Решение № 125847423, 05.03.2025, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/454/22

Провадження № 2/936/1/2025

05.03.2025 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Пелих О.О., за участю секретаря судового засідання Іванової Н.Я.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Кірика В.І.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в селищі Воловець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужанського національного природного парку, третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

16.05.2022 позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Ужанського національного природного парку третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Позов мотивованотим,що позивач ОСОБА_1 перебувавутрудових відносинахізУжанськимнаціональним природнимпарком,із07.11.2014року,наказом № 38від01.11.2019р.«Пропризначення(переведення)»позивачапризначенона посад заступникадиректора Ужанського національногоприродного парку.Враховуючи те,що вінсвою роботувиконує сумлінно,тому івідсутні щодо ньогодисциплінарні стягнення. Позивач зазначає, що із серпня 2021 йому не виплачувалася заробітна плата. Причини невиплати заробітної плати невідомі. 22.02.2022 до Управління Держпраці у Закарпатській області була направлена колективна скарга щодо колективного трудового спору про грубе порушення трудового законодавства, що має ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 172, ст. 175 КК України. Позивач зазначає, що з вини відповідача він не отримав заробітну плату із серпня 2021 до 23.02.2022. Оскільки, Ужанський національний природний парк перед ним має заборгованість із заробітної плати, позивач просив суд ухвалити рішення яким стягнути з Ужанського національного природного парку на його користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період із серпня 2021 до 23.02.2022, а всього стягнути грошових коштів за період із серпня 2021 до 23.02.2022 на загальну суму, яка буде обрахована після надання відповідачем витребуваних доказів.

Ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 16.05.2022 року у справі було відкрито провадження та призначено її до підготовчого судового засідання за участю сторін.

08.06.2022 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що 20.07.2021 позивач ОСОБА_1 звільнений із займаної посади на підставі п.4ст.40 КЗпП(відсутність на роботі більше трьох годин). Станом на день звільнення позивачу виплачена заробітна плата в повному обсязі, з ним проведений повний розрахунок, будь-якої заборгованості щодо виплати немає. У звязку з чим представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні позову.

09.06.2022 позивачем подано заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість із невиплаченої заробітної плати за період з 01.09.2021 до 09.06.2022 у сумі 149 985,47 грн. з врахуванням відрахувань, до виплати у сумі 120 738,30 грн., а також стягнути середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 149 985,47 грн. з врахуванням відрахувань, до виплати у сумі 120 738,30 грн.

27.06.2022 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

31.08.2022 ухвалою суду провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №936/592/22 за позовом ОСОБА_1 до Ужанського національного природного парку про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

08.04.2024 ухвалою суду провадження по справі відновлено на призначено судове засідання по справі.

03.07.2024 позивачем та його представником подано заяву про збільшення розміру позовних вимог. Посилається на те, що внаслідок розгляду справи № 936/592/22 Воловецьким районним судом було прийнято рішення суду 03.11.2022, яким скасовано наказ № 10-к від 20.07.2021 року «Про звільнення» ОСОБА_1 , поновлено його на роботі та стягнуто середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період 21липня 2021рокупо03листопада 2022рокувсумі 222114,96 гривень. За результатами розгляду апеляційної скарги Ужанського НПП Закарпатським апеляційним судом винесено постанову суду 19.02.2024 про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення без змін рішення Воловецького районного суду. Позивач просить - стягнути з Ужанського національного природного парку на його користь компенсацію за невикористані відпустки за період 2016-2021 роки у сумі 148 230,00 гривень, заборгованість по заробітній платі за червень 2021 у розмірі 15690,05 грн.; стягнути з Ужанського національного природного парку на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період 03.11.2022 по 19.02.2024 - дату винесення постанови Закарпатського апеляційного суду та набрання законної сили рішення Воловецького районного суду, яким скасовано наказ №10-к від 20.07.2021 "Про звільнення ОСОБА_1 з роботи" - в розмірі 245 350,75 гривень; стягнути з Ужанського національного природного парку середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період із 19.02.2024 по 01.07.2024 в розмірі 68 450,20 грн.; стягнути з Ужанського НПП моральну шкоду в сумі 3250000,00 грн.; стягнути з Ужанського НПП матеріальну шкоду в сумі 150000,00 грн.; зобов`язати Ужанський Національний природний парк виконати норми податкового законодавства та пенсійного законодавства стосовно сплати до Державного бюджету суми ПДФО, сплати внесків до Пенсійного фонду України та військового збору з заробітної плати позивача по справі ОСОБА_1 , що забезпечить право позивачу ОСОБА_1 відновити трудовий та страховий стаж.

10.07.2024 за клопотанням представника позивача, ухвалою суду постановлено повернутися на стадію підготовчого судового провадження у цивільній справі.

09.08.2024 представником відповідача подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому зазначається, що відповідно до зарплатної відомості №90 від 21.07.2021 року, що додається, відповідачем станом на день звільнення позивачу виплачені розрахункові в повному обсязі, а саме 12120,73 грн. Заробітна плата за червень відсутня у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю позивача. Виплата лікарняних за червень 2021 року проведена у липні 2021 р. в сумі 2272,19 грн. та у серпні 2021 р. в сумі 5226,04 грн. що підтверджено зарплатними відомостями №91 від 23.07.2021 р. та№100 від 31.08.2021 р. Отже, з ОСОБА_1 . Ужанський національний природний парк провів повний розрахунок та здійснив виплату заробітної плати, компенсацію за невикористані відпустки, заборгованість щодо виплати відсутня. Зазначив, що неправдивою є констатація факту позивачем про те, що Ужанський НПП умисно не виконав рішення суду про сплату 222114,96 грн., а виплатив тільки 178802,55 грн. відповідно до рішення Воловецького районного суду у справі 936/592/22 від 03.11.2022 зафіксовано формулювання такого типу: «Стягнути з Ужанського НПП на користь Приймича середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 21 липня 2021 р по 03 листопада 2022 р в сумі 222114,96 грн. з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів. Тобто, 222114,96 грн. - 43312,42 грн.(19,5%) =178802,55 грн. копія відомості по виплаті середнього заробітку згідно постанови суду та відомість №41 від 25.03.2024. Відповідно наказу Ужанського НПП №5-к від 04.01.2024 р. поновлення на роботі ОСОБА_1 » п. 3 доручено відділу бухгалтерського обліку, звітності та економіки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму 222114,96 грн. Також звертає увагу, що розрахунок відпускних проведено некоректно, а сума 24705,00 грн. взята теоретично. Якщо арифметично вивести середню зарплату за 2021 рік по зарплатних відомостях за січень-липень 2021 року то середня зарплата ОСОБА_1 становить 9497,05 грн. У той же час за 2016-2020 роки середня зарплата є ще меншою. Відповідно довідки Ужанського НПП №470 від 30.07.2024 р. середньоденна зарплата ОСОБА_1 становить 294,60 грн. х 35 днів = 10311,00 грн. Отже, відпускні допустимі у розмірі 10311,00 грн. У той же час, відпустка за 2021 рік була компенсована при звільненні ОСОБА_1 (копія зарплатної відомості А-Банку №90 від 21.07.2021). Разом з тим, провести належні записи до трудової книжки, що зберігалася у працівника, не було можливості через відсутності документів у зв`язку з їх викраденням листа національної поліції від 07.09.2023 р. №544/106/3-2023 про продовження досудового розслідування. Крім того, зазначив, що позивач ОСОБА_1 поновлений на посаді із 11.03.2024. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

26.09.2024 ухвалою суду заяву позивача про збільшення позовних вимог подану 03.07.2024 - прийнято до розгляду, та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог, ОСОБА_3 у судовезасідання незявився,проте у матеріалах справи міститься заява останнього, про проведення розгляду справи без його участі. Просив відмовити у задоволенні позову.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали покази в судовому засіданні, проте, що вони також, як і позивач ОСОБА_1 , працювали в Ужанському національному природному парку та у подальшому були незаконно звільнені із роботи. Підтвердили доводи сторони позивача, оскільки свідки аналогічно звертались до суду у спорах про поновлення на роботу до Ужанського національного природного парку. Зазначили, що дії відповідача у частині поновлення на роботі та сплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу є неправомірними, оскільки не виконуються відповідачем належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Ужанським національним природним парком. Наказом Ужанськогонаціональногоприродногопарку за № 38 від 01.11.2019 р. «Про призначення (переведення)» ОСОБА_1 начальника відділу державної охорони природно-заповідного фонду з погодженням Міністерства енергетики та захисту довкілля України призначено шляхом переведення на посаду заступника директора Ужанського НПП, з посадовим окладом згідно із штатним розписом, з 01 листопада 2019 року.

