Постановление суда № 125263909, 13.02.2025, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Cправа №505/1152/24

Провадження №1-кп/505/491/2025

УХВАЛА

Іменем України

13.02.2025 Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5

за участю обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Подільськ Одеської області клопотання прокурораПодільської окружноїпрокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №-12023161180001176 від 24.12.2023, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стара Кульна, Котовського району, Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, одруженого, проживаючого до арешту за адресою: АДРЕСА_1 ,зареєстрованого заадресою АДРЕСА_1 , відповідно до ст.89 КК України не маючого судимості,

обвинуваченого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

22.03.2024 в провадження Котовського міськрайонного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, внесеного до ЄРДР за №-12023161180001176 від 24.12.2023.

Прокурор Подільської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 подав до суду клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що закінчується термін дії ухвали суду, однак на даний час відсутні підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 проти задоволення клопотання не заперечував.

Захисник ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення заявленого прокурором клопотання, натомість просила застосувати її підзахисному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки ОСОБА_6 потребує медичної допомоги.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заявленого прокурором клопотання.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши клопотання прокурора та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приходить до висновку, що клопотання прокурора, підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання доцільності продовження міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно враховувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання «є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У справі «Летелье проти Франції» вказано, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Викладені прокурором обставини, свідчать про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може порушити покладені на нього Законом процесуальні обов`язки, а застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу неможливе.

Суд, вважає, що на даний час ризики визначені ст.177 КПК України, у виді запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжують існувати, що в свою чергу продовжує свідчити, що обвинувачений може переховуватися від суду, а також що судове провадження неможливо завершити до спливу строку дії запобіжного заходу, судом також враховується запровадження воєнного стану по всій території України та військову агресію Російської Федерації проти України, за таких підстав, суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Згідно із положеннями ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Однак, ч.4 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи наведене, судом не визначається в даному випадку розмір застави.

За таких підстав, суд вважає, що запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 доцільно продовжити у виді тримання від вартою строком на два місяці з метою забезпечення його належної поведінки під час розгляду справи, виконання ним процесуальних обов`язків, запобіганню уникнення правосуддя.

Керуючись ст.ст.24, 177, 178, 183, 194, 369, 370-372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, - задовольнити.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», залишити без змін та продовжити строк його дії на два місяці, терміном до 13 квітня 2025 року.

Строк дії ухвали закінчується 13 квітня 2025 року.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів до Одеського апеляційного суду, а особам, які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення їм копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1