Решение № 125789489, 06.03.2025, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/837/24

Провадження № 2/931/47/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

представника позивача - Литвиненко А.В.,

представника відповідача - Клюцука В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

18.11.2024року ТзОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду ізпозовноюзаявоюдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимогиобґрунтовує тим,що 11.01.2021року ТОВ«Манівео швидкафінансова допомога»та відповідачуклали кредитнийдоговір №555839677у форміелектронного документаз використаннямелектронного підпису.

Відповідно доп.1.1.договорукредитодавець зобов`язуєтьсянадатипозичальниковікредит увиглядікредитноїлінії,врозмірікредитноголіміту насуму15400грннаумовах строковості,зворотності,платності,апозичальник зобов`язуєтьсяповернутикредит тасплатити процентизакористуваннякредитом відповіднодоумов,зазначенихуцьомудоговорі,додаткахдо ньогота правилахнаданнягрошових коштівупозику.

11.01.2021рокуТОВ «Манівеошвидка фінансовадопомога» перерахувалогрошовікошти всумі15400грнна банківськукарту відповідача№ 5168-75xx-xxxx-8042,щосвідчитьпро те,щовідповідачка прийнялапропозицію кредитодавцяТОВ«Манівеошвидкафінансовадопомога».

Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №555839677від 11.01.2021 року становить 47634,20 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту 15400 грн та заборгованості по відсотках за користування кредитом 32234,20 грн.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди №19, № 26, № 27, 31, 32, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 121 від 16.02.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 27799,00 грн.

05серпня2020рокуміжТОВ«ТаліонПлюс»таТОВ «ФК«ОнлайнФінанс»укладено договірфакторингу №05/0820-01таряддодаткових угод:№2від 03.08.2021рокута №3від30.12.2022року,якими продовженострокдії договоруфакторингу до30.12.2024рокувключно,всііншіумовизалишилисьбеззмін. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому у відповідному додатку договору. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 47634,20 грн.

30.09.2024року ТОВ«ФК «ОнлайнФінанс» тапозивач ТзОВ «Юніт Капітал» уклалидоговір факторингу№3009/24,відповіднодоумовякогопозивачу буловідступлено правогрошовоївимогидовідповідачазакредитнимдоговором.

Відповідно доактуприйому-передачіреєструборжників задоговором факторингу№3009/24від04.09.2024рокувід ТОВ«ФК«ОнлайнФінанс» допозивача перейшлоправо вимогидовідповідачкиназагальну суму47634,20грн.

У ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором №555839677від 11.01.2021 року перейшло до позивача ТОВ «Юніт капітал», що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 47634,20 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №555839677від 11.01.2021 року у розмірі 47634,20 грн, а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

06.01.2025 року від відповідачки та її представника надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідачка заперечує проти вищевказаного позову в повному обсязі, оскільки вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому просить відмовити в задоволенні цього позову з наступних правових підстав.

Згідно з п. 1.2. договору № 555839677 кредит надається строком на 3 (три) дні від дати отримання кредиту позичальником.

Відповідно до п. 1.6. договору основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду.

В обґрунтування заборгованості відповідача в розмірі 47634,20 грн позивачем надаються розрахунки заборгованості.

Відповідач звертає увагу суду на те, що надані позивачем розрахунки заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є односторонніми арифметичними розрахунками стягуваної суми в розмірі 47634 грн 20 коп., які відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (фінансової установи).

Договір № 555839677 укладений в електронному вигляді та підписаний з використанням електронного підпису відповідача відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

ОСОБА_1 наголошує на тому, що представник позивача не надав суду належних та допустимих доказів факту видачі позивачем та отримання відповідачем кредитних коштів.

Із вищевказаних розрахунків не можливо встановити дійсну заборгованість по кредиту, так як відсутній детальний обрахунок суми заборгованості за відсотками, а відтак заявлена позивачем до стягнення сума є неправомірною та необґрунтованою.

Окрім того, позивачем не надано суду належних доказів, зокрема, виписки по картковому рахунку, який би надав можливість ідентифікувати рахунок відповідача та встановити оспорювану суму заборгованості станом на день подання позову до суду.

Зазначає, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Документи, додані до позовної заяви на підтвердження факту укладення кредитного договору такого не містять.

Позивач також не надав належних доказів на підтвердження дотримання сторонами вимог Закону України «Про електронну комерцію» під час укладання договору № 555839677 від 11.01.2021 року між TOB «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Договір не підписаний відповідачем, що підтверджується відсутністю будь якого підпису ОСОБА_1 в графі п. 5 Договору «Реквізити сторін».

Позивач не надав доказів ознайомлення ОСОБА_1 з текстом Правил надання грошових коштів у Позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

ОСОБА_1 зазначає, що інформація про підписання нею договору за допомогою одноразового ідентифікатора створена заінтересованими особами. Будь яких беззаперечних доказів використання ОСОБА_1 такого засобу підписання договору позивачем суду не надано.

Також наголошує на відсутності факту набуття та переходу права вимоги за кредитним договором до TOB «Юніт Капітал» як нового кредитора.

Звертає увагу, що позивачем не надано доказів, що первісним кредитором були перераховані кошти за кредитним договором на її рахунок, як це передбачено умовами кредитного договору, зазначені докази відсутні в матеріалах справи.

Позивачем не надано докази про повідомлення боржника за кредитним договором про відступлення права вимоги.

Щодо судових витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн ОСОБА_1 зазначає, що заявлені до відшкодування судові витрати є значно завищеними та необґрунтованими, а також непропорційні до предмета спору з урахуванням виконаних робіт та ціни позову, що складає 47634,20 грн.

Окрім того, в наданому до суду Акті прийому передачі наданих послуг від 01.10.2024 року не зазначено, коли надавалась вказана юридична допомога (та чи взагалі така надавалась) та ким з адвокатів така здійснювалась, що ставить під сумнів заявлену суму в розмірі 6000 грн до відшкодування.

Також позивачем не надано доказів оплати послуг з надання правничої допомоги, що є самостійною підставою відмови в задоволенні даної вимоги.

Крім того, ОСОБА_1 повідомляє суд про те, що розрахунок суми судових витрат, які відповідач понесе і очікує понести в зв`язку із розглядом даної цивільної справи становить 10000 грн.

Відповідні докази та розрахунок з детальним описом надання правничої допомоги відповідачці будуть надані суду протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі.

Просить у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в цивільній справі № 931/837/24 - відмовити в повному обсязі.

Також просить застосувати строк позовної давності, оскільки позов пред`явлено 18.11.2024 року, а кінцевий строк пред`явлення його до суду сплив 15.01.2024 року.

17.01.2025 року від представника позивача надійшла заява, у якій останній просить залишити заяву про застосування строків позовної давності відповідачки без задоволення.

Звертає увагу, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якої строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до 26 березня 2022 року, що неодноразово продовжувався, востаннє до 08 лютого 2025 року.

З урахуванням наведеного вище вважає, що позов пред`явлено в межах строку позовної давності.

Також 17.01.2025 року представник позивача подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що кредитний договір № 555839677 від 11.01.2021 р. укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису, для укладення якого відповідачка добровільно за допомогою мережі інтернет перейшла на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua та обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування. Після чого заповнила відповідну заявку на кредит, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та пропонує заявнику, на власний розсуд, вказати логін і пароль (унікальний алфавітно-числовий набір символів) для входу в Особистий Кабінет.

За результатами заповнення Заявки здійснюється своєчасна перевірка дійсності та аутентифікація платіжної картки позичальника відповідно до стандартів відповідних платіжних систем.

Таким чином, твердження відповідачки про те, що позивач не надав доказів ознайомлення ОСОБА_1 з текстом Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт», є безпідставними. Це зумовлено тим, що укладення договору без попереднього ознайомлення з зазначеними Правилами було б технічно неможливим, оскільки процес оформлення договору передбачає обов`язкове підтвердження факту ознайомлення з ними.

Крім того, при заповненні заявки, одночасно з переходом на шосту її сторінку, телефонний номер позичальника направляється СМС-код підтвердження, ввівши який у відповідне поле позичальник підтверджує дію з відправлення заявки на кредит для аналізу інформаційно-телекомунікаційною системою Товариства.

У разі погодження Заявки на кредит (прийняття Товариством рішення надати Позичальнику кошти в кредит, на обраних ним умовах), Позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить у собі істотні умови договору.

Таким чином, при заповненні заявки на кредит відповідачка особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням.

Відповідачка, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надала згоду шляхом направлення повідомлення товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію, а саме: шляхом введення у спеціальному полі під акцептом, який містить усі істотні умови договору, Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам п.3ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка могла стати активною лише після введення одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор згенерований товариством в Інформаційно-телекомунікаційній системі та був надісланий відповідачці в СМС-повідомленні.

Звертає увагу, що зазначені дані відповідачка вказала для отримання кредиту та проходження верифікації боржником.

З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ідентифікації відповідача, подальше укладення кредитного договору є неможливим.

Щодо використання електронного підпису зазначає наступне.

Вчинення відповідачкою вказаних вище дій і внесення даних в систему товариства є проставленням електронного підпису в електронному договорі Одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Доказами накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QRкод - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації договору позичальника.

Одноразовий персональний ідентифікатор - MNV9T74R направлено відповідачці 11.01.2021 о 15:47:36 год. на номер мобільного телефону, вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачкою у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 11.01.2021 о 15:48:06.

Зазначений QR-код знаходиться на графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору № 555839677 від 11.01.2021 року.

Підтвердженням накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора є юридична довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», в якій вказуються особисті дані позичальника, які він самостійно зазначив при поданні заявки на отримання грошових коштів.

Враховуючи вищевикладене, позивач надав беззаперечні докази того, що відповідачка підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Щодо підтвердження факту перерахування коштів боржнику зазначає слідуюче.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» платіжними дорученнями від 28.11.2021 ініціювало переказ коштів в загальній сумі 15400,00 грн на картковий рахунок відповідача.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжні доручення № 35343b80-aef0-436d-a2db-a9df82aeffaf від 11.01.2021 з відміткою товариства.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи електронне повідомлення, підписане банком провайдером, а саме: АТ «ТАСКОМБАНК», яке підтверджує факт перерахування коштів з рахунків ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на рахунок боржника у розмірі 15400,00 грн від 11.01.2021.

Отже, позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок відповідачки суми в розмірі 15400,00 грн. В свою чергу, нею жодних доказів, що спростовують вимоги позивача не надано.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача

Пунктом 2.1. Розділу 2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що згідно умов договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Тобто предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором.

Форма вказаного реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.

Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін.

Згідно п. 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №121 від 16.02.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 27 799,00 грн (додаток додано до позовної заяви).

Таким чином, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019, 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таліон Плюс" укладено Додаткові угоду №19, 26, 27, 31, 32 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до яких строк дії договору № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2024. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.

Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024 .

Щодо договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року.

Так, відповідно до пункту 2.1. розділу 2 ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Тобто, предметом Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Згідно п. 4.1. право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі установленій в відповідному додатку.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 47634,20 грн.

Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії цього договору закінчується 04 серпня 2021 року.

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Щодо договору факторингу № 3009/24 від 30.09.2024 року.

Так, відповідно до пункту 1.1. Розділу 1 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується відступити ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 3009/24 від 30.09.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 47634,20 грн. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 3009/24 від 30.09.2024.

Таким чином, згідно витягу з реєстру боржників 30.09.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки на загальну суму 47634,20 грн.

Враховуючи наведене, укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 від 11.01.2021 року не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору № 555839677 від 11.01.2021 року передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі Реєстру, який оформлений належним чином.

Щодо направлення письмового повідомлення боржнику щодо зміни сторони кедитора, зазначає, що позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони кредитодавця.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Також звертає увагу суду, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 частково виконувала зобов`язання за кредитним договором, що підтверджує факт усвідомлення боржником умов договору.

Наголошує, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника.

Відповідач звертає увагу суду на те, що надані позивачем розрахунки заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є односторонніми арифметичними розрахунками стягуваної суми в розмірі 47634 грн 20 коп., які відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (фінансової установи).

Вважає, що вищезгадані розрахунки підпадають під ч.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити для первинних документів.

Зазначає, що розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами й позивачем в сукупності з платіжними дорученнями й листом-підтвердженням перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі.

Щодо співмірності витрат на правничу допомогу позивача посилається на п. 3.6. договору про надання правничої допомоги №0110/24 від 01.10.2024, де зазначено, що сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта. У зв`язку з чим представник позивача не може надати квитанції про сплату витрат на правову допомогу, тому що оплата послуг здійсниться тільки після того, коли кошти на витрати правничої допомоги будуть стягнуті на користь клієнта, тобто позивача.

Вважає, що сума правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн. пропорційна виконаній роботі Адвокатського бюро «Тараненко та партнери».

Щодо судових витрат відповідача, то позивач не погоджується з вимогою про їх стягнення і вважає їх безпідставними та такими, що не підлягає задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала із підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Просила позов задовольнити.

Представник відповідач заперечував щодо задоволення позову із підстав, зазначених у відзиві. Також просив надати відповідачці строк після ухвалення рішення для подання доказів понесених витрат на правничу допомогу та призначити судове засідання для розгляду питання про стягнення судових витрат.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 11.01.2021 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №555839677(далі Договір) та додаток № 1 до нього (Графік розрахунків) (а.с. 21-26).

Положеннями п. 4.4 та п. 4.15 Договору передбачено, що цей договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншомувипадкуелектроннийправочин можебутипідписанийсторонами електроннимпідписомодноразовогоідентифікатора та/абоаналогомвласноручногопідпису (факсимільноговідтворенняпідписуза допомогоюзасобівмеханічногоабо іншогокопіювання,іншогоаналогавласноручного підпису)записьмовоюзгодою сторін,уякіймають міститисязразкивідповідниханалогів власноручнихпідписів.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Із заявки на отримання грошових коштів від 11.01.2021 вбачається, що ОСОБА_1 зазначила фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , номер карти НОМЕР_3 хх-хххх-8042 та інші дані (а.с. 33).

З наданого алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ідентифікації відповідача, подальше укладення кредитного договору є неможливим.

Із довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що ОСОБА_1 11.01.2021 року 15:47:36 на номер телефону НОМЕР_1 направлено одноразовий ідентифікатор MNV9T74R для підтвердження поданої заявки на кредит, який нею введено 11.01.2021 року 15:48:06 , а перерахування коштів відбулось 11.01.2021 року 15:48:14 (а.с. 34).

Доказами накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QRкод - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації договору позичальника.

Зазначений QR-код знаходиться на графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною Договору № 555839677 від 11.01.2021 року (а.с. 26).

Хоча відповідач заперечувала укладення цього договору, оскільки у договорі не міститься її підписів. Однак, доказів того, що персональні дані відповідача (дані паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, номер телефону, адреса реєстрації (фактичного) місця проживання) були використані товариством чи третіми особами для укладення кредитного договору від її імені, відповідачкою до суду не надані, як і не надано доказів того, що вона зверталася до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення відносно неї шахрайських дій. Зважаючи на вказане, доводи відповідачки про те, що позивач не надав доказів на підтвердження отримання та використання нею електронного підпису одноразовим ідентифікатором, спростовуються матеріалами справи, а невизнання самим відповідачкою факту укладання кредитного договору і використання такого ідентифікатора - не обґрунтоване стороною відповідача за допомогою належних та допустимих доказів.

Отже, договір № 555839677 від 11.01.2021 року є укладеним з моменту його підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що підтверджує погодження сторонами усіх істотних умов таких договорів.

Предметом договору№ 555839677від 11.01.2021року є надання товариством позичальнику кредиту на суму15400грн, згідно з п.п. 2 п.2 Графіку розрахунків,строком на3дні, п.3 Графіку,з процентною ставкою555,71відсотків річних, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику (а.с. 26).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме: надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами у розмірі 15400,00 грн на умовах, передбачених договором.

Хоча відповідачкою заперечується факт отримання кредитних коштів, однак їх зарахування відповідачу на картковий рахунок № НОМЕР_3 хх-хххх-8042, що зазначений ОСОБА_1 в заявці на отримання кредиту підтверджується електронним повідомленням №3980/47.1-БТ від 08.08.2024 року АТ «Таскомбанк», додатком до нього, та платіжним дорученням від 11.01.2021 року (а.с. 43-45).

Згідно з розрахунком заборгованості, поданим позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 555839677від 11.01.2021року становить 47634,20 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 15400 грн та заборгованості по відсотках за користування кредитом 32234,20 грн (а.с. 86-88).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 2-127/11 (постанова від 01.02.2018 року) за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переходить до ТОВ «Таліон плюс» право вимоги до боржників за відповідним реєстром права вимоги.

В подальшому між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено ряд додаткових угод, згідно яких сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору, востаннє до 31 грудня 2024 року, включно.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 121 від 16.02.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 555839677від 11.01.2021року на загальну суму 27799,00 грн, з яких: 15400 грн тіло кредиту, 12399 грн проценти (а.с. 47-68).

05 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №05/0820-01, згідно з умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» за плату права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

В подальшому між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено ряд додаткових угод, згідно яких сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору, востаннє до 30 грудня 2024 року, включно.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року, підписаного ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Таліон плюс» на виконання договору факторингу № 05/0820-01, укладеного між ними, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 555839677від 11.01.2021року назагальну суму47634,20грн,з яких:15400грн тіло кредиту,32234,20грн проценти (а.с. 69-77).

30.09.2024року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 3009/24, згідно з умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» зобов`язується за плату відступити ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 30.09.2024 року, підписаного ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТзОВ «Юніт Капітал» на виконання договору факторингу № 3009/24, укладеного між ними, ТОВ «Юніт Капітал» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 555839677від 11.01.2021року на загальну суму 47634,20 грн, з яких: 15400 грн тіло кредиту, 32234,20 грн проценти (а.с. 78-85).

Таким чином, оскільки умови вищенаведених договорів відступлення є чітко визначеними та унеможливлюють нерозуміння або виникнення сумнівів щодо предмету відступлення (яке саме право відступається), а законодавством не забороняється відступлення майбутніх вимог, і вони вчинені в строки їх дії, тому суд вважає, що позивачу у справі було відступлено дійсне право на стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 555839677 від 11.01.2021 року, у зв`язку з чим, заперечення відповідача по даному факту судом відхиляється.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Таким чином, обов`язок щодо повернення коштів за кредитним договором має абсолютний характер і його невиконання можливо виключно у визначених законом випадках.

Отже, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладеного кредитного договору такий договір у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ними прав і обов`язків сторін.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з розрахунками заборгованості, наданими позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 555839677від 11.01.2021року складає 47634,20 грн, з яких: 15400 грн тіло кредиту, 32234,20 грн проценти (а.с. 86-88).

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по відсотках, суд дійшов висновку, що він розрахований невірно і підлягає перерахунку, виходячи з наступного.

Так, суд наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит, виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Суд зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Проте суд підкреслює, що зазначене не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання, зазначене є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду № 910/4518/16 від 05 квітня 2023 року.

Щодо посилання позивача на Правила надання грошових коштів у позику, суд зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, що долучено до справи.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в договорі позики позичальника, який безпосередньо підписаний останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таким чином, суд вважає, що Правила надання грошових коштів у позику, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідачки, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, шляхом підписання договору позики.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

У справі,яка розглядається,за умовамиукладеного міжсторонами кредитного договору № 555839677 від 11.01.2021 року та додатку №1 до нього - Графіку розрахунків, строк користування кредитом становить 3 дні, термін дії договору на строк, на який надано кредит. Відтак, в межах строку кредитування відповідачка повинна була повернути кредит та сплатити відсотки і саме в межах цих строків має відбуватись нарахування відсотків, тоді як позивач надає розрахунки зазначених відсотків з їх нарахуванням в період з 11.01.2021 року по 13.04.2021 року, що не відповідає зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Відтак, належним та узгодженим сторонами строком кредитування за кредитним договором№ 555839677від 11.01.2021року є строк, зазначений у графіку платежів 3 дні, і саме в цей строк позивачем правомірно було нараховано проценти за користування кредитом.

Отже,враховуючи наведене,правильним розміромзаборгованості ОСОБА_1 перед TзOB«Юніт Капітал»за кредитним договором № 555839677від 11.01.2021року є сума 16102,24 грн, що зазначена в графіку розрахунків і складається з 15400 грн - тіло кредиту та 702,24 грн - проценти, нараховані в межах 3 днів, і саме ця сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 . В решті позову щодо стягнення відсотків необхідно відмовити.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с.18). Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 818,77 грн судового збору.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для обчислення давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

Згідно ч. 3, ч. 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як встановлено вище, кредитний договір № 555839677 було укладено 11.01.2021 року до 14.01.2021 року.

Оскільки загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки, то позивач був у праві звертатися до суду в межах трирічного строку.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211«Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

З урахуванням епідемічної ситуації в регіоні з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України установлено карантин згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020,№ 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1100 від 11.11.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу Covid-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби(COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби(Covid-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають і строки позовної давності. Всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (Covid-19).

Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права викладений у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 679/1136/21, який відповідно положень ч. 4 ст.263 ЦПК України враховується судом під час розгляду даної справи.

15.03.2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності з 17.03.2022 року.

Вказаним законом було доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до 26 березня 2022 року, що неодноразово продовжувався, і діє на даний час.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 квітня 2023 року у справі №728/1765/21 (провадження №61-6640св21), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21 (провадження №61-5238св22).

Враховуючи вищезазначені норми, суд зазначає, що строки позовної давності для звернення до суду позивачем не пропущені, тому у задоволенні заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності необхідно відмовити.

Інші твердження представника відповідача, викладені у відзиві та заявлені усно, також не заслуговують на увагу суду.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України)

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивачаТараненкоА.І.доматеріалівсправи долученодоговір пронадання правничоїдопомоги №0110/24від 01.10.2024року,укладенийміжАдвокатськимбюро«Тараненко тапартнери»таТОВ«ЮнітКапітал»;додатковуугоду №6 від 01.10.2024року до договору про надання правничої допомоги; акт прийому передачі наданих послуг, що є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №0110/24від 01.10.2024року, з якого вбачаються перелік наданих правових та юридичних послуг, кількість годин та вартість послуг, а саме: складання позовної заяви, 2 год. - 5000 грн; вивчення матеріалів справи, 1 год. - 500 грн; надання усної консультації, 1 год. - 500 грн, всього 6000 грн.

Пунктом 3.6 договору про надання правничої допомоги №0110/24 від 01.10.2024року передбачено, що сума гонорару сплачується на користь адвоката, якщо вона буде стягнута на користь клієнта, а тому суд вважає безпідставним посилання представника відповідача на відсутність доказів оплати витрат на правничу допомогу, позаяк за умовами договору, укладеного між адвокатом та позивачем, у останнього виникає зобов`язання перерахунку гонорару адвокату не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.

Також у матеріалах справи містяться копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4956 Тараненка А.І. та довіреність позивача, видана ТОВ «ЮнітКапітал» Тараненку А.І. (а.с. 89-94).

Згідно зп.3ч.2ст.141ЦПКУкраїниінші судовівитрати,пов`язанізрозглядом справи,покладаються - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи заперечення відповідачки, та пропорційність розміру задоволених позовних вимог, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 2028,00 грн витрат на професійну правничу. У задоволенні решти вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно відмовити.

Враховуючи те, що представником відповідача заявлено про намір подати докази, що підтверджують розмір понесених стороною відповідача судових витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог, суд приходить до висновку про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати та встановлення відповідачці строку - п`ять днів після ухвалення даного рішення суду для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідно до вимог ч.1, 2 ст.246 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12,76,77,81,133,137,141,246,259,263-265ЦПК України,ст.ст.1,3,81,253,256,257,259,509,512,514,516,526,530,626,628,634,638,1048,1049,1054ЦК України,ст.ст.3,11,12ЗаконуУкраїни"Проелектроннукомерцію", суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЮнітКапітал" (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 555839677 від 11.01.2021 року в сумі 16102 (шістнадцять тисяч сто дві) грн 24 коп., з них: 15400 грн - заборгованість за тілом кредиту, 702,24 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь товаристваз обмеженоювідповідальністю "ЮнітКапітал"818 (вісімсотвісімнадцять)грн 77коп.витрат посплаті судовогозбору та 2028 (дві тисячі двадцять вісім) грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 12 год. 00 хв. 25.03.2025 року, яке відбудеться в приміщенні Локачинського районного суду Волинської області за адресою: смт. Локачі, вул. Миру, 20, Володимирського району Волинської області. Встановити відповідачу строк - п`ять днів після ухвалення даного рішення суду для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30 - денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Локачинського районного суду Т.О. Кідиба