Наказом Ужанського національного природногопарку №10-к від 20.07.2021 року, ОСОБА_1 звільненоіззайманої посадиз 20.07.2021 року за прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин) згідност. 40 п. 4 КзПП Українита за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку згідност. 40 п.3 КзпП України.

У відповідності до листа управління Держпраці у Закарпатській області від 05.11.2021 №07-04/6028 вбачається, що за результатами звернення працівників, яке надійшло до контролюючого органу 01.11.2021, проведено позапланову перевірку відповідача. Між тим, як слідує зі змісту вказаного листа, при проведенні перевірки керівником Ужанського природного парку вчинялися перешкоди, зокрема, у вигляді письмової відмови у наданні витребуваних інспектором праці документів, тому за наслідками здійснення заходів державного контролю складено акт про вчинення перешкоди, а на керівника Ужанського природного парку - протокол про адміністративне правопорушення.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем ОСОБА_1 до Воловецького районного суду було подано позовну заяву до Ужанського національного природного парку про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Вказані обставини також зазначені і позивачем у заяві про збільшення позовних вимог.

Рішенням Воловецькогорайонного судуу справі№ 936/592/22від 03.11.2022позов ОСОБА_1 доУжанського національногоприродного парку,третьої особина сторонівідповідача: ОСОБА_3 проскасування наказупро звільнення,поновлення нароботі тастягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу,-задоволено.Зокрема:скасовано наказдиректора Ужанськогонаціональногоприродного парку№ 10-квід 20.07.2021року «Прозвільнення» позивача ОСОБА_1 зпосади заступникадиректора-головногоприродознавця Ужанськогонаціональногоприродного паркуза прогул(відсутністьна роботібільше трьохгодин протягомробочого днябез поважнихпричин)згідно зп.4ст.40КЗпП Українита засистематичне невиконанняпрацівником безповажних причинобов`язків,покладених нанього трудовимдоговором абоправилами внутрішньоготрудового розпорядкузгідно п.3ст.40КЗпП України;поновлено ОСОБА_1 на посадізаступникадиректора-головногоприродознавцяУжанського національногоприродного парку;допущено негайневиконання рішеннясуду вчастині поновлення ОСОБА_1 напосадізаступника директора-головногоприродознавцяУжанського національногоприродного парку;стягнуто зУжанськогонаціональногоприродного паркунакористь ОСОБА_1 середній заробітокза часвимушеного прогулу,заперіодз21липня2021рокупо03листопада2022рокувсумі 222114(двістідвадцять двітисячі сточотирнадцять)гривень 96копійок з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів; допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах платежу за один місяць; стягнуто з Ужанського національногоприродного парку на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у виді судового збору в розмірі 3173 (три тисячі сто сімдесят три) гривні 40 копійок. На рішення суду подана апеляційна скарга, яка залишена без задоволення, згідно постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.02.2024.

Статтею 43 Конституції Українивстановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною першоюстатті 1 Закону України «Про оплату праці»та частиною першоюстатті 94 КЗпП Українивизначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з частиною третьоюстатті 15 Закону України «Про оплату праці»оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятійстатті 97 КЗпП України.

Статтею 21 КЗпП встановлено, що характер трудових відносин між працівником і роботодавцем виявляється у тому, що працівник зобов`язується виконувати певну роботу, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати належні умови праці.

Частиною першоюстатті 47 КЗпП Українипередбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116цього Кодексу.

Відповідно достатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановленостаттею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першоюстатті 117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У Рішенні від 22.02.2012 за № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положеньстатті 233 КЗпП Україниу взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першоїстатті 233 КЗпП Україниу взаємозв`язку з положеннями статей116,117цьогоКодексуслід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Згідно правового висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 (провадження №12-301гс18), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінністатті 2 Закону №108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Щодо заявленої вимоги позивачем про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 03.11.2022 по 19.02.2024 у розмірі 245350,75 гривень та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 19.02.2024 по 01.07.2024 у розмірі 68450,20 гривень, суд вважає, що дані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно наказу №26-к від 07.03.2024 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ", ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника директора- головного природознавця з 11.03.2024.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі № 501/2316/15-ц (провадження № 61-37956св18) вказано, що:

«статтею 235КЗпПпередбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).

Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі, чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.»

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100(надалі - Порядок).

Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З урахуваннямцих норм,зокрема,абзацу третьогопункту 2Порядку,середньомісячна заробітнаплата зачас затримкирозрахунку обчислюєтьсявиходячи звиплат заостанні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку.

