Постановление суда № 125540340, 03.03.2025, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1678/24

Провадження № 1-кп/615/23/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області матеріалів кримінального провадження №12024220000000855 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України,

за участю прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

представника потерпілих - ОСОБА_6 ,

встановив:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про надання додаткового часу для виконання вимог ст.338 КПК України, проти чого інші учасники судового провадження не заперечували.

Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши надані матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Згідно ч.1,2 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

Відповідно до ч.1,2 ст.338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Не допускається зміна обвинувачення прокурором з кримінального проступку на злочин будь-якої тяжкості під час судового розгляду.

Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, в якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Обвинувальний акт долучається до матеріалів кримінального провадження.

З огляду на викладене, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд вважає необхідним надати прокурору додатковий час для виконання вимог ст.338 КПК України.

Окрім того, прокурор подав клопотання про продовження відносно обвинуваченого застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 2 місяці без визначення розміру застави, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, тобто порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_9 і ОСОБА_10 .

Зі змісту клопотання, ОСОБА_3 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення 16.07.2024 близько 17:40 на 429 км + 700м, фактично затриманий в порядку ст.208 КПК України на території КНП «МКЛШНМД» ХМР ім. проф. Мещанінова А.І. 16.07.2024 о 22:10.

17.07.2024 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, кваліфікацію за яке змінено під час досудового розслідування на ч.4 ст.286-1 КК України, в зв`язку з чим 26.08.2024 - повідомлено про зміну підозри.

Ухвалою слідчого судді від 18.07.2024 відносно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 13.09.2024 без визначення розміру застави, який ухвалами суду від 05.09.2024, 04.11.2024, 25.12.2024 продовжено до 05.03.2025 включно, без права внесення застави.

На думку прокурора, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, як окремо, так і в сукупності, зокрема: протоколами огляду місця події, допиту свідка, потерпілих, слідчих експериментів, висновками судово-медичних та авто технічних експертиз.

Вважає, що враховуючи тяжкі наслідки кримінального правопорушення, продовжують існувати ризики, передбачені п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

Зокрема, як зазначає прокурор, санкція інкримінованого кримінального правопорушення передбачає покарання у виді позбавлення волі від 7 до 12 років, що надає достатніх підстав вважати, що обвинувачений зможе переховуватись від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності та покарання, що унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.

Окрім того, маючи можливість вільного пересування, розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує, ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, зможе незаконно впливати на свідків, потерпілих та експертів у кримінальному провадженні до моменту безпосереднього допиту їх судом, що має суттєве значення, враховуючи вимоги ч.4 ст.95 КПК України.

Наполягає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, а подальше застосування заходу забезпечення у виді тримання під вартою жодним чином не порушить справедливої рівноваги між вимогами суспільного інтересу та необхідністю захисту основних прав зацікавлених осіб. Оскільки ОСОБА_3 звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого спричинено тяжкі тілесні ушкодження чотирьом потерпілим, двоє із яких померли, визначення розміру застави згідно п.2 ч.4 ст.183 КПК України вважає неможливим.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просить задовольнити. Наполягає, що заявлені раніше ризики не зникли. Застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Не дивлячись на те, що виникло питання про необхідність зміни кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення, його тяжкі наслідки не можуть свідчити про зменшення ризиків.

Захисник заперечив проти задоволення клопотання, оскільки в ньому прокурор посилається на обґрунтованість підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, але висновок судової токсикологічної експертизи підтверджує відсутність в крові ОСОБА_3 будь-якого спирту. Просить застосувати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Обвинувачений підтримав правову позицію захисника, просить застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту через відсутність ризиків.

Представник потерпілих підтримала клопотання прокурора.

Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши надані матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

За ч.3 ст.132 КПК України Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч.3 ст.176 КПК України).

За змістом ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

За ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Ст.178 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.

Порядок продовження строку тримання під вартою встановлено ст.199 КПК України, ч.5 якої зобов`язує суд відмовити лише у випадку якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені в ч.3 цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини (рішення «Нечипорук і Йонкало проти України»), відповідно до якої «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.

Суд вважає, що стороною обвинувачення зібрано достатньо доказів, досліджених в судовому засіданні, щоб пересвідчитись про наявність обґрунтованої підозри у порушенні ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть двох осіб та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ще двом особам, що сторони кримінального провадження та потерпілі визнали.

За клопотанням захисника доручено органу досудового розслідування проведення ряду слідчих дій в порядку ст.333 КПК України, за результатами яких обвинувачений під час ДТП можливо не перебував в стані алкогольного сп`яніння, в зв`язку з чим задоволено клопотання прокурора про виконання вимог ст.338 КПК України.

Проте, суд погоджується з твердженням прокурора, що вирішення питання про необхідність зміни кваліфікації інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, не може свідчити про зменшення ризиків, враховуючи його тяжкі наслідки.

Слід відзначити, що порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть двох потерпілих та заподіяло тяжкі тілесні ушкодження ще двом потерпілим підпадає під дію ч.3 ст.286 КК України, яка передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, що відноситься до категорії тяжких злочинів.

До того ж, під час дослідження доказів в ході судового розгляду суд не вправі оцінювати їх належність, допустимість та достатність для встановлення передбачених ст.91 КПК України обставин, а також кваліфікації пред`явленого обвинувачення, що здійснюється згідно кримінального процесуального закону в нарадчій кімнаті при ухваленні остаточного судового рішення.

Оцінюючи сукупність обставин, визначених ст.178 КПК України, враховуючи тяжкість наслідків кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення його винуватості, а також інформацію із досліджених в судовому засіданні доказів щодо особи обвинуваченого: не одружений, утриманців не має, офіційно не працевлаштований, постійного місця проживання не має, суд вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

При цьому судом досліджено можливість не застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , але оцінюючи сукупність викладених обставин, враховуючи, що встановлені ризики не зменшилися, менш суворі запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти наявним ризикам, що надає підстави для задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у виді тримання під вартою, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить належне виконання ним процесуальних обов`язків та попередить вчинення ним протиправних дій.

Згідно п.2 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

На підставі викладеного, керуючись ст.369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком 60 днів, тобто з 05.03.2025 до 02.05.2025 включно, без права внесення застави.

Надати прокурору додатковий час для погодження зміни обвинувачення в суді в порядку ст.338 КПК України, в зв`язку з чим судове засідання відкласти на 12:00 26.03.2025.

Ухвала, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення, передбаченого ч.1 ст.392 КПК України, окремому оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених цим Кодексом, набирає законної сили з моменту проголошення. Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Суддя ОСОБА_1