Решение № 125427486, 26.02.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №204/5372/24

Провадження №2/204/216/25

РІШЕННЯ

іменем України

26 лютого 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя Книш А.В.,

секретар судового засідання Малкамова О.С.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача

та третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 доДніпровської міськоїради,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,Департамент житловогогосподарства Дніпровськоїміської радипро визнанняправа користуванняквартирою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_1 з 20 квітня 1988 року. В обґрунтування позовних вимог вказав, що 10 квітня 1987 року відповідно до обмінного ордеру №1069 його батькові ОСОБА_4 була надана квартира АДРЕСА_2 . У подальшому нумерація була змінена та квартирі було присвоєно №2. Згідно листа Головного архітектурно-планувального управління №8/21-285 від 23.06.2020 провулок мав і має назву « ОСОБА_5 », а використання «1-й Ключовий» було помилковим. Позивач вказує, що він з братом ОСОБА_6 народилися у цій квартирі та були там зареєстровані. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача помер. На теперішній час позивач має намір приватизувати квартиру, у зв`язку з чим йому необхідно надати відповідачу документи, що підтверджують його право користування. Для вирішення даних питань позивач звернувся до Дніпровської міської ради для зміни договору найму, але йому було відмовлено у зв`язку з тим, що площа квартири не співпадає з інвентаризацією 1987 року. Вказує, що збільшення загальної площі квартири до 51 кв.м., житлової до 25,6 кв.м. відбулося за рахунок виконаної реконструкції будинку, що було зроблено його батьком за життя.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровськавід 04 червня 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження.

11 липня 2024 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, у якому представник відповідача ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт законного переобладнання квартири та збільшення її площі, не надані докази погодження від інших співвласників будинку, відтак право на користування квартирою за адресою: АДРЕСА_3 (загальною площею 51 кв.м., житлова 25,6 кв.м.) не є можливим.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровськавід 12 листопада 2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська 11 грудня 2024 року витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни належним чином засвідчену копію спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

12 грудня 2024 року до суду надійшли пояснення третьої особи Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, у яких представник третьої особи просить відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт законного переобладнання квартири, що призвело до збільшення її площі. Вказує на те, що відповідь Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради спрямована на те, що у разі усунення недоліків, які зазначені у листі №3/16-2726 від 24 травня 2024 року, позивач не обмежений у своєму праві звернутися до Департаменту житлового господарства ДМР ще раз.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовну заяву та просила її задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи ОСОБА_2 підтримала відзив на позовну заяву та просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача та третьої особи ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази, встановив такі фактичні обставини.

Батьком позивача є ОСОБА_4 , якому відповідно до ордеру на житлове приміщення №1069 від 10 квітня 1987 року надано право на заняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.5,7).

Рішенням виконавчого комітету Красногвардійської районної ради №170 від 26 липня 2002 року «Про упорядкування номерації квартир та житлової і загальної площі у будинку коридорного типу №3 по І-му Ключовому провулку», у тому числі, затверджено номерацію кімнати №№1-2, 1-3, 1-18, рахувати квартирою АДРЕСА_5 з житловою площею 25,7 м.кв./загальною 30,5 м.кв. (а.с.8).

З 12 листопада 2004 року позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та з 17 червня 2004 року брат позивача ОСОБА_7 (а.с.11,12,17,64).

З 13 грудня 2021 року брат позивача ОСОБА_7 зареєстрований у Львівській області (а.с.18).

З відповіді Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 26 березня 2020 року за вих.№8/21-285 встановлено, що провулок Ключовий існує з моменту створення міським відділом комунального господарства станом на 01.10.1964 Переліку вулиць міста Дніпра; за наявною інформацією Адресного плану міста Дніпра провулок Ключовий у колишньому мав найменування «пер. 1-й Ключевой», але рішення місцевого самоврядування, на підставі якого відбулась зазначена зміна, відсутнє; згідно з чинним Переліком найменувань проїздів (вулиць, провулків, проспектів, площ тощо), затвердженим рішенням виконкому Дніпровської міської ради від 22.05.2018 №411, провулок має найменування АДРЕСА_6 (а.с.10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 , після смерті якого із заявою про прийняття спадщини звертався лише позивач (а.с.6,126).

Відповідно до технічного паспорту виготовленого станом на 24 квітня 2024 року квартира АДРЕСА_1 має загальну площу 51,0 кв.м., житлову 25,4 кв.м. (а.с.19-24).

27 травня 2024 року Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради на заяву позивача про надання дозволу на зміну умов договору найму спірного неприватизованого жилого приміщення повідомив про відсутність правових підстав для підготовки проекту відповідного рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради у зв`язку з тим, що пакет документів має невідповідність в частині загальної площі квартири АДРЕСА_7 ; відповідно до рішення «Про упорядкування номерації квартир та житлової і загальної площі у будинку коридорного типу №3 по 1-му Ключовому провулку» від 26.07.2002 №170 квартира АДРЕСА_5 має загальну площу 30,5 кв.м.; в технічному паспорті загальна площа становить 51,0 кв.м. (а.с.63).

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, третьої статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Частинами першою та другою статті 61 ЖК України закріплено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно з положеннями статті 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача (частина перша статті 106 ЖК України).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз`яснено, що, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс-12, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК України). Крім того, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (частина друга статті 65 ЖК України).

При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, у розумінні частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають у квартирі разом з наймачем.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Спірні правовідносини стосуються захисту житлових прав позивача.

З огляду на викладене, позивачем надано достатньо допустимих й належних доказів, а тому наявні правові підстави для задоволення його позову в частині визнання за ним права користування квартирою.

Також вирішуючи пред`явлені позовні вимоги судом враховується, що задовольняючи позовні вимоги у частині визнання за позивачем права користування квартирою, судом не вирішується питання щодо права позивача на приватизацію спірної квартири, у тому числі й щодо права на приватизацію на переобладнану частину квартири, за рахунок чого відбулося збільшення її площі.

У задоволенні позову в частині визнання права користування спірною квартирою саме з 20 квітня 1988 року суд вважає за необхідне відмовити, оскільки у судовому засіданні не встановлено, що відповідач оспорює право користування позивачем спірною квартирою з певної дати, відповідачем не визнається лише право користування позивачем переобладнаною квартирою.

Таким чином, пред`явлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання права користування квартирою задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право користування квартирою АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Дніпровська міська рада, місцезнаходження: м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75, ідентифікаційний код 26510514.

Третя особа: Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, місцезнаходження: м.Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 16, ідентифікаційний код 38114671.

Головуючий