Решение № 125806366, 13.03.2025, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/8006/24

Провадження №2/639/390/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова в складі:

у складі: головуючого судді Рубіжного С.О.,

за участю секретаря Чубенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2024 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернулося «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в особі свого представника, з позовом до відповідача ОСОБА_1 . В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №7069009 від 19.09.2023 року в розмірі 67145,75 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те,що 19.09.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7069009, в електронній формі в ообистому кабінеті позичальника.

29.01.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №29012024 у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ зобов`язується передати (сплатити) ТОВ «Мілоан» суму фінансування, а ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу реєстру боржників №1 від 29.01.2024 до договору факторингу №29012024 від 29.01.2024 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором№ 7069009 від 19.09.2023 року в сумі 67145,75 грн.

Всупереч умов договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги на відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 7069009 в розмірі 67145,75 грн., з яких: 17 000, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 48445,75 - сума заборгованості за відсотками; 1700,00 гон. заборгованість за комісією.

З моменту переходу прав вимоги до ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не проведено жодних додаткових нарахувань.

На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а отже позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Призначено судове засідання.

19 грудня 2024 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Горманчук О.Р. надійшов відзив на позовну заяву. Вважає доводи позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ознайомившись із позовною заявою, відповідач вважає викладені позивачем доводи та аргументи недостовірними, помилковими та такими, що не заслуговують на увагу.

Просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача. Стягнути з позивача на користь відповідача яким витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

В обгрунтування зазначив, що за твердженням позивача, 19.09.2023 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 7069009 відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 17000,00 грн., зі сплатою процентів, строком на 120 днів до 17.01.2024 року. Однак, позивач не підтвердив факт укладення Кредитного договору. До позовної заяви додано копію Договору, Графіку платежів та Паспорту споживчого кредиту, нібито укладених дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитора 1, шляхом надсилання Кредитором 1 на телефонний номер Відповідача одноразового ідентифікатора для підписання даних документів та нібито підписано введенням Відповідачем Електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), номер пароля Н3.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Разом з тим, доказів укладення такого договору, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства, позивачем не надано.

Крім того, відповідачем ніяких документів при укладенні Кредитних договорів отримано не було.

Факт існування заборгованості відповідача перед позивачем жодним чином не підтверджений. Позивач не надав первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту у розмірі 17000 грн. за Кредитним договором (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, виписки по рахунку та інше).

Позивач не надав доказів того, що на момент подання позову у нього існувало право вимоги до відповідача саме в тому обсязі та на таких умовах, які зазначені в позовній заяві. В додатках до позовної заяви відсутні належні, достатні та допустимі докази на підтвердження факту отримання відповідачем від ТОВ «Мілоан» кредитних коштів у розмірі 17000 грн. за Кредитним договором.

В матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості наданий первинним кредитором, як підтвердження того, що у відповідача дійсно виникла заборгованість в сумі, яку нині вимагає позивач.

Позивач у позові зазначає про те, що 29.01.2024 р. між ТОВ «Мілоан» та позивачем було укладено Договір факторингу № 29012024, відповідно до якого право грошової вимог за Кредитним договором відступлено на користь позивача. Однак, даний договір факторингу суду наданий не в повному обсязі, а саме, після аркуша під № 3, який закінчується п. 2.2.4, слідує аркуш під № 9, який розпочинається п. 9.5., а тому даний договір факторингу є недопустимим доказом у справі, так як наданий суду не в повному обсязі.

Акт прийому-передачі без зазначення ціни договору факторингу, Витяг з Реєстру боржників, за яким нібито передано від ТОВ «Мілоан» до позивача право вимоги не містить підтвердження того що саме за цим клієнтом Позивач набув право вимоги, відсутній номер прийнятих клієнтів з Реєстру Боржників № 1 від 29.01.2024 та не надано доказів оплати за відступлення права вимоги.

Здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Таким чином, господарська діяльність по наданню фінансових послуг із відступлення права вимоги підлягає обов`язковому ліцензуванню.

