Решение № 125584053, 02.12.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 рокуСправа №160/22740/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджені) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач-2) щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком;

- скасувати рішення відповідача-2 від 20.10.2023 №047250019293 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача-1 та відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача за призначенням пенсії за віком від 16.10.1963 року відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду;

- зобов`язати відповідача-1 визначити позивачу дату виникнення права на пенсію з 15 жовтня 2023 року та провести нарахування і виплату пенсії саме з 15 жовтня 2023 року;

- зобов`язати відповідача-1 та відповідача-2 зарахувати до загального трудового стажу позивача періоди робот: роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.09.1985, а саме:

запис 2-4 з 16.09.1985 по 17.09.1986 Никопольское АТП 03112 электромонтер по ремонту оборудования 4-го , 5-го разряда (1 рік 0 місяців 02 днів);

запис 5-6 з 18.09.1986 по 16.10.1986 колхоз «Жовтневої революції» работа по договору (0 рік 0 місяців 29 днів);

запис 7-8 з 17.11.1986 по 18.05.1987 Никопольский учебный комбинат треста «Днепроводстрой» оператором газовой котельни (0 рік 6 місяців 02 днів);

запис 9-10 з 13.10.1987 по 18.03.1988 Никопольское розничное торговое общество ученик продавца магазин 14 (0 рік 5 місяців 06 днів);

запис 11-12 з 01.05.1988 по 01.10.1988 колхоз имени «Котовского» работа по выращиванию бахчи (0 рік 05 місяців 01 днів);

запис 13-14 з 05.05.1989 по 30.07.1989 колхоз имени «Котовского» работа по договору (0 рік 02 місяців 26 днів);

запис 15-16 з 03.04.1991 по 30.07.1992 ТОВ «Союз квадро» водитель такси (01 рік 03 місяців 27 днів);

запис 17-18 з 01.08.1992 по 09.04.1994 Тернопольское обласное управление местной промышленности Мельнице-Подольская фабрика хозяйственно-бытовых изделий Кооператив по изготовлению товаров народного потребления «Подолье» экспедитором (01 рік 08 місяців 09 днів);

запис 19-20 з 26.04.1997 по 30.09.1997 ООО «Огонек» водитель автомобиля (0 рік 05 місяців 05 днів);

запис 21-22 з 01.10.1997 по 04.02.1999 Дочернее предприятие «Тройка» водитель легкового автомобиля (0 рік 07 місяців 00 днів, стаж зарахований 0 рік 09 місяців 04 днів);

запис 23-24 з 08.02.1999 по 01.07.1999 ООО «Оскар» водитель такси (0 рік 04 місяців 22 днів); загалом 07 років 01 місяць 09 днів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, проте рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області №047250019293 від 20.10.2023 відмовлено у призначенні пенсії. Позивач вважає вказане рішення протиправним, тому звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та після усунення недоліків прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і проведення судового засідання, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача-2 засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначає, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви позивача встановлено, що на час звернення за призначенням пенсії 16.10.2023 року, ОСОБА_1 , має вік при зверненні 60 років, необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону №1058 становить 30 років, тоді як його страховий стаж становить 25 років 11 місяців 4 дні (стаж для визначення права для призначення пенсії - 28 років 8 місяців 10 днів). До страхового стажу позивача не враховано періоди роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_2 виданої 15.09.1985 року, так як порушено вимоги порядку ведення трудових книжок працівників.

Відповідач-1 про розгляд справи повідомлений належним чином та своїм правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень, заяв або клопотань не подав.

Вивчивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 16.10.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

20.10.2023 ГУ ПФУ у Вінницькій області прийнято рішення №047250019293 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з недостатньою кількістю страхового стажу. Крім того, зазначено, що страховий стаж позивача складає 25 років 11 місяців 4 дні (стаж для визначення права для призначення пенсії - 28 років 8 місяців 10 днів), що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу не враховано періоди роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_2 виданої 15.09.1985 року, оскільки виправлення дати народження на титульному аркуші трудової книжки суперечать Інструкції №58 про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993.

Вважаючи вказане рішення відповідача-2 протиправним, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Частиною 2 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 18 Порядку №637 передбачено, що у разі відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Згідно п.2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Суд звертає увагу, що відповідачами не надано доказів щодо здійснення всіх заходів для підтвердження стажу роботи позивача відповідно до норм чинного законодавства. Крім того, не витребувано документи про нараховану заробітну плату (дохід) позивача за спірні періоди у який щомісяця сплачені страхові внески.

Згідно з п.20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Порядок ведення трудових книжок визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок №637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач-2, відмовляючи зараховувати періоди роботи позивача згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 ) до страхового стажу, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №047250019293 від 20.10.2023 року про відмову у призначення пенсії позивачу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Водночас, з приводу позовних вимог зобов`язального характеру, які заявлені до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, суд зазначає про таке.

Пенсійним законодавством визначено, що призначення пенсії та підготовка документів для її виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України, а тому, останні мають виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у даній справі, суд зазначає наступне.

Порядок приймання, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846.

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Вінницькій області.

З матеріалів справи слідує, що розгляд заяви та винесення спірного рішення за заявою позивача від 16.10.2023 року здійснювало ГУ ПФУ у Вінницькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, відповідно до пункту 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що призвело до порушення прав останнього, суд вважає за необхідне зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , саме ГУ ПФУ у Вінницькій області, як визначеним суб`єктом призначення.

При цьому, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що ГУ ПФУ в Дніпропетровській області приймалось спірне рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 16.10.2023 року.

Відповідачем - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області здійснено лише направлення ОСОБА_1 спірного рішення, яке було прийняте ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Отже, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не є суб`єктом прийняття рішення.

Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2018 року по справі №826/1460/16 дійшов висновку, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, заявлених до відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, оскільки останнім не вчинялось будь-яких дій та не приймалось жодних рішень, пов`язаних з розглядом заяви позивача від 16.10.2023 року, а отже, права ОСОБА_1 не були порушені ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

З урахуванням наведеного, відповідно до абз.2 ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 року в справі №816/1229/14 зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за необхідне зобов`язати належний пенсійний орган, в даному випадку це ГУ ПФУ в у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно його трудової книжки НОМЕР_1 з урахуванням висновків суду, в порядку ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, повторно розглянувши заяву від 16.10.2023 року.

На підставі викладеного вище, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 605грн. 60коп.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №047250019293 від 20.10.2023 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16.10.2023 та вирішити питання щодо зарахування періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 до його стажу, з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605грн. 60коп. (шістсот п`ять грн. 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова