Решение № 125857608, 27.02.2025, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/1371/24

Провадження №2/472/186/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2025 року селище Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Чорної О.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у с-щі Веселинове Миколаївської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2024 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (далі - ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА", позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві позивач зазначив, що 14 вересня 2020 року між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 118992-МИ1-002 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 20 000 гривень, які вона зобов`язалася повернути Кредитодавцю протягом 16 тижнів, тобто до 04.01.2021 року та сплатити відсотки за користування ними (далі - Договір) в розмірі фіксованої процентної ставки - 1,02438285% в день. Кредитодавець на виконання умов Договору надав ОСОБА_1 грошові кошти.

Проте позичальник своїх зобов`язань за Договором позики належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 18.12.2024 року становить 35 702 гривні 12 копійок, з яких: 17 673,20 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 028,92 грн. - сума заборгованості за відсотками.

За наведеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь загальну заборгованість за наданим кредитом в розмірі 35 702 гривні 12 копійок, та судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень.

В судове засідання представник позивача ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 05 лютого 2025 року представник позивача ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій просила здійснювати розгляд справи у відсутність представника позивача та підтримала позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, в межах суми заборгованості за основною сумою боргу - 18 028,92 грн., зазначивши, що вона заборгованість за відсотками погасила повністю, однак в неї не збереглися докази такої сплати.

Суд, заслухавши вступне слово відповідача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, 14 вересня 2020 року між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 118992-МИ1-002 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, що підтверджується копією зазначеного договору (а.с. 42-43).

Договір кредиту підписано одноразовим електронним ідентифікатором як аналог власноручного підпису позичальника.

Згідно з договором передбачено всі істотні умови кредитного договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору. За умовами договору відповідачу надано кредитні кошти в сумі 20 000 гривень, які вона зобов`язалася повернути Кредитодавцю протягом 16 тижнів, тобто до 04.01.2021 року та сплатити відсотки за користування ними (далі - Договір) в розмірі фіксованої процентної ставки - 1,02438285% в день.

На думку позивача відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на 18.12.2024 року становить 35 702 гривні 12 копійок, з яких: 17 673,20 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 028,92 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Також судом встановлено, що зазначений вище кредитний договір не оскаржений і є чинним.

За змістом ст.207ЦКУкраїни правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.526ЦКУкраїни зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст.626ЦКУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст.627ЦКУкраїни відповідно до статті 6цьогоКодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст.628ЦКУкраїни зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України).

Згідно зі ст.1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач обов`язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачеві, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача ОСОБА_1 , яку було надано АТ КБ "Приватбанк" у відповідь на ухвалу суду про витребування доказів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст.1046ЦКУкраїни за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з ч. 1 ст.1048ЦКУкраїни позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зіст. 1049 ЦКпозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було підписано договір про надання кредиту № 118992-МИ1-002 від 14.09.2020 року, паспорт споживчого кредиту, пропозицію укласти договір про надання кредиту та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору про надання кредиту № 118992-МИ1-002 (а.с. 39-47).

Таким чином, з відповідачем було погоджено всі істотні умови кредитування.

Згідно з розрахунком заборгованості (а.с. 20-37) та довідкою про стан заборгованості (а.с. 38) сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 1189920МИ1-002 від 14.09.2020 року станом на 18.12.2024 року становить 35 702 гривні 12 копійок, з яких: 17 673,20 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 028,92 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 20 000 гривень підтверджується випискою з особового рахунку відповідача ОСОБА_1 , яку було надано АТ КБ "Приватбанк" у відповідь на ухвалу суду про витребування доказів.

Вказані докази не спростовані відповідачем і на думку суду є достатніми на підтвердження розміру боргу відповідача за кредитним договором.

При цьому, судом встановлено, що за кредитним договором № 1189920МИ1-002 від 14.09.2020 року відповідачу було нараховано відсотки в межах строку кредитування, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 21). Відповідач не надала суду будь-яких доказів, які б підтверджували, що нею було погашено суму заборгованості за відсотками, а отже, не спростувала зазначений розмір заборгованості за кредитним договором.

Отже, внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору утворилася загальна заборгованість позичальника перед позивачем, яка станом на 18.12.2024 року становить 35 702 гривні 12 копійок, з яких: 17 673,20 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 028,92 грн. - сума заборгованості за відсотками, та яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено повністю, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2 422,40 гривень судового збору.

На підставівикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

ПозовТовариства зобмеженою відповідальністю"БІЗНЕСПОЗИКА"до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором,- задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , яка має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, код ЄДРПОУ: 41084239) заборгованість за договором про надання кредиту № 118992-МИ1-002 від 14.09.2020 року станом на 18.12.2024 року в загальному розмірі 35 702 (тридцять п`ять тисяч сімсот дві) гривні 12 (дванадцять) копійок, з яких: 17 673,20 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 18 028,92 грн. - сума прострочених платежів по процентах, та стягнути судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне рішення суду складено 07 березня 2025 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко