Постановление суда № 125373453, 24.02.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

24 лютого 2025 року Справа № 520/35472/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши у письмовому провадженні з ініціативи суду клоптання представника позивача про витребування доказів у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,-

у с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить зобов`язати виконавчий комітет Харківської міської ради вчинити дії щодо зміни адреси належного ОСОБА_2 житлового будинку житловою площею 21,1 кв.м. з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 1980362) на будь-яку іншу вільну адресу.

Згідно з ухвали Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд і вирішення питання щодо витребування доказів вирішується у порядку письмового провадження у відповідності та фіксування підготовчого засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

Щодо заяви позивача про витребування доказів у комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради завірені копії інвентаризаційних справ на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається із житлового будинку жилою площею 55,1 кв.м. з надвірними будівлями та належить ОСОБА_1 , та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку житловою площею 21,1 кв.м. з надвірними будівлями та належить ОСОБА_2 , суд прийшов наступного.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі, КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Перелік вимог до клопотання про витребування доказів законодавець визначив у нормах частини 2 статті 80 КАС України. Зокрема, у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Відповідно до частини третьої статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд звертає увагу, що вимоги позовної заяви стосуються зобов`язання виконавчого комітет Харківської міської ради вчинити дії щодо зміни адреси належного ОСОБА_2 житлового будинку житловою площею 21,1 кв.м. з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 1980362) на будь-яку іншу вільну адресу.

Право власності третьої особи на нерухоме майно підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.09.2024 № 393471112. Підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу від 22.05.2004.

З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що позивачем не доведено з якою метою необхідно витребувати копії інвентаризаційної справи щодо вищевказаного нерухомого майна, яке набуто позивачем на підставі договору-купівлі-продажу, при цьому заявляючи позовну вимогу про зміну адреси нерухомого майна, який належить на праві приватної власності третій особі.

Суд зазначає, що така адреса не набувається на підставі правовстановлюючих документів на нерухоме майно, а шляхом прийняття рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема виконавчого органу відповідної ради, яке приймається за наявності для того підстав (в редакції норм права чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання держави в право на мирне володіння майном та у право на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення легітимної мети, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Європейський суд з прав людини у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду, за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах. Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Враховуючи наведене вище, суд прийшов переконання про те, що позивачем не наведено достатніх, розумних підстав та обставин, які можуть підтвердити витребувані докази, або аргументи, які такі докази можуть спростувати.

Таким чином, враховуючи викладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.

Керуючись статей 72, 77, 79, 80, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

клопотання позивача про витребування доказів у адміністративній справі № 520/35472/24 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала підписана суддею 24.02.2025.

Суддя М. І. Садова