Решение № 125140213, 12.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2025 року м. Київ №320/42751/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Волинець Ігоря Васильовича звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача:

- №11878240203 від 21.02.2024 на загальну суму 1 079 816,63 грн. в т.ч. основний платіж 863 853,30 грн. та штрафна санкція 215 963,33 (платіж: ПДФО) (форма «П»);

- №11876240203 від 21.02.2024 на загальну суму 89 984,73 грн. в т.ч. основний платіж 71 987,78 грн. та штрафна санкція 17 996,95 (платіж: військовий збір);

- №11880240203 від 21.02.2024 на загальну суму 1 020,00 грн. (форма «ПС»);

- №11881240203 від 21.02.2024 на загальну суму 340,00 грн. (форма «ПС» ).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в результаті продажу інвестиційних активів, а саме належної йому частки у статутному капіталі ТОВ «МІАТЕРРА» та ТОВ «КОРЕЦЬАГРОТРЕЙД», у 2016 році ним не було отримано інвестиційного прибутку, оскільки відповідні інвестиційні активи продані за ціною їх придбання, що підтверджується відповідними документами, однак безпідставно, на думку позивача, не були прийняті ним до уваги. При цьому, позивач вважає, що контролюючим органом здійснено розширене тлумачення пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, неправильно застосовано цю норму та безпідставно прийнято оспорювані ним податкові повідомлення-рішення.

Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 19.12.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 22.01.2025 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що оскаржувані рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у відповідному акті перевірки та наданому суду відзиві на позовну заяву. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач стверджує, що інвестиційні витрати позивача на придбання корпоративних прав ТОВ «МІАТЕРРА» та ТОВ «КОРЕЦЬАГРОТРЕЙД» мають бути підтверджені відповідними первинними документами, яких позивачем до перевірки не надано.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до наказів Головного управління ДПС у м. Києві про проведення позапланової невиїзної перевірки від 02.03.2020 №2410 та наказу про поновлення проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 14.12.2023 №6287-п проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу корпоративних прав ТОВ «МІАТЕРРА» (ЄДРПОУ 40307206), ТОВ «КОРЕЦЬАГРОТРЕЙД» (ЄДРПОУ 40051485) платника податків фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

17.01.2024 року Головним управлінням ДПС у м. Києві було складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 №2874/Ж5/26-15-24-02-03/2870003597, в якому встановлено порушення:

- пункту 179.1 статті 179 розділу ІV Податкового кодексу України з урахуванням вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДПС у м. Києві;

- вимог підпункту «а» пункту 176.1 пункту 176, пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- підпункту 168.2.1 пункту 168.2, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України з урахуванням вимог підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, не задекларовано дохід у вигляді інвестиційного прибутку у сумі 4 799 185,00 грн. та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік в сумі 863 853,30 грн. з отриманого доходу;

- підпункту 1.2, підпункту 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних Положень Кодексу, не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 71 987, 78 гривень.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві винесені податкові повідомлення-рішення:

- №11878240203 від 21.02.2024 на загальну суму 1 079 816,63 грн. в т.ч. основний платіж 863 853,30 грн. та штрафна санкція 215 963,33 (платіж: ПДФО) (форма «П»);

- №11876240203 від 21.02.2024 на загальну суму 89 984,73 грн. в т.ч. основний платіж 71 987,78 грн. та штрафна санкція 17 996,95 (платіж: військовий збір);

- №11880240203 від 21.02.2024 на загальну суму 1 020,00 грн. (форма «ПС»);

- №11881240203 від 21.02.2024 на загальну суму 340,00 грн. (форма «ПС»);

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправним та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 61.1 статті 61 ПК України встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За змістом підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

У відповідності до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Додаткові особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 ПК України.

Так, згідно з абзацом 1 пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, обов`язковою вимогою, що передує проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки є:

- наявність підстав для проведення документальної позапланової перевірки, передбачених пунктом 78.1 статтею 78 ПК України;

- прийняття керівником (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу рішення, яке оформлюється наказом;

- встановлення контролюючим органом факту вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, до початку проведення зазначеної перевірки.

Отже, документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за наявності підстав, передбачених пунктом 78.1 статті 78 ПК України, а право на проведення такої перевірки виникає лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.

Недодержання вимог пункту 78.1, 78.4 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Разом з тим, згідно з абзацом 4 пункту 42.4 статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Виконання умов вказаних вище норм надає право посадовим особам контролюючого органу розпочати проведення документальної перевірки.

Судом встановлено, що у акті перевірки зазначено, шо місцем проживання та реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , приватний будинок. Вказане місце проживання позивача також підтверджується довідкою про зареєстроване місце проживання особи від 28.07.2023 №96839358.

Так, контролюючим органом було направлено на адресу ОСОБА_1 : копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 02.03.2020 №2410 та повідомлення від 03.03.2020 №8576/М/26-15-42-02-27, які було отримано позивачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із трекінгом 0101130622799; копію наказу від 14.12.2023 № 6287-п про поновлення проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, який було повернуто не врученим у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання із трекінгом 0101141154266.

Документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом до її початку.

Вказаний висновок також наведений в постанові Верховного Суду по справі №821/543/16 від 06.02.2020.

Суд наголошує, що визначений пунктом 42.2 статті 42 ПК України спосіб вручення наказу та повідомлення щодо проведення контрольного заходу надає податковому органу обирати альтернативні шляхи направлення документів платнику податків - або засобами електронного зв`язку, або шляхом вручення особисто платнику чи його представнику, або засобами поштового зв`язку.

При цьому, в разі обрання податковим органом останнього способу надіслання поштової кореспонденції та якщо поштова служба не може вручити платнику податків відповідного документа такий відповідно до абзацу 6 пункту 42.4 статті 42 ПК України вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, і завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Так, вимога, яку ПК України ставить до контролюючого органу, щодо необхідності пересвідчитись чи вручено платнику податків у визначений законодавством спосіб копію наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, кореспондує з чітко зазначеними в статті 17 ПК України правами платника податків, а саме: право бути присутнім під час проведення перевірок; право подавати письмові звернення щодо проведення замість документальної невиїзної перевірки-документальну виїзну.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом при ухваленні постанов від 6 серпня 2019 року у справі №520/8681/18, №520/8681/18 від 06.08.2019, №200/14942/18 від 21.10.2020.

Дослідивши надані відповідачем накази та повідомлення про проведення перевірки та докази їх надсилання за підтвердженим місцем проживання позивача, суд приходить до висновку, що контролюючим органом дотримано вимоги пункту 79.2 статті 79 ПК України, а тому доводи позивача про порушення процедури проведення перевірки є безпідставними.

Суд вважає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, в тому числі, документальних позапланових невиїзних, є належною умовою для прийняття наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб та строк до її початку.

Водночас, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо не надання до перевірки доказів понесення інвестиційних витрат з огляду на наступне.

Так, відповідачем вказано, що платник податків ОСОБА_1 не надав відповіді на лист контролюючого органу від 18.11.2019 №10775/М/26-15-42-02-27 та не забезпечив виконання обов`язку щодо подання декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи відповідачем було надано лист від 18.11.2019 №10775/М/26-15-42-02-27, проте доказів його направлення позивачу не надано, а відтак посилання контролюючого органу в Акті перевірки на вказаний лист є необґрунтованими.

При цьому, суд враховує що в даному листі не йдеться про проведення спірної позапланової перевірки та не містить обов`язкових вимог щодо надання доказів на понесення інвестиційних витрат.

Відповідно до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Отже, при виявленні податковим органом в ході перевірки фактів порушення платником податків вимог податкового законодавства, посадові особи контролюючого органу не тільки вправі отримувати копії документів, що підтверджують факти таких порушень, але й обов`язково повинні їх додати в якості інформативних додатків до акту перевірки.

В силу вимог пункту 85.6 статті 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Так, відповідачем не надано доказів надсилання відповідних запитів на надання документів в ході проведення перевірки, а також не надано жодних актів про відмову у наданні позивачем первинних документів (тобто договорів, розрахункових документів), а тому посилання контролюючого органу про ненадання позивачем вказаних документів до перевірки є необґрунтованими.

Щодо виявлених у ході перевірки порушень з огляду на наявність яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, відповідач дійшов висновку щодо допущення позивачем порушень вимог підпункту 168.2.1 пункту 168.2, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 cтатті 168 Кодексу, з урахуванням вимог підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Кодексу, підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Кодексу, обґрунтовуючи тим, що позивачем отримано у 2016 році незадекларований дохід у вигляді інвестиційного прибутку з продажу корпоративних прав ТОВ «МІАТЕРА» (ЄДРПОУ 40307206) та ТОВ «КОРЕЦЬАГРОТРЕЙД» (ЄДРПОУ 40051485) за відсутності витрат на придбання відповідного інвестиційного активу.

Відповідно до підпункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Підпунктом 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України передбачено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Отже, інвестиційний прибуток, розрахований як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, тобто сумою витрат, понесених у зв`язку з придбанням такого активу, є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

З`ясовуючи розмір витрат, понесених позивачем на придбання частки у статутному капіталі ТОВ «МІАТЕРА» та ТОВ «КОРЕЦЬАГРОТРЕЙД», що у подальшому була відчужена позивачем, судом встановлено наступне.

1) Так, протягом 2016 року позивачем ОСОБА_1 було придбано у ОСОБА_2 корпоративні права ТОВ «МІАТЕРРА» (код ЄДРПОУ 40307206) за договорами купівлі-продажу частки у статутному капіталі:

частка 61% у статутному капіталі ТОВ «МІАТЕРРА» за Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі №1 від 30.05.2016 ціною 2 000 000,00 грн. (пункт 3.1. договору);

частка 39% у статутному капіталі ТОВ «МІАТЕРРА» за Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі №2 від 18.07.2016 ціною 1 278 685,00 грн. (пункт 3.1. договору).

Відповідно до пункту 5.1, вищевказаних договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі: « 5.1. Продавець відступає свою частку у статутному капіталі Товариства за цим договором з моменту підписання цього договору».

В загальному розмірі 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «МІАТЕРРА» становила 3 278 685,00 грн.

ОСОБА_1 було сплачено на рахунок ОСОБА_2 кошти за договорами купівлі-продажу часток у статутному капіталі, що підтверджується банківськими платіжними інструкціями від 06.06.2016 №67471550552267674448 на суму 954 773,87 грн., від 14.06.2016 №67471550558857576946 на суму 502 512,56 грн., від 21.06.2016 №67471550564986713718 на суму 545 441,21 грн., від 22.07.2016 №67471550591660796559 на суму 502 512,56 грн., від 25.07.2016 №67471550594709542277 на суму 782 598,00 грн.

Також, протоколами №3 від 30.05.2016 та №4 від 18.07.2016 загальних зборів ТОВ «МІАТЕРРА» підтверджено зміну складу учасників та перерозподіл часток у статутному капіталі товариства.

В подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу частки учасника в статутному капіталі ТОВ «МІАТЕРРА» від 18.10.2016 ОСОБА_1 було продано 100% статутного капіталу товариства ТОВ «ДОБРОДІЯ ТРЕЙД». Відповідно до пункту 4.1 даного договору ціна продажу частки товариства становить 3 278 685,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач придбав корпоративні права у ОСОБА_2 за 3 278 685,00 грн та продав їх за таку ж суму ТОВ «ДОБРОДІЯ ТРЕЙД», тобто не отримав інвестиційного прибутку за вказаними договорами від 30.05.2016 та від 18.07.2016.

Тому, позивач за відсутності інвестиційного прибутку в сумі 3 278 685,00 грн не повинен був декларувати такий прибуток та нараховувати на нього податкові зобов`язання з податку на прибуток та військового збору.

2) Протягом 2016 року ОСОБА_1 було придбано у ОСОБА_3 корпоративні права ТОВ «КОРЕЦЬАГРОТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 40051485) за договорами купівлі-продажу частки у статутному капіталі:

частка 60% у статутному капіталі ТОВ «КОРЕЦЬАГРОТРЕЙД» за Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі №1 від 25.04.2016 ціною 912 500,00 грн. (п.3.1. договору);

частка 40% у статутному капіталі ТОВ «КОРЕЦЬАГРОТРЕЙД» за Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі №2 від 11.07.2016 ціною 608 000,00 грн. (п.3.1. договору).

Згідно п.5.1. вищевказаних договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі: « 5.1. Продавець відступає свою частку у статутному капіталі Товариства за цим договором з моменту підписання цього договору».

В загальному розмірі 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «КОРЕЦЬАГРОТРЕЙД» становила 1 520 500,00 грн.

ОСОБА_1 було сплачено на рахунок ОСОБА_3 кошти за договорами купівлі-продажу часток у статутному капіталі, що підтверджується банківськими платіжними інструкціями від 28.04.2016 №67471550518406344015 на суму 766 924,00 грн., від 11.05.2016 №67471550529579933162 на суму 145 576,00 грн., від 13.07.2016 №67471550584158976575 на суму 611 055,28 грн.

Також, протоколами №3 від 25.04.2016 та №5 від 11.07.2016 загальних зборів ТОВ «КОРЕЦЬАГРОТРЕЙД» та статутами товариства у редакції станом на дати внесення відповідних змін підтверджено зміну складу учасників та перерозподіл часток у статутному капіталі товариства.

В подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу частки учасника в статутному капіталі ТОВ«КОРЕЦЬАГРОТРЕЙД» від 18.10.2016 ОСОБА_1 було продано 100% статутного капіталу товариства ТОВ «ДОБРОДІЯ ТРЕЙД». Відповідно до пункту 4.1 даного договору ціна продажу частки товариства становить 1 520 500,00 грн.

Таким чином, позивач придбав корпоративні права у ОСОБА_3 за 1 520 500,00 грн та продав їх за таку ж суму ТОВ «ДОБРОДІЯ ТРЕЙД», тобто не отримав інвестиційного прибутку за вказаними договорами від 25.04.2016 та від 11.07.2016.

Тому, позивач за відсутності інвестиційного прибутку в сумі 1520 500 грн не повинен був декларувати такий прибуток та нараховувати на нього податкові зобов`язання з податку на прибуток та військового збору.

Також, суд вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу щодо не надання позивачем до перевірки первинних документів на підтвердження понесених інвестиційних витрат, з огляду на наступне.

За приписами пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані, зокрема, отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Отже, посилання відповідача на відсутність доказів понесення інвестиційних витрат на придбання вказаного інвестиційного активу, суд відхиляє, адже відповідні витрати понесені позивачем станом на 2016 рік.

З урахуванням положень пункту 44.3 статті 44 ПК України строк зберігання відповідних документів, як станом на момент проведення перевірки, так і станом на момент направлення листа від 18.11.2019 щодо виконання обов`язку подання декларації про майновий стан на доходи за 2016 рік минув.

Водночас, наявними матеріалами справи підтверджено, що витрати позивача на придбання вказаного інвестиційного активу ТОВ «МІАТЕРРА» в загальному розмірі склали 3 278 685 грн. та ТОВ «КОРЕЦЬАГРОТЕЙД» в загальному розмірі склали 1 520 500,00 грн.

При цьому, відповідачем не доведено, що витрати позивача на придбання даних часток у вказаних товариствах склали іншу суму або така частка отримана позивачем безоплатно на що вказують доводи відповідача про отримання позивачем прибутку у сумі 4 799 185,00 грн.

Також, суд наголошує, що нормами податкового законодавства не обмежено право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і під час вирішення спору в судовому порядку.

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

У відповідності до зазначеної правової норми платник податку повинен вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, та отримувати і зберігати протягом строку давності, документи первинного обліку.

Доводи ж відповідача про відсутність документального підтвердження понесених позивачем витрат з огляду на ненадання таких документів до перевірки не спростовують обставин фактичного понесення таких витрат та придбання інвестиційного активу, які підтверджуються документами, наданими в ході розгляду даної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 12.11.2020 у справі №826/16334/15 та від 18.04.2018 у справі №826/7630/14.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.02.2024 №11876240203, яким позивачеві визначені грошові зобов`язання з військового збору, то суд зазначає про таке.

Пунктом 16-1підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи).

Враховуючи, що доказами, які містяться у матеріалах справи, спростовуються висновки контролюючого органу про заниження позивачем загального оподатковуваного доходу, правові підстави для визначення позивачеві грошових зобов`язань з військового збору оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відсутні, а тому податкове повідомлення-рішення від 21.02.2024 №11876240203 підлягає скасуванню.

Відповідно до норм пункту 170.2. cтатті 170 ПК України, обов`язок платника податку подавати річну декларацію, виникає у разі, коли ним протягом року отримано інвестиційного прибутку aбo інвестиційного збитку тобто позитивне a6o від`ємне значення між доходом від продажу окремого інвестиційного активу та витратами на придбання такого активу.

Відтак, в разі відсутності позитивного або від`ємного значення, обов`язку подавати річну декларацію не виникає.

Таким чином, оскільки у позивача за результатами операцій з відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «MIATEPPA» та ТОВ «KOPEЦЬАГРОТРЕЙД» не утворилось інвестиційного прибутку, відповідно, і відсутній обов`язок подавати контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік

Також, суд не погоджується з доводами відповідача щодо виявленого документальною перевіркою порушення пов`язаного з ненаданням позивачем до перевірки книги обліку доходів та витрат для визначення суми загальнорічного оподатковуваного доходу.

Так, відповідно до підпунктів 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платники податків зобов`язані вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 липня 2015 р. за № 800/27245 «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення», затверджено форму книги обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість); Порядок ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість; форму книги обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість); Порядок ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість.

Тобто, чинним податковим законодавством установлено порядок обліку доходів і витрат та ведення книги обліку доходів та витрат для платників податків - суб`єктів підприємницької діяльності, однак не установлено такого порядку для платників податків - фізичних осіб, доходи яких підлягають оподаткуванню безвідносно до здійснення підприємницької діяльності.

Відтак нарахування позивачу грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб і військового збору, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкової декларації про майно і доходи за 2016 рік та не надання книги обліку доходів і витрат є протиправними.

За таких обставин вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у м. Києві від 21.02.2024 №11878240203, №11876240203, № 11880240203, №11881240203 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги викладене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 11721,62 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №0.0.3790739224.1 від 29.07.2024, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.02.2024 №11878240203, від 21.02.2024 №11876240203, від 21.02.2024 № 11880240203, від 21.02.2024 №11881240203.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 721 (одинадцять тисяч сімсот двадцять однієї) гривні 62 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.