При визначенні розрахунку не виплаченого середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за період 03.11.2022 по 19.02.2024 (дата винесення рішення Воловецького районного суду та дата винесення постанови Закарпатського апеляційного суду), тобто набрання законної сили та не виплаченого середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із 19.02.2024 (дата винесення постанови Закарпатського апеляційного суду в справі № 936/592/22 по 01.07.2024 дату відновлення провадження в даній цивільній справі та збільшення позовних вимог) суд враховує розмір середньоденної заробітної плати позивача ОСОБА_1 , зазначеної та обрахованої у рішенні Воловецького районного суду від 03.11.2022, яке набрало законної сили 19.02.2024 у розмірі 685,54 гривень.

Так, у цьому рішенні суду від 03.11.2022 зазначено: «20.07.2021 року позивача звільнено з роботи, а у період з 28.04.2021 р. по 12.05.2021 р., з 13.05.2021 р. по 04.06.2021 р., з 05.06.2021 р. по 12.06.2021 р., з 14.06.2021 р. по 02.07.2021 р. позивач перебував на лікарняному. Вказані обставини підтверджуються копіями листків непрацездатностісерії АЛВ № 588910, серії АЛВ №588987, серії АЛВ №589086, серії АЛВ № 564279. Тому, останніми двома відпрацьованими місяцями роботи позивача є березень 2021 року, в якому був 22 робочих дні та квітень 2021 року, в якому було 22 робочих дні. Суд розрахував середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача виходячи з із наданого розрахунку стороною позивача, у відповідності довідки про отримання заробітної плати АТ «Акцент-Банку» № 3489 від 07.06.2022 р.:За березень 2021 року заробітна плата становить 14772,81 гривень (в місяці 22 робочий день). За квітень 2021 року заробітна плата становить 15390,82 гривень (в місяці 22 робочий день). Таким чином, за березень 2021 року та квітень 2021 року 44 робочі дні. Середня заробітна плата складає (14772,81+15390,82 /44 робочі дні) 685,54 гривень за один робочий день.»

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.( ч.4 ст. 82 ЦПК України).

Враховуючи наведене, судом констатовано, що рішенням суду, яке набрало законної сили було обґрунтовано та доведено, що середня заробітна плата позивача ОСОБА_1 , після звільнення 20.07.2021 його з роботи, складає 685,54 гривень за один робочий день. Крім того, суд не бере до уваги довідку Ужанського національного природного парку про середню заробітну плату ОСОБА_1 за травень та червень 2021, яка складає 294,60 грн., оскільки зазначеній у ній сума середньої заробітної плати позивача не доведена належними та допустимими доказами.

За таких обставин кількість робочих днів, за які необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.11.2022 по 19.02.2024, становить 335 робочих дні.

Сума виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за період з 03.11.2022 по 19.02.2024 становить 229655, 90 гривень (685,54 * 335 робочих днів).

Розрахунок не виплаченого середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного судом визначається із 19.02.2024 (дата винесення постанови Закарпатського апеляційного суду в справі №936/592/22 по 01.07.2024 дату відновлення провадження в даній цивільній справі та збільшення позовних вимог) - в розмірі 685,54 грн. (середньоденна зарплата) X 35 робочих днів = 23993,90 гривень.

Враховуючи викладене, проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, підлягає задоволенню частково.

Щодо заявленої позивачем позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за червень 2021 суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за червень 2021 року відсутня у зв`язку з його тимчасовою непрацездатністю. Виплата лікарняних за червень 2021 року проведена у липні 2021 року в сумі 2272,19 грн. та у серпні 2021 року в сумі 5226,04 грн., що підтверджено зарплатними відомостями №91 від 23.07.2021 та №100 від 31.08.2021.Таким чином, із огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за червень 2021 задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з Ужанського національного природного парку на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористані відпустки за період з 2016-2021 роки у розмірі 148230,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5ст.10 Закону України "Про відпустки"- право працівника на щорічні основну й додаткові відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає після шести місяців безперервної роботи на підприємстві. Якщо відпустку надають до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи, її тривалість визначають пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених ч.7ст.10 Закону України "Про відпустки".

Згідно з частиною першоюстатті 24 Закону України «Про відпустки»у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Крім того, згідно з частиною першою статті 83 КЗпП України та частиною першою статті 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з статтею 4 Закону України "Про відпустки", щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.

Згідно з позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 на день звільнення мав невикористані відпустки за період із 2016- 2021 роки.

Розрахунок компенсації невикористаної відпустки за 2016-2021 роки (згідно колективного договору Ужанського національного природного парку зазначено що у звязку із ненормованим робочим днем (боротьба з пожежами, природними стихіями, незаконними вирубками лісів та незаконним полюванням, робота у святкові та вихідні дні) - кількість днів щорічної відпустки складає 35 днів.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Так, судом встановлено, що середня заробітна плата позивача складає 685,54 гривень за один робочий день. За період із 2016 по 2021 роки позивачу належить 210 днів, що підлягають компенсації за невикористану відпустку, а саме у 2016 році - 35 днів, 2017 році - 35 днів, 2018році - 35 днів, 2019 році - 35 днів, 2020 році - 35 днів, 2021 році - 35 днів.

За таких обставин, сума виплати компенсації за невикористані відпустки позивача за період з із 2016 по 2021 роки буде становити суму у розмірі 143 963,40 гривень (685,54 * 210 днів).

Відповідачем не було надано належних доказів на спростування доводів позивача щодо періоду невикористаних відпусток позивача. Розрахунок наданий відповідачем про те, що компенсація за невикористані відпустки становить 51 555,00 гривень і період має бути розрахований за 2016-2020 роки (тобто 175 днів) включно, суд не бере до уваги, оскільки даний розрахунок належним чином не обґрунтовано. При цьому, саме на відповідача покладається обов`язок надання доказів щодо використання/невикористання позивачем відпустки, оскільки у його розпорядженні, як роботодавця мають знаходитися відповідні документи (накази про надання відпустки).

Крім того, згідно листа в.о начальника Головного управління Кіш Н. від 03.10.2024, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомляє, що за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період 2016-2017 років Ужанський національний парк (ЕДРПОУ 30104729) не звітувався про нарахування відпускних застрахованій особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Із огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Ужанського національного природного парку на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористані відпустки за період з 2016-2021 роки підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 143963 (сто сорок три тисячі дев`ятсот шістдесят три) гривні 40 копійок, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Щодо відшкодування моральної шкоди у сумі 3 250 000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Згідност.23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч.1ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності доПостанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Особи, які зазнали порушення своїх, гарантованихКонституцієюправ, нерідко високо оцінюють свої страждання. У зв`язку з чим розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи, а саме глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у та побуті позивача, обсяг душевних страждань.

З урахуванням конкретних обставин справи суд вважає, що сума у розмірі 50000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди відповідатиме обставинам справи та вимогам розумності і справедливості.

Окрім того, суд відхиляє вимогу позивача про стягнення матеріальної шкоди, оскільки така нічим не обґрунтована та не підтверджена жодним доказом. Разом з тим, позивачем у розмір, на його думку заподіяної матеріальної шкоди, включив витрати які пов`язані із правовою допомогою, що у свою чергу має зовсім іншу природу відшкодування і може бути самостійною вимогою, яка заявлена не була у відповідності дост.141 ЦПК України.

Клопотання відповідача про зупинення розгляду справи від 03.02.2025 та залишення позовної заяви і заяви про збільшення позовних вимог без рогляду поданої до суду 11.02.2025, суд відхиляє, позаяк доводи та мотиви наведені у цих клопотаннях безпідставні та не обґрунтовані.

Статтями12,81,89 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Відповідно до вимогст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»позивач звільнений від плати судового збору при зверненні до суду. Відповідно до вимог ч. 6ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Статтею 129 - 1 Конституції Українивизначено: Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч.1ст. 18 ЦПК України- судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст. ст.3,12,13,81,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Ужанського національного природного парку, третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, - задовольнити частково.

Стягнути з Ужанського національного природного парку на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.11.2022 по 19.02.2024 у розмірі 229 655 (двісті двадцять дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 90 копійок, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Ужанського національного природного парку на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 19.02.2024 по 08.04.2024 у розмірі 23 993 (двадцять три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) гривень 90 копійок, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Ужанського національного природного парку на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористані відпустки за період з 2016-2021 роки у розмірі 143963 (сто сорок три тисячі дев`ятсот шістдесят три) гривні 40 копійок, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з Ужанського національного природного парку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з Ужанського національногоприродного парку на користь держави судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Закарпатського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 14.03.2025.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

Відповідач: Ужанський національний природний парк, місцезнаходження: 88900, Закарпатська область, смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 27, код ЄДРПОУ 30104729;

Третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Суддя Пелих О.О.