Решение № 125650727, 06.03.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/33196/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Приватного підприємства «ФТФ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «ФТФ» до Львівської митниці, в якому позивач просить суд:

- визнати противоправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100441/1 від 27.08.2024 року;

- визнати противоправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002776 від 27.08.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.04.2020р. між ПП «ФТФ», як «покупцем», та ADALYA TOBACCO TUTUN MAMULLERI SANAYI TICARET LTD.STL, що є юридичною особою за законодавством Туреччини, як «продавцем», укладено дистриб`юторську угоду № 1, предметом якої є продаж товару, визначеного в інвойсах.

На підставі даної угоди ПП «ФТФ» на митну територію України був ввезений вантаж - тютюн для кальяна торговельної марки ADALYA в асортименті, що підтверджується інвойсом продавця № AD Y2024000000281 від 19.08.2024р. та електронним інвойсом продавця (e-Fatura) № ADY2024000000281 від 19.08.2024р.

Згідно вказаних інвойсів товар постачався на умовах EXW, Ізмір. Туреччина за ціною 0,55 доларів США за одну пачку тютюну для кальяну (в асортименті).

Для здійснення митного оформлення товару, 26.08.2024р. уповноваженою особою (представником), який згідно договору №МБО-2 від 02.01.2020р. наділений правом вчиняти дії. пов`язані з проведенням митних формальностей, подано митну декларацію, відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 3 708 937,05 грн.

Визначення митної вартості товару здійснено ІІП «ФТФ» за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена митна вартість згідно частини 10 статті 58 Митного кодексу України включає вартість товару згідно рахунків 3 554 070,18 грн. (85 932,00 доларів США), вартість витрат на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України 150 285,01грн., вартість навантажувальних робіт на території Туреччини 4 581,86 грн.

27.08.2024 року Декларантом отримано від відповідача рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100441/1, а згодом того ж дня картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002776 від 27.08.2024 року.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з порушенням вимог МК України, оскільки не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. При цьому, позивач не погоджується з обставинами, на які вказує в оскаржуваному рішенні відповідач, оскільки вони жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування її вартості. З огляду на викладене вважає, що висновок митного органу щодо не підтвердження ПП «ФТФ» числового значення складових митної вартості товарів, заявлених за основним методом її визначення, є безпідставним, так як позивачем надано всі обов`язкові документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.

Також позивач зазначив, що у зв`язку із прийняттям оскаржуваного рішення про коригування та картки відмови на позивача було покладено додаткові фінансові зобов`язання у вигляді митних та інших пов`язаних платежів, що призвело до порушення його майнових прав.

Позивач не згодний з рішенням про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100441/1 від 27.08.2024 року, карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002776 від 27.08.2024 року, вважає їх протиправними, в зв`язку з чим звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою від 28.10.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що за результатами підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:

- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;-

надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час розгляду документів було виявлено наступне:

- поставка товару здійснюється на підставі дистриб`юторського контракту від 01.04.2020 № 1, укладеного між ADALYA TOBACCO TUTUN MAMULLERI SANAYI TICARET LTD.STI. (продавець) та ПП «ФТФ» (покупець), згідно п.8.2 оплата товару здійснюється на умовах передоплати для кожного замовлення. Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та акт не надано, що суперечить вимогам п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ;

- відповідно до п.6 контракту продавець має передати покупцеві наступні документи: інвойс 3 копії завірені печаткою продавця (оригінал із зазначенням країни походження, умов оплати та умов доставки, номер та дата угоди теж повинні бути зазначені) до митного оформлення подано копію інвойсу від 19.08.2024 № ADY2024000000281. В даному інвойсі відсутні відмітки митних органів країн, якими переміщувався оцінюваний товар;

- сертифікат якості (оригінал або копія, завірені печаткою продавця) - 2 оригінальні копії. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ;

- у поданій до митного оформлення CMR від 19.08.2024 № 000795 у графах 17 та 23 міститься відтиск штампу Girisimgrup, проте рахунок на транспорт від 20.08.2024 № 2408106, виданоТОВ «Формаг Груп». Документи, що підтверджують договірні відносини із перевізником відсутні. На підтвердження вартості транспортних послуг та маршруту перевезення, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 Кодексу, декларантом не надано договір про надання транспортних послуг, платіжні документи, заявку на перевезення. Заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає сумніви щодо його величини, витрати на перевезення декларантом не підтверджені документально;

- рахунок на транспорт від 25.09.2023 № 2309066, який видано ТОВ Формаг Груп містить інформацію щодо вартості витрат по перевезенню вантажу за маршрутом с. Ізмір (TR) Порубне (UA) у розмірі 150285,01 грн (відстань близько 1458 км, за 1 км - 103,08 грн) та за маршрутом Порубне (UAм. Одеса (UA) у розмірі 117982,90 гривень (відстань близько 748 км, за 1 км - 157,73 грн). Відповідно виникають сумніви щодо достовірності розподілу транспортних витрат, оскільки з урахуванням вищої вартості пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів за кордоном, а також наявності платних доріг вартість за 1 км перевезення товару за межами митної території України пропорційно менша, ніж вартість за 1 км перевезення товару на території України;

- у поданій до митного оформлення CMR від 19.08.2024 № 000795 у графі 3 (Місце розвантаження) вказано Україна, однак пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки", а не про країну прийняття вантажу до перевезення. Відповідно у митного органу відсутня можливість перевірити числові значення заявленої декларантом митної вартості товару. Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах (рахунок на перевезення видано іншою особою ніж здійснювала перевезення), відсутність транспортних документів (договір про надання транспортних послуг, платіжні документи), подання неналежних транспортних документів.

Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідач зазначає, що Львівська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Приватного підприємства «ФТФ».

11.11.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ФТФ» зареєстровано юридичною особою 09.02.2018, номер запису: 15561020000065378. Основним видом діяльності підприємства є: 46.35 Оптова торгівля тютюновими виробами.

01.04.2020р. між ПП «ФТФ», як «покупцем», та ADALYA TOBACCO TUTUN MAMULLERI SANAYI TICARET LTD.STL, що є юридичною особою за законодавством Туреччини, як «продавцем», укладено дистриб`юторську угоду № 1, предметом якої є продаж товару, визначеного в інвойсах.

На підставі даної угоди ПП «ФТФ» на митну територію України був ввезений вантаж - тютюн для кальяна торговельної марки ADALYA в асортименті, що підтверджується інвойсом продавця № AD Y2024000000281 від 19.08.2024р. та електронним інвойсом продавця (e-Fatura) № ADY2024000000281 від 19.08.2024р.

Згідно вказаних інвойсів товар постачався на умовах EXW, Ізмір. Туреччина за ціною 0,55 доларів США за одну пачку тютюну для кальяну (в асортименті).

Декларант позивача здійснив декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією 24UA209230078758U2 від 26.08.2024 року, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з Митним кодексом України.

Проте, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

27.08.2024 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100441/1.

Оскаржуваним рішенням встановлено:

- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;-

надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час розгляду документів було виявлено наступне:

- поставка товару здійснюється на підставі дистриб`юторського контракту від 01.04.2020 № 1, укладеного між ADALYA TOBACCO TUTUN MAMULLERI SANAYI TICARET LTD.STI. (продавець) та ПП «ФТФ» (покупець), згідно п.8.2 оплата товару здійснюється на умовах передоплати для кожного замовлення. Банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та акт не надано, що суперечить вимогам п. 4 ч. 2 ст. 53 МКУ;

- відповідно до п.6 контракту продавець має передати покупцеві наступні документи: інвойс 3 копії завірені печаткою продавця (оригінал із зазначенням країни походження, умов оплати та умов доставки, номер та дата угоди теж повинні бути зазначені) до митного оформлення подано копію інвойсу від 19.08.2024 № ADY2024000000281. В даному інвойсі відсутні відмітки митних органів країн, якими переміщувався оцінюваний товар;

- сертифікат якості (оригінал або копія, завірені печаткою продавця) - 2 оригінальні копії. Декларантом не наданий документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючи виробника товару та ТМ;

- у поданій до митного оформлення CMR від 19.08.2024 № 000795 у графах 17 та 23 міститься відтиск штампу Girisimgrup, проте рахунок на транспорт від 20.08.2024 № 2408106, виданоТОВ «Формаг Груп». Документи, що підтверджують договірні відносини із перевізником відсутні. На підтвердження вартості транспортних послуг та маршруту перевезення, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 Кодексу, декларантом не надано договір про надання транспортних послуг, платіжні документи, заявку на перевезення. Заявлена у рахунку на перевезення вартість фрахту викликає сумніви щодо його величини, витрати на перевезення декларантом не підтверджені документально;

- рахунок на транспорт від 25.09.2023 № 2309066, який видано ТОВ Формаг Груп містить інформацію щодо вартості витрат по перевезенню вантажу за маршрутом с. Ізмір (TR) Порубне (UA) у розмірі 150285,01 грн (відстань близько 1458 км, за 1 км - 103,08 грн) та за маршрутом Порубне (UAм. Одеса (UA) у розмірі 117982,90 гривень (відстань близько 748 км, за 1 км - 157,73 грн). Відповідно виникають сумніви щодо достовірності розподілу транспортних витрат, оскільки з урахуванням вищої вартості пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів за кордоном, а також наявності платних доріг вартість за 1 км перевезення товару за межами митної території України пропорційно менша, ніж вартість за 1 км перевезення товару на території України;

- у поданій до митного оформлення CMR від 19.08.2024 № 000795 у графі 3- Місце розвантаження вказано Україна, однак пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки", а не про країну прийняття вантажу до перевезення. Відповідно у митного органу відсутня можливість перевірити числові значення заявленої декларантом митної вартості товару. Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах (рахунок на перевезення видано іншою особою ніж здійснювала перевезення), відсутність транспортних документів (договір про надання транспортних послуг, платіжні документи), подання неналежних транспортних документів.

Львівська митниця, приймаючи Рішення про коригування митної вартості товарів, визначила їх митну вартість резервним методом, із застосуванням рівня митної вартості оформлених товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на підставі баз даних АСМО «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшою ніж заявлено декларантом.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено право на оскарження рішення, а також право на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Позивач, вважаючи протиправними вказані рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100441/1 від 27.08.2024 року зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності.

Жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах.

В той же час в договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні, що у поданій до митного оформлення CMR від 19.08.2024 № 000795 у графі 3- Місце розвантаження вказано Україна, однак пункт d ч. 1 ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про "місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки", а не про країну прийняття вантажу до перевезення, суд зазначає наступне.

Суд відхиляє посилання відповідача у рішенні про коригування митної вартості товарів на те, що у CMR гр. місцем розвантаження вказано Україна, та відсутня інформація про «місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки». З цього приводу суд зазначає, що CMR складав відправник, який за умовами контракту виконав свій обов`язок та передав товар перевізнику. Разом з тим, позивачем вже безпосередньо з перевізником було узгоджено місце доставки та витрати за перевезення.

Більше того, суд вважає, що окремі недоліки у заповненні CMR, як і припущення митного органу про можливість існування інших документів, що не були подані при митному оформленні товару, враховуючи не витребування таких від декларанта, не може бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту у разі, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів.

Щодо не зазначення в інвойсі від 19.08.2024 № ADY2024000000281 відміток митних органів країни відправлення, то суд зазначає, що п.7 ч.3 ст.53 МК України не передбачено, що копія митної декларації повинна містити такі відмітки. Крім того, оформлення експортних митних декларацій здійснюється в електронній формі, яка не передбачає наявності відміток у ній.

В наданій позивачем декларації країни відправлення наявний графічний код DataMatrix перед графою 50, а також в правій верхній частині вказано штрих-код. Номер МRN передбачено лише Конвенцією про процедуру спільного транзиту в якості реєстраційного номеру, присвоєного компетентним митним органом саме транзитній декларації (пункт І статті 3 Конвенції), а не експортній декларації.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні про ненадання декларантом банківських платіжних документів, суд зазначає наступне.

Так, в оскаржуваному рішенні відповідачем вказано, що позивачем не надано банківські платіжні документи та акт, що суперечить вимогам п. 4 ч:2 статті 53 МК України.

Слід зазначити, що пунктом 4 частини 2 статті 53 МІС України не передбачено надання митному органу жодних актів, а встановлено, що у випадку, якщо рахунок оплачений, то одним із документів, що підтверджують митну вартість оцінюваних товарів, є банківський платіжний документі

Так, 01.10.2024 року відповідачу було надано платіжну інструкцію № 264 від 02.08.2024 р. з відміткою ПАТ «Банк «Восток» про її виконання, яка підтверджує оплату ПП «ФТФ» оцінюваного товару (тютюн для кальяну).

Натомість в Листі №7.4-2/15-02/13/27212 від 07.10.2024 р. Львівською митницею вказано, що до митного оформлення ПП «ФТФ» була надана платіжна інструкція в іноземній валюті № 264 від 02.08.2024р., яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, оскільки не містить належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ГО ключа, які б підтверджували факт виконання операцій за такими платіжними інструкціями, як передбачено Положенням №216.

Проте, суд не погоджується з вказаним висновком митного органу, адже в платіжній інструкції в Іноземній валюті № 264 від 02.08.2024р. вказано найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста) - ПАТ «Банк Восток», місцезнаходження: 49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, 24, UKRAINE, що передбачено підпунктом 4 пункту 14 Розділу II Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216.

З наведеного вбачається, що позивачем було виконано вимогу щодо надання митному органу банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, яка встановлена пунктом 4 частини 2 ст. 53 МК України.

Відомості про ГО ключа в платіжній інструкції відсутні в переліку обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті, які передбачено пунктом 14 Розділу і І вказаного Положення № 216.

Оцінивши наявний в матеріалах справи банківський платіжний документ № 264 від 02.08.2024 р. суд дійшов висновку, що він містить всі передбачені Постановою №216 обов`язкові реквізити. В той же час у спірному рішенні Львівською митницею не зазначено конкретних реквізитів, стосовно яких у контролюючого органу виникли сумніви.

Щодо посилання в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів на відсутність сертифікату якості (оригінал або копія, завірені печаткою продавця), не надання документу, що підтверджує такі норми, а також не надання документів підтверджуючих виробника товару та ТМ, суд зазначає, що заявлений митним органом сумнів у достовірності заявленої митної вартості товару є безпідставним. Документи підтверджуючі відповідність якості товару нормам країни виробництва не містять у собі числових значень, необхідних для перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару.

Відтак, такі мотиви митного органу в цій частині не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні, що у поданій до митного оформлення CMR від 19.08.2024 № 000795 у графах 17 та 23 міститься відтиск штампу Girisimgrup, проте рахунок на транспорт від 20.08.2024 № 2408106 видано ТОВ «Формаг Груп», при цьому документи, що підтверджують договірні відносини із перевізником відсутні, суд зазначає наступне.

На підтвердження вартості витрат на транспортування товару до місця ввезення митну територію України та вартості навантажувальних робіт на території Туреччини позивачем надано Відповідачу рахунок за транспортні послуги №2408106 від 20.08.2024р.. CMR №000795 від 19.08.2024р., лист ТОВ «Формат Груп» №ОКО-0409.01 від 04.09.2024р. (із додатками), в якому описано ланцюг експедиторів/перевізників, в т.ч. GIRISIM GRTJP LЦJISTIK (Туреччина), які були залучені до перевезення вантажу «тютюн для кальяну» для ПП «ФТФ» від відправника Adalya Tobacco Tutьn Mamulieri Sanayi Ticaret LTD. STI за інвойсом №ADY2024000000281 від 19.08.2024 p. (no CMR №000795 від 19.08.2024 p.), Договір №1810/18-01 транспортного експедирування від 18.10.2018р., Акт № 2408106 прийому-передачі наданих транспортних послуг від 30.08.2024р, заявку від №54 від 16.08.2024р. на надання Транспортно-експедиційних послуг, платіжні інструкції №1820.073665 від 22.08.2024р. та № IB20073867 від 27.08.2024р. про оплату транспортно- експедиційних послуг.

Судом встановлено, що 18.10.2018р. між ПП «ФТФ» та ТОВ «Формат Груп (експедитор) укладений договір №1810/18-01 транспортного експедирування, за умовами якого експедитор зобов`язується надати або організувати надання транспортно- експедиційних послуг щодо перевезення вантажів ПП «ФТФ» (пункт 1.1 Договору).

Пунктами 2.1.1., 2.2.2. та 2.2.7. вказаного договору передбачено, що експедитор залучає транспорт для перевезення вантажу; укладає від свого імені договори перевезення з перевізниками, портами, складами, експедиторськими організаціями, контролює їх виконання та здійснює розрахунки за такими договорами.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про транспортно- експедиторську діяльність» від 01 липня 2004 року № і955-1V експедитори фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні 'засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об`єкти для своєчасного відправлення вантажів.

Відповідно до частини шостої статті 9 цього Закону у разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Отже, експедитор має право укладати договори та залучати інших осіб до виконання договору транспортного експедирування, укладеного з позивачем, виступаючи від Свого імені в укладених експедитором з третіми особами договорах.

Враховуючи вищевикладене ПП «ФТФ» не повинно мати в наявності документи, що підтверджують договірні відносини між експедитором та GIRISIM GRUP LOJIST1K (Туреччина), не повинно мати додаткові угоди, специфікації, рахунки, які оформлялись між перевізниками/експедиторами, залученими ТОВ «Формат Груп», оскільки ПП «ФТФ» не є стороною договорів перевезення, які укладаються експедитором з перевізниками чи іншими експедиторами.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні щодо наявності сумнівів у достовірності розподілу транспортних витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001- року №2344-ІІІ документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транзит -вантажів", інших актів законодавства, - в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Відповідно до частин 11, 12 статті 9 Закону України «Про транспортно- експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року № 1955-IV перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, до яких належить міжнародна автомобільна накладна (CMR).

Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599 передбачено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат , (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

Отже до транспортних (перевізних) документів та до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів віднесено міжнародну автомобільну накладну (CMR) та рахунок-фактуру або акт наданих послуг від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг.

Позивачем до митного оформлення надано митному органу рахунок за транспортні послуги № 2.408106 від 20.08.2024р. та міжнародну автотранспортну накладну CMR №000795 від 19.08.2024р.

Накладна CMR, рахунок за транспортні послуги є належними та достатніми доказами, якими підтверджуються витрати па транспортування оцінюваних товарів.

Разом з тим, позивачем згідно Заяви № 01/10/001 від 01.10.2024 р. надано відповідачу договір транспортного експедирування, додаткові документи від надавача транспортно-експедиторських послуг щодо опису ланцюга забезпечення міжнародного перевезення оцінюваних товарів та платіжні інструкції в національній валюті ІВ20073665 від 22.08.2024р., № IВ20073867 від 27.0812024р., що свідчать про сплату послуг з міжнародного перевезення за CMR №000795 від 19.08.2024р. згідно рахунку № 2408106 від 20.08.2024 р. ТОВ «Формат Груп», а тому твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження витрат на транспортування є безпідставними.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 р. у справі № 804/16553/14 зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що надані позивачем митному органу документи є логічними та містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваного товару згідно із положеннями ч.2 ст.53 МК України для визначення вартості товару.

Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв`язку з чим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

В свою чергу, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Відповідачем не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012р. в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018р. в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100441/1, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002776 від 27.08.2024 року.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9534,07 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «ФТФ» (вул. Бугаївська, 35, м. Одеса, 65005, Код ЄДРОПУ 41933751) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000, Код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100441/1 від 27.08.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002776 від 27.08.2024 року.

Стягнути з Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000, Код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ФТФ» (вул. Бугаївська, 35, м. Одеса, 65005, Код ЄДРОПУ 41933751) витрати зі сплати судового збору в розмірі 9 534,09 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот тридцять чотири гривні, дев`ять копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.