (а.с. 92-95).

02 червня 2021 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/9750/13-ц, заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про поновлення строків для пред`явлення до виконання виконавчих документів у справі № 521/9750/13-ц у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задоволено (а.с. 96-100).

17 червня 2021 року виконавчий документ у справі № 521/9750/13-ц у відношенні ОСОБА_1 було пред`явлено до виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенка Сергія Борисовича, постановою відкрито виконавче провадження № 65837569 (а.с. 104-106).

16 травня 2023 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Носенком Сергієм Борисовичем виконавчий лист у справі № 521/9750/13-ц у відношенні ОСОБА_1 було повернуто стягувачу ТОВ «Консалт Солюшенс» (а.с. 107-109).

29 травня 2023 року виконавчий документ у справі № 521/9750/13-ц у відношенні ОСОБА_1 було пред`явлено до виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича, після чого останнім було відкрито виконавче провадження № 71914060 (а.с. 110-112).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 379722492, по об`єкту: АДРЕСА_1 вбачається, що з 15.04.2008 по 16.11.2010 рр. вищезазначена квартира перебувала у власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі договору купівлі - продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 771 та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мірошниченко О.М. від 15.04.2008 року (а.с. 114-115).

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_2 , батьком якої є ОСОБА_1 , а матір`ю ОСОБА_3 , актовий запис про народження № 00047936701 від 12.11.2024 року (а.с. 113).

Згідно довідки про зареєстрованих у житловому у приміщенні/будинку № П5-90708-ю/о за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 116).

Обґрунтовуючи підстави позову, позивачпосилався на те, що оспорюваний договір дарування від 16.11.2010 року, укладений між відповідачами та їх донькою, містить ознаки фраудаторного правочину. Позивач, звертаючись до суду, вважав, що відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного ОСОБА_1 майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на майно боржників, знаючи про наявність у них грошових зобов`язань перед Банком, ОСОБА_1 здійснив відчуження квартири АДРЕСА_5 з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно.

Статтею 717 ЦК Українивстановлено,щоза договоромдарування однасторона (дарувальник)передає абозобов`язуєтьсяпередати вмайбутньому другійстороні (обдаровуваному)безоплатно майно(дарунок)у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Дарунком можутьбути рухоміречі,в томучислі грошіта цінніпапери,а такожнерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому (ст. 718 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається якщо: недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили щодо недійсності такого правочину (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19, провадження № 61-8593св21).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися договору, правочину, акта органу юридичної особи, державної реєстрації чи документа.

ВЦК Українизакріплений підхід, за яким оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Разом із тим, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третястатті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним.

У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) вказано, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин)».

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

УЦК Українинемає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положеньЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першоїстатті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Верховний Суд вже звертав увагу, що правочин, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний правочин), може бути як оплатний, так і безоплатний правочин. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св)).

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20, провадження№ 61-2612св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третястатті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбаченастаттею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбаченастаттею 228 ЦК України».

Тобто Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті3,13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та другастатті 228 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі № 904/624/19 виходив із обставин укладення фраудаторного правочину навіть до пред`явлення позову про стягнення боргу, зазначивши, що «договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладення договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора».

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2023 року у справі № 910/12093/20.

У постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі№ 910/7547/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від03 березня 2020 року у справі № 904/7905/16, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16 від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17 зроблений висновок, що з конструкції частини третьоїстатті 13 ЦК Українивипливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

16.11.2010 року ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , квартиру АДРЕСА_5 , який посвідчений приватним нотаріусом Мірошниченко О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1789.

На підставі зазначеного договору дарування вказана квартира перереєстрована на нового власника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим, суд вказує на те, що відповідач ОСОБА_1 продовжував користування цією квартирою, про що вказує його постійна реєстрація за вказаною адресою (а.с. 116).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2013 року (справа № 2/1519/9750/11) позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором № 05/07/2008/840-К/512 від 30 липня 2008 року у розмірі у розмірі 347143,34 доларів США, що на день ухвалення рішення за курсом НБУ складає 2 774 716,72 грн., що складається з: - заборгованість по тілу кредиту - 187697,36 доларів США, що на день ухвалення рішення за курсом НБУ складає 1500265,0 грн.; - заборгованість за відсотками - 122766,25 доларів США, що на день ухвалення рішення за курсом НБУ складає 981270,64 грн.; - штраф за порушення виконання умов договору - 19041,68 доларів США, що на день ухвалення рішення за курсом НБУ складає 152200,15 грн.; - пеня за прострочення сплати кредиту - 17638,05 доларів США, що на день ухвалення рішення за курсом НБУ складає 140980,93 грн. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» суму судового збору в розмірі 3441,00 грн.

Борг відповідачами не погашено, що ними і не заперечується, тобто на виконання вимог кредитного договору, позичальниками сплачувались суми (11.08.2008 у розмірі 2509,84 дол. США; 11.09.2008 у розмірі 2 269,85 дол. США), а починаючи з жовтня 2008 року взагалі перестали повертати кредитні кошти.

Тому суд вважає, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що оспорюваний договір дарування від 16.11.2010 року було укладено відповідачами на шкоду кредитору з метою уникнення звернення стягнення на їх майно та з метою ухилення від виконання грошового зобов`язання перед позивачем, тому суд дійшов висновку про наявність ознак фраудаторного правочину в укладеному між відповідачами договору дарування квартири.

Так, цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Вчинення власниками майна правочину з розпорядження належним їм майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власників може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власники використовують правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання з повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами щодо кредитора (постанова Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 753/11680/20).

Судом встановлено,що 30 липня 2008 року між ВАТ «КБ Надра» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №05/07/2008/840-К/512 відповідно до якого банк надав ОСОБА_3 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 190 416,80 доларів США, строком до 28 липня 2028 року зі сплатою відсоткової ставки в розмірі 14,49% річних за користування кредитними коштами, а відповідач зобов`язався сплачувати мінімальні платежі щомісячно у розмірі 2 500,00 доларів США, встановлені договором.

У період настання у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зобов`язання перед банком із погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 16.11.2010 року здійснив відчуження належного йому на праві власності майна (квартири), на користь малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при оформленню оспорюваного договору у якої була законним представником її мати ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постановахвід 14 січня 2020 року у справі № 489/5148/18, від 07 лютого 2024 року у справі № 753/11680/20 будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності.

При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Надаючи ОСОБА_3 у борг кредитні кошти, де поручителем виступав ОСОБА_1 , банк розраховував на виконання боржником своїх обов`язків з повернення коштів, з огляду на її платоспроможність та наявність у них нерухомого майна.

В свою чергу ОСОБА_3 отримуючи кредитні кошти від банку, усвідомлювала свій обов`язок з їх повернення на умовах, визначених кредитним договором.

Укладаючи 16.11.2010 року оспорюваний договір дарування, продавець ОСОБА_1 передбачав можливе стягнення з нього на користь банку боргу, з огляду на невиконані зобов`язання за кредитним договором № 05/07/2008/840-К/512 від 30.07.2008 року.

Сукупність наведених обставин свідчить про те, що відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного майна (квартири) відбулося з метою уникнення звернення стягнення на це майно, як боржників. Оспорюваний договір, укладений між відповідачем та його малолітньою донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якої була законним представником її мати ОСОБА_3 , яка саме і була боржником по кредитному договору, спрямований на перехід права власності на квартиру із метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення коштів із боржників. Такий договір є фраудаторним та підлягає визнанню судом недійсним, що має за собою наслідки визнання його недійсним, а саме скасування права власності на квартиру АДРЕСА_6 за ОСОБА_2 .

Щодо заявленого представником відповідачів клопотання про застосування до спірних правовідносин перебігу строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про існування оспорюваного правочину дарування квартири АДРЕСА_6 лише у 2023 році, в рамках відкритого виконавчого провадження.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Разом з тим, пунктом 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином строк загальної позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України було продовжено на строк дії воєнного стану, а вимоги про визнання недійсним договору знаходяться в межах строку.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь понесених ним по сплаті судового збору, то суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно дост. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідност. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

На підставіст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовій збір в розмірі 4844,80 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 548 від 11.11.2024, які слід стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Керуючись ст. ст.15,16,256, 257, 267, 526,610,625, 717, 718, 1046,1047,1048,1049 ЦК України, ст. ст.12,13,81,133, 141,259,263, 264,268,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

ПозовТовариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Роман Володимирович, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Мірошниченко Олена Миколаївна, про визнання правочину недійсним -задовольнити.

Визнати недійснимдоговір дарування від 16.11.2010 року, зареєстрований в реєстрі за № 1789, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мірошниченко О.М

Припинити правовласності за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (Код ЄДРПОУ 42251700, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Пушкінська, 36 оф.308) в рівних частках з кожного судові витрати у вигляді судового збору у сумі 4844,80 гривень, тобто з кожного по 2422,40 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 18.03.2025 року.

СУДДЯ Сергій ГАНОШЕНКО