Решение № 125351946, 24.02.2025, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10222/24

Номер провадження2/711/572/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судових засідань Подуфали О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2024 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси із вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором у розмірі 41711 грн та судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 06.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі Кредитодавець та/або ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 (далі позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 4548343 (далі Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 10600 грн. Пунктом 1.5.2. Договору передбачено, що проценти за користування кредитом: 3975 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, а згідно п. 1.5.3. Договору, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Також позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що п. 2.1 Договору передбачено, що кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти. Згідно п. 2.3.1 Договору встановлено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено).

Згідно п. 4.2 Договору, у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості), з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою передбаченою п.1.5.3 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної ставки, передбаченої п.1.5.3 Договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно п. 6.2. Договору, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Кредитодавцем.

Відповідно до п. 6.3 Договору, приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 6.4 Договору, укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. Договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Усі платежі за Договором повинні здійснюватися Позичальником шляхом переказу коштів Товариству у валюті кредиту в строки та на умовах, встановлених цим Договором.

Водночас позивач звертає увагу суду на те, що укладаючи Договір позичальник підтвердила, що вся інформація надана Товариству, в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви, є повною, актуальною та достовірною.

З огляду на викладене позивач робить висновок, що відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4548343 від 06.12.2021, що підлягає стягненню з позичальника, станом на день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 41711,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10600,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 29945,00 грн, та заборгованість за комісіями - 1166,00 грн

Оскільки строк повернення грошових коштів за Договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує, тому позивач звернувся до суду із позовом і просить стягнути із відповідача означену вище суму боргу.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Договором до відповідача, то ТОВ «Факторинг Партнерс» обгрунтовує це тим, що 26.07.2024 було укладено договір факторингу №26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4548343. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором №4548343.

З огляду на викладене ТОВ «Факторинг Партнерс» просить суд стягнути із ОСОБА_1 суму заборгованості за Договором в розмірі 41711,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10600,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 29945,00 грн, та заборгованість за комісіями - 1166,00 грн, та судові витрати (судовий збір в сумі 2244,20 грн та витрати на правову допомогу в сумі 13000 грн).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 січня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 10 год. 30 хв 03 лютого 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.02.2025 розгляд справи №711/10222/24 було відкладено до 15 год 00 хв 18 лютого 2025 року у зв`язку із задоволенням клопотання відповідача про надання їй додаткового часу для ознайомлення із матеріалами позовної заяви і доданими до неї копіями документів з підстав їх неотримання засобами поштового зв`язку.

У судове засідання, що призначено 18 лютого 2025 року о 15 год 00 хв представник позивача Сердійчук Я.Я. не з`явилася, однак у пункті 5 прохальної частини позовної заяви зазначила про те, що на підставі ч.3 ст.211 ЦПК України розгляд справи слід проводити за відсутності представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні, що відбулося 18 лютого 2025 року, позовні вимоги визнала частково та пояснила, що гроші в кредит у ТОВ «Мілоан» дійсно вона 06.12.2021 отримувала в розмірі 10600 грн шляхом перерахування на банківську карту, яку оформила в Райффайзен Банк Аваль. Щодо відсотків за користування кредитом, то відповідач пояснила суду, що вона узгодила із кредитодавцем відсоткову ставку в розмірі 0,01% у день на строк кредитування. У зв`язку із цим відповідач позовні вимоги щодо стягнення із неї заборгованості за нарахованими процентами, за комісіями та судові витрати не визнає. Правом на подачу відзиву на позов відповідач скористатися не бажає.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторони представника позивача, висловлену письмово, а також вступне слово відповідача, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 06.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №4548343 (індивідуальна частина) (далі Договір №4548343).

Пунктом 1.1 Договору №4548343 передбачено, що кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

У пунктах 1.2-1.4 Договору №4548343 сторони обумовили параметри та умови кредиту, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів. Зокрема, сума кредиту становила 10600 грн; кредит надається строком на 30 днів з 06.12.2021; термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 05 січня 2022 року.

Крім того, із п.1.5.1 Договору №4548343 судом встановлено, що комісія за надання кредиту становить 1166 грн, яка нараховується за ставкою 11,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Також зі змісту п.1.5.2 та 1.6 Договору №4548343 суд встановив, що проценти за користування кредитом становлять 3875 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Із п.2.4.1 Договору №4548343 судом встановлено, що позичальник зобов`язується повернути кредитодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого 1.4 договору, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

Крім того із п.6.1, 6.5 Договору №4548343 встановлено, що цей договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в іноформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема на сайті Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Із титульної сторінки Договору №4548343 суд встановив, що там містяться відомості про підписання цього правочину представником ТОВ «Мілоан» Вініченко О.В. о 20 год 06 хв 06 грудня 2021 року (а.с.18-22).

Із письмового доказу, що міститься на а.с.30, а саме: довідки про ідентифікацію, суд встановив, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено ТОВ «Мілоан» Договір №4548343, ідентифікована кредитодавцем. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора), зокрема: одноразовий ідентифікатор: L60847, дата відправки ідентифікатора позичальнику: 06.12.2021.

Також суд встановив, що разом із Договором №4548343 відповідач ОСОБА_1 , на виконання умов п. 6.3 означеного правочину, погодилася із графіком платежів за договором як додатком №1 до Договору №4548343, так і з даними паспорта споживчого кредиту №4548343 як додатком №2 до Договору №4548343, шляхом підписання безпосередньо Договору №4548343 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а саме: L60847 (а.с.22 зворот - 23).

Із довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 08.11.2024 судом встановлено, що означеного дня ТОВ «Мілоан» через ТОВ «ФК Елаєнс» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 10600 грн, що відповідає сумі кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов Договору №4548343, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача, що відкритий у Райффайзен Банк Аваль, із призначенням платежу: кошти згідно договору 4548343, що відповідає номеру Договору № НОМЕР_1 (а.с.30 зворот).

Згідно безпосередньо дослідженої судом відомості про щоденні нарахування та погашення, що підготовлена ТОВ «Мілоан», суд встановив, що означеним товариством як кредитодавцем 06.12.2021 надано відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 10600 грн та цього ж дня нараховано комісію за надання кредиту в сумі 1166 грн; у період часу із 07.12.2021 до 05.01.2022 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 132,50 грн згідно п.1.5.2 Договору №4548343; у період часу з 06.01.2022 до 24.02.2022 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 530 грн згідно п.1.5.3 Договору №4548343 (а.с.31).

Суд, безпосередньо дослідивши договір факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 (а.с.33-35) встановив, що 26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено означений правочин, відповідно до 2.1. якого Клієнт Первісний Кредитор, відступає за плату своє право грошової вимоги до Боржників, строк виконання зобов`язань за якою настав, або яке виникне у майбутньому у сумі 287052895,25 грн, а Фактор, здійснивши Фінансування в порядку, передбаченому цим Договором, приймає право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між Клієнтом і Боржниками.

Факт оплати ТОВ «Факторинг Партнерс» ТОВ «Мілоан» грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 судом встановлено із дослідженої у судовому засіданні платіжної інструкції №448090005 від 26.07.2024, відповідно до якої ТОВ «ФК «Факторинг Партнерс» перерахувало ТОВ «Мілоан» 3310 395 грн плати за укладення договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 (а.с.39).

Із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 судом встановлено, що ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 41711 грн, з яких: 10600 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 29945 грн сума заборгованості за відсотками, та 1166 грн залишок по комісії (а.с.39 зворот - 41). Аналогічні складові заборгованості відповідача перед позивачем, згідно Договору №4548343, містяться у розрахунку заборгованості, що підготовлений безпосередньо позивачем станом на 06.12.2024 (а.с.32).

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно доч.1,3,4,7ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» №675-VIIIвід 03.09.2015(далі Закон№675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України,боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Договором №4548343 на підставі договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024.

Частина 1,2ст.1054ЦК Українивстановлено,що закредитним договоромбанк абоінша фінансоваустанова (кредитодавець)зобов`язуєтьсянадати грошовікошти (кредит)позичальникові урозмірі тана умовах,встановлених договором,а позичальникзобов`язуєтьсяповернути кредитта сплатитипроценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положенняпараграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2ст.1056-1ЦК Українивизначено,що процентнаставка закредитом можебути фіксованоюабо змінюваною.Тип процентноїставки визначаєтьсякредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Договору №4548343, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), а саме: L60847.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У судовому засіданні, що відбулося 18.02.2025, відповідач ОСОБА_1 беззастережно визнала той юридичний факт, що вона 06.12.2021 уклала із позивачем Договір №4548343, підписавши його електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора у чому їй допомагала знайома, оскільки відповідач не має власного сучасного телефону, отримавши у кредит грошові кошти в сумі 10600 грн шляхом їх перерахування ТОВ «Мілоан» на картковий рахунок відповідача, що відкритий був у Райффайзен Банк Аваль. У суду не виникло обгрунтованих сумнівів щодо добровільності визнання відповідачем означених фактів.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Договором №4548343 в сумі 10600 грн як кредитодавцю ТОВ «Мілоан», так і його правонаступнику ТОВ «Факторинг Партнерс», беручи до уваги визнання цього юридичного факту відповідачем, тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення із відповідача 10600 грн в рахунок погашення заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 29945 грн, суд зазначає про таке.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У п.1.3, 1.4 Договору №4548343 сторони обумовили, що кредит надається строком на 30 днів з 06.12.2021; термін повернення кредиту … та процентів за користування кредитом (дата платежу): 05.01.2022.

Крім того, у п.1.5.2 Договору №4548343 встановлено, що проценти за користування кредитом: 3975 грн, які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом.

Пунктом 2.4.1 Договору №4548343 встановлено, що позичальник зобов`язується повернути кредитодавцеві кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого 1.4 договору, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування

З аналізу означених пунктів Договору №4548343 суд зробив висновок, що його сторони домовилися про те, що у період строку кредитування, тобто з 06.12.2021 до 05.01.2022, ОСОБА_1 має сплачувати ТОВ «Мілоан» відсотки в розмірі 1,25% від суми кредиту щоденно. У зв`язку із цим, суд відхиляє твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що кредитні кошти нею отримувались від ТОВ «Мілоан» із застосуванням відсоткової ставки 0,01 %, оскільки таке твердження спростовується матеріалами справи, що безпосередньо досліджені судом у судовому засіданні, що відбулося 18.02.2025.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру відсотків за користування відповідачем сумою кредиту, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Договору №4548343, зокрема, п.1.3, 1.4, п.1.5.2 та 2.4.1, встановив, що їх розмір визначений неправильно з огляду на таке.

Так, за період строку кредитування (з 06.12.2021 до 05.01.2022) розмір відсотків, які мала сплатити позикодавцю відповідач, становить 3975 грн (10600 грн х 0,0125 х 30 днів), що узгоджується із умовами п.1.5.2 Договору №4548343.

Отже, сума відсотків, що судом визнається вмотивованою та обгрунтованою на умовах Договору №4548343, укладено між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , є саме 3975 грн, які суд стягує із відповідача на користь позивача як правонаступника ТОВ «Мілоан» в означених кредитних правовідносинах.

Водночас, у мотивувальній частині позовної заяви позивачем, на підставу до заявлення позовної вимоги про стягнення із відповідача відсотків за Договором №4548343 в розмірі 26000 грн (29975 грн 3975 грн), міститься посилання на п.1.5.3. означеного правочину (абз.3 стр.2 позовної заяви.

Також, згідно відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 суми кредиту, що підготовлена ТОВ «Мілоан» (а.с.31), судом встановлено, що, починаючи із 06.01.2022 і до 24.02.2022, кредитодавцем здійснювалось нарахування позичальнику відсотків в розмірі 530 грн/щоденно на підставі п.1.5.3 Договору №4548343, що сукупно становить суму 26500 грн.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, під час безпосередньо дослідження таких письмових доказів як: відомість про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 суми кредиту (а.с.31) та Договору №4548343 (а.с.18-22), пункт 1.5.3 означеного договору взагалі відсутній у розділі 1 «Предмет договору» Договору №4548343.

Згідно з ч.1ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.3ст.1049 ЦК України,позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно дост. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статей1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048та ч.1 ст.1049 ЦК України,позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК Українипро виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК Україниправо кредитодавця (позикодавця) нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (позикою) припиняється. Права та інтереси кредитодавця (позикодавця) в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

За умовами Договору №454834305.07.2024, ТОВ «Мілоан» надав позичальнику кредит в розмірі 10600 грн (п.1.2), а остання зобов`язувалася повернути наданий кредит у повному обсязіпротягом30 днів, тобто до05.01.2022 (п.1.3, 1.4).

Таким чином, позикодавець, відповідно дост. 1048 ЦК України,має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку кредитування у кредитодавця відсутні правові підстави нараховувати відсотки, передбачені Договором №4548343.

Водночас, відомість про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 суми кредиту (а.с.31) свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитом за Договором №4548343 в розмірі29975 грн включає період з 06.01.2022 до 24.02.2022, який виходить за межі строку кредитування, який обумовлений сторонами означеного правочину і становив 30 днів.

Також суд звертає увагу учасників справи, що матеріали справи не містять жодного належного і допустимого засобу доказування, яким би підтверджувався той юридичний факт, що сторони Договору №4548343 застосували процедуру пролонгації дії строку кредитування, що обумовлена п.2.3 означеного правочину, визначивши кінцевою датою дії Договору №4548343 - 24.02.2022.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення ізвідповідача процентів за Договором №4548343 у розмірі 26000 грн (29975 грн (проценти, що заявлені позивачем до стягнення) 3975 грн (проценти, що визнані судом обгрунтованими до стягнення із відповідача з огляд на строк кредитування), нарахованих унаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, після спливу строку кредитування (05.01.2022), є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Що стосується позовної вимоги про стягнення із відповідача 1166 грн в рахунок сплати комісії за надання кредиту, то суд зазначає про таке.

Пунктом 1.5.1 Договору №4548343 передбачено, що комісія за надання кредиту становить 1166 грн, яка нараховується за ставкою 111,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Водночас із рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

Отже, ч. 2 ст. 8 та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» не передбачають сплату комісії за надання кредиту, а передбачають сплату комісії пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Як вбачається зі змісту Договору №4548343, відповідач погодив комісію за надання кредиту в розмірі 1166 грн., засвідчивши це своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тоді як у Договорі №4548343 позивач не зазначив та не надав суду доказів переліку послуг «за надання кредиту», їх погодження зі споживачем під час укладення означеного правочину.

Ураховуючи, що кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем під час укладення Договору №4548343, то положення означеного правочину щодо обов`язку позичальника сплачувати плату як комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, у вимозі позивача, в частині стягнення комісії за надання кредиту в сумі 1166 грн, слід відмовити.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.3 прохальної частини позовної заяви, про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 13000 грн, то суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що правову допомогу позивачу у цій цивільній справі надавав ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець, що підтверджується як договором про надання правової допомоги №02-09/2024-5 від 02.09.2024 (а.с.13-14), так і витягом з акту №3 про надання юридичної допомоги від 29.11.2024 (а.с.17).

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.1, п.1 ч.3статті 133 ЦПК України,судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписівчастини четвертої статті 137,частини сьомої статті 139тачастини третьої статті 141цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування. (ч.5 ст135 ЦПК України).

За змістомстатті 137 ЦПК України,витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас суд звертає увагу учасників справи, що поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю«представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюютьлише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом(абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частинивисновкуКонституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін доКонституції України(щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей157і158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року№ 4-в/2019).

Таким чином,витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витратна професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137,частини сьомої статті 139та частини третьоїстатті 141 ЦПК України.

Аналогічний висновок щодо застосування означених вище норм процесуального права викладено у п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), яку суд застосовує до спірних правовідносин з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що матеріали справи не містять жодного належного і допустимого доказу тому юридичному факту, що правову допомогу у цій справі позивачу надавав адвокат, зокрема, Макєєв Є.Ю. як адвокат, тому у задоволенні прохання позивача про стягнення із відповідача 13000 грн в рахунок компенсації витрат на правову допомогу, що надана позивачу ФОП ОСОБА_2 , слід відмовити у зв`язку із необгрунтованістю.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.2 прохальної частини позовної заяви (вих.№15929728), про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на сплату судового збору, то суд зазначає про таке.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів №0483610121 від 24.12.2024 (а.с.1).

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості за Договору №4548343 обгрунтованими і задовольнив їх на суму 14575 грн (10600 грн заборгованості за тілом кредиту, та 3975 грн заборгованість за відсотками), що складає 34,94% від ціни позову (14575 грн / 41711 грн), тому із відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 846,39 грн, тобто 34,94% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2422,40 х 0,3494).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в розмірі 14575 грн, з яких: 10600 грн - сума заборгованості за тілом кредиту та 3975 грн сума заборгованості за відсотками. Крім того, із відповідача на користь позивача слід стягнути 846,39 грн - судового збору, що визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 516, 527, 530, 610, 626-628, 638, 1046, 1048-1049, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89,133, 137, 141, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит №4548343 від 06 грудня 2021 року в розмірі 14575 (чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) гривень, з яких: 10600 (десять тисяч шістсот) гривень - заборгованість за основним зобов`язанням, та 3975 (три тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень сума заборгованості за нарахованими процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 846 (вісімсот сорок шість) гривень 39 (тридцять дев`ять) копійок.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 24 лютого 2025 року.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПУО: 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройца Єжи, 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко