Решение № 125584061, 20.12.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 рокуСправа №160/28182/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом позивача-1: ОСОБА_1 , позивача-2: ОСОБА_2 до Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Ганни Вікторівни про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач-1), ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , позивач-2) звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просять:

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Александрук Ганни Вікторівни Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області (далі - відповідач) про відмову в проведенні реєстраційних дій №75158695 від 20.09.2024;

- зобов`язати відповідача здійснити державну реєстрацію нерухомого майна, що належить на праві приватної власності позивачу-1 та позивачу-2, а саме: квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_1 про право власності на житло від 25.01.2001 виданим ОП ЗАЕС НАЕК «Енергоатом».

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що при прийнятті рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, відповідачем не враховано вичерпного переліку підстав для відмови у державній реєстрації прав на нерухоме майно, визначеного чинним законодавством. Подані документи для реєстрації відповідали встановленим критеріям і дозволяли розглянути заяву про державну реєстрацію прав.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином та своїм правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень, заяв або клопотань не подав.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до довідок від 09.09.2022 взяті на облік внутрішньо переміщених осіб.

Згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 25.11.2001, квартира за адресою (далі за текстом мовою оригіналу) АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до реєстраційного напису на правовстановлюючому документі квартира АДРЕСА_1 зареєстрована в Енергодарському бюро технічної інвентаризації на праві общей совместной власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та записана в реєсрову книгу №7 за реєстровим №129 23.02.2001.

З метою реєстрації права власності в державному реєстрі прав на нерухоме майно позивачі 07.08.2024 звернулись із заявою про державну реєстрацію прав до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.

Рішенням №75158695 від 20.09.2024 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Ганною Вікторівною відмовлено в проведенні реєстраційних дій, оскільки не надано інформаційну довідку від КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЕНЕРГОДАРСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» ЕНЕРГОДАРСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ на запит державного реєстратора №01.1-19/1088 від 12.08.2024.

Не погоджуючись з прийнятим рішення державного реєстратора, позивачі звернулись з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав здійснюється у порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-ІV від 01.07.2004 (далі - Закон №1952-ІV) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1127).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону №1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №1952-IV державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: - відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; - відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; - відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; - наявність обтяжень прав на нерухоме майно; - наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Пунктом 2 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV визначено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону №1952-ІV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частиною 2 статті 18 Закону №1952-ІV передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Частиною першою статті 24 Закону №1952-IV визначені підстави для відмови в державній реєстрації прав.

Пункт 8 частини першої статті 24 Закону №1952-IV передбачає, що якщо після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, державний реєстратор відмовляє у державній реєстрації прав.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви. Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття. Згідно з частиною 5 статті 24 Закону №1952-IV відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Пункт 12 Порядку №1127 передбачає, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Згідно з пунктом 18 Порядку №1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Таким чином, у разі невиконання заявником протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви зазначених у рішенні вимог, або неотримання на запит документів та/або інформації, необхідних для державної реєстрації прав, державний реєстратор має право прийняти рішення щодо відмови в державній реєстрації прав.

Судом встановлено, що підставою прийняття оскарженого рішення слугувало те, що після завершення строку, встановленого ч.3 ст.23 Закону № 1952, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Водночас, в рішенні, на порушення зазначених вище норм, не було зазначено відповідне обґрунтування вичерпного переліку обставин, що стали підставою для його прийняття, не зазначено, які саме обставини не були усунені, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Судом також встановлено, що у спірному рішенні зазначається лише про вчинений державним реєстратором запит до відповідних органів, однак не надається оцінка тим документам, які були подані безпосередньо заявником. З огляду на це, суд вважає рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується вимог про зобов`язання вчинити дії, суд виходить з наступного.

З початку повномасштабної війни 24.02.2022 громадяни, які мають у власності об`єкти нерухомого майна на територіях областей, де відбуваються бойові дії, стикаються з неможливістю провести операції з власною нерухомістю, отримати компенсацію за пошкоджене чи зруйноване майно, зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до вищезгаданого Закону, запроваджена з 01.01.2013, тоді як до цього державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилась реєстраторами бюро технічної інвентаризації у Реєстрі права власності на нерухоме майно на паперових носіях (у реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються у БТІ. Таким чином, до 2013 державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна проводилась, але реєстр був паперовий і зберігався у архіві відповідного БТІ. Після 2013 року при проведенні будь-яких операцій з такою нерухомістю (купівля-продаж, дарування, спадкування, міна та ін.) необхідно, щоб записи про право власності були спочатку перенесені до Реєстру, який існує у електронному вигляді, причому державний реєстратор при перенесенні даних повинен перевірити факт державної реєстрації права власності за наданими документами тим чи іншим органом БТІ.

Отже, оскільки значна частина архівів в населених пунктах, які знаходяться в зоні активних бойових дій чи на тимчасово окупованих територіях, на даний час недоступна або знищена, одним із способів підтвердити право власності на таке майно залишається визнання права власності в судовому порядку. Державна реєстрація у цьому випадку здійснюється на підставі рішення суду.

Водночас, адміністративний суд не наділений повноваженнями приймати рішення стосовно речових прав на майно, у тому числі щодо визнання або підтвердження права власності.

Зважаючи на вказане, суд вважає необхідним спірне рішення скасувати, зобов`язати Дніпровську міську раду в особі Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур повторно розглянути заяву позивачів про вчинення реєстраційних дій/реєстрацію права, а також додані до неї документи, враховуючи правову оцінку, надану судом у цьому рішенні. Оскільки відповідач не довів правомірність рішення, позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 605грн. 60коп.

Керуючись ст.ст. 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов позивача-1: ОСОБА_1 , позивача-2: ОСОБА_2 до Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Ганни Вікторівни про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Александрук Ганни Вікторівни про відмову в проведенні реєстраційних дій від 20.09.2024 року №75158695.

Зобов`язати Дніпровську міську раду в особі Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 07.08.2024 року (реєстраційний №62353838) з доданими до неї документами, з урахуванням правової оцінки, наданої судом, та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (пр.Дмитра Яворницького, буд.75, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 40392181) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 605грн. 60коп. (шістсот п`ять грн. 60коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова