Постановление суда № 125413039, 19.02.2025, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/7370/23

1-кп/405/298/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1 ,.

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі: ОСОБА_4 ,

за участю прокурора: ОСОБА_5 ,

захисника: ОСОБА_6 ,

обвинуваченого: ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницький кримінальнепровадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза№22023120000000075від 05.05.2023,за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23.12.2024 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 20.02.2025, включно.

В судовомузасіданні прокурорзаявив клопотанняпро продовженняобвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходуу видітримання підвартою,зазначивши,що ризики застосуваннязапобіжного заходу триманняпід вартоюне зменшились,враховуючи що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з державною зрадою існує ризик ухилення останнього від суду. ОСОБА_7 офіційно не працює, тобто не має постійного джерела доходу, тому існує ризик повторного вчинення кримінального правопорушення. Окрім того, ОСОБА_7 під час вчинення вказаного злочину підтримував зв`язок з невстановленими представниками країни агресора та надавав їм допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, а тому існують ризики знищення, схову або спотворення будь яких документів чи речей, що мають істотне значення до для справи та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений заперечили проти клопотання прокурора, вказавши, що ризики, наведені прокурором є необґрунтованими та відсутніми.

Заслухавши клопотання прокурора, враховуючи думку обвинуваченого, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до положень ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, вчиняти інші кримінальні правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 судом враховані обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саметяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого. Також, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Так, ОСОБА_7 неодружений, утриманців не має, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків. Не працює, тобто не має сталого джерела доходу. Раніше судимий за ч.1 ст. 309 КК України, 20.10.2022 був звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, на шлях виправлення не став. Обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, що є державною зрадою, та яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Водночас, під час судового розгляду судом не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою.

Отже, у разі застосування обвинуваченому запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою (домашній арешт), вказане не забезпечить у подальшому належного виконання останнім його процесуальних обов`язків, так як перебуваючи на свободі, та усвідомлюючи кримінальне правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до нього застосована, останній може переховуватись від суду.

Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Відповідно до ст. 5 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про доведеність прокурором існування ризиків, передбачених п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який вказує на можливість обвинуваченим у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, суд ураховує, що у разі наявності ризиків, ЄСПЛ допускає можливість застосування до особи виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в подальшому триманні обвинуваченого під вартою, а тому суд приходить до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 строком на 60 днів, тобто до 19 квітня 2025 року, включно, так як більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та завдань кримінального провадження.

Згідно з ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, суд вважає за необхідне не визначати в даному випадку розмір застави.

Керуючись ст.ст.177, 178КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжнийзахід увиді триманняпід вартоюна 60днів до19.04.2025 року, включно.

Копію ухвали надіслати в ДУ Кропивницький СІ, для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3