18.10.2024 між адвокатом Гарманчук О. Р. та Відповідачем укладено Договір про надання правової допомоги № б/н. Згідно п. 1.1. Договору, за даною угодою Адвокат приймає доручення Клієнта щодо надання правової допомоги з питань захисту прав і представництва інтересів Клієнта у цивільній справі №639/8006/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Як вбачається з умов Договору загальна вартість послуг адвоката складає 10000 (десять тисяч) грн., яка складається із: консультування довірителя, визначення правової позиції, складання (написання) Відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості у справі № 639/8006/24. У відповідності до п. 3.2. за домовленістю сторін, вартість послуг адвоката буде сплачена протягом 5-ти днів після розгляду справи по суті та прийняття судом рішення незалежно від результату розгляду справи.

В судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Представник позивача, в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву разом із доказами направлення позивачеві, заяв та клопотань про неможливість явки або відкладення справи не надходило.

Представник позивача не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, в зв`язку з чим суд вважає можливим провести розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

В частині 2статті 78 ЦПК України зазначено, щообставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно достатті 12 ЦПК України, та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2023 року між ТОВ « МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7069009 від 19.09.2023 року.

Згідно умов паспорту споживчого кредиту, ОСОБА_1 погодив отримання кредиту у розмірі 17000,00 грн, строк кредитування 120 днів, пільговий період 30 днів, поточний період 90 днів, мета отримання: задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, спосіб надання: безготівково на рахунок з використанням карти.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику в безготівковій формі на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Згідно п.1.1. кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі, визначеній, у п. 1.2. кредитного договору, за реквізитами зазначеними у п. 2.1. кредитного договору.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах передбачених договором.

Як зазначає представник позивача договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства або відповідний мобільний додаток чи інші засоби відповідно до п. 6 кредитного договору (а.с. 5 10).

З паспорту споживчого кредиту вбачається, що ТОВ «Мілоан» надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 17 000 грн., реальна річна ставка за весь строк кредитування 7624,00 %, (а.с. 11).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК України закредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК України публічнимє договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно достатті 1Закону України«Про споживчекредитування» від15листопада 2016року №1734-VIIIдоговірпро споживчийкредит -це видкредитного договору,за якимкредитодавець зобов`язуєтьсянадати споживчийкредит урозмірі тана умовах,встановлених договором,а споживач(позичальник)зобов`язуєтьсяповернути кредитта сплатитипроценти закористування кредитомна умовах, встановлених договором.

Згідно зі частиною 2статті 9Закону України«Про споживчекредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Частиною п`ятоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннямистатті 12Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно положень ч.ч.3, 4, 6, 7 ст.11зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цьогоЗакону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Стаття 12 Закону «Про електронну комерцію»визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів виконання ТОВ «Мілоан» (Первісним кредитором) своїх зобов`язань перед відповідачем за Договором про споживчий кредит № 7069009 від 19.09.2023.

Тобто, позивач не надав суду доказів здійснення транзакції у розмірі 17000,00 грн ТОВ «Мілоан» (Первісним кредитором) на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 , а також квитанції про зарахування на картковий рахунок відповідача вказаної суми кредиту.

Крім того, з боку позивача суду не надано доказів належності відповідачу картки з номером, на який нібито була перерахована сума кредиту.

При цьому, позивач не скористався своїм правом на витребування доказів і не заявляв клопотань про витребування з банківських установ відомостей щодо перерахування суми позики на рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1

29.01.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29012024, однак він наданий не в повному обсязі, а лише містить окремі копії аркушів договору факторингу, а саме: визначення термінів, що використовуються у даному договорі, п. 1 предмет договору, п. 2 гарантії та реквізити сторін. А отже, даний договір факторингу не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ відступлення права вимоги за договором споживчого кредиту від 19 вересня 2023 року № 7069009 (а.с. 13 14).

Частинами 1 та 2ст. 512 ЦК Українипередбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем надало копію акту прийому-передачі реєстру боржників № 1 за договором факторингу № 29012024 від 29.01.2024 та витяг з реєстру боржників № 1 від 29.01.2024 року до договору факторингу №29012024 від 29.01.2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 67 145,75 грн., з яких 17 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1700,00 грн. сума заборгованості за комісією, 48 445,75 грн. - сума заборгованості за відсотками. (а.с.15, 16).

Наданий позивачем витяг з Реєстру боржників до договорів факторингу не містить підпису сторін фактору та клієнта, які б підтверджували дійсність переходу права вимоги до відповідача за договором. Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу.

Доводи товариства щодо презумпції правомірності правочину не заслуговують на увагу, адже передача за правочином невизначених вимог, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину.

Отже, позивач не надав доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі за кредитним договором.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором №7069009 від 19.09.2023 за період з 29.01.2024 по 31.10.2024, тобто після відступлення ТОВ «Мілоан» права вимоги за кредитним договором №7069009 від 19.09.2023 (а.с. 17), суд не вважає належним та достатнім.

В вищезазначеному розрахунку, відсутній період, за який нараховано заборгованість, а також дані щодо руху коштів на рахунку, сум, що фактично були отримані відповідачем. А, отже, встановити дійсний розмір заборгованості ОСОБА_1 за цим кредитним договором неможливо.

У відповідності до положень ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.82ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду Українивід 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»роз`яснено, що виходячи з принципу процессуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Однак, всупереч вказаним положенням закону позивачем по справі не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження його позовних вимог, а саме перерахування грошових коштів споживачу та належного розрахунку боргу, у зв`язкуз недоведеністю позовних вимог, суд приходить до висновку, що у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Відповідно дост.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідност.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст.270 цього Кодексу.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що 16.12.2024 року між адвокатом Гарманчук Олександрою Романівною та ОСОБА_1 був укладений договір б/н про надання правової допомоги. Відповідно до п. 3.1 сторони погодили, що за послуги щодо надання правової допомоги клієнт виплачує адвокату гонорар у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень (а.с. 57-60).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження виконаних робіт, надано відповідний акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги б/н від 16.12.2024, підписаний клієнтом та адвокатом від 18.12.2024 на суму 10 000 грн..

Згідно акту прийому передачі наданих послуг:

Усна консультація 500 грн. 1 година;

Складання відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості 9500,00 грн. 5 годин 8 сторінок (а.с.61).

Відповідно доч.3-5ст.137ЦПК України,для визначеннярозміру витратна правничудопомогу зметою розподілусудових витратучасник справиподає детальнийопис робіт(наданихпослуг),виконаних адвокатом,та здійсненихним витрат,необхідних длянадання правничоїдопомоги. Розмірвитрат наоплату послугадвоката маєбути співмірниміз: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно доч.3ст.141ЦПК України,при вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат судвраховує: 1)чи пов`язаніці витратиз розглядомсправи; 2)чи єрозмір такихвитрат обґрунтованимта пропорційнимдо предметаспору зурахуванням цінипозову,значення справидля сторін,в томучислі чиміг результатїї вирішеннявплинути нарепутацію сторониабо чивикликала справапублічний інтерес; 3)поведінку сторонипід часрозгляду справи,що призвеладо затягуваннярозгляду справи,зокрема,подання стороноюявно необґрунтованихзаяв іклопотань,безпідставне твердженняабо запереченнястороною певнихобставин,які маютьзначення длясправи,безпідставне завищенняпозивачем позовнихвимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності) та розумності розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України»).

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження№ 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, судом враховано заперечення представника відповідача щодо відсутності доказів на підтвердження розміру заборгованості, на підставі зазначеного, доводи сторони відповідача та заперечень сторони позивача, суд, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшує розмір витрат до 5 000 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265, 280-282 ЦПКУкраїни,ст.ст.11,15,16,509,514,516,524,526,530,549,610,611,625,626,629,631,1048,1049,1050,1054,1056-1,1077 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити узадоволенні позовнихвимог Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Європейськаагенція зповернення боргів»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 , судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування учасників справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 13.03.2025.

Суддя С.О. Рубіжний