Постановление суда № 125579446, 03.03.2025, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2419/25

Провадження № 2/175/584/25

У Х В А Л А

03 березня 2025 року смт. Слобожанське

Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Войтух О.М., розглянувши клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що позивач перебуває у скрутному матеріальному становищі, є пенсіонером та має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Підстави відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати встановленні ст. 136 ЦПК України. Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Зі змістуст. 8 Закону України «Про судовий збір»передбачено, що суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Положення статей ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Таким чином, відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору можливе виключно за наявності відповідних підстав і є правом, а не обов`язком суду. Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.

Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах(п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Суд наголошує, що обов`язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний матеріальний стан заявника для цілей відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на заявника.

Як вбачається з матеріалів клопотання про відстрочення сплати судового збору при зверненні до суду з позовом, ОСОБА_1 на підтвердження скрутного матеріального становища надав пенсійне посвідчення, довідку про зареєстрованих осіб, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за 2023 рік та довідку пенсійного фонду № НОМЕР_1 про доходи за 2023 рік. Однак суд зазначає, що надані документи не можуть свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб - зокрема для сплати судового збору (вклади, нерухоме та рухоме майно, компенсації, тощо).

До того ж, позивачем не надано й документів на підтвердження того, що він має статус малозабезпеченої особи, дохід якої є нижчим від прожиткового мінімуму, що могло б беззаперечно свідчити про його скрутне матеріальне становище.

Згідно до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року№ 10(зі змінами та доповненнями від 25.09.2015 року)встановлено, що при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності доЦивільного процесуального кодексу України(далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року№ 3674-VI"Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

На підставі вищевикладеного, визначені ОСОБА_1 підстави для звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом слід визнати необґрунтованими, оскільки переконливих доказів майнового стану, який би давав достатні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору до суду не подано. До того ж надані позивачем докази скрутного матеріального становища стосуються 2023 року, однак позовну заяву позивачем подано у 2025 році.

Отже, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом відмовити.

Керуючись ст. 136 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Войтух