Решение № 125492869, 25.02.2025, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/8570/24 Провадження № 2/636/1379/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання Кисловської О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Мазницький М.М. до та ТОВ «Котельні лікарняного комплексу», про зняття арешту з майна, третя особа Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Котельні лікарняного комплексу», про зняття арешту з майна, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина у виді 1/3 частки квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . У встановлении? законом строк, позивач звернувся до нотаріуса із заявою про вступ у спадщину. Однак у видачі свідоцтва, про право власності на спадкове маи?но в порядку спадкування за законом та здіи?сненні реєстраціі? права власності на нерухоме маи?но ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку із тим, що під час перевірки було виявлено заборону відчуження (реєстраціи?нии? номер обтяження 3597604) накладене на все нерухоме маи?но ОСОБА_2 , в тому числі на 1/3 частку вище зазначеної квартири. Обтяження № 3597604 накладено на підставі постанови про арешт маи?на боржника та оголошення заборони на и?ого відчуження. У зв`язку з чим ОСОБА_1 вимушений звернутись до суду для захисту його прав та свобод, оскільки все ще існує необхідність скасувати заборону відчуження об?єкту нерухомого майна за завершеними виконавчими провадженнями, реєстраційний номер обтяження № 3597604 від 28 листопада 2013 року.

В судове засідання ОСОБА_1 та його представник не з`явилися, надавши до суду заяву, в якій підтримали позовні вимоги в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, а справу розглянути за їх відсутності, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач представник ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» повторно у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на його адресу рекомендованого повідомлення.

Представник третьої особи Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи..

Також, відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Враховуючи, що відповідно до положеньст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідач відзив на позов не подав, наявні всі умови, встановленіст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положеннямст. 280 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23 липня 2021 року, виданого Виконавчим комітетом Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 21 лютого 2006 року, виданого Виконавчим комітетом Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про право власності № 1/61 від 09 жовтня 1997 року, виданого керівником органу приватизації житла Чугуївської райдержадміністрації, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/3 частці кожному.

Відповідно до довідки 18-т від 02 жовтня 2024 року наданої директором ТОВ « Котельні лікарняного комплексу» станом на 02 жовтня 2024 року за виконавчим документом заборгованність та судовий збір боржником сплачено в повному обсязі на рахунок ТОВ « Котельні лікарняного комплексу».

Відповідно до листа повідомлення № 39273 від 26 вересня 2024 року, виданого виконуючим обов`язків начальника відділу Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції державним виконавцем 28 листопада 2013 року винесено постанову, про повернення виконавчого документа стягувачеві, борг виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не стягувались.

Статтею 41 Конституції Українипередбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого ПротоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.ст.316,317,319 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1ст. 1216 ЦК Українипередбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).Згідно ч. 2ст. 1220 ЦК Україничасом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5ст. 1268 ЦК України). Такої ж самої правової позиції дотримується і Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у своєму Листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, а саме:«Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину».

Враховуючи викладене і відсутність іншого способу відновлення порушеного права, позивачка обґрунтовано звернулася з позовом до суду за захистом порушеного права шляхом визнання за нею права власності на кімнату в порядку спадкування та зняття арешту з майна в судовому порядку.

Згідно з п. 11 ч. 1ст. 346 ЦК УкраїниАрешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення і накладається державним виконавцем шляхом, зокрема: винесенням постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник (ч. 1ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»). Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 цього Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому законом (ст. 19 вищевказаного Закону).

Відповідно до частин 1, 2, 3статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно з ч. 5ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39Закону України «Про виконавче провадження»,виконавче провадження підлягає закінченню у разі: припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 40Закону України «Про виконавче провадження»у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Пунктом 1 ч. 1ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена законом або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Згідно з ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про повне задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст. 316-319, 321, 391, 346, 1216, 1220, 1268, 1297 ЦК України, ст. 1, 15, 18, 19, 39, 40, 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 76, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, п. 15.5)розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Котельні лікарняного комплексу», про зняття арешту з майна, третя особа Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі задовольнити в повному обсязі.

Скасувати обтяження у вигляді арешту нерухомого маи?на ОСОБА_2 , реєстраціи?нии? номер обтяження : 3597604, вид обтяження арешт нерухомого маи?на, накладене на підставі постанови про арешт маи?на боржника та оголошення заборони на и?ого відчуження від 22 травня 2013 року Відділом державноі? виконавчоі? служби Чугуі?вського міськраи?онного управління юстиціі? Харківськоі? області у рамках виконавчого провадження№ 38031381.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ю. М. Гніздилов