Решение № 125360342, 17.02.2025, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 758/11739/24

Провадження по справі №2/276/61/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року с-ще Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого суддіБобра Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 34183,47 грн., з яких: 12023,8 грн. - сума кредиту, 22159,67 грн. сума процентів за користування кредитом, стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 19.01.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір №5404429 про надання споживчого кредиту (далі кредитний договір). Стверджує, що вказаний кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом №о19-ОД від 05.01.2022 року та розміщених на їх сайті. Вказує, що згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 14000 грн (п.1.3. кредитного договору); строк кредиту 18 днів; дата повернення кредиту (06.02.2022) вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору, строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 договору, (п.1.4. кредитного договору); стандартна процентна ставка становить 1,90% в день.

Представник позивача у позові стверджує, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 14000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , про підтверджує довідка АТ «ПУМБ» про перерахування коштів. Зазначає, що 04.02.2022 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі 2000 грн., з яких 23,80 грн. оплата процентів, 1976,20 грн. оплата тіла кредиту, у зв`язку з чим, відповідно до п.1.4 та п.4.2 Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту ще на 18 днів (до 22.02.2022) зі стандартною процентною ставкою 1,90% в день. Представник також вказує, що 22.02.2022 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 4112,14 грн., у зв`язку з чим, відповідно до п.1.4 та п.4.2 Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту ще на 18 днів (до 12.03.2022) зі стандартною процентною ставкою 1,90% в день. 12.03.2022 року відповідач свої зобов`язання перед кредитором не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, а тому, як зазначає позивач, керуючись п. 4.3 Кредитного договору кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль. ТОВ "Авентус Україна" було прийнято рішення про призупинення нарахування процентів та надання кредитних канікул за користування кредитні коштами в період з 25.02.2022р. по 30.04.2022 р. за всіма кредитними договорами. У період з 01.05.2022 по 10.10.2022 було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою. 05.07.2022 за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» в індивідуальному порядку відповідачу було здійснено списання всіх нарахованих відсотків у сумі 9723,35 грн. та надання можливості виконання боргових зобов`язань строком до 12.07.2022 задля того, щоб споживач вийшов на звичний графік платежів за договором або виконати зобов`язання, сплативши тіло кредиту, про що було повідомлено в особистий кабінет Споживача, однак наданою можливістю споживач не скористався. 15.06.2022 Відповідач здійснив частково оплату процентів на рахунок Кредитора в розмірі 100.00 грн. 12.07.2022 Відповідач зобов`язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, керуючись пунктами 4. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль.

Позивач зазначає,що 25.09.2023між ТОВ«Авентус Україна»,як клієнтом,та позивачем,як фактором,було укладенодоговір факторингу№25.09/23-Ф,згідно зумовами якогоклієнт відступивфактору правагрошової вимогиза кредитнимдоговором,про щоповідомило відповідачашляхом направленняна йогоелектронну поштувідповідного повідомлення. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 17.12.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить розгляд справи провести без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив не направив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку - шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, яка була повернута до суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно доч.8ст.128ЦПК Україниднем врученнясудової повісткиє деньпроставлення упоштовому повідомленнівідмітки провідмову отриматисудову повісткучи відміткипро відсутністьособи заадресою місцезнаходження,місця проживаннячи перебуванняособи,що зареєстрованіу встановленомузаконом порядку,якщо цяособа неповідомила судуіншої адреси.

Згідно із ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відповідач, будучи повідомленим відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України про відкриття провадження у цивільній справі за позовом до нього про стягнення заборгованості, відзив на позов у встановлений судом строк не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно дост. 280 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст.280,281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19 січня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником був укладений договір №5404429 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого товариство зобов`язалось надати клієнту грошові кошти на споживчі потреби в загальній сумі 14000,00 грн. терміном на 18 днів, а споживач одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором «С429754».

У пункті 1.5.1 вказаного договору сторони погодили стандартну процентну ставку 1,90% в день, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.

Додатком №1 до вказаного договору погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, реквізити для оплати.

Відповідно до п. 1.7.1 орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 38852,66% річних.

Пунктом 3.1 договору погоджено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

За положеннями п.п. 4.3.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2- 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених п.п. 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача у порядку, передбаченому в п. 4.2 договору.

Відповідач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора отриманого від позивача прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір, тобто договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами кредитного договору сума кредиту складає 14000,00 грн на строк 18 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день. Відповідно до пункту 2.1 Договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту (а.с.36-40).

В матеріалах справи також міститься Паспорт споживчого кредиту (стандартна форма) (а.с.32-34).

25 вересня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» як фактором було укладено договір факторингу №25.09/23-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором №5404429, укладеним з ОСОБА_1 .

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Реєстраційні дії щодо зміни найменування Позивача проведені державним реєстратором Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10.12.2024 року, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1000681070010062201 від 10.12.2024 року.

У витязі з Реєстру боржників до Договору факторингу №25.09/23-Ф від 25.09.2023 року, за боржником ОСОБА_1 рахується заборгованість за Кредитним договором №5404429 у загальній сумі34183,47 грн, з яких :12023,80 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 22159,67 грн - сума заборгованості за відсотками (а.сп.104).

Матеріали справи також містять Картку обліку Договору (розрахунок заборгованості) за кредитним договором № 5404429 від 19.01.2022. Згідно картки обліку Договору, відповідач не здійснив сплату заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками за його користування (а.с.12-27).

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором №5404429 від 19.01.2022 позивачем нарахована заборгованість у загальному розмірі 34183,47 грн., а саме 12023,80 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту) та 22159,67 грн. заборгованість за відсотками.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

В силу частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень частини 1 статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу частини 1 статті 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного договору про надання споживчого кредиту між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна».

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання споживчого кредиту. Відтак, суд приходить до висновку, що кредитний договір №5404429 від 19.01.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 є правомірним, щодо якого сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі 5.

Встановлено, що відповідач уклав із ТОВ «Авентус України» електронний договір шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором С429754), а тому вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У пункті 4.3.1 договору № 5404429 від 19.01.2022 сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2- 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що 04.02.2022 відповідач здійснив оплату в рахунок сплати заборгованості за кредитом в розмірі 2000 грн., з яких 23,80 грн. зараховано в оплату процентів за кредитом, 1976,20 грн. - оплата тіла кредиту, у зв`язку з чим, відповідно до п.1.4 та п.4.2 Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту на 18 днів, тобто до 22.02.2022, з нарахуванням відсотків за стандартною процентною ставкою 1,90% в день.

У подальшому, 22.02.2022 року відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 4112,14 грн., у зв`язку з чим, відповідно до п.1.4 та п.4.2 Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту на 18 днів, тобто до 12.03.2022, зі стандартною процентною ставкою 1,90% в день.

Пізніше, 12.03.2022 року відповідач свої зобов`язання перед кредитором не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, а тому відповідно до п. 4.3 Кредитного договору кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль, тобто до 10.06.2022 року.

Отже, після спливу 19.01.2022 18 днів погодженого строку кредиту з цього дня дговір був двічі пролонгований до 22.02.2022, після чого до 12.03.2022, а у подальшому за умовами кредитного договору відбулася автопролонгація строку кредиту, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, тобто до 10.06.2022.

Згідно розрахунку, в подальшому, позивачем за його власною ініціативою було здійснено призупинення нарахування процентів, а у подальшому 05.07.2022 відповідачу було здійснено списання всіх нарахованих відсотків у сумі 9723,35 грн.

Суд не приймає до уваги розрахунок заборгованості в частині нарахування первинним кредитором відсотків з 06.07.2022 по 10.10.2022, оскільки вони нараховані поза межами строку кредитування, який сплив 10.06.2022, а умови укладеного кредитного договору не передбачають право кредитодавця за власною ініціативою переносити або продовжувати строк нарахування процентів, у тому числі строк автопролонгації, передбачений п. 4.3 Кредитного договору.

Додаткові угоди з приводу надання кредитних канікул, перенесення строку оплати кредитної заборгованості та строку автопролонгації первинний кредитор з відповідачем не укладали.

Відповідно до пункту 3.1 договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та або у році.

Як вбачається з Картку обліку Договору (розрахунок заборгованості) за кредитним договором № 5404429 від 19.01.2022 станом на день закінчення строку кредитування, тобто на 10.06.2022, первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» відповідачу було нараховано заборгованість по кредитному договору у сумі 21747, 15 грн, з яких: 12023,80 грн - тіло кредиту, 9723,35 грн - відсотки за кристування кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Виходячи з викладеного, встановивши укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 19.01.2022 кредитного договору № 5404429, подальшу пролонгацію строку дії договору до 22.02.2022, після чого до 12.03.2022, та продовження строку користування кредитом шляхом автопролонгації відповідно до вимог пункту 4.3 кредитного договору на 90 календарних днів поспіль, відсутність повної сплати боргу, враховуючи часткову сплату відповідачем основного боргу (тіла кредиту) в сумі 1976,20 грн. та відсотків в сумі 4135,94 грн., суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, зокрема, в частині стягнення тіла кредиту в сумі 12023,80 грн. та відсотків за користування кредитом за період з 19.01.2022 по 10.06.2022 року в сумі 9723,35 грн., оскільки нарахування позивачем відсотків за кредитними коштами є правомірним лише в межах строку дії кредитного договору.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надав до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За правилом частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а тому у зв`язку із частковим задоволенням позову (64%), з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1550,34 грн.

Як слідує із матеріалів справи правничу допомогу позивачу надавала адвокат Городніщева Є.О., яка діяла на підставі укладеного договору про надання правової допомоги №26/08-2024від 26.08.2024.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги №26/08-2024від 26.08.2024 року, копію ордеру на надання правничої допомоги від 06.09.2024 року, копію рахунку на оплату № 4407-06/09-2024 від 06.09.2024 року на суму 10000 грн. (а.с.28) та копію акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №26/08-2024від 26.08.2024 року.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Враховуючи, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, а також те, що всі обставини справи були встановлені при заочному розгляді справи без участі представника позивача, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень є завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт. Крім того, у відповідності до положень статей 137,141 ЦПК України, подання позовної заяви в інтересах клієнта (зазначено в звіті як вид правової допомоги) не входить до виду витрат на правничу допомогу.

За таких обставин, суд вбачає підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача та, виходячи з засад розумності, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.2, 12,13,76-79, 81, 82, 141, 258, 259,263-265,268, 273,274,277-279,280,281, 352,354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №5404429 від 19.01.2022 в розмірі 21747 (двадцять одна тисяча сімсот сорок сім) гривень 15 копійок, що складається з заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 12023 (дванадцять тисяч двадцять три) гривні 80 копійок тазаборгованості за відсотками в розмірі 9723 (дев`ять тисяч сімсот двадцять три) гривні 35 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір в розмірі 1550 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят) гривень 34 копійки тавитрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 24.02.2025.

Суддя Д.О.Бобер