Решение № 125425973, 26.02.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2025Справа № 910/8133/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр»

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/8133/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» (вул.Павла Усенка, буд.8, м.Київ, 02105; ідентифікаційний код 21457519)

до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (вул.Сурікова, буд.3, м.Київ, 03035; ідентифікаційний код 36716128)

про стягнення 995 376,09 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», у якій, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь 995 376,09 грн, з яких 118 961,16 грн інфляційних втрат, 103 055,13 грн 3% річних та 773 359,80 грн збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025, позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у сумі 118 961,16 грн, 3% річних у сумі 103 055,13 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 3 330,24 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

15.10.2024 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 38 200,00 грн.

21.10.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 (суддя Борисенко І.І.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду.

21.10.2024 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2025, у зв`язку із звільненням судді Борисенко І.І., вказану заяву передано для розгляду судді Капцовій Т.П.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в цій справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 частини 1, частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві, на виконання вимог процесуального закону, позивач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

У постанові від 06.10.2020 у справі № 922/376/20 Верховний Суд виснував, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно з частинами 1, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відтак, оскільки рішення суду в цій справі було ухвалено 10.10.2024, то граничним днем подання доказів понесення судових витрат було 15.10.2024, відтак заява про ухвалення додаткового рішення із доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу подана позивачем в межах встановленого строку на її подання.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про неприйнятність заяви з огляду на неподання позивачем доказів, що підтверджують розмір понесених ним витрат разом з позовною заявою відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України та відсутність обґрунтування неможливості їх подання у вказаний строк.

Суд відзначає, що позовна заява повинна містити лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, натомість докази на підтвердження розміру судових витрат у силу вищенаведеної частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України можуть бути подані позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У постанові від 22.04.2024 у справі № 285/5547/21, на яку посилається відповідач, Верховний Суд врахував, що рішення суду першої інстанції було ухвалене 27.12.2022, при цьому позивач звернувся із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, до якої додав докази їх понесення, протягом п`яти днів після його ухвалення (03.01.2023). Докази були датовані за період з 09.12.2021 до 03.08.2022, тобто до моменту ухвалення рішення суду першої інстанції; погодився з позицією суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки її зміст не містив обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.

У постанові від 10.01.2024 у справі № 346/2744/21 Верховним Судом було зазначено, що відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено орієнтовний розмір витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 9 000,00 грн; ні до відзиву, ні до закінчення судових дебатів, ні протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду першої інстанції відповідач доказів понесення відповідних судових витрат не надав, а подав ці докази тільки із заявою про ухвалення додаткового рішення згідно з якими розмір витрат відповідача на правову допомогу в суді першої інстанції становив 11 500,00 грн; за таких обставин Верховний Суд виснував, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив в стягненні з позивача витрат відповідача на правову допомогу в суді першої інстанції.

Натомість об`єктивна неможливість подання доказів позивачем у справі № 910/8133/24 полягає у тому, що частина з них була створена після ухвалення судового рішення, що вказує на нерелевантність вищенаведених висновків до обставин цієї справи.

Враховуючи вищенаведене, оскільки розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження й при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про всі судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з розглядом цієї справи, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість у частині 5 наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На підтвердження обставин понесення витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії договору № 28 про надання правової допомоги від 26.05.2024, укладеного між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Карповичем Андрієм Романовичем (далі - Договір), акту про надання правової допомоги від 14.10.2024 на суму 38 200,00 грн, платіжних інструкцій № 4408 від 15.10.2024 на суму 18 200,00 грн та № 3950 від 27.06.2024 на суму 20 000,00 грн.

Згідно з п. 1.1 Договору адвокат зобов`язується надавати клієнту професійну правничу (правову) допомогу та здійснювати представництво клієнта з метою захисту прав та інтересів останнього щодо стягнення з АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь клієнта 3% річних, інфляційних втрат та завданих збитків у зв`язку з порушенням умов договору купівлі-продажу № ВДТ670/-313/3-21 від 30.07.2021, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та понесені фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору порядок обчислення розміру гонорару здійснюється наступним чином:

- за ознайомлення з ситуацією та документами, що стосуються справи, напрацювання правової позиції та захист прав та інтересів клієнта по справі та підготовку позову й доданих матеріалів для звернення до суду, винагорода адвоката становить 20 000,00 грн (підп. 4.3.1);

- наступний розмір винагороди визначається в залежності від складності справи та витраченого адвокатом часу. За представництво клієнта розмір гонорару становить 2 600,00 грн за 1 годину (підп. 4.3.2).

За результатами наданої адвокатом правничої (правової) допомоги сторони складають акт надання правової допомоги (п. 4.5 Договору).

Відповідно до акту про надання правової допомоги від 14.10.2024 адвокатом Карповичем Андрієм Романовичем було надано, а позивачем прийнято правову допомогу на загальну суму 38 200,00 грн.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечення відповідача проти поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення зводяться виключно до неприйнятності такої заяви.

Відповідач зазначив також про наявність у суду дискреційних повноважень щодо відмови за певних обставин у задоволенні заяви сторони про компенсацію судових витрат, однак конкретних доводів щодо необґрунтованості заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, його неспівмірність із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони тощо відповідач не зазначив.

Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (неспівмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

В контексті викладеного відповідачем не було доведено неспівмірність понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, натомість, як встановлено судом, усі витрати безпосередньо пов`язані із розглядом цієї справи.

Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом позивача послуг, а також те, що позов було задоволено частково, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 38 200,00 грн є обґрунтованими, пов`язаними з розглядом цієї справи та документально підтвердженими.

Водночас, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у цій справі позов задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 38 200,00 грн покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 8 520,42 грн - на відповідача, в розмірі 29 679,58 грн - на позивача, у зв`язку з чим заява позивача про ухвалення додаткового рішення в цій справі підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8133/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» (вул.Сурікова, буд.3, м.Київ, 03035; ідентифікаційний код 36716128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський республіканський автоцентр» (вул.Павла Усенка, буд.8, м.Київ, 02105; ідентифікаційний код 21457519) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 520 (вісім тисяч п`ятсот двадцять) грн 42 коп.

3. В іншій частині в задоволенні заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.П. Капцова