Постановление суда № 125697002, 10.03.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

за результатами вирішення заяви про самовідвід

10 березня 2025 року Р і в н е №460/4459/25

Рівненський окружний адміністративний суд в складі судді Поліщук О.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву про самовідвід у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

10 березня 2025 року відділом документального забезпечення суду за наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 було передано на розгляд судді Поліщук О.В. матеріали адміністративної справи з єдиним унікальним номером судової справи № 460/4459/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.

10.03.2025 суддею Поліщук О.В. подано заяву про самовідвід, яка мотивована існуванням родинних відносин з представником позивача, з метою виключити будь-який обґрунтований сумнів у безсторонності головуючої судді в справі.

Відтак, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади, уникнення звинувачень в неупередженості судового розгляду цієї справи та забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у безсторонності головуючої судді та враховуючи вимоги статей 36, 39 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суддя вважає за необхідне заявити собі самовідвід у даній справі.

Відповідно до ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Частиною 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Підстави для відводу (самовідводу) судді є за своєю суттю певними юридичними фактами, які надають підстави для сумнівів щодо об`єктивності, неупередженості та безсторонності судді під час розгляду конкретної справи.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачено право на справедливий суд.

Таким чином, така підстава для відводу судді як наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності при розгляді конкретної справи, покликана забезпечити гарантування права особи на незалежний та безсторонній суд у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

До того ж, реалізація принципу верховенства права, визначеного у статті 6 КАС України, є неможливою без забезпечення доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

При цьому безсторонність суду як відсутність упередженості необхідно оцінювати у кожному конкретному випадку відповідно до суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Так, суб`єктивний критерій визначається на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, суддя не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, а за об`єктивним критерієм підлягають дослідженню питання, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судді. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

У статті першій Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням ХХ чергового з`їзду суддів України 18 вересня 2024 року, зазначено, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді.

Суддя має уникати конфлікту інтересів, проявляти стійкість до будь-якого тиску або втручання у діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним у процесі прийняття рішень (ст. 2 Кодексу суддівської етики).

За прписами ст. 15 Кодексу суддівської етики суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.

Згідно з п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схваленими Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Пунктом 4.8 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя не повинен дозволяти членам своєї родини, соціальним чи іншим стосункам певним чином впливати на його діяльність, що пов`язана зі здійсненням функції судді, а також на прийняття ним судових рішень.

З огляду нанаведене, заява про самовідвід головуючої судді Поліщук О.В. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 41 КАС України, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

У Х В А Л И В:

Заяву судді Поліщук Ольги Василівни про самовідвід у справі № 460/4459/25 задовольнити.

Відвести суддю Поліщук Ольгу Василівну від розгляду справи № 460/4459/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.

Адміністративну справу № 460/4459/25 передати до відділу документального забезпечення Рівненського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Ольга ПОЛІЩУК