№ 125479113, 27.02.2025, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/180/25

3/287/2036/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року м. Олевськ

Суддя ОлевськогорайонногосудуЖитомирської областіВинарЛюбомирВікторович, розглянувшисправу проадміністративнеправопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , не працюючого, жителя АДРЕСА_1 ,

за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 111175 від 18.01.2025 року вбачається, що 17.01.2025 року, о 23 год. 52 хв. в АДРЕСА_2 , у під`їзді даного будинку, гр. ОСОБА_1 , який перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, почав виражатися у грубій формі словами нецензурної лайки в адресу працівників поліції, погрожував фізичною розправою, хапався за формений одяг поліцейського старшого сержанта ОСОБА_2 . На законні вимоги працівників поліції припинити адміністративне правопорушення не реагував.

В судове засідання 27.02.2025 року о 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 не з`явився, від нього надійшла до суду письмова заява,у якій вінпросить розглянутидану справубез йогоучасті,провину визнає,що стверджуєтьсяматеріалами справи. Заявпро відкладеннярозгляду справи від ОСОБА_1 до суду не надходило.

За змістом ч. 1ст. 268 КУпАПпід час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною 1ст. 277-2 КУпАПпередбачено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три добидо дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи наведене, з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, суд, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ч. 1 ст.245КУпАП та своєчасному розгляду справи в межах строків, які передбаченіст. 38 КУпАП.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, підтверджує обставини, які зазначені в адміністративному протоколі.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об`єктивно, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Тобто, адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно вимогст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи. Висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.

У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 185 КУпАП передбачено, що злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку, тягне за собою накладення штрафу від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб.

При цьому об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Склад правопорушення є формальним, тобто воно вважається закінченим з моменту виникнення злісної непокори законним розпорядженням або вимогам визначених у диспозиції статті осіб.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб`єктом правопорушення може бути особа, яка досягла 16 років.

Ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Окрім визнання вини особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, обставини вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 111175 від 18.01.2025 року, який складений у відповідності до вимог КУпАП та містить формулюваннясуті вчиненогоадміністративного правопорушення; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3880557 від 18.01.2025 року; копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 223758 від 18.01.2025 року; рапортом поліцейського СРПП ВП № 2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області старшого сержанта поліції О. Єрмійчука від 18.01.2025 року; диском з відеозаписом події.

Оскільки відеофіксація, відповідно дост.251 КУпАПє одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом досліджено диск з відеозаписом події, який долучений працівником поліції до протоколу про адміністративне правопорушення.

Зокрема, з оглянутих відеозаписів з нагрудної камери поліцейського вбачається, що для встановлення особи водія поліцейські неодноразово просили ОСОБА_1 пред`явити документ, що посвідчує його особу. Проте, ОСОБА_1 відповідних документів, що належним чином посвідчують його особу не надав. Слід зазначити, що при цьому ОСОБА_1 поводив себе зухвало, виражався нецензурною лайкою, ображав поліцейських, хапав за формений одяг, на законні вимоги працівників поліції припинити правопорушення не реагував.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 111175 від 18.01.2025 року, підтверджені оглянутими відеозаписами з нагрудної камери поліцейського та долученими до матеріалів справи.

Окрім цього, матеріали справи не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час оформлення адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_1 , даних щодо оскарження неправомірності дій поліцейських ОСОБА_1 , як і не містять результатів такого оскарження.

Суд, дослідивши відеозаписи, що містяться на оптичному диску, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію».

За таких обставин, на підставі вищевикладених норм закону, суд вважає докази, що містяться в матеріалах справи, належними, допустимими та такими, що доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185 КУпАП.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення у відповідності до ст.ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, наслідки вчиненого ним правопорушення та ступінь його вини, відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих обставин вчинення правопорушення, вважаю, що адміністративним стягненням, необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття та запобіганню вчиненню ним нових правопорушень повинна бути міра відповідальності у виді штрафу в межах санкції статті, за якою він притягується до відповідальності.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначено ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 27, 40-1, 185, 283, 284, 294 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8 (восьми) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 136 (сто тридцять шість) гривень.

Штраф перерахувати на рахунок отримувача (стандартІВАN) UA048999980313020106000006741, Отримувач ГУК у Жит.обл/ТГ м.Олевськ/21081100, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37976485, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходівбюджету 21081100.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн., які перерахувати на рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Отримувач ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача ( код за ЄДРПОУ)37993783, Банк отримувачаКазначейство України (ЕАП), кодкласифікації доходів бюджету- 22030106.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Л. В. Винар