Постановление суда № 125412874, 25.02.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9265/24

Провадження № 2-о/204/32/25

УХВАЛА

іменем України

20 лютого 2025 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Книш А.В.,

секретар судового засідання Малкамова О.С.,

за участі заявника ОСОБА_1 ,

представників заявника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Дніпровська міська рада, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту її постійного проживання у період з 01 січня 1993 року по 11 березня 1997 року за адресою: АДРЕСА_1 та факту невикористання нею житлових чеків для приватизації житла за період з 01 січня 1993 року по 11 березня 1997 року.

Заявник та її представники ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали заяву та просили її задовольнити.

Представники заінтересованих осіб Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, про слухання справи повідомлені належним чином, до судового засідання не з`явилися, будь-яких заяв та клопотань не подавали.

Вирішуючи справу в частині встановлення факту невикористання заявником житлових чеків для приватизації житла за період з 01 січня 1993 року по 11 березня 1997 року судом враховується таке.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині першій статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. За змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі N 761/16799/15-ц (провадження N 14-139цс18).

У пунктах 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" судам роз`яснено, що при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту.

Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

У кожному разі суддя зобов`язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.

Заявлене у цій справі питання щодо невикористання заявником житлових чеків для приватизації житла внормовано Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року N 396 (далі - Положення).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частини четверта, п`ята статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (частина перша статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (частини десята-одинадцята статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі - квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян (пункт 1 Положення).

За змістом пункту 18 Положення громадянин подає до органів приватизації, зокрема, заяву на приватизацію квартири; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України; копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку; довідку про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву; технічний паспорт на квартиру; копію ордера на жиле приміщення; документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації.

Пунктом 20 Положення встановлено, що документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка (и), видана (і) органом приватизації за попереднім (и) місцем (ями) проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).

Відповідно до пункту 23 Положення орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

Отже, цим Положенням передбачений позасудовий порядок підтвердження факту невикористання громадянином приватизаційного чека на приватизацію житла, а тому для реалізації права на забезпечення жилим приміщенням заявнику потрібно було звернутися в орган приватизації за попереднім місцем проживання з відповідною заявою для отримання довідки щодо невикористання нею права на приватизацію житла державного житлового фонду.

Заявник не надала суду відмову уповноваженого органу у наданні вказаної довідки, а також доказів того, що перед зверненням до суду вона зверталася до уповноваженого органу за отриманням документа для підтвердження необхідного їй факту.

Таким чином, заявлене заявником питання вирішується у позасудовому порядку, а тому воно не підвідомче суду.

Суд звертає увагу на те, що лише у разі дотримання заявником позасудового порядку встановлення факту невикористання нею житлового чеку для приватизації державного житлового фонду та вичерпання таких можливостей, вона не позбавлена права в залежності від отриманих результатів в подальшому обрати належний захист своїх прав, у тому числі і судовий, але, відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані не з цивільними правами, а з публічно-правовими відносинами заявника з державою, що виключає їх вирішення в порядку цивільного судочинства.

Згідно норм частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховуєвисновки щодозастосування нормправа,викладених упостановах Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 161/4190/23, від 30 вересня 2020 року у справі №263/1265/18.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись пунктом першим частини першої статті 255 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Провадження усправі зазаявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Дніпровська міська рада, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради в частині встановлення факту невикористання житлових чеків для приватизації житла закрити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Повна ухвала складена 24 лютого 2025 року.

Головуючий: