Решение № 125407014, 25.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 року м. Київ справа №640/16631/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 14.05.2019 № ф-259952-17 про сплату суми боргу платника єдиного внеску, станом на 30.04.2019, що становить 21030 грн 90 коп.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірною вимогою йому визначено до сплати недоїмку з єдиного внеску як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність станом на 30 квітня 2019 р. за відсутності правових підстав для цього, оскільки позивач зупинив свою адвокатську діяльність з 23.01.2017 та не отримував дохід від професіональної діяльності.

Позивач вважає, що вимога про сплату боргу платника єдиного внеску станом на 30 квітня 2019 р. в сумі 21030,90 грн є незаконною і протиправною.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та зазначив, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві позивач з 01.03.2001 перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ ДПС у м. Києві, як особа яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат. Однак, заява ОСОБА_1 про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою 7-ЄСВ та/або заяви про припинення платника податків за формою 8-ОПП відсутня, що й стало підставою для автоматичного нарахування єдиного внеску як самозайнятій особі - адвокату та формування спірної вимоги.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій виклав свої пояснення щодо викладених у відзиві аргументів відповідача, які вважає безпідставними та наголосив, що адвокат не зобов`язаний платити єдиний внесок за періоди, коли він не отримував дохід від професіональної діяльності.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2022 позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду позивачем 10.10.2022 подано до суду заяву про усунення недоліків та докази сплати судового збору у розмірі та порядку, встановлених законом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

01.11.2022 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

До Окружного адміністративного суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» 25.10.2022 та 03.11.2022 позивачем подано клопотання про витребування доказів, відповідно до яких позивач просить витребувати від ДПІ у Подільському районі ГУ ДПС у м. Києві оригінал Внутрішнього журналу обліку та реєстрації вхідної кореспонденції відділу Управління податків і зборів фізичних осіб (самозайнятих осіб) за січень та лютий 2017 рік та справу позивача як платника податків та як самозайнятої особи (адвокат), внаслідок розгляду яких судом постановлено ухвалу від 10.11.2022 про витребування доказів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2022 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору - Ради адвокатів міста Києва.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Вказаний Закон опублікований 14.12.2022 в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності - 15.12.2022.

На адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 07.04.2023 №03-19/19111/23 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи №640/16631/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2023 справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_2.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 відмовлено у задоволенні заяви позивача від 15.02.2023 про забезпечення позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору - Ради адвокатів міста Києва.

05 червня 2023 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 вказану заяву про забезпечення позову повернуто без розгляду.

22 червня 2023 року до суду позивачем подано клопотання про врегулювання спору за участю судді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 відмовлено у задоволенні заяви позивача про виклик свідка.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 №949/0/15-23 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку із поданням заяви про відставку, в провадженні якого перебувала дана справа.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано для розгляду судді Жуку Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

На підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26.10.2000 №9 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1551.

Позивач перебуває з 01.03.2001 на обліку у ДПІ у Подільському районі Головного управління ДПС у м. Києві як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю - адвокат.

Позивачем подано до заяву від 23.01.2017 про зупинення адвокатської діяльності, про що був внесений запис в Єдиний реєстр адвокатів України.

13 травня 2019 року Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі даних інформаційно-комунікаційної системи в автоматичному режимі сформовано та надіслано позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-259952-17, якою контролюючий орган вимагає сплатити недоїмку (борг) з єдиного внеску, станом на 30.04.2019, у розмірі 21030,90 грн.

Не погоджуючись з вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду.

V. Норми права, які застосував суд. Оцінка суду.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначено у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі - Закон 2464-VІ).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2464 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Частиною першою статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується, серед іншого: - для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2).

За приписами частин 2 та 3 статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

З аналізу вказаних норм вбачається, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є свідченням здійснення особою адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI) адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

В силу вимог пункту 1 частини першої статті 31 вказаного Закону, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

При цьому, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п. 1 частина третя статті 31 Закону № 5076-VI).

За правилами частин п`ятої та шостої вказаної статті протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (частина перша статті 17 Закону № 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Тобто, поняття «зупинення» та «припинення» адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 05 листопада 2018 року у справі №820/1538/17, від 18 листопада 2021 року у справі №520/6094/19, від 17 липня 2024 року у справі № 620/4006/18.

Позиція контролюючого органу полягає в тому, що в інтегрованій картці за технологічним кодом 71040000 обліковується автоматичні нарахування єдиного внеску ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1 ) як самозайнятій особі - адвокату у розмірі 38888,74 грн, в тому числі: за 2017 рік - 8448,00 грн, за 2018 рік - 9828,72 грн, за 2019 рік - 11016,72 грн, за січень, лютий, червень-грудень 2020 року - 9595,30 грн, які підлягають сплаті на загальних підставах. Також, відповідачем зазначено, що інформація щодо подання ОСОБА_4 заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою 7-ЄСВ та/або заяви про припинення платника податків за формою 8-ОПП відсутня.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до Ради адвокатів міста Києва заяву від 23.01.2017 про зупинення адвокатської діяльності.

За наслідком подання такої заяви позивач отримав витяг з Єдиного реєстру адвокатів України серії АА №034345, в якому зазначено, що адвокатська діяльність зупинена на підставі пункту 1 частини першої статті 31 Закону №5076-VI з 23.01.2017.

Також, про зупинення адвокатської діяльності позивача свідчить довідка Ради адвокатів міста Києва від 20.02.2017 №43.

Таким чином, починаючи з означеної дати позивач не здійснював адвокатську діяльність та не отримував доходу від такої діяльності, що свідчить на користь висновку про відсутність у останнього обов`язку зі сплати єдиного внеску як самозайнятої особи в розумінні чинного законодавства.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження отримання позивачем у спірному періоді, починаючи з 23.01.2017, винагороди за виконання робіт (надання послуг) як адвоката, а також доказів отримання доходу від незалежної професійної діяльності.

В свою чергу, позивачем надано довідку про доходи за І квартал 2018 по ІІ квартал 2022 року від 11.10.2022, згідно якої у позивача відсутні доходи за вказаний період.

Суд не бере до уваги твердження відповідача стосовно того, що інформація, яка міститься на вебсайті Ради адвокатів міста Києва, є недостовірною, оскільки вони жодним чином не спростовують ті обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, зокрема, наміру позивача зупинити адвокатську діяльність.

Окрім того, відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 05.11.2018 у справі № 820/1538/17 необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У спірних правовідносинах контролюючий орган, визначаючи позивачеві зобов`язання з єдиного внеску, віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що доводи контролюючого органу про необхідність нарахування та сплати позивачем єдиного внеску є необґрунтованими, оскільки в зазначеному в оскаржуваній вимозі періоді позивач не здійснював незалежну професійну діяльність як самозайнята особа.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) та її скасування.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 992,00 грн згідно з квитанцією від 07.10.2022 №44945.

З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 14.05.2019 № ф-259952-17.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві гривні) 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Жук Р.В.