Решение № 125347397, 24.02.2025, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/441/24

Провадження 2/681/15/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Горщара А.Г.

за участю секретаря судових засідань Салюк Т.М.

позивачки та її представника адвоката Янцеловського М.В.

відповідача та його представника - адвоката Люблінського О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полонне за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

встановив:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у якому з урахуванням змін (а.с.36) просила витребувати у ОСОБА_2 житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 62,0 кв. м, та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Позов мотивований такими обставинами. 15.05.1992 матір позивачки ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу посвідченого виконавчим комітетом Новолабунської сільської ради Полонського району Хмельницької області купила у місцевого колгоспу ім. Кірова вище вказаний житловий будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, а 12.06.2015 року вона склала заповіт, котрим заповіла для позивачки все своє майно, до складу якого мав увійти спірний житловий будинок. В подальшому ОСОБА_1 прийняла спадщину, подавши до нотаріуса протягом шести місяців з дня смерті матері відповідну заяву, про те після цього вона дізналась, що 24.09.2008 рішенням виконавчого комітету Новолабунської сільської ради № 49 на підставі поданої ОСОБА_2 заяви за останнім визнано право власності на згаданий вище житловий будинок. За позицією ОСОБА_1 спірне житло вибуло із володіння поза волею власника ОСОБА_3 , відповідач є недобросовісним набувачем, а позивачка являється єдиним спадкоємцем після смерті матері, прийняла спадщину, а тому обрала спосіб захисту своїх права на спадкове майно шляхом витребування цього майна із чужого незаконного володіння на підставі ст. 388 ЦК України.

В ході судового розгляду ОСОБА_1 та її представник адвокат Янцеловський М.Ф. заявлені позовні вимоги підтримали та просили із підстав викладених у позові їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 позов заперечив, пояснив, що з покійною ОСОБА_3 з 1986 року став проживати у фактичних шлюбних відносинах. В 1987 році вони купили у колгоспі ім. Кірова, в якому працювали, спірний жилий будинок. Документально договір купівлі-продажу був оформлений на ОСОБА_3 , проте кошти за купівлю житла сплачував він із своєї заробітної плати, а тому вважає, що є одноосібним власником домоволодіння та правомірно в 2008 році оформив за собою право власності на нього, а відтак вимоги позивачки є незаконними.

Представник відповідача Полонської міської ради на розгляд справи не з`явився, подав до суду клопотання, в якому просив проводити судове засідання у його відсутності, а справу вирішити за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою цього ж складу суду від 22.04.2024 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний житловий будинок.

В ході підготовчого провадження ухвалою суду від 11.06.2024 за клопотанням адвоката Янцеловського М.Ф. витребувано із Комунального підприємства Полонської міської ради "Бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційну справу на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків, дослідивши письмові докази суд зазначає про таке.

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 1986 року стали спільно проживати однієї сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в с. Троєщина Новолабунської сільської ради, Полонського району, Хмельницької області. Певний час жили у будинку батьків ОСОБА_3 , а згодом стали проживати у будинку АДРЕСА_1 , котрий належав місцевому колгоспу ім. Кірова, в якому вони обоє працювали.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у зазначених осіб народилась дочка ОСОБА_4 , батьками якої у свідоцтві про народження значаться ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.11).

У 1987 році ОСОБА_3 звернулась з заявою до колгоспу ім. Кірова про надання кредиту для придбання житлового будинку, яка була задоволена, про що свідчить довідка видана правлінням СВК "Лабунський" № 115 від 07.10.2024 (а.с.118).

Відповідно до даних договору купівлі-продажу посвідченого виконавчим комітетом Новолабунської сільської ради Полонського району Хмельницької області 15.05.1992 колгосп ім. Кірова продав для ОСОБА_3 житловий будинок, який знаходиться у с. Троєщина і розташований на земельній ділянці 5000 кв.м. На зазначеній присадибній ділянці розташований один глино-дерев`яний жилий будинок з надвірними будівлями, критий шифером, розміром загальної площі 42,5 кв.м. Продаж вчинено за 5100 крб., які покупець ОСОБА_3 зобов`язувалась виплатити колгоспу згідно складеного договору з колгоспом (а.с.18-19).

24.09.2008 виконавчий комітет Новолабунської сільської ради розглянувши заяву ОСОБА_2 прийняв рішення № 49, котрим визнав за останнім право власності на житловий будинок та господарські будівлі, які знаходяться в АДРЕСА_1 . (а.с.24).

На підставі вище вказаного рішення 22.10.2008 року Новолабунська сільська рада видала для ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно на домоволодіння, що розташоване АДРЕСА_1 , з часткою власності - 1/1, загальною площею житлового будинку 62,0 кв.м, господарською будівлею площею 41,6 кв.м. (а.с.25).

Згідно до заповіту посвідченого секретарем Новолабунської сільської ради 12.06.2015 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла все належне для неї майно ОСОБА_4 (а.с.17).

05.09.2015 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, після чого остання змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, та після її смерті ОСОБА_1 16.11.2023 звернулась до Полонської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття після смерті матері спадщини, а нотаріусом цього ж дня заведено спадкову справу № 71574400 (а.с. 15, 93-94).

11.03.2024 завідувач Полонською державною нотаріальною конторою Загорська Д.В. відмовила для ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне домоволодіння.(а.с.17).

В ході судового розгляду за клопотанням позивачки допитувались свідки, котрі пояснили:

ОСОБА_7 , що вона з 1993 року проживає у с. Троєщина. З нею по сусідству в будинку загальною площею приблизно 70 кв.м. проживали однією сім`єю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їхня дочка ОСОБА_8 . В той час назви вулиць у селі не існували.

ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що вони також проживають в АДРЕСА_2 , на якій знаходиться будинок, в якому раніше жили однієї сім`єю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їхня дочка ОСОБА_8 . Для них відомо, що ОСОБА_3 працювала в колишньому колгоспі ім. Кірова, та із її заробітної плати колгосп вирахував частину коштів за купівлю нею жилого будинку.

ОСОБА_11 , що вона є старостою Новолабунського старостинського округу та знає сторін. Згідно даних погосподарських книг ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з 1988 року стали проживати у с. Троєщина, у будинку котрий на той час належав місцевому колгоспу ім. Кірова. 15.05.1992 року ОСОБА_3 викупила у колгоспі цей будинок на підставі договору купівлі-продажу, який був посвідчений у виконавчому комітеті Новолабунської сільської ради. Хто і яким чином сплачував кошти за купівлі будинку їй невідомо. У 2008 році, коли відбувалась газифікація сіл зазначеної сільської ради, ОСОБА_2 звернувся із заявою про визнання за ним права власності на спірний жилий будинок. Оскільки про купівлю ОСОБА_3 цього будинку в 1992 році відповідальні посадові особи виконавчого комітету не були обізнані, тому за ОСОБА_2 помилково було визнано право власності на спірне домоволоводіння, та видано відповідні документи.

За даними довідки № 247 від 07.10.2024 виданої старостою Новолабунського старостинського округу ОСОБА_11 - ОСОБА_3 проживала за адресою АДРЕСА_1 з 1988 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з нею проживали ОСОБА_12 , дочка з дня народження по ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також ОСОБА_2 , співмешканець, 1988 року по 2019 рік (а.с.119).

Вирішуючи питання щодо правомірності позову, суд виходить із наступного.

Відповідно до статей 2,3 Закону України "Про власність" який діяв з 15.04.1991 по 20.06.2007 та підлягає застосуванню до правовідносин у період придбання спірного жилого будинку, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватись і розпоряджатись майном особисто або спільно з іншими.

Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівними.

Суб`єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава.

Майно може належати на праві спільної (частково або сумісної) власності громадянам, юридичним особам і державам.

Згідно до ч.1 ст. 12 цього ж Закону праця громадян є основою створення і примноження їх власності.

Об`єктами права приватної власності є ,зокрема, жилі будинки (ч.1 ст.13 Закону).

За положеннями ч.1 ст. 17 вищезгаданого Закону майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до ст. 224, 227 ЦК УРСР 1963 року в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (дата купівлі жилого будинку ОСОБА_3 ) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

У відповідності зістаттею 14Закону УкраїнськоїРСР "Продержавний нотаріат" від 25.12.1974у населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, виконавчі комітети міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих вчиняють нотаріальні дії, зокрема, посвідчують заповіти, посвідчують інші угоди (договори, довіреності та ін.), крім договорів про надання у безстрокове користування земельних ділянок для спорудження індивідуальних жилих будинків і угод, які стосуються майна, що знаходиться за кордоном, або прав, які мають бути здійснені за кордоном.

Як вбачається із даних договору купівлі-продажу посвідченого виконавчим комітетом Новолабунської сільської ради Полонського району Хмельницької області 15.05.1992 саме ОСОБА_3 купила у колгоспу ім. Кірова спірний житловий будинок, за ціною 5100 крб. та лише вона одна зобов`язувалась виплатити колгоспу ці кошти згідно складеного договору.

Відомостей про те, що покупцем жилого будинку являвся також ОСОБА_2 , або ж, що останній зобов`язувався сплачувати за купівлю спірного домоволодіння будь-яку частину коштів у договорі не міститься.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" в пункті 8 роз`яснено, що передбачені Законом "Про власність" положення щодо спільної власності громадян на майно, надбане внаслідок їх спільної праці, поширюються на придбання його як при веденні особистого підсобного господарства, в тому числі членами колишнього колгоспного двору, так і в інших випадках.

Згідно з цими положеннями право на майно може бути визнано не лише за громадянами, які є родичами, а й за іншими особами, коли буде встановлено, що вони входили до складу сім`ї і брали трудову участь у його придбанні.

Отже, майно придбане особами, які проживали у фактичних шлюбних відносинах до набрання чинності Сімейним Кодексом України (01.01.2004) можна визнати спільною сумісною власністю, якщо довести належними та допустимими доказами факт проживання таких осіб однією сім`єю без реєстрації шлюбу та обставини придбання майна - в період спільного проживання, за спільні кошти та для спільного користування.

По справі доведено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на час купівлі останньою спірного житлового будинку (15.05.1992) проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Разом з тим відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, що він брав участь у придбанні домоволодіння, зокрема платив за це кошти, а відтак суд приходить до висновку, що куплений ОСОБА_3 за вище згаданим договором купівлі-продажу житловий будинок являється її особистою приватною власністю.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Стаття 41 Конституції України та стаття 321 ЦК України визначають, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно достатті 387ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно дочастин першоїта другої статті 1220ЦК України спадщина відкриваєтьсявнаслідок смертіособи абооголошення їїпомерлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (частина перша статті 1221 ЦК України).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Отже, у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає у нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього (див. правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12; висновки у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справа № 754/11747/18 (провадження № 61-22947св19), від 08 листопада 2023 року у справі № 141/843/20 (провадження № 61-8687св22)

Таким чином, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а відсутність реєстрації права власності не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зазначено, що рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду Саме суд під час розгляду справи про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна повинен надати оцінку всім обставинам, який тим самим визначає: неправомірність дій особи, яка зазначена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник; тим самим суд констатує, що ці дії не були здатні призвести до набуття права власності особою, яка позначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник, а тому в цієї особи відсутнє право власності, а отже право власності належить позивачеві (якщо позивач доведе всі наведені вище обставини). Суд, задовольняючи позов, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить. Вирішивши наявний між сторонами спір про право на користь позивача, суд тим самим в мотивувальній частині рішення виснував, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню. Близький за змістом висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20).

У справі, що розглядається доведено, що ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , являлась одноосібним власником спірного житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 15.05.1992 виконавчим комітетом Новолабунської сільської ради Полонського району Хмельницької області, недійсність якого не встановлена.

На думку суду є незаконним прийняте виконавчим комітетом Новолабунської сільської рішення № 49 від 24.09.2008 про визнання за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок та господарські будівлі, які знаходяться в АДРЕСА_1 , а також незаконно видано на його ім`я свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що розташоване АДРЕСА_1 з часткою власності - 1/1 загальною площею житлового будинку 62,0 кв.м, господарською будівлею площею 41,6 кв.м.

На час прийняття виконавчим комітетом сільської ради вище зазначеного рішення законним власником зазначеного вище домоволодіння являлась ОСОБА_3 , а після її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) право власності на житловий будинок з господарською будівлею, розташованих в АДРЕСА_1 набула в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_1 , котра в установленому статтями 1269,1270 ЦК України порядку та строки прийняла спадщину, а відтак з дня смерті ОСОБА_3 позивачка набула права власності на спірне домоволодіння.

Відтак суд вважає, що ОСОБА_1 вірно обрано спосіб захисту порушеного її права, а саме витребування від відповідача спірного жилого будинку, а тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи задоволення позову та витребування майна у ОСОБА_2 , відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені позивачкою судові витрати у виді судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн., що підтверджено документально.

На підставі наведеного, керуючись ст. 13, 81, 141, 259, 263-265,268,273,352,354,355ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Витребувати на користь ОСОБА_1 із незаконного володіння ОСОБА_2 домоволодіння, що розташоване АДРЕСА_1 , загальною площею 62,0 кв.м, житлова площа 39,2 кв.м., та складається - житловий будинок 1А, 62 кв. м., господарська будівля, Б, 41,6 кв.м

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по оплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1211 грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачка ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідачі ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Полонська міська рада Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04060743, місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 114 м.Полонне Шепетівського району Хмельницької області поштовий індекс 30501.

Суддя: