Решение № 125337864, 21.02.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/360/25

21 лютого 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.07.2024 №191950011841 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком в частині не зарахування до його страхового стажу періоду роботи з 01.07.1992 по 03.01.2000;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 10.07.2024 про призначення пенсії за віком та зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.07.1992 по 03.01.2000 в ПМП "Асторія".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про призначення пенсії за віком, долучивши оригінали усіх наявних трудових книжок та оригінали підтверджуючих довідок.

Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.07.2024 йому відмовлено в призначенні пенсії та вказано, що по підрахунках страховий стаж позивача складає 19 років 06 місяці 22 дні при необхідному розмірі - 21 рік.

При цьому відповідачем не враховано в загальний трудовий стаж період роботи з 01.07.1992 по 03.01.2000 в ПМП "Асторія".

Позивач вказує, що для підтвердження роботи в ПМП "Асторія" з 01.07.1992 ним було надано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 01.07.1992, де в графі № 1 зазначено, що його прийнято на роботу в ПМП "Асторія" на посаду директора згідно наказу № 1 від 01.07.1992, в графі № 2 вказано про його звільнення згідно наказу № 2 від 03.01.2000, що також було підтверджено довідкою, виданою ПМП "Асторія" № 34 від 09.07.2024.

Зазначене також підтверджувалось довідкою ПП Торговий дім "Княжий град" №11 від 01.06.2021 про те, що позивач дійсно працював директором ПМП "Асторія" з 01.07.1992 по 03.01.2000 та у зв`язку із реорганізацією ПМП "Асторія" у ПП Торговий Дім "Княжий град" його було звільнено та призначено на відповідну посаду.

Ухвалою судді від 27.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

04.02.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу позивача не можуть бути зараховані період з 01.07.1992 по 03.01.2000 згідно довідки №34 від 09.07.2024 виданою ПМП "Асторія", оскільки довідка потребувала перевірки, так як в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні нарахування заробітної плати та сплата страхових внесків, а також відсутня інформація про право підпису довідки головним бухгалтером.

Зазначає, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0214-8/42060 від 28.08.2024 повідомлено позивача про неможливість проведення перевірки довідки про стаж для призначення пенсії від 09.07.2024 № 34 за період роботи з 01.07.1992 року по 03.01.2000 року у ПМП "Асторія", оскільки, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дані про керівника юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи відсутні.

Вказує, що таким чином, у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відсутні правові підстави для зарахування вищевказаного періоду до страхового стажу позивача.

07.02.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років. Вік позивача становить 63 роки.

Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 28 років.

У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 01січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2019 року, страхового стажу передбаченого частиною першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року від 15 до 23 років.

Страховий стаж позивача становить 19 років 06 місяців 22 дні.

Вказує, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період з 01.07.1992 по 03.01.2000, згідно довідки №34 від 09.07.2024 виданої ПМП "Асторія", оскільки довідка потребує перевірки так як в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні нарахування заробітної плати та сплата страхових внесків, а також відсутня інформація про право підпису довідки головним бухгалтером. Для зарахування вказаного періоду необхідно надати первинні документи (виписки з наказів, довідку про нарахування заробітної плати з актом перевірки).

Зазначає, що враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення №191950011841 від 17.07.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

10.07.2024 позивач досягнувши 63 річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Вказану заяву та додані до неї документи за принципом екстериторіальності було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області 17.07.2024 прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії №191950011841 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 21 рік.

Як слідує зі змісту вказаного рішення, страховий стаж позивача складає 19 років 06 місяців 22 дні.

За наданими документами до страхового стажу не зараховано період з 01.07.1992 по 03.01.2000, згідно довідки №34 від 09.07.2024 виданої ПМП "Асторія", оскільки довідка потребує перевірки, так як в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні нарахування заробітної плати та сплата страхових внесків, а також відсутня інформація про право підпису довідки головним бухгалтером.

Зазначено, що для зарахування вказаного періоду необхідно надати первинні документи (виписки з наказів, довідку про нарахування заробітної плати з актом перевірки).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

У відповідності до ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно з ч.2 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Відповідно до частини першої та другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Так, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи позивача в ПМП "Асторія" з 01.07.1992 по 03.01.2000 згідно довідки №34 від 09.07.2024 виданою ПМП "Асторія".

Судом досліджено трудову книжку позивача серії НОМЕР_1 від 01.07.1992. У записі №1 від 01.07.1992 зазначено "Директор ПМП "Асторія" м.Тернопіль". У записі №2 від 03.01.2000 зазначено "Звільнений в зв`язку з реорганізацією".

Вказані записи засвідчені печаткою підприємства, однак, відсутня підстава звільнення (не вказано номер та дату наказу), а також відсутній підпис уповноваженої особи.

Також судом досліджено довідку №34 від 09.07.2024 виданою ПМП "Асторія" видану на підставі Книги обліку наказів з 1992 по 2000.

У даній довідці зазначено, що ОСОБА_3 працював директором ПМП "Асторія" з 01.07.1992 (наказ №1 від 01.07.1992 про призначення на посаду) по 03.01.2000 (наказ №2 від 03.01.2000 про звільнення з посади).

Вказана довідка підписана головним бухгалтером та засвідчена печаткою підприємства. Однак відомості про право такого підпису довідки головним бухгалтером нічим непідтверджено.

Поряд із цим, згідно відповіді №1130718 від 19.02.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата державної реєстрації ПМП "Асторія" 06.05.1992, а 22.08.2012 внесено відомості, що свідоцтво про державну реєстрацію ПМП "Асторія" недійсне. Відомості про керівника відсутні.

У зв`язку з цим, взагалі незрозуміло як і ким могла бути видана довідка ПМП "Асторія" датою 09.07.2024.

Крім цього, зазначена довідка ПМП "Асторія" не взята до уваги Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області також у зв`язку із тим, що не містить підстави видачі та суперечить відомостям, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також, позивачем до позовної заяви також додано довідку ПП Торговий дім "Княжий Град" №11 віл 06.20.2021.

У даній довідці зазначено, що ОСОБА_3 працював директором ПМП "Асторія" з 01.07.1992 (наказ №1 від 01.07.1992 про призначення на посаду) по 03.01.2000 (наказ №2 від 03.01.2000 про звільнення з посади).

Вказано, що 04.01.2000 ПМП "Асторія" було реорганізовано в ПП Торговий дім "Княжий Град" і ОСОБА_1 було призначено 04.01.2000 директором (наказ №2 від 04.01.2000).

Дана довідка підписана директором Дець С.В. та завірена печаткою підприємства.

Щодо вказаної довідки суд вважає за необхідне зазначити наступне:

по-перше, є сумніви, що така довідка подавалась позивачем пенсійному органу, оскільки в оскарженому рішенні та у відзивах остання не згадується;

по-друге, згідно відповіді №1130700 від 19.02.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником юридичної особи ПП Торговий дім "Княжий Град" є Дець Софія Романівна, натомість довідка №11 віл 06.20.2021 підписана Дець С.В. Відсутні відомості про керівника підприємства станом на дачу видачі довідки.

по-третє, позивачем не надано належних документів щодо реорганізації ПМП "Асторія" в ПП Торговий дім "Княжий Град" від уповноваженого органу чи установи, а в реєстрі відомості про реорганізацію взагалі відсутні.

по четверте, будучи керівником вказаних підприємств позивач особисто відповідав за правильність заповнення трудової книжки, ведення належного обліку та сплату страхових внесків.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відмовляючи у зарахуванні спірного періоду роботи позивача в ПМП "Асторія" з 01.07.1992 по 03.01.2000 згідно наданих документів, Головне управління пенсійного фонду України в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.07.2024 №191950011841 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат згідно із статтею 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідачі:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ 14035769);

- Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеський р-н, Одеська обл., 65012, код ЄДРПОУ 20987385);

Головуючий суддяБаб`юк П.М.