Решение № 125748437, 03.03.2025, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/624/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Головного управління ПФУ в Вінницькій області, вул. Зодчих,22, м. Вінниця,21005

про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

1)визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Вінницькій області від 22.01.2025 №935200133131 про відмову в перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Вінницькій області провести йому з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеного в довідці, виданій ТУ ДСА в Кіровоградській області від 14.01.2025 за №5, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 05.02.2025 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.23).

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.29-31).

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Позивач є суддею у відставці з 2016 року та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Позивач подав заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2024 року, до якої додав довідку, складену Територіальним управлінням ДСА в Кіровоградській області від 14.01.2025 за №5 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Подану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 22.01.2025 року за № 935200133131 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відмовлено.

Відмова мотивована тим, що згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, за 2024 рік не змінювався з 2020р. і становить 2102 грн. Тому підстав для проведення перерахунку із урахуванням суддівської винагороди, яка визначена із прожиткового мінімуму для працездатних осіб в іншому розмірі немає.

Позивач не погодився з вказаним рішенням та звернувся до суду.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.116 Закону №1402-VIІІ, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIІІ, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді.

Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 142 Закону №1402-VIІІ, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. І при цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ст.4 Закону №1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Законів України "Про Державний бюджет України" на відповідний календарний рік, серед іншого, установлено у 2021-2024 роках прожитковий мінімум для працездатних, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів, становить 2102 грн.

Таким чином, вказаною нормою Закону, разом із встановленням на 01 січня відповідного календарного року (2021-2024 рр.) прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб у відповідному розмірі, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів", розмір якого становить 2102,00 грн.

Суд вважає обґрунтованими такі доводи позивача, оскільки виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) " (далі - Закон №1401-VIII), що набрали чинності з 30.09.2016.

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, а саме: "Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій".

Таким чином, Конституція України, у редакції Закону №1401-VIII, вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Крім того суд зазначає, що такого виду прожиткового мінімуму, як "для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів" не передбачено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-XIV. Вказаним Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

При закріпленні в ст.7 Законів України "Про Державний бюджет України" на відповідний календарний рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів, законодавцем не внесено змін до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період (2021-2024 роки), а також в Закон №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму.

Закон України "Про Державний бюджет України" на відповідний календарний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, яким є Закон №1402-VIII, гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, а також від 04.12.2018 №11-р/2018.

Водночас, Закони України "Про Державний бюджет України" на відповідний календарний рік фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України та частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.

Оскільки Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Відмовою в проведенні такого перерахунку оскарженим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області порушило право позивача на належне довічне грошове утримання судді у відставці, що свідчить про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення від 22.01.2025, яким позивачу відмовлено в проведенні перерахунку на підставі оновленої довідки.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Вінницькій області від 22.01.2025 №935200133131 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Зобов`язати ГУ ПФУ в Вінницькій області провести ОСОБА_1 з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зазначеного в довідці, виданій ТУ ДСА в Кіровоградській області від 14.01.2025 за №5, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ін.код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211 грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО