Решение № 125541931, 03.03.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/14815/24

Провадження №: 2/755/4288/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2025 р. м.Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.,

за участю секретаря судових засідань - Грищенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк «Український капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

23 серпня 2024 року позивач АТ «Банк «Український Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №23/04_001 від 23.04.2021 року у розмірі 30 524,21 грн та судові витрати у розмірі 3 028,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 23.04.2021 між АТ «Банк «Український Капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №23/04_001. Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 51 200,00 грн на строк до 22.04.2022 року.

Як стверджує позивач, АТ «Банк «Український Капітал» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі.

В свою чергу відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання належним чином, сплативши лише частину заборгованості, а також частково сплатив відсотки за користування кредитом. Отже, ОСОБА_1 в односторонньому порядку припинив виконувати договірні зобов`язання щодо повернення коштів відповідно до узгодженого сторонами у кредитному у договорі графіку, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, загальний розмір якої станом на 29.07.2024 становить 30 524,21 грн, що складається з наступного: за строковим тілом кредиту - 0,00 коп.; за простроченим тілом кредиту - 21 333,28 грн; за строковими процентами - 0,00 грн; за простроченими процентами - 0,74 грн; за простроченою щомісячною платою за обслуговування заборгованості - 9 190,19 грн, чим порушуються права та інтереси АТ «Банк «Український Капітал».

Посилаючись на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06.09.2024 року відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву.

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Судом в порядку ч.ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Згідно ч. 7 ст. 187 ЦПК України, з Єдиного державного демографічного реєстру отримана інформація про те, що з 18.09.1992 р. відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.53).

За змістом ч.ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка …> надсилається …> разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням …> за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.

Згідно з п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його.

За змістом п. 4 вказаного Порядку особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Судова кореспонденція є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

Суд направляв на останню відому зареєстровану адресу відповідача копію ухвали про відкриття провадження, а також копію позовної заяви з додатками. Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідач кореспонденцію суду не отримав, а лист повернувся до суду.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу. Це передбачено п.п. 108, 109 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 130 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. Однак процесуальне законодавство не визначає наслідків невручення повістки-повідомлення з причин закінчення строку зберігання. В т.ч. жодними законами чи підзаконними актами не передбачено, скільки разів суд має перенаправляти кореспонденцію на єдину відому (офіційну) адресу, з якої вона повертається без вручення, для того щоб особа вважалась такою, що повідомлена.

Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, а тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження.

Відповідно до ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду, розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У зв`язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив наступне.

23.04.2021 між АТ «Банк «Український Капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №23/04_001. Відповідно до умов договору, позичальнику надано кредит у розмірі 51 200,00 грн, що стверджується копією договору (а.с.11-21).

Пунктом 1.1. Кредитного договору передбачено, що Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 51 200 (п`ятдесят одна тисяча двісті) гривень 00 копійок (далі - Кредит), з кінцевим терміном повернення Кредиту до 22 квітня 2022 року включно.

Згідно п. 1.2 Кредитного договору, кредит надавався Позичальнику на споживчі цілі.

Положеннями п. п. 2.1 - 2.3 Кредитного договору передбачено, що надання Кредиту на цілі, зазначені в п. 1.2. цього Договору, проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у Кредитора, моментом (датою) надання Кредиту вважається день (дата) перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника в сумі Кредиту.

Згідно п.п. 1.1.1, 1.1.2 Кредитного договору, плата за користування Кредитом у вигляді процентів (далі - «процентна ставка») становить 0,01% річних та є фіксованою.

Крім того згідно п. 1.3 Кредитного договору Позичальник зобов`язався сплачувати наступні платежі: щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3.59 % від суми наданого Кредиту, зазначеної в п. 1.1 цього Договору (така щомісячна плата є фіксованою), а також страхові платежів згідно укладених договорів страхування.

23 квітня 2021 року Банк виконав взяті на себе зобов`язання перед клієнтом шляхом перерахування грошових коштів у сумі 51 200 гривень 00 копійок на поточний рахунок Позичальника, що підтверджується меморіальним ордером № 1192029 від 23.04.2021 на суму 51 200,00 грн (а.с.33).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором вбачається, що станом на 29.07.2024 р. за відповідачем утворилася заборгованість за кредитним договором №23/04_001 від 23.04.2021 у розмірі 30 524,21 грн (а.с.9).

В матеріалах позову міститься копія заявки на отримання кредиту від 23.04.2021 (а.с.24) зі змісту якої вбачається, що відповідач просить позивача надати кредит на споживчі цілі у розмірі 51 200,00 грн на строк 12 місяців. Гарантує щомісячну сплату процентів, щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості і погашення кредиту в строки передбачені кредитним договором.

До позовної заяви також долучено виписку по особовим рахункам № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 клієнта ОСОБА_1 , про рух коштів по картці за період з 23.04.2021 по 26.07.2024 (а.с.34-43)

На підтвердження позовних вимог позивачем до матеріалів справи також долучено: копію письмової згоди фізичної особи - клієнта Банку від 23.04.2021 р. (а.с.25); копії паспорту та картки фізичної особи - платника податків відповідача (а.с.26-28); копію заяви-приєднання (акцепт) №23/04_001-С від 23.04.2021 (а.с.29); копію паспорту споживчого кредиту від 23.04.2021 (а.с.30-32); копію витягу зі Статуту Акціонерного товариства «Банк «Український капітал» (а.с.44-47); копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо АТ «Банк «Український капітал» (а.с.48).

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 51 200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, користувався кредитними коштами та періодично погашав заборгованість, що підтверджується, зокрема, наданою позивачем випискою з особових рахунків клієнта ОСОБА_1 за період з 23.04.2021 по 26.07.2024 та розрахунком заборгованості, складеним позивачем станом на 29.07.2024 (в сукупності).

Суд звертає увагу на те, що належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21 зазначено, що: «Виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором, який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору».

Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 426/4264/19, провадження № 61-7310св24).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) /ст. 610 ЦК України/.

Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором АТ «Банк «Український капітал» виконало своєчасно і повністю, надававши кредитні ресурси в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за договором.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що зібраними у справі доказами підтверджено укладення 23.04.2021 між АТ «Банк «Український капітал» та ОСОБА_1 кредитного договору та погодження істотних умов. Оскільки позичальник належним чином не виконав умови кредитного договору, станом на 29.07.2024 у нього утворилась заборгованість перед банком, яка і підлягає стягненню на користь кредитора у розмірі 30 524,21 грн.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15, провадження № 61-8803св22).

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Позивачем доведено обставини, на які він посилався на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитом і його розміру.

У свою чергу відповідачем належних та допустимих доказів на спростування аргументів позивача як щодо укладення між сторонами кредитного договору, погодження всіх істотних умов договору, так і щодо розміру заборгованості не надано.

Відповідач доводів позивача про визначену у позові заборгованість не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості за кредитним договором не подав.

Згідно зі статтею 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд вважає наявними підстави для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 30 524,21 гривень.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі сплатив 3 028,00 грн судового збору, що підтверджується меморіальним ордером №3112110 від 07.08.2024 (а.с.1).

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 028,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 83, 141, 247, 259, 263, 264, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, ст.ст.11, 204, 207, 509, 526, 549, 610, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Банк «Український капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Банк «Український капітал» (код ЄДРПОУ: 22868414, адреса: 03117, м. Київ, просп. Берестейський, буд.67:

- 30 524,21 грн (тридцять тисяч п`ятсот двадцять чотири гривні двадцять одна копійка) заборгованості за кредитним договором «23/04_001 від 23.04.2021 року;

- 